справа № 2a-0770/4355/11
рядок статзвіту -10.1
код - 08
08 травня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Корчинської В.А.,
за участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача 1 -Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області -Бондар С.М.,
представник відповідача 2 -управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі в Закарпатської області - повторно у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщені Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, управління пенсійного фонду України у Тячівському районі в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Відповідно до частина 3 статті 160 КАС України 08 травня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 11 травня 2012 року.
Позивач -ОСОБА_1 звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (далі -відповідач 1) та управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області №6 від «6» липня 2011 року «про результати розгляду заяви»; 2) зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі в Закарпатській області здійснити нарахування пільгової пенсії ОСОБА_1 починаючи з «1»листопада 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані наступним. 23 жовтня 2010 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі в Закарпатській області з необхідними переліком документів з підтвердженням свого права на пільгову пенсію. Управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі в Закарпатській області направило дане звернення на вирішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області. В липня 2011 року позивач отримав листа від відповідача 1, яким йому було відмовлено. З даним рішенням комісії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області за №6 від «06»липня 2011 року позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з мотивів, що наведені в позовній заяві. Вважають, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.
У судовому засіданні представник відповідача 1 заперечив проти позовних вимог. Головне управління Пенсійного фонду у Закарпатській області не погоджується із доводами і вимогами позивача з наступних підстав. Стверджує, що позивач звернувся для консультації до відповідача 2 з приводу призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Після розгляду представлених позивачем документів спеціалісти управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області повідомили позивача про відсутність у нього уточнюючих довідок підприємства та роз'яснили, що він може звернутися до відповідача 1, де діє Комісія при головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. На засіданні вищевказаної Комісії було прийнято рішення про відмову у розгляді наданих позивачем документів, оскільки були відсутні в переліку поданих позивачем документів -документ про ліквідацію підприємства на якому він працював. Отже, рішення Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду у Закарпатській області представник відповідача 2 вважає законним та обґрунтованим та просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився повторно, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача 2, що передбачені Главою 3 Розділу II Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечення проти позову відповідачем 2 суду не надано. У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Відтак, оскільки відповідач 2, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи в судові засідання не з'явився, не повідомив про причини такого неприбуття, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності його уповноваженого представника на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача 1, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов із наведених у ньому мотивів є обґрунтованим і його слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець селища міського типу Солотвино Тячівського району Закарпатської області є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 (а.с.4).
Згідно трудової книжки позивача, 10 жовтня 1972 року він був прийнятий Укрсільпромом УРСР «Солотвинський солерудник»на посаду підсобного працівника ремонтно-механічного цеха (а.с.7-10).
Згідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пільгової пенсії виданої державним підприємством «Солотвинський солерудник»за №283 від 23.08.2010 року, позивач працював повний робочий день на підприємстві на наступних посадах за періоди:
- з 07.02.1977 р. по 11.01.1978 р. -слюсар солефабрики шахти №9;
- з 22.03.1978 р. по 03.06.1978 р. -електрослюсар дільниці брикетування солефабрики шахти №9;
- з 24.09.1979 р. по 09.11.1980 р. -електрослюсар дільниці брикетування солефабрики шахти №9;
- з 10.11.1980 р. по 01.08.1982 р. -машиніст тепловоза солефабрики шахти №9;
- з 03.08.1993 р. по 01.07.1994 р. -машиніст тепловоза №9 солефабрики шахти №9.
Відповідно до вищевказаної довідки позивач працював при підвищеному рівні вологості, завищеному рівні шумового навантаження з небезпечними умовами праці (а.с.12).
За період з 07.02.1977 р. по 01.07.1994 р. загальний стаж позивача 4 роки 10 місяців 21 день (а.с.12).
Позивач звернувся до Державного підприємства Ризького лакофарбового заводу для одержання довідки, що підтверджує його стаж роботи, пільги та заробітну пату за відпрацьований період.
Позивач отримав листа від «Rigas laku krasu rupnica»за №03 від 14.01.2010 року, яким був повідомлений про не можливість видачі йому довідки про підтвердження трудового стажу та відомостей про заробітну плату, у зв'язку з тим, що вищевказаний завод перереєстрований відповідно до договору про викуп державного майна 27.12.1995 року. Для одержання довідки позивачу порадили звернутися до Державного архіву Республіки Латвія, так як всі необхідні документи передані заводом до нього.
Надалі позивач звернувся до Державного архіву Республіки Латвія для отримання відомостей про умови його праці та видачі довідки.
Позивач отримав архівну довідку від Національного архіву Республіки Латвія за №-6221/С-39, якою було повідомлено позивача про те, що «Державний Ризький лакофарбовий завод»до 1991 року називався -Ризький лакофарбовий завод Міністерства хімічної промисловості СРСР, згідно історичної довідки за період з 1982-1995 роки. Постановою Ради Міністрів Республіки Латвія за №215 від 25.08.1991 року та указом Міністерства промисловості Республіки Латвія за №175 від 13.09.1991 року Ризький лакофарбовий завод Міністерства хімічної промисловості СРСР був перетворений в державне підприємство «Ризький лакофарбовий завод».
Розпорядженням Кабінету Міністрів Республіки Латвія за №431 від 31 липня 1995 року державне підприємство «Ризький лакофарбовий завод»був переданий Приватизаційному агентству для приватизації з правом викупу державного майна.
Позивач отримав архівну довідку від Національного архіву Латвії від 29.08.2011 року за №6221/С-75, згідно якої був повідомлений про те, що в документах архівного фонду «Державного підприємства «Ризький лакофарбовий завод»»в додатках до колективного договору заводу за період 1982-1993 роках є список робіт та професій робітників, зайнятих у виробництві, цехах і на ділянках з шкідливими умовами праці, робота в яких надає право на додаткову відпустку, безкоштовну видачу молоко, спецодягу і для яких обов'язковим є як медичне обстеження (при прийняті на роботу) так і періодичний медичний обряд.
У переліку професій вищевказаного заводу включені такі професії:
- машиніст тепловоза, машиніст мотовоза залізничного цеху;
- машиніст компресорних обладнань цеха парозабезпечення.
Позивач одержав архівну довідку від Державного архіву документів персоналу Республіки Латвія за №1042/6-8 від 22.04.2010 року «Про трудовий стаж і заробітну плату». Позивача повідомлено, що у наказах по особовому складу «Ризького лакофарбового заводу Міністерства хімічної промисловості СРСР -Державного Ризького лакофарбового заводу»наявні відомості про те, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду машиніста тепловоза з 31 серпня 1982 року (згідно наказу №172 від 31 серпня 1982 року) та був звільнений з роботи за власним бажанням 5 квітня 1993 року (у відповідності до наказу №21 від 05.04.1993р.)(а.с.11).
На рахунок заробітної плати у вищевказаній довідці перераховані дані по нарахуванню заробітної плати позивачу за період його роботи на «Ризькому лакофарбовому заводі»(а.с.11).
Згідно даних розділу ІІІ особової картки позивача за №2231 по табельному номеру 09451 відображені дані про роботу позивача на «Ризькому лакофарбовому заводі», щорічні та додаткові відпустки.
На підтвердження того, що позивач працював на посаді машиніста тепловоза залізничного цеху «Ризького лакофарбового заводу»є наявне в матеріалах справи копія посвідчення виданого 02.09.1982 року за №К.0945 на ім'я ОСОБА_1(а.с.15). Графік роботи позивача, згідно вищевказаного посвідчення з 8:00 до 20:00.
Так як 01 листопада 2010 року позивачу виповнилося 55 років, на підставі ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року за №583, позивач звернувся до управління Пенсійного фонду у Тячівському районі Закарпатської області для реалізації свого права на пенсію на пільгових умовах. Загальний трудовий стаж позивача становить 26 років і з них 16 років на роботах із шкідливими умовами праці, що є підставою для отримання права на пільгову пенсію. Документи подані позивачем відповідачу 2 були надіслані останнім до Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області.
06 липня 2011 року Комісія при головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області розглянула заяву позивача про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і прийняла рішення за №6, яким відмовила позивачу у розгляді документів для підтвердження пільгового стажу. Підставою для відмови відповідач 1 вказує, що при подачі заяви позивачем не подано довідки з Єдиного Державного реєстру про ліквідацію Ризького лакофарбового заводу, або будь-якого іншого документу, який підтверджує ліквідацію даного підприємства(а.с.6).
У судовому засіданні встановлено, що фактичної ліквідації підприємства Ризького лакофарбового заводу не було про що свідчить, архівна довідка Національного архіву Республіки Латвія та лист підприємства «Rigas laku krasu rupnica», де вказано, що Ризький лакофарбовий завод, не ліквідований, а перереєстрований як підприємство «Rigas laku krasu rupnica»відповідно до договору про викуп державного майна від 27.12.1995 року. Таким чином, позивач не мав можливості надати відповідачу 1 документу, який не існує, адже підприємство не ліквідовувалося. Окрім того, Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій в Латвії не існує, вищевказаний реєстр існує в України.
Прийняття на роботу та звільнення з роботи позивача підтверджується відповідними записами до його трудової книжки, архівними довідками Національно архіву Республіки Латвія та посвідченням виданим вищевказаним заводом позивачу під час роботи в даній установі.
У відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних осіб чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльність.
Статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років. Зокрема право на пенсію мають:
а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі;
б) працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до статті 61 цього Закону;
в) робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі;
г) механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;
жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;
д) плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення):
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі;
працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку:
чоловіки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 25 років;
жінки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 20 років;
е) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку;
є) спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку;
ж) артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. N 637) за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Правління Пенсійного фонду України постановою від 10.11.2006 року за №18-1 затвердило «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років». Пунктом 11 даної постанови передбачено перелік необхідних документів для представлення на розгляд Комісії, а саме:
1) заяву про підтвердження стажу роботи;
2) довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації" (у тому числі архівні);
3) трудову книжку;
4) документи, видані архівними установами, зокрема:
а) довідку про заробітну плату;
б) копії документів про проведення атестації робочих місць;
в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність).
У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
При прийняті рішення Комісією при головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області за №6 від 06.07.2011 року відмовлено позивачу, проте не враховано відповідачем 1 той, факт що завод на якому працював позивач не ліквідовано, а реорганізовано. Позивачем надано всі наявні документи, які підтверджують його трудові відносини з «Ризьким лакофарбовим заводом»та Державним підприємством «Солотвинський солерудник».
За таких обставин суд приходить до висновку, що Комісією при головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області не було підстав для відмови у розгляді заяви позивача, а рішення за №6 від 06.07.2011 року прийняте вищевказаною Комісією є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області має всі підстави для нарахування пільгової пенсії позивачу, так як відомості про роботу відображені у його трудовій книжці та архівних довідках Національного архіву Республіки Латвія.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення повністю.
Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області №6 від «6»липня 2010 року «про результати розгляду заяви».
Зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі в Закарпатській області здійснити нарахування пільгової пенсії ОСОБА_1 починаючи з «1»листопада 2010 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки встановлені ст.186 КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою. Яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Іванчулинець Д.В.