Категорія №8.1.5
Іменем України
11 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4024/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Захарової О.В.,
при секретарі судового засідання: Білоконі Д.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 30.03.2012 №24),
відповідач: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 6120,00 грн., -
24 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 6120,00 грн., в обґрунтування якого зазначено наступне.
ОСОБА_2 зареєстрований 04.10.2010 за №2 364 000 0000 001036 як фізична особа-підприємець. З 05.10.2010 за №9401 відповідач обліковується як платник податків і зборів у Сватівській міжрайонній державній податковій інспекції.
Сватівською МДПІ було проведено перевірку ФОП ОСОБА_2, за підсумками якої складено акт від 06.04.2012 №87/17-3099812919 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.10.2011 по 07.03.2012». В акті перевірки зафіксовано порушення відповідачем п.п. 49.18.1 п.49.18 ст. 49, п.202.1 ст. 202 Податкового кодексу України не надані у встановлені терміни до Білокуракинського відділення Сватівської МДПІ податкові декларації з ПДВ за звітні періоди: жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, люти1 2012 року, березень 2012 року. На підставі акту перевірки начальником Сватівської МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 за №0000081700/0, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6120,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано особисто ФОП ОСОБА_2 23.04.2012, що підтверджується його підписом у корінці податкового повідомлення-рішення. Станом на 11.05.2012 сума грошового зобов'язання, визначена податковою інспекцією, відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим в обліковій картці ФОП ОСОБА_2 рахується податковий борг в сумі 6120,00 грн.
22 вересня 2011 року Сватівською МДПІ була винесена податкова вимога, яка отримана відповідачем 22.09.2011.
Вжиті Сватівською МДПІ Луганської області заходи, спрямовані на погашення податкового боргу, не дали бажаних результатів, податковий борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, у зв'язку з чим, позивач просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 6120,00 грн., у судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З урахуванням положень ч.4 ст. 128 КАС України, суд вважав можливим розглядати справу без участі відповідача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на таке.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст.6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
У відповідності із ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
У відповідності із статтею 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, серед іншого, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).
Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із п.57.3 статті 57 у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал (п. 202.1 ст. 202 ПП України).
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.203.1 ст.203 ПК України).
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п.203.2 ст. 203 ПК України).
Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) зареєстрований Білокуракинською районною державною адміністрацією Луганської області 04 жовтня 2010 року в якості фізичної особи-підприємця (а.с. 13, 14).
Згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 05.10.2010 №1367 відповідач взятий на податковий облік в якості платника податків у Сватівській МДПІ Луганської області (Білокуракинське відділення) з 05.10.2010 за №9401 (а.с. 12).
З матеріалів справи вбачається, що станом на 11 травня 2012 року за фізичною особою-підприємцем рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 6120,00 грн. (а.с.7).
Податковий борг виник у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань, визначених Сватівською МДПІ.
Судом встановлено, що посадовими особами Сватівської МДПІ Луганської області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.10.2011 по 07.03.2012, за результатами якої складний акт від 06.04.2012 №87/17-3099812919 (а.с. 10).
Згідно висновків акту перевірки від 06.04.2012 №87/17-3099812919, перевіркою встановлено порушення відповідачем пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49, п.202.1 ст. 202 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI - ненадання податкових декларацій з ПДВ за звітні періоди: жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року (а.с. 10 - зворотній бік).
Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 гл. 4 р.II Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та відповідно до ч.2, п.120.1 ст. 120 гл.11 р.II Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, на підставі акта перевірки від 06.04.2012 №87/17-3099812919 податковим повідомленням-рішенням від 20.04.2012 №0000081700/0 до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6120,00 грн. (а.с. 9).
Податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 №0000081700/0 отримане відповідачем особисто, що підтверджується його підписом у корінці податкового повідомлення-рішення (а.с. 9).
У встановленому законом порядку вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржене, тому сума штрафних (фінансових) санкцій є узгодженою платником податків.
Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Пунктом 59.3. статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4. статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).
Відповідно до цієї статті Білокуракинським відділенням Сватівської МДПІ Луганської області 22 вересня 2011 відповідачу була вручена податкова вимога форми «Ф» від 22.09.2011 №5, яка отримана особисто відповідачем, що підтверджується його підписом у корінці податкової вимоги (а.с. 6).
Вказана вимога у встановленому законодавством порядку не оскаржена і, відповідно, є узгодженою та чинною. Даних про її відкликання у суду на час розгляду справи немає.
Вжиті позивачем заходи, направлені на погашення податкового боргу, не дали позитивних результатів, податковий борг на час розгляду справи відповідачем не сплачений.
Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи (п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI).
Внаслідок того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 станом на дату розгляду адміністративного позову у добровільному порядку податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 6120,00 грн. не сплатив, вимоги податкового органу про стягнення податкового боргу в розмірі 6120,00 грн., визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 11 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 15 червня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Сватівської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 6120,00 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету: бюджетний рахунок одержувача 31113029700118, найменування одержувача - УДКСУ у Білокуракинському районі Луганської області, код за ЄДРПОУ - 38016022, установа банку - ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, податковий борг з податку на додану вартість сумі 6 120,00 грн. (шість тисяч сто двадцять гривень 00 копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 15 червня 2012 року.
СуддяО.В. Захарова