12 червня 2012 року 2а-1309/12/1070
приміщення суду за адресою:м. Київ, бул. Лесі Українки, 26
час прийняття постанови : 13 год. 25 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лиска І.Г.
при секретарі - Васковець М.С.
за участю представника позивача - Лісовського А.В.
представника відповідача - Харченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт"
до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України
про визнання протиправним та нечинними податкового повідомлення-рішення №0000092301 від 03.02.2012 року,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт»з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000092301 від 03.02.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі Акту № 5/23-011/25412361 від 20.01.2012 р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Миронівський хлібопродукт»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «Коростишів Гранітбуд»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2008 - 12.04.2011 роки Держаною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000092301 від 03.02.2012 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 994695,00 грн. та 497347,5 грн. штрафу, всього визначено зобов'язань на суму 1492042,5 грн.
Як вбачається із висновку зазначеного акту, ДПІ у Миронівському районі вважає, що ПАТ «Миронівський хлібопродукт»порушило п. 1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п7.7, п.п.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, а також ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільним Кодексом України); підприємством завищено суму податкового кредиту за листопад місяць 2008 року в сумі 616 333,66 грн. (відповідно до п. 102.1 ст. 102, якою визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, передбачених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом), за червень місяць 2009 року в сумі 994 695,24 грн.
ПАТ «Миронівський хлібопродукт»у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, на думку позивача, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та контрагентом -ТОВ «Коростишів Гранітбуд»правочинів та неправомірно встановив завищення суми податкового кредиту за листопад місяць 2008 року в сумі 616 333,66 грн. та за червень місяць 2009 року в сумі 994 695,24 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, письмових заперечень на позов не надав. Пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт»є юридичною особою, що зареєстроване 30.03.1998 року, та підтверджується Довідкою АБ №361243 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, будівництво будівель, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології, діяльність у сфері інжинірингу, оптова торгівля фармацевтичними товарами, розведення птиці.
20.01.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Коростишів гранітбуд»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2008 р. -12.04.2011 р. За результатами перевірки складено Акт № 5/23-011/25412361 від 20.01.2012 р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Миронівський хлібопродукт»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «Коростишів гранітбуд»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2008 - 12.04.2011 роки.
Як вбачається із висновку зазначеного акту ДПІ у Миронівському районі встановила, що ПАТ «Миронівський хлібопродукт»порушило п. 1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п7.7, п.п.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, а також ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільним Кодексом України); підприємством завищено суму податкового кредиту за листопад місяць 2008 року в сумі 616 333,66 грн. (відповідно до п. 102.1 ст. 102, якою визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, передбачених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом), за червень місяць 2009 року в сумі 994 695,24 грн.
На підставі Акту перевірки № 5/23-011/25412361 від 20.01.2012 р. Держаною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області 03 лютого 2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000092301 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 994695,00 грн. та 497347,5 грн. штрафних (фінансових санкцій, всього визначено зобов'язань на суму 1492042,5 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомлення - рішеннями №0000092301 від 03.02.2012 року, позивач оскаржив його до суду.
Підставою для винесення податкового повідомлення -рішення №0000092301 від 03.02.2012 року став висновок відповідача про нікчемність угод укладених між позивачем та ТОВ «Коростишів гранітбуд», що вмотивований неможливістю проведення перевірки ТОВ «Коростишів гранітбуд»наявністю листа СБУ у Житомирській області з посиланням на пояснення директора ТОВ «Коростишів гранітбуд»щодо відносин з постачальниками і відомостями про постачальників ТОВ «Коростишів гранітбуд» та недотримання позивачем вимог п. 1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п7.7, п.п.7.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість».
Відповідач вважає, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, на підставі нікчемних документів, чим завищено суму податкового кредиту за листопад місяць 2008 року в сумі 616 333,66 грн. та за червень місяць 2009 року в сумі 994 695,24 грн.
Вказані висновки податкового органу є безпідставними у зв'язку з наступним.
Як вбачається з Акту перевірки, в ході проведення перевірки встановлено, що Коростишівською МДПІ складено акт від 15.12.11р. № 382/23-01/35006755 висновком якої визначено, що у TOB „Коростишів гранітбуд" безпідставне формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ланцюгах постачання від підприємств з ознаками „фіктивності", угоди за період з 01.01.08 по 12.04.2011 року між TOB „Коростишів гранітбуд" та ПАТ «Миронівський хлібопродукт»мають ознаки «фіктивності».
Як зазначено в акті перевірки, працівниками Коростишівської МДПІ було 11.05.11р. здійснено вихід за фактичною та юридичною адресою підприємства: м. Коростишів, вул. Щорса, 30а та встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням.
Встановлено, що протягом 2008 - 12.04.2011 років ПАТ «Миронівський хлібопродукт»віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму податку в розмірі понад 689,9 тис.грн. при здійсненні взаємовідносин із TOB «Коростишів гранітбуд».
Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з TOB «Коростишів гранітбуд»ПАТ «Миронівський хлібопродукт»було надано наступні документи: податкові накладні, накладні, банківські виписки, картку рахунка № 63.1.1 по розрахунках з TOB «Коростишів гранітбуд»за 2008- 2009 рр., податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками за період січень 2008 р. - 12.04. 2011 р.
ТOB „Користишів гранітбуд" здійснено будівельні роботи з улаштування укладки гранітно-вентиляційного фасаду згідно п.1 Договору від 01.02.2008 №1.
На виконання умов договору ТОВ «Коростишів гранітбуд»виписано податкові накладні, наявність яких не оспорюється сторонами.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за період 2008-2009 p.p., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за 2008-12.04.2011 p.p., а саме: за листопад 2008 (Декларація від 22.12.2008 № 26076) включено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 616 333,66 грн., що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». За результатами діяльності підприємства в період листопад 2008 року від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ряд. 22.2 Декларації складає 26 959,7 тис.грн. та відповідно включено до рядка 25.1 «сума, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку»декларації за грудень 2008 року; за червень 2009 (Декларація від 20.07.2009 № 13121) включено суму ПДВ в розмірі 994 695,24 грн., що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». За результатами діяльності підприємства в період червень 2009 року від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ряд 22.2 Декларації складає 127 428.7 тис.грн. та відповідно включено до рядка 25.1 «Сума, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку»декларації за липень 2009 р
Розрахунки між сторонами договору проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками. До перевірки були надані належним чином укладені договори, видаткові накладні на постачання товару та акти виконаних робіт, що підтверджують факт надання послуг, платіжні доручення, що підтверджують факт оплати в тому числі і сплату податку на додану вартість в ціні послуг, що також підтверджено належним чином оформленими податковими накладними що повністю відповідає умовам, договору про надання послуг та купівлі-продажу і підтверджує направлення правочинів на реальне настання правових наслідків.
ПАТ «Миронівський хлібопродукт»та TOB «Коростишів гранітбуд»реально виконали свої частини правочинів, підприємством товар та послуги отримано, оплачено, та використано їх у господарській діяльності, що підтверджено документально, оскільки роботи здійснювались на будівництві офісної будівлі ПАТ «Миронівський хлібопродукт»яка безпосередньо використовується для провадження діяльності позивача.
Під час судового розгляду сторони не заперечували факту належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту.
Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виключною підставою для невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ є непідтвердження вказаних сум податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної;в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку;з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно п.п 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково по поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Отже, як зазначалось вище позивачем було отримувало від ТОВ «Коростишів гранітбуд»податкові накладні за весь період співпраці, що не заперечується актом невиїзної перевірки. Отримання податкових накладних від ТОВ «Коростишів гранітбуд»засвідчує факт придбання товарів, надання послуг, тобто-виникнення події, що дає законне право на отримання позивачем податкового кредиту.
Таким чином, позивачем не було порушено вимоги п. 1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п7.7, п.п.7.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість».
Щодо твердження відповідача про нікчемність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Коростишів гранітбуд»суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку є ознакою господарської діяльності.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.
Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Це означає, що висновок суду стосовно недійсності правочину має бути викладений у рішенні суду, а саме у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Але висновки відповідача про порушення позивачем ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207,ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків ґрунтується лише на неможливості проведення перевірки ТОВ «Коростишів гранітбуд», у зв'язку з не встановленням його місцезнаходження, наявності листа СБУ у Житомирській області з посиланням на пояснення директора ТОВ «Коростишів гранітбуд»щодо відносин з постачальниками і відомостями про постачальників ТОВ «Коростишів гранітбуд».
Відповідачем не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Коростишів гранітбуд», недійсними або нікчемними у судовому порядку.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Коростишів гранітбуд»або позивача.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод ТОВ «Коростишів гранітбуд»було належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.
При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Коростишів гранітбуд».
Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Враховуючи викладене, суд визнає, що висновок Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Коростишів гранітбуд»правочинів є безпідставним та необґрунтованим.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.
Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Таким чином, господарська діяльність здійснювалась позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, з питань оподаткування і встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що позивачем було порушено п. 1.7, п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п7.7, п.п.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0000092301 від 03.02.2012 року є протиправним і підлягає скасуванню.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір на загальну суму 2146 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням, що містяться в матеріалах справи.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 2146 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092301 від 03.02.2012 року - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області №0000092301 від 03.02.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" сплачений судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лиска І.Г.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 червня 2012 р.