справа № 2a-0770/4404/11
код - 08
12 березня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Іванчулинця Д.В.,
з участю секретаря судового засіданні -Корчинської В.А.,
сторін та осіб, які беруть участь у справі:
позивач та його представник повторно у судове засідання не з'явились,
представника відповідача -Созанського С.А.,
представник третьої особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Чопської митниці Державної митної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 (далі -позивач) звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Ужгородської митниці, яким просив зобов'язати відповідача повернути йому вилучені згідно акту опису його автомобіля речі, а саме : металеву рампу, п'ять фар в коробках, вісім ременів з «тріщотками»та автомагнітолу, оскільки такі були в автомобілі, що конфіскований в дохід держави рішенням суду, однак не були предметом порушення митних правил і належать позивачу на праві власності.
Позивач звертався до відповідача з заявою про повергнення своєї власності, однак жодної відповіді не отримав, у зв'язку з чим звернувся у суд за захистом своїх прав.
У судове засідання позивач та його представник, який був повідомлений вчасно та належним чином про дату час та місце розгляду справи повторно не прибули, разом з тим надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність та підтриманням позовних вимог у повному обсязі й позицією, що вони не заперечують проти розгляду справи у їх відсутність.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог пояснивши, що заяву про повернення майна від позивача вони не отримували, а речі які не були предметом порушення митних правил та знаходились в конфіскованому автомобілі вважались його невід'ємною частиною та передані разом з автомобілем на виконання у міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області ( далі по тексту - МВ ДВС Ужгородського МУЮ Закарпатської області).
Представник третьої особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ДВС Ужгородського МУЮ Закарпатської області -не з'явився не повідомивши суд про причини неявки, а тому суд враховуючи наявність доказу про вручення повідомлення про виклик суб'єкта владних повноважень (відтиск даташтампу вхідної кореспонденції) розглянув справу у відсутності представника третьої особи.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що дані позовні вимоги позивача є безпідставними і у їх задоволенні слід відмовити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2011 року (а.с. 8), яка набрала законної сили 21.07.2011 року (а.с. 9-10), безпосередні предмети порушення митних правил зокрема й легковий автомобіль марки «Мерседес Бенц Віто»державний реєстраційний номер НОМЕР_1 конфісковані дохід держави.
Згідно з актом опису затриманого автомобіля (а.с. 6) у п. 5.8. зазначені інші наявні приналежності : металева балка (рампа) -1 шт., 5 шт. фар в коробках, 8 ременів з «тріщотками», (рахунок-фактура № 601211785 від 26.08.2010 року а.с. 7) та автомагнітола -1 шт., що не бели безпосередніми предметами порушення митних правил та знаходились у конфіскованому автомобілі.
20.09.2011 року позивач звертається з листом (заявою) до Ужгородської митниці про повернення йому майна, що не є предметом порушення митних правил (а.с. 11) надіславши такий рекомендованим про вручення (а.с. 12).
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
13.07.2010 року згідно з наказом Державної митної служби України № 750 розпочато процедуру припинення Ужгородської митниці шляхом приєднання до Чопської митниці, а тому враховуючи, що на час розгляду справи така завершена було вирішено питання щодо заміни неналежного відповідача з Ужгородської митниці на належного Чопську митницю, яка є її правонаступником.
Згідно з листом поштамту Закарпатської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»від 27.02.2012 року № 25 вбачається, що 21.09.2011 року у відділення зв'язку Ужгород надійшов вказаний вище цінний лист № 7900029775679, однак даний лист повернутий за закінченням терміну зберігання і повідомлення ф. 22 про повернення даного цінного листа було вручено відправнику 27.10.2011 року. Тобто, представник позивача знав про повернення заяви адресованої голові Ужгородської митниці, у зв'язку з закінченням терміну зберігання і Чопська митниця, як правонаступник Ужгородської митниці не отримувала заяву про повернення майна власнику.
МВ ДВС Ужгородського МУЮ Закарпатської області винесено постанову від 22.07.2011 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 27782938 (а.с. 29).
Листом МВ ДВС Ужгородського МУЮ Закарпатської області від 06.09.202 року відповідача проінформовано щодо розпорядження майном (а.с. 30).
13.09.2011 року передано конфісковане майно, що належало ОСОБА_3 переможцю конкурсу з визначення спеціалізованої організації, яка може здійснювати реалізацію арештованого державними виконавцями майна -ЗФ ПП «Нива В.Ш.»(а.с. 31, 34).
За клопотанням представника відповідача було вирішено питання щодо залучення МВ ДВС Ужгородського МУЮ Закарпатської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може сплинути на обов'язки міського відділу ДВС, так як речі, які не були предметом порушення митних правил та знаходились в конфіскованому автомобілі митницею вважались його невід'ємною частиною та передані з автомобілем на виконання постанови суду.
Судом встановлено, що ні позивач ні його представник не звертались до МВ ДВС Ужгородського МУЮ Закарпатської області з заявами про повернення майна, що не було предметом порушення митних правил.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З матеріалів справи та оглянутих у судовому засіданні, особових справ підлеглих позивача на час виконання ним своїх посадових обов'язків, що він належним чином здійснював свої посадові обов'язки, зокрема, щодо контролю та підвищенням професійного рівня підлеглих.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що ні Ужгородська митниця ні її правонаступник - Чопська митниця не отримували від позивача заяву про повернення майна, що не було предметом конфіскації, а тому в їх діях чи бездіяльності нема ознак протиправності.
Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується представником відповідача майно, яке зазначено в п. 5.8. акту опису затриманого майна не є предметом порушення митних правил і фактично належить позивачу.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки ні відповідачу ні МВ ДВС Ужгородського МУЮ Закарпатської області фактично не було відомо про звернення власника про повернення майна, а без такого звернення майно не могло бути повернуто.
Керуючись статтями 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Чопської митниці Державної митної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про зобов'язання вчинити певні дії -відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий Іванчулинець Д.В.