справа № 2a-0770/4375/11
рядок статзвіту -8.2.6
код - 08
04 травня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Корчинській В.А.,
за участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:
представника позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуд Палеттен Експрес-Сервіс»- Ігнатенка С.С.;
представника відповідача -Державна податкова інспекція у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби - Бондарєвої В.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд Палеттен Експрес-Сервіс»до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 04 травня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 травня 2012 року.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Вуд Палеттен Експрес-Сервіс" звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби, якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 12 грудня 2011 року за № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 622947 за основним платежем та 1125,75 грн. за штрафними санкціями, в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 598698,97 грн. за основним платежем; від 20 грудня 2011 року за № НОМЕР_2 форми В4, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 422746 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 105686 грн., в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 421824,46 грн. за основним платежем та 105455,61 грн. за штрафними санкціями, та за № НОМЕР_2 форми В1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 36147 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 9036 грн.; від 21 грудня 2011 року за № НОМЕР_3, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 52561,0 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 26680 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС прийнято відповідачем в супереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для зменшення валових витрат по податку на прибуток та податкового кредиту по ПДВ є віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, пов'язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей за договором, який, згідно висновків перевірки, нібито є нікчемним, оскільки контрагент позивача - ТОВ „Дім Пива", за юридичною адресою не знаходиться, не має достатньої кількості основних засобів, найманих працівників, підписи на первинних документах за квітень та травень 2011 року ТОВ „Дім Пива" виконані нібито не директором Ляшенком В.П. а іншою особою, тощо. При цьому зазначено, що договір купівлі-продажу продукції від 23.03.2011 року та здійснені на його виконання господарські операції носили реальний товарний характер, а саме має місце фактичне отримання в межах даного договору позивачем товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та фактом подальшого використання у власній господарській діяльності позивача, а саме продаж на експорт відповідних ТМЦ згідно договорів-заявок на перевезення піддонів, вантажно-митних декларацій, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR). Позивач посилається на норми цивільного законодавства щодо недійсності угод, зазначаючи про помилковість висновку податкового органу щодо нікчемності укладеної угоди, оскільки підставою недійсності угоди в силу закону (нікчемності) за актом перевірки щодо дотримання податкового законодавства є порушення цим правочином публічного порядку та суперечність цього правочину моральним засадам суспільства, однак з 01 січня 2011 року такі правочини визначаються недійсними в судовому порядку. Крім того зазначає, що можливе порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не впливає на права та обов'язки позивача та не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань позивачеві.
У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснив, що підставою для зменшення валових витрат та податкового кредиту на спірні суми є їх формування за договором, укладеним з ТОВ „Дім Пива", господарські операції з яким не підтверджено, про що свідчить відсутність необхідних умов для реального настання результатів господарських операцій. Також зазначив, що операції ТОВ „Дім Пива" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, тому господарські операції ТОВ „Дім Пива" не спричиняли настання юридичних наслідків.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов із наведених у ньому мотивів є обґрунтованим і такий слід задовольнити з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуд Палеттен Експрес-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 18.03.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2009 року по 30.06.2011 року (акт ДПІ у м. Ужгороді № 2749/23-1/36357900 від 29.11.2011 р., а.с.12-36, Т.1), якою встановлено порушення ТОВ „Вуд Палеттен Експрес-Сервіс", зокрема, п. 3. ст. 5. та п. 1. ст. 7. Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-ІV (із змінами та доповненнями), ст. 92, ст. 203, ч. 1., 2. ст. 215, ч. 1. ст. 216, ст. 234, ст. 626, ст. 655, ст. 658, ст. 664 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV (із змінами та доповненнями) внаслідок чого є нікчемний договір між ТОВ „Вуд Палеттен Експрес-Сервіс" та ТОВ „Дім Пива", на суму 3 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 500 000 грн.) є нікчемним з обсягом проведених операцій в сумі 3 123 646,35 грн. (в т.ч ПДВ 520 607,80 грн.).
На підставі акту перевірки № 2749/23-1/36357900 від 29 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.12.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 622947 за основним платежем та 1125,75 грн. за штрафними санкціями (а.с.37, Т.1).
Крім того Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуд Палеттен Експрес-Сервіс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 р. (акт ДПІ у м. Ужгороді № 2871/23-4/36357900 від 13.12.2011 р., а.с.38-49, Т.1), якою встановлено порушення ТОВ „Вуд Палеттен Експрес-Сервіс", зокрема, п. 3. ст. 5. та п. 1. ст. 7. Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-ІV (із змінами та доповненнями), ст. 92, ст. 203, ч. 1., 2. ст. 215, ч. 1. ст. 216, ст. 234, ст. 626, ст. 655, ст. 658, ст. 664 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV (із змінами та доповненнями) внаслідок чого є нікчемний договір між ТОВ „Вуд Палеттен Експрес-Сервіс" та ТОВ „Дім Пива", на суму 3 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 500 000 грн.) є нікчемним з обсягом проведених операцій в сумі 3 123 646,35 грн. (в т.ч ПДВ 520 607,80 грн.).
На підставі акту перевірки № 2871/23-4/36357900 від 13 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби було прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 форми В4 від 20.12.2011 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 422746 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 105686 грн.(а.с.50, Т.1); та № НОМЕР_2 форми В1 від 20.12.2011 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 36147 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9036 грн.(а.с.51, Т.1).
Крім того, Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуд Палеттен Експрес-Сервіс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2011 р. (акт ДПІ у м. Ужгороді № 2925/15-2 від 15.12.2011 р., а.с.52-54 Т.1), якою встановлено що відповідачем на порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року на 52561,0 грн.
На підставі акту перевірки № 2925/15-2 від 15 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 21.12.2011 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 52561,0 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26680 грн.(а.с.55, Т.1).
Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами ДПІ у м. Ужгороді № 2749/23-1/36357900 від 29.11.2011 р.(а.с.12-36, Т.1), № 2871/23-4/36357900 від 13.12.2011 р.(а.с.38-49, Т.1), № 2925/15-2 від 15.12.2011 р.(а.с.52-54, Т.1), підставою для зменшення податковим органом позивачу валових витрат за ІІ кв. 2011 року у сумі 2 603 039,00 грн. та відповідно для визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 598698,97 грн., для зменшення податковий кредит за вересень 2011 р. у сумі 457 971,00 грн. та відповідно для визначення грошового зобов'язання по ПДВ на відповідну суму, а також для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 88 708,0 грн. став висновок про те, що договір купівлі-продажу продукції від 23.03.2011 року укладений позивачем з ТОВ „Дім Пива" є нікчемним. Висновок про нікчемність відповідного правочину було зроблено на основі інформації, що міститься в актів перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1221/23-2/31750777 від 06.09.2011 р., відповідно до якої встановлено, що контрагент позивача за юридичною адресою не знаходиться, фактичне місцезнаходження в ході перевірки не було можливості встановити, на вказаному товаристві відсутні необхідні для здійснення господарської діяльності основні засоби та трудові ресурси, підписи на первинних документах за квітень та травень 2011 року ТОВ „Дім Пива" виконані не директором Ляшенком В.П. а іншою особою, тому всі операції купівлі-продажу з ТОВ „Дім Пива" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача".
Судом належними та допустимими доказами достовірно встановлено, що 23 березня 2011 року між позивачем та ТОВ „Дім Пива" було укладено договір купівлі-продажу продукції, предметом якого є зобов'язання ТОВ „Дім Пива" продати, а позивачем купити піддони дерев'яні різних сортів (п. 1.1. Договору) (а.с.85, Т.1).
Реальний характер вказаного договору підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по відчуженню товарно-матеріальних цінностей (піддонів) про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме видаткові накладні (а.с.86-166, Т.1), податкові накладні (а.с.167-247, Т.1), товарно-транспортні накладні (а.с.40-102, Т.2), а також проведена позивачем оплати за поставлений товар у готівковій формі на загальну суму 590000 грн. згідно наявних в матеріалах справи квитанцій до прибутково касових ордерів (а.с.1-12, Т.2) та шляхом переведенням боргу у сумі 2533646,75 грн. згідно договору про переведення боргу б/н від 30.06.2011 року між позивачем (первісний боржник), ПП ОСОБА_4 (новий боржник) та ТОВ „Дім Пива" (кредитор)(а.с.20, Т.2). Водночас реальний товарний характер спірної господарської операції підтверджується подальшим використанням позивачем придбаних за договором купівлі-продажу продукції від 23.03.2011 року товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, а саме подальшого продажу на експорт відповідних ТМЦ, що підтверджується договорами-заявками на перевезення піддонів (а.с.33-39, Т.2), вантажно-митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) (а.с.103-220, Т.2).
Cуд вважає, що за наявності всіх вищевказаних первинних документів, які підтверджують реальний характер спірного договору купівлі-продажу продукції, відсутність ТОВ „Дім Пива" за юридичною адресою не є достатньою підставою для визначення спірних правочинів нікчемними. Зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації. Згідно ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців " встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд відхиляє доводи відповідача викладені у запереченні про те, що при проведенні аналізу податкової звітності контрагента позивача -ТОВ „Дім Пива" згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на момент проведення перевірки встановлено розбіжності між сумую задекларованого податкового зобов'язання і сумую податкового кредиту ТОВ „Дім Пива" та його контрагентами-постачальниками, оскільки податковим законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин встановлюється індивідуальний характер відповідальності платника податку за порушення ведення податкового обліку.
Так, відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України обов'язок ведення обліку доходів та витрат, складання та подання податкової звітності, сплати податків і зборів покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи невідображенні) в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки інших платників.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем виконані усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ „Дім Пива", а також понесені витрати по сплаті відповідних сум ПДВ.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Вказана правова норма забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Суд констатує, що спірні суми податкового кредиту позивача за відповідний звітний податковий період повністю підтверджені належним чином оформленими податковими накладними (а.с.167-247, Т.1), а відповідні господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача. Обставини, що наведені відповідачем в актах ДПІ у м. Ужгороді № 2749/23-1/36357900 від 29.11.2011 р., № 2871/23-4/36357900 від 13.12.2011 р., № 2925/15-2 від 15.12.2011 р. знаходяться поза межами вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Разом з тим, судом встановлено та наявними в матеріалах справи первинними документами (квитанціями до прибутково касових ордерів (а.с.1-12, Т.2) та договором про переведення боргу б/н від 30.06.2011р.(а.с.20, Т.2) підтверджується, що в результаті придбання ТМЦ за спірним договором, які використані у власній господарській діяльності платника податків, позивачем понесені витрати, які в загальній сумі 2 603 039,00 грн. віднесені до валових витрат, що прямо узгоджується із вимогами пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України.
Суд не бере до уваги посилання податкового органу у актах перевірки № 2749/23-1/36357900 від 29.11.2011 р. та № 2871/23-4/36357900 від 13.12.2011 р. на те, що спірний правочин спрямований на порушення публічного порядку, суперечить моральним засадам суспільства, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ч. 1. ст. 228 ЦК України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, поставлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушують публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст. 216 ЦК України).
Як вбачається із змісту актів перевірки № 2749/23-1/36357900 від 29.11.2011 р., № 2871/23-4/36357900 від 13.12.2011 р. та № 2925/15-2 від 15.12.2011 р., висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладений позивачем договір нікчемним правочином, оскільки ні в актах перевірки, ні іншими доказами не доведена вина сторін правочину (однієї з сторін правочину) в намірі порушити публічний порядок у вигляді порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищити, пошкодити майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконно заволодіти ним.
Стосовно позиції податкового органу викладеного на стор. 21 акту перевірки від 29.11.2011 р. та на стор. 18 акту перевірки від 13.12.2011 р. про нікчемність правочину з тих підстав, що такий суперечить інтересам держави і суспільства, суд констатує наступне.
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України " від 02.12.2010 р. за № 2756 -VI, статтю 228 ЦК України доповнено частиною третьою, згідно якої - у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (редакція діє з 01.01.2011 р.).
Тобто, з 01 січня 2011 року діє норма закону, за якою правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства та його моральним засадам -визнаються недійсними в судовому порядку. Слід зазначити, що обов'язковою умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин (носіями протиправного умислу юридичних осіб -сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб). Аналогічно правочин укладений без мети настання реальних правових наслідків в силу ст. 234 Цивільного кодексу України визнається судом недійсним.
Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні".
Виходячи з наведеного, посилання на нікчемність укладеного правочину з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства та його моральним засадам -є помилковою, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу вимог закону (та його визнання недійсним не здійснюється) на відміну від правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства та його моральним засадам (який визнається недійсним в судовому порядку, в тому числі, за зверненням податкового органу) -та така позиція суперечить нормам діючого законодавства.
Водночас, відносини у сфері оподаткування регулюються пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств. За змістом указаної норми відповідний податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Суд констатує, що відповідачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт невідповідності задекларованих наслідків спірних господарської операції з купівлі продажу продукції позивача у податковому обліку фактичним обставинам, в той час як ст. 71 КАС України обов'язок доведення цього покладає на податковий орган як суб'єкта владних повноважень.
Відповідачем не вказано жодних відомостей та обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника податку при укладенні та виконанні даного договору та наявності мети отримання податкової вигоди. Суд вважає, що якщо позивач, як покупець відповідних товарно-матеріальних цінностей є платником податку на додану вартість, який не знав і не міг знати та враховувати стан дотримання податкової дисципліни своїм контрагентом, то він має право на формування податкового кредиту за результатами здійснення спірної господарської операції та відповідно має право на бюджетне відшкодування від'ємного значення ПДВ. Аналогічну позицію займає Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 р. по справі „Булвес" АД проти Болгарії (скарга № 3991/03), де вказує: „оскільки компанія-заявник в повному обсязі і своєчасно виконала свої зобов'язання по дотриманню встановлених державою норм по відношенню ПДВ, не мала способів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім свої зобов'язань, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на вирахування вхідного ПДВ, який був сплачений постачальнику ".
Водночас, в матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди між ТОВ „Вуд Палеттен Експрес-Сервіс" та ТОВ „Дім Пива", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи. Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, спірні податкові повідомлення-рішення, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірним договором або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення з боку позивача.
Разом з тим, суд відхиляє доводи податкового органу у актах перевірки в обґрунтування нікчемності спірного правочину на те, що підписи на первинних документах за квітень та травень 2011 року ТОВ „Дім Пива" виконані не директором Ляшенком В.П., а іншою особою, оскільки актами перевірки № 2749/23-1/36357900 від 29.11.2011 р., № 2871/23-4/36357900 від 13.12.2011 р., № 2925/15-2 від 15.12.2011 р. не встановлено, що саме договір купівлі-продажу продукції від 23.03.2011 р. та виписані на його виконання видаткові та податкові накладі були об'єктом дослідження спеціаліста та те, що саме підпис на вказаному договорі не належить директору ТОВ „Дім Пива". Водночас суд приймає до уваги посилання позивача на норми ч. 2. ст. 207 та ч. 3. ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно яких правочин підписаний від імені юридичної особи, особою, яка не володіє необхідним обсягом повноважень, є оспорюваним правочином, натомість в силу вимог ч. 4. ст. 203 та ч. 1. ст. 215 вказаного Кодексу недійсність правочину вчиненого з недодержанням вимог стосовно його форми законом не встановлена.
Суд констатує, що доводи податкового органу про те, що вказаний обсяг операцій не може бути проведений стосовно реального здійснення операцій з огляду на віддаленість контрагентів за спірним договором (місцезнаходження позивача -м. Ужгород, а місцезнаходження ТОВ „Дім Пива" -м. Київ) спростовується наявними в матеріалах справи договорами оренди № 07/11 від 01.06.2011 р. (а.с.23-25, Т.2) та № 07/10 від 01.07.2010 р. (а.с.26-29, Т.2), предметом яких є передача в строкове платне користування ТОВ „Вуд Палеттен Експрес-Сервіс" (орендар) благоустроєну територію за адресою с. Соф.Борщагівська, вул. Садова, 48а, Києво-Святошинський район, Києвської області, площею 10 га (п. 1.1. та п. 1.2. вказаних Договорів).
Податковий орган в обґрунтування безтоварного характеру спірного правочину покликається також на те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення ТМЦ від контрагента ТОВ „Дім Пива", однак такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с.40-102, Т.2).
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову на те, що спірний правочин є нікчемним у зв'язку з нікчемністю угод укладених між ТОВ „Дім Пива" та підприємствами-постачальниками, з яким позивач жодних відносин не мав, по ланцюгу до «вигодонабувача»- позивача, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду викладену у листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, згідно якої відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат по податку на прибуток в результаті здійснення господарської операції за спірним договором купівлі-продажу продукції від 23.03.2011 р., а висновки актів перевірок № 2749/23-1/36357900 від 29.11.2011 р., № 2871/23-4/36357900 від 13.12.2011 р., № 2925/15-2 від 15.12.2011 р. в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.
За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.12.2011 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 598698,97 грн. за основним платежем; № НОМЕР_2 форми В4 від 20.12.2011 р. в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 421824,46 грн. за основним платежем та 105455,61 грн. за штрафними санкціями; № НОМЕР_2 форми В1 від 20.12.2011 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 36147 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9036 грн.; № НОМЕР_3 від 21.12.2011 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 52561,0 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26680 грн., підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (квитанція від 22.12 2011 року, а.с.11, Т.1 та квитанція від 01.02.2012 року, а.с.223, Т.2) у сумі 1 882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок до стягнення з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд Палеттен Експрес-Сервіс»до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 12.12.2011 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 622947,00 за основним платежем та 1125,75 гривень за штрафними санкціями, в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 598698,97 гривень за основним платежем.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 20.12.2011 року № НОМЕР_2 форми В4, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 422746,00 гривень та застосовано штрафні санкції у сумі 105686,00 гривень в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 421824,46 гривень за основним платежем та 105455,61 гривень за штрафними санкціями.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 20.12.2011 року № НОМЕР_2 форми В1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 36147,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9036,00 гривень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 21.12.2011 року № НОМЕР_3 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 52561,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26280,00 гривень.
Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Вуд Палеттен Експрес-Сервіс»судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Іванчулинець Д.В.