06 червня 2012 року 2а-1750/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Рибченко Н.М.,
від відповідача-1 -Угольков Є.О.,
від відповідача-2 -не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання повернути кошти,
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2007 № 0001232301/0.
Постановою Господарського суду Київської області від 23.11.2007 у справі № А 4\373-07, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009, у задоволенні позову відмовлено.
У вересні 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»Господарського суду Київської області подано заяву про перегляд постанови від 23.11.2007 у справі № А4/373-07 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2009 у справі № А4\373-07, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»залишено без розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.02.2012 скасовано постанову Господарського суду Київської області від 23.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 у справі № А 4/373-07 та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом було порушено встановлений процесуальний порядок прийняття та пред'явлення спірного податкового повідомлення-рішення. Крім того, діяльність позивача здійснювалась з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а висновки податкового органу щодо порушення позивачем чинного податкового законодавства є безпідставними.
У подальшому позивач уточнив позовні вимоги (заява від 28.05.2012 № 100) та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2007 № 0001232301/0, стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року у розмірі 335543,00 грн. та за березень 2007 року у сумі 56289,00 грн. Також позивач просив стягнути з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3652,00 грн. з яких 3,40 грн. -державне мито за подання позову, 1,70 грн. -за подання апеляційної скарги, 1,70 грн. -державне мито за подання касаційної скарги, 1500,00 грн. -за надання правової допомоги, 2146,00 грн. -судовий збір за майновою вимогою.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Відповідач -Державна податкова інспекція у Києво-Святошиському районі Київської області Державної податкової служби заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що позивачем в порушення вимог п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) занижено суму податкових зобов'язань за лютий 2007 року, а тому відповідачем правомірно зменшено зазначену суму до такого відшкодування.
Під час судового розгляду суд на місці ухвалив залучити до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Київській області.
Відповідач -Головне управління Державної казначейської служби у Київській області заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що висновок щодо відшкодування податку на додану вартість від податкового органу до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області не надходив, отже підстави для відшкодування коштів за вказаний період відсутні.
У запереченнях на позов від 28.05.2012 № 15-35/13-310/24 Головне управління Державної казначейської служби у Київській області просило здійснювати розгляд справи без участі представника управління.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Як встановлено судом, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за лютий 2007 року, за результатами якої складено Акт від 06.07.2007 № 397/23-1/30367782 (далі -Акт перевірки).
У ході даної перевірки податковим органом встановлено, що позивач надає послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом за межі митної території України та наданням послуг телефонного зв'язку.
Відповідно до зазначеного Акта перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду січня 2007 року на суму 86147,00 грн.
Крім того, підприємством занижено суму податкових зобов'язань лютий 2007 року на суму 77214,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) лютого 2007 року на 56289,00 грн. та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду лютого 2007 року на 20925,00 грн. і завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2007 року на суму 107072,00 грн.
За наслідками перевірки податковий орган зазначив, що в результаті порушень по податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень і лютий 2007 року, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21) та від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) період, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.2) податкової декларації за лютий 2007 року зменшується на 56289,00 грн. та становить 0,00 грн.
Вказане порушення впливає на суму бюджетного від шкодування заявлено ТОВ «Васт-Транс»по податковій декларації за березень 2007 року від 20.04.2007 № 22059.
Даного висновку податковий орган дійшов з огляду на наступне.
Перевіркою встановлено, що у січні -березні 2007 року позивач користувався пільгою по ПДВ у частині надання транспортних послуг з перевезення вантажів за межі митного кордону України відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Перевіркою встановлено неправомірне користування пільгою у частині застосування 0% ставки ПДВ до перевезень, здійснених в межах України: від пункту завантаження вантажу в межах України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України та від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до розвантаження вантажу у межах України.
Крім того, у ході перевірки встановлено взаємовідносини позивача з Stern-Transport Gmbh (Німеччина), що є пов'язаною особою як засновник ТОВ «Васт-Транс», що володіє 90,55 % статутного фонду. При аналізі та порівнянні цін на міжнародні автоперевезення вантажу, які здійсненні по замовленню компанії Stern-Transport Gmbh та по замовленню інших суб'єктів господарювання у аналогічних напрямках слідування, податковим органом встановлено відмінність у вартості даних послуг. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР (далі -Закон України від 22.05.1997 № 283/97-ВР) -«оподаткування операцій з пов'язаними особами»- дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам визначається виходячи із договірної ціни, але не менше за звичайні ціни на такі товари (робіт, послуг), що діяли на дату такого продажу.
Для визначення рівня звичайної ціни податковим органом було визначено середньозважену вартість перевезення (базу оподаткування) шляхом порівняння вартості та відстані перевезень по інших замовниках у відповідних напрямках слідування.
З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку, що позивачем не підтверджується заявлена сума відшкодування ПДВ за листопад 2007 року в розмірі 110 106,00 грн. і в порушення вимог п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 та п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 та абз. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР занижено суму податкових зобов'язань за січень 2007 року на 86147,00 грн., що у свою чергу призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду січня 2007 року на суму 86147,00 грн., занижено суму податкових зобов'язань лютий 2007 року на суму 77214,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) лютого 2007 року на 56289,00 грн. та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду лютого 2007 року на 20925,00 грн. і завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2007 року на суму 107072,00 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року на суму 56289,00 грн.
Будь-яких розрахунків безпідставного заниження позивачем сум податкових зобов'язань з ПДВ відповідачем на запит суду надано не було.
На підставі Акта перевірки від 06.07.2007 № 00397/2301/30367782, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1»від 20.07.2007 № 0001232301/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий і березень 2007 року в розмірі 163361,00 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон України від 22.05.1997 № 283/97-ВР), Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»від 23.07.1998 № 817/98 (далі - Указ Президента України від 23.07.1998№ 817/98), у редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин.
Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).
Відповідно до п.п.1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Підпунктом 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.
Згідно п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
На думку відповідача, позивачем занижено суму валового доходу по взаєморозрахунках з пов'язаною для позивача особою - Stern-Transport Gmbh. Суть порушення, як зазначає відповідач, полягає в наступному - позивач занижував вартість перевезення для пов'язаної особи, в порівнянні з вартістю ідентичних перевезень для інших замовників, що призвелодо заниження оподатковуваного доходу позивача.
З приводу того, що Stern-Transport Gmbh є пов'язаною особою для позивача згідно п. 1.26 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР, позивачем не заперечувалось.
Виходячи з тексту пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР, щоб встановити порушення згідно цієї статті, необхідно порівняти дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), із звичайними цінами на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Відповідач встановлював звичайні ціни на підприємстві позивача, з використанням, договорів з ідентичними послугами.
Проаналізувавши «Договір фрахтування»від 31.12.2005 № 2706 з додатком від 01.01.2006 № 1 і додатком від 01.01.2007 № 2 (далі - Договір фрахтування) та «Договір на транспортне обслуговування»від 01.01.2005 року № б/н (Договір на транспортне обслуговування), наданні позивачем, суд встановив, що дійсно, послуги що надавав позивач своїм замовникам, згідно вказаних договорів, не є ідентичними, оскільки у них різні умови оплати за такі послуги, а саме: на відміну від Договору на транспортне обслуговування в Договорі фрахтування чітко визначено, що базова ставка використання наданого транспортного засобу складає 50 Євро за один день використання, тоді як в п. 3.1 Договору на транспортне обслуговування ціни, відповідні кожному перевезенню зазначаються в разових заявках-дорученнях.
Тобто, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно порівнював, на його думку, ідентичні послуги, що надавалися позивачем, для встановлення ідентичної ціни, оскільки такі послуги не є ідентичними.
Пунктом 13 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 встановлено, що індикативні або звичайні ціни та товари роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.
Як вбачається з Акта перевірки від 06.07.2007 № 397/23-1/30367782 та пояснень відповідача-1, ним були встановлені звичайні ціни лише на підприємстві позивача та без жодної статистичної оцінки рівня цін реалізації таких послуг - тобто відповідач прямо порушив передбачену процедуру визначення звичайних цін.
Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон України від21.12.2000 № 2181-III) звичайна ціна - ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України від 22.05.1997 № 283/97-ВР.
Згідно положень п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Відповідно до пп. 4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 № 697 і втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 20.08.2005 № 788.
На час виникнення спірних правовідносин відповідний закон не приймався. Отже, методика визначення податкових зобов'язань за непрямими методами наразі законодавчо не визначено.
Враховуючи викладене та з огляду те, що звичайні ціни на міжнародні автомобільні перевезення та надання послуг з фрахтування автомобільного транспорту не встановлені уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку, і податковий орган не довів завищення позивачем звичайних цін, суд дійшов висновку, що позивач не порушив пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.
Зазначена правова позиція також викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі № 2а-151/10/1070.
Згідно з пунктом 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, відповідачем не було надано суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.
За наведених обставин вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2007 № 0001232301/0 є правомірною, а позов таким, що підлягає задоволенню в зазначеній частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення сум бюджетного відшкодування за лютий і березень 2007 року, суд дійшов висновку, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Позовна вимога в частині відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року є передчасною, оскільки вона може бути заявлена лише після того, які рішення у даній справі набере законної сили.
Щодо відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року, слід зазначити, що предметом перевірки за наслідками якої складено спірне податкове-повідомлення-рішення було питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період: литий 2007 року, а не березень 2007 року.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, який сплачено при зверненні до адміністративного суду у розмірі 3,40 грн. та витрати за надання правової допомоги в сумі 1500,00 грн., понесення яких підтверджується даними договору про надання правової допомоги від 22.07.2007 № 01/06-юр, звітом повіреного та Актом приймання виконаних послуг від 28.09.2007, рахунком фактурою від 27.09.2007 та платіжним дорученням від 05.10.2007 № 324.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 20.07.2007 № 0001232301/0.
3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСТ-ТРАНС» судовий збір у розмірі 3 (три) 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 червня 2012 р.