06 червня 2012 року 2а-5502/11/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,
час прийняття постанови : 15 год. 35 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лиска І.Г.
при секретарі: Васковець М.С.
за участю представника позивача: Кацапал А.А.
представника відповідача -Сапсай М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврохім"
до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
№0001082300/0 від 03.11.2011 року,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія «Єврохім» з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001082300/0 від 03.11.2011 року
В обґрунтування своїх вимог вказує, що у період з 06.10.2011 року по 10.10.2011року Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність «Компанія «Єврохім»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із платниками податків TOB «Хелдінг», TOB «Директорія», ПП «Біг Кепітал», TOB «Гарант-Техноресурс», TOB «Елітсервіс-2008»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 р., за результатами якої складено Акт №702/23- 33283716 від 17.10.2011 року.
На думку відповідача позивачем було порушено п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.4, п.п.7.4.5. п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207,ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
07 листопада 2011 року позивачу надійшло податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2011 року № 0001082300/0, котрим на підставі акта перевірки №702/23- 33283716 від 17.10.2011 року зобов'язано сплатити 307 275 (триста сім тисяч двісті сімдесят п'ять) гривень 01 коп. з яких 204850, 01 грн. основний платіж по податку на додану вартість та 102425 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Товариство з обмеженою відповідальність «Компанія «Єврохім»не погоджується з висновками Акту невиїзної перевірки, а також з податковим повідомленням-рішенням від 03 листопада 2011 року № 0001082300/0, оскільки позивач отримував від своїх контрагентів податкові накладні за весь період співпраці, що не заперечується актом невиїзної перевірки. Отримання податкових накладних від даних товариств засвідчує факт придбання товарів, тобто виникнення події, що дає законне право на отримання позивачем податкового кредиту. Також, висновок про ніби - то порушення підприємством ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 207,ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків ґрунтується лише на копіях протоколів допитів свідків (директорів TOB «Хелдінг», ПП «Біг Кепітал»та TOB «Дерикторія»), які не можуть бути доказом нікчемності правочинів, а є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі.
Отже, посилання відповідача на порушення позивачем вказаних статей є безпідставним та необґрунтованим, тому просить суд скасувати податкове повідомлення -рішення №0001082300/0 від 03.11.2011 року .
У судовому засіданні представник позивача підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зазначила, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення є такими, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврохім" є юридичною особою, що зареєстрована 09.03.2005 року Бородянською районною державною адміністрацією Київської області.
На виконання вимог Постанови слідчого слідчої групи з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернігівській області від 27.05.2011 року та відповідно до наказу ДПІ у Бородянському районі №286 від 04.10.2011 року, працівниками ДПІ в Бородянському районі Київської області, у період з 06.10.2011 року по 10.10.2011 року, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмежено відповідальністю «Компанія «Єврохім»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «Хелдінг», TOB «Дерикторія», ПП «Біг Кепітал», TOB «Гарант- Техноресурс», TOB «Елітсервіс-2008»за період з 01.01.2008 р.- 31.12.2010 р.
За результатами перевірки було складено акт №702/23-33283716 від 17.10.2011 року про результати проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Єврохім» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Холдінг», ТОВ «Дерикторія», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Гарант -Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс-2008»(далі Акт перевірки)
Перевіркою встановлено порушення:
- пп.7.2.1 п.7.2 ст.7., пп.7.2.3. п.7.2 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 204850,01 грн., в т.ч. за: серпень 2009 року на суму. 22500,01 грн., за вересень 2009 року на суму 90466,67 грн., за грудень 2009 року на суму 75000,00 грн., за квітень 2010 року на суму 16883,33 грн.
- ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Компанія «Єврохім»з зазначеними у додатку 1 до акту перевірки постачальниками та покупцями.
На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області 3 листопада 2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0001082300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 204850, 01 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 102425грн.;
Не погоджуючись з податковими повідомлення - рішеннями від 3 листопада 2011 року №0001082300/0, позивач оскаржив його до суду.
Підставою для винесення податкового повідомлення -рішення від 3 листопада 2011 року №0001082300/0 став висновок відповідача про нікчемність угод укладених між Компанія «Єврохім» та TOB «Хелдінг», TOB «Дерикторія», ПП «Біг Кепітал», недотримання позивачем вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4., п.п. 7.4.4, п.7.4.5 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість». Відповідач вважає, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, на підставі нікчемних документів, чим завищено суму податкового кредиту на загальну суму 204850 грн.
Вказані висновки податкового органу є безпідставними у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що TOB «Компанія Єврохім»здійснено передоплату ПП «Біг Кепітал»за хімпродукцію, на що було виписано податкові накладні на загальну суму 677800,00 грн. в т.ч. ПДВ-112966,68 грн.; №4087 від 04.08.2009 р. на суму 25000.00 грн. в т.ч. ПДВ 4166,67 грн. ; №14085 від 14.08.2009 р. на суму 100000,00 грн. в т.ч. ПДВ -16666,67 грн.; №19085 від 19.08.2009 р. на суму 10000.00 грн., в т.ч. ПДВ -1666.67 грн.; №28093 від 28.09.2009 р. на суму 242800.00 грн. в т.ч. ПДВ-40466,67 грн.; №30097 від 30.09.2009 р. на суму 300000.00 грн., в т.ч. ПДВ-50000,00 грн.
З приводу взаємовідносин TOB «Компанія»Єврохім»та TOB «Дерикторія»слід зазначити наступне: між TOB «Компанія «Єврохім»та TOB «Дерикторія»було укладено договір купівлі-продажу від 23 грудня 2009 р. за №1412.
Згідно вищезазначеного договору, TOB «Компанія «Єврохім»здійснено передоплату TOB «Дерикторія» за товар, на що було виписано податкові накладні №874 від 23.12.2008 року на суму 90000 грн (ПДВ-15000 грн.) та №125 від 21.01.2010 на суму 50000 грн (ПДВ 8333, 33 грн.) .
Також, ТОВ «Компанія Єврохім»було укладено договір на надання послуг від 30 листопада 2009 року №12 з ТОВ «Дерикторія», згідно якого ТОВ «Дерикторія»зобов'язується надати ТОВ Компанія «Єврохім» консалтингові послуги згідно Положення 1, а замовник зобов'язаний прийняти цю роботу та оплатити її. Вартість послуги -100240000 (ПДВ -16706666, 67 грн.) Згідно вищевказаного договору ТОВ «Компанія «Єврохім»отримало консалтингові послуги від ТОВ «Дерикторія», на що було виписано (оформлено) податкову накладну №30129 від 31.12.2009 року на суму 360000 грн. (ПДВ (60000 грн. ).
Крім того, ТОВ «Компанією «Єврохім»надавались агентські послуги від ТОВ «Хелдінг», на що були виписані та оформлені податкові накладні №11024 від 11.02.2010року на суму 51300 грн. (ПДВ -8550грн.).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Єрохім»отримувало від своїх контрагентів податкові накладні за весь період співпраці, що не заперечується актом невиїзної перевірки. Отримання податкових накладних від даних товариств засвідчує факт придбання товарів, тобто виникнення події, що дає законне право на отримання позивачем податкового кредиту.
Під час судового розгляду сторони не заперечували факту належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту.
Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виключною підставою для невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ є непідтвердження вказаних сум податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної;в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку;з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно п.п 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково по поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Отже, як зазначалось вище Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Єрохім»отримувало від своїх контрагентів податкові накладні за весь період співпраці, що не заперечується актом невиїзної перевірки. Отримання податкових накладних від даних товариств засвідчує факт придбання товарів, тобто-виникнення події, що дає законне право на отримання позивачем податкового кредиту. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Єврохім»здійснило усі інші, необхідні для додержання податкового кредиту дії, які передбачені в п.п.7.7.4 п.7.6 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме: подало відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Таким чином, позивачем не було порушено вимоги п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4., п.п. 7.4.4, п.7.4.5 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість».
Щодо твердження відповідача про нікчемність господарських операцій укладених між Компанія «Єврохім» та TOB «Хелдінг», TOB «Дерикторія», ПП «Біг Кепітал», суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку є ознакою господарської діяльності.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.
Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Це означає, що висновок суду стосовно недійсності правочину має бути викладений у рішенні суду, а саме у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Але висновки відповідача про порушення позивачем ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207,ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків ґрунтується лише на копіях протоколів допитів свідків (директорів TOB «Хелдінг», ПП «Біг Кепітал»та TOB «Директорія»).
Крім того, Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків,, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.
Статтею 145 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що про кожний допит обвинуваченого слідчий складає протокол з додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.
В протоколі допиту зазначаються місце і дата допиту; посада та прізвище особи, яка проводила допит, і осіб, які були присутні при допиті; час початку і закінчення допиту; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць, день і місце його народження; громадянство, національність, освіта, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, судимість обвинуваченого та інші відомості про нього, що виявляться необхідними за обставинами справи. Показання обвинуваченого та відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі і по можливості дослівно. По закінченні допиту слідчий пред'являє протокол обвинуваченому для прочитання. За проханням обвинуваченого він може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці доповнення і поправки підлягають обов'язковому занесенню в протокол. Протокол підписують обвинувачений і слідчий. Якщо протокол написаний на кількох сторінках, обвинувачений підписує кожну сторінку окремо. Якщо в допиті обвинуваченого брали участь прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або інші особи, вони також підписують протокол (стаття 145 Кримінально-процесуального кодексу України).
В той же час, відповідно до частини 2 статті 74 Кримінально-процесуального кодексу України показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.
Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.
Таким чином, пояснення директорів TOB «Хелдінг», ПП «Біг Кепітал»та TOB «Дерикторія», зафіксовані в протоколах допиту, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.
В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.
Відтак, необгрунтованим є посилання відповідача на протоколи допитів директорів, як на доказ нікчемності укладених між позивачем та TOB «Хелдінг», ПП «Біг Кепітал»та TOB «Директорія»правочинів.
Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, недійсними у судовому порядку.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагентів позивача.
Враховуючи викладене, суд визнає, що висновок Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про нікчемність укладеного між позивачем та TOB «Хелдінг», ПП «Біг Кепітал»та TOB Дерикторія»є безпідставним та необґрунтованим.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.
Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Таким чином, господарська діяльність здійснювалась позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, з питань оподаткування і встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що позивачем було порушено п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4., п.п. 7.4.5, п.7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст.7 Закону «Про ПДВ».
За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0001082300/0 від 03.11.2011року є протиправним і підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями ст. 60, 71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврохім" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001082300/0 від 03.11.2011 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області №0001082300/0 від 03.11.2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лиска І.Г.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 червня 2012 р.