Справа № 22а - 520/2006 p. Головуючий у першій інстанції - Бечко Є.М.
Категорія - адміністративна Доповідач - Євстафіїв O.K.
09.10.2006 р. Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді: Євстафіїва O.K.,
суддів: Лакізи Г.П., Редьки А.Г.,
при секретарі: Вареник О.М.,
за участю: представника позивача - заступника генерального
директора ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд" Адамен -ка М.М., представників Чернігівської міської ради -головного спеціаліста - юрисконсульта фонду комунального майна Чернігівської міської ради Савчука В.В. і прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Чернігівської області Федорченко Л.А., представника третьої особи - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Чернігівській області -начальника відділу контрольно - ревізійної та юридичної роботи відділення Теслюченко Т.Л., третьої особи - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за
апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства
«Чернігівдезактиваціябуд" на постанову Деснянського районного суду М.Чернігова від 11.07.2006 р. по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чернігівдезактиваціябуд" до Чернігівської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, ОСОБА_1, про скасування рішення про передачу жилого приміщення у комунальну власність,
у грудні 2005 p. BAT «Чернігівдезактиваціябуд" пред'явило до господарського суду Чернігівської обл. позов, в якому просило скасувати рішення п'ятої сесії XXIV скликання Чернігівської міської ради від 12.11.2002 р. в частині передачі до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова будинку № 3 «а" по вул. 50 років ВЛКСМ у м. Чернігові. Свої вимоги товариство обґрунтовувало тим, що його було створено в процесі приватизації (корпоратизації) Державного підприємства «Чернігівдезактиваціябуд". В її ході вищевказаний будинок ввійшов до статутного фонду новоствореного товариства, тобто він є його (позивача) власністю. Незважаючи на це, оспорюваним рішенням відповідача надано згоду на передачу даного будинку до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова. Дане рішення ради є незаконним, т.я. згідно з ст. 4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", у комунальну власність передаються об'єкти, що є державною власністю, яким не є спірний будинок. Відповідно до п. 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, яке затверджене постановою Кабміну України від 06.11.1995 р. № 891, гуртожитки не підлягають передачі у комунальну власність. Крім того, пропозиції щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з ними, а якщо такі споруджено за рахунок підприємств - то за погодженням також і з трудовим колективом підприємства. Згідно з статутом ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд", розпорядження його майном здійснюється правлінням товариства за згодою його спостережної ради. Загальні збори його акціонерів 25.05.2005 р. прийняли рішення про заборону передачі спірного будинку в комунальну власність. Тому лист ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд", підписаний колишнім головою правління Павленком Г.В., у якому міститься прохання про прийняття рішення про передачу цього будинку у комунальну власність, не є пропозицією, що погоджена всіма акціонерами товариства. До того ж, передача даного будинку у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова призведе до зменшення статутного фонду ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд". Оспорюване рішення відповідача порушує принципи гарантованості права володіння, користування і розпорядження власністю, що закріплені у ст. 41 Конституції України.
Протокольною ухвалою господарського суду Чернігівської обл. від 19.01.2006 р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.
Ухвалою цього ж суду від 31.01.2006 р. на підставі ст.ст. 18, 19, 22, 160, 165 КАС України справу передано на розгляд Деснянському районному суду м. Чернігова.
Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.04.2006 р. до участі в справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_1
Представник Чернігівської міської ради позов не визнав. При цьому він посилається на те, що оспорюване позивачем рішення відповідає вимогам ст.ст. 26 п.51, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні". Так, згідно з п.З Положення про порядок передачі в комунальну власність територіальної громади м. Чернігова об'єктів соціальної інфраструктури, що затверджене рішенням Чернігівської міської ради від 16.05.2002 p., ініціатива щодо передачі в комунальну власність таких об'єктів може виходити, зокрема, від господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Саме таку ініціативу й було виявлено позивачем у листі від 16.08.2002 р. № 147, який підписав тодішній голова правління ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд". Рішенням, яке вимагає скасувати товариство, надано лише згоду на передачу до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова спірного будинку. Посилання позивача на Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, що затверджене постановою Кабміну України від 06.11.1995 р. № 891, як на підставу задоволення позову, є хибним, т.я. на момент прийняття відповідачем рішення, що є предметом спору по даній справі, спірний будинок мав статус жилого згідно з рішенням Чернігівського міськвиконкому від 28.12.2001 р. № 336.
Представник відповідача - прокурор Чернігівської обл. позов не визнав. Сенс його заперечень зводиться до того, що відповідно до ст.ст. З, 24 Закону України «Про приватизацію державного майна", ст. 5 ЖК України, Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, яке затверджено постановою Кабміну України від 06.11.1995 p., постанови Кабміну України від 19.02.2006 р. (з наступними змінами й доповненнями) «Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури" об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації у складі цілісних майнових комплексів. Вони поступово передавалися до відання місцевих рад згідно з Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". Посилання позивача на те, що він є власником спірного жилого приміщення, не підтверджено жодним доказом. Крім того, ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд" пропущено строк позовної давності, що в силу ст. 100 ЦК України є підставою для відмови у позові.
Представник третьої особи - КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" позов вважає необгрунтованим. Він пояснив, що право власності на спірний будинок ним було зареєстровано на підставі довідки, що видана 07.02.2002 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області.
Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області вважає необгрунтованими позовні вимоги в зв'язку з тим, що державний житловий фонд не міг перейти у власність до позивача. Видана фондом довідка про право власності, в тому числі й на спірний будинок, не відповідала чинному законодавству, тому вона скасована відділенням.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд" просить скасувати вищевказану постанову місцевого суду і задовільнити його вимоги. При цьому воно посилається на те, що:
- висновок місцевого суду щодо відсутності доказів, які підтверджують факт
передачі спірного будинку товариству, є невірним. Такими доказами є
довідка Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Чернігівській області від 07.02.2002 p., витяг з протоколу загальних зборів
акціонерів товариства від 25.05.2005 р. Крім того представник даного
відділення у клопотанні до місцевого суду про відкладення розгляду справи зазначав, що відділенням розглядається пакет документів щодо
підтвердження права власності ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд" на спірне
жиле приміщення,
· згідно з ст. 4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", у комунальну власність передаються об'єкти, що є державною власністю, яким не є спірний будинок. Відповідно до п. 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, що затверджене постановою Кабміну України від 06.11.1995 р. № 891, гуртожитки не підлягають передачі у комунальну власність. Крім того, пропозиції щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з ними, а якщо такі споруджено за рахунок підприємств - то за погодженням також і з трудовим колективом підприємства. Згідно з статутом ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд", розпорядження належним йому майном здійснюється правлінням товариства за згодою його спостережної ради. Загальні збори акціонерів товариства 25.05.2005 р. прийняли рішення про заборону передачі спірного будинку в комунальну власність. Тому лист ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд", підписаний колишнім головою правління Павленком Г.В., в якому міститься прохання про прийняття рішення про передачу цього будинку у комунальну власність, не є пропозицією, що погоджена всіма акціонерами товариства. До того ж, передача його у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова призведе до зменшення статутного фонду ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд", строк позовної давності по даній справі належить відраховувати з 29.10.2003 p., а саме з дня призначення Адаменка Д.М. на посаду голови правління ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд", т.я. до цієї дати він не міг і не повинен був дізнатися про прийняття відповідачем оспорюваного рішення.
Про його існування останній дізнався лише у травні 2005 р. Тож невизнання пропуску даного строку з поважних причин позбавляє позивача можливості відновлення порушеного права власності.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з такого.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд І інстанції виходив з того, що по справі не здобуто доказів того, що позивачеві було передано спірний жилий будинок у процесі корпоратизації, що останній без поважних причин пропустив строк позовної давності. Такі висновки місцевого суду відповідають вимогам закону і зібраним по справі доказам.
Так, по справі встановлено, що спірне жиле приміщення, що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. 50 років ВЛКСМ, № 3"а", збудоване у 1976 p., після чого воно було передане на баланс Чернігівського обласного ремонтно - будівельного тресту, що підтверджується копією інвентарної справи на дане приміщення.
Чернігівський обласний ремонтно - будівельний трест неодноразово реорганізовувався, і станом на 28.02.1994 р. його правонаступником було Державне підприємство Чернігівдезактиваціябуд.
ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд" створене шляхом приватизації у вигляді корпоратизації Державного підприємства «Чернігівдезактиваціябуд", що підтверджується копіями наказів Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 28.02.1994 р. № 36, від 15.07.1994 р. № 111, копією наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 31.05.1994 р. № 02 -100 і статуту ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд" ( а.с. 110 - 111, 112 - 114, 175, 10-39).
Спірне жиле приміщення до 28.12.2001 р. мало статус гуртожитку, а з цієї дати йому присвоєно статус житлового будинку рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 28.12.2001 р. № 336, який по даний час перебуває на балансі в позивача, що підтверджується копією даного рішення (а.с. 52).
16.08.2002 р. голова правління ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд" звернувся з листом до голови Чернігівського міськвиконкому, в якому просив прийняти рішення про передачу спірного жилого будинку у комунальну власність м. Чернігова (копія даного листа на а.с. 76).
Рішенням п'ятої сесії XXIV скликання Чернігівської міської ради від 12.11.2002 р. (п/п 1 п. 1) надано згоду на передачу до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова будинку № 3"а" по вул. 50 років ВЛКСМ у м. Чернігові (копія цього рішення на а.с. 60).
Наведені факти та обставини жодним з учасників судового розгляду не заперечуються.
Протягом спірного періоду (з моменту створення ВАТ«Чернігівдез -активаціябуд" по даний час) право власності на жилі приміщення у містах підлягало державній реєстрації, що випливає з норм ст. 227 ч.2 ЦК України, 1963 p., ст. 4 ч.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Порядок реєстрації таких прав протягом цього періоду регламентувався Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 р. за погодженням з Верховним Судом УРСР від 15.01.1966 p., Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, які затверджено наказом Держкомітету України по житлово - комунальному господарству від 13.12.1995 р. № 56 (зареєстрований у Мін'юсті України 19.01.1996 р. за № 31/1056), а у даний час він регламентується Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджене наказом Мін'юсту України від 07.02.2002 р. № 7/5 (зареєстрований у Мін'юсті України 18.02.2002 р. за № 157/6445). Згідно з нормами, що містять вище -зазначені правові акти, право власності на жилий будинок має посвідчуватися документами відповідного змісту. Жодного документа, що є допустимим доказом підтвердження права власності ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд" на спірний будинок, дане товариство не має. Довідка Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 07.02.2002 р. № 8-5-327 (копія якої на а.с. 50) не є таким доказом, оскільки вона скасована наказом цього відділення від 30.01.2006 р. № 25 (копія наказу на а.с. 45). Крім того, згідно з ч.4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
В інвентаризаційній справі на будинок № 3 «а" по вул. 50 років ВЛКСМ у м. Чернігові, що мається у КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації", відомості про реєстрацію за позивачем права власності на даний будинок ні за минулий час, ні за нинішній, відсутні, що підтверджується копією цієї справи. Крім того, жоден з учасників судового розгляду не заперечує, що така реєстрація ніколи не проводилася.
Узагальнюючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд" протягом тривання спірних правовідносин не набув права власності на спірний жилий будинок. Тож відсутні підстави стверджувати, що оспорюваним позивачем рішенням порушуються його права як власника цього будинку.
Виконком Чернігівської міської ради рішення, що є предметом спору, прийняв 12.11.2002 p., а даний позов пред'явлено 15.12.2005 p., тобто через З роки, 1 місяць та 3 дні після виникнення права на його пред'явлення. Отож, висновок суду І інстанції про пропуск ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд" строку позовної давності є вірним. Доказів поважності причин пропуску цього строку суду не надано. Тому висновок місцевого суду про те, що у задоволенні позову слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності, як то передбачає ст. 100 КАС України, є вірним. Твердження апелянта про те, що строк позовної давності по даній справі належить відраховувати з 29.10.2003 p., а саме з дня призначення Адаменка Д.М. на посаду голови правління ВАТ «Чернігівдезактиваціябуд", т.я. до цієї дати він не міг і не повинен був дізнатися про прийняття відповідачем оспорюваного рішення, є хибним.
Всі інші доводи, викладені позивачем у апеляційній скарзі, не є підставою для її задоволення, т.я. вони правильність оскаржуваного рішення місцевого суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чернігівдезактиваціябуд" відхилити, а постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 11.07.2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складання у повному обсязі.