К/С № К-441/06
19.07.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників
позивача: Науменка А.М.
відповідача: Горбик Т.М., Волошиної В.В., Гармаш Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2005 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2005 р.
у справіза позовом Акціонерного комерційного банку "Форум" в особі Дніпропетровської філії АКБ "Форум"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2005 р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2005 р., позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001650826/0/30185 від 30.12.2003 р., № 0001650826/1/2352 від 29.01.2004 р. та № 0001650826/2/4926 від 20.02.2004 р., видані відповідачем. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам податкового законодавства щодо визначення розміру амортизаційних відрахувань, відповідно, застосування штрафних санкцій є неправомірним.
Податкова інспекція подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на неправильне застосування судами п.п. 8.2.2. п. 8.2. та п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Вважає, що відповідно до п.п. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 вказаного закону основні фонди - системи охорони пожежної сигналізації, системи відеонагляду та системи охорони тривожної сигналізації відносяться до складу основних фондів 1 групи, як структурні компоненти будівлі. Суд, встановивши необхідність віднесення основних фондів до 3 групи, мав визнати недійсним податкове повідомлення-рішення лише частково.
Представники позивача в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення у справі - без змін, як законні та обґрунтовані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Податкова інспекції в ході проведеної документальної перевірки позивача за період з 01.10.2001 р. по 30.06.2003 р. (акт № 106-08-04-65/25818196 від 25.12.2003 р.) дійшла висновку про порушення позивачем п.п. 8.2.2. п. 8.2. та п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач здійснював нарахування амортизаційних відрахувань за завищеною нормою амортизації до балансової вартості деяких основних фондів, а саме: система охорони пожежної сигналізації, система відеонагляду, система охорони тривожної сигналізації. Дані системи філією обліковувалися в 2 групі основних фондів та амортизувалися за нормою 6,25 відсотків, тоді як згідно із п.п. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 вказаного Закону зазначені основні фонди відносяться до складу основних фондів 1 групи, як структурні компоненти та передавальні пристрої будівлі. Сума заниженого податку на прибуток склала 6526,05 грн.
Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001650826/0/30185, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6526,05 грн. та штрафні санкції в сумі 2960,35 грн.
Внаслідок оскарження позивачем вказаного рішення, відповідачем видані нові податкові повідомлення-рішення від 20.02.2004 р. та від 29.01.2004 р. на вищезазначені суми.
Відповідно до п.п. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції чинній у 2001-2002 роках, основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);
група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.
З 01.01.2003 р. відповідно до внесених Законом України від 24.12.2002 р. № 349-ІУ змін основні фонди розподіляються за такими групами:
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Суд касаційної інстанції погоджується з належно обґрунтованою позицією судів попередніх інстанції стосовно віднесення системи охорони пожежної сигналізації, системи відеонагляду та системи охорони тривожної сигналізації до 3 групи, оскільки вказані основні фонди не підпадають під основні фонди, зазначені у 1, 2 та 4 групах. При цьому судами було правильно взято до уваги Класифікацію основних фондів ДК 013-97, яку затверджено наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997 р. № 507, оскільки Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює технічних характеристик основних фондів 1,2 та 4 груп,
Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицію податкової інспекції стосовно необхідності віднесення спірних основних фондів до 1 групи, як структурних компонентів та передавальних пристроїв будівлі, оскільки відсутні правові підстави вважати, що системи охорони пожежної сигналізації, системи відеонагляду та системи охорони тривожної сигналізації є структурним компонентом або передавальним пристроєм будівлі.
У судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для визнання податкового повідомлення-рішення недійсним лише в частині визначеного відповідачем розміру податкового зобов'язання, враховуючи встановлений п.п. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсотковий розмір стосовно 3 групи. Податковою інспекцією в ході перевірки не було зафіксовано порушення, яке б стосувалося невіднесення позивачем спірних основних фондів саме до 3 групи.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій стосовно необхідності задоволення позовних вимог узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.
Викладеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального права. Відповідно, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2005 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 24.07.2006 р.