справа № 2a-0770/4401/11
рядок статзвіту -5.1.2
код - 08
26 березня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
з участю секретаря судового засідання - Корчинської В.А.,
та осіб, які беруть участь у справі:
представника позивача - Шкурко Р.В.;
представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яку представляє структурний підрозділ -Закарпатське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз»Дочірньої компанії «Укртансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Державної організації «Центральної територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Закарпатській області про визнання нечинним та скасування розпорядження №857 від 18.08.2011 року, -
встановив:
Дочірня компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яку представляє структурний підрозділ -Закарпатське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз»Дочірньої компанії «Укртансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної організації «Центральної територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Закарпатській області, якою просить: визнати нечинним та скасувати розпорядження Державної організації «Кіровська територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»за №857 від 18.08.2011 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання не з'явилися, проте до суду надходили клопотання від їх представників про розгляд справи за відсутності відповідача та третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач заперечив проти позовних вимог, надіславши на адресу суду письмові заперечення. Його заперечення обґрунтовані наступним. Відповідач здійснює проведення перевірок згідно статуту. На виконання розпорядження Державної служби екології та надр України від 14.07.2011 року за №2124/01/14-11 та відповідно до постановлених в листі Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 07.06.2011 року за №1638/10/23.504 питань, відповідач здійснив позапланову перевірку позивача, та виніс відповідний Акт перевірки дотримання вимог законодавства про надра від 12.08.2011 року за №191.
Проведення позапланової перевірки, як стверджує відповідач, здійснювалось відповідно до приписів Положення про державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 1994 року за 3801, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»та Кодексу України про надра.
Листом Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 07.06.2011 року за №1638/10/23.504 заявлено про порушення вимог ст.19 Кодексу України про надра, а саме -відсутність у позивача спеціального дозволу на користування надрами. А відповідності до Акту перевірки та на підставі отриманих від позивача документів відповідачем були виявлені наступні порушення:
- відсутність дозволу на користування надрами;
- на ділянці, де розташована свердловина, не проведено геологічне вивчення ділянки надр, запаси підземних вод не підраховані і не затверджені в Державній комісії України по запасах корисних копалин.
Крім того, відповідач стверджує, що одним із документів, що надається користувачем надр для отримання спеціального дозволу є нотаріально засвідчена копія дозволу на спеціальне водокористування. Таким чином, відповідач переконаний, що позивач зобов'язаний отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та їх слід задовольнити.
Судом встановлено, що комісією Державної організації «Кіровська територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства про надра Закарпатського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів під час експлуатації підземних вод, за результатами якої 12.08.2011 року складено акт перевірки, де зазначено про порушення позивачем вимог ст.ст. 19,21 Кодексу України про надра, а саме: здійснення видобування питної води без спеціального дозволу на користування надрами та на ділянці, де розташована свердловина не проведено геологічне вивчення ділянки надр, запаси підземних вод не підраховані та не затверджені в Державній комісії України по запасах корисних копалин(а.с. 46-48).
18 серпня 2011 року відповідачем видано розпорядження за №857, згідно якого позивача зобов'язано зупинити видобування питної підземної води до оформлення спеціального дозволу на користування надрами(а.с.54).
Спеціальне водокористування регулюється нормами та положеннями Водного кодексу України.
У відповідності до частини 1 статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства.
Частиною 3 ст.45 Водного кодексу України, передбачено що обмеження прав водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, може здійснюватись органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування або в оренду.
Стаття 48 Водного кодексу України тлумачить термін «спеціальне водокористування», а саме - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
У відповідності до ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюються на підставі дозволу.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається:
1) державними органами охорони навколишнього природного середовища у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;
2) Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища -у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.
Судом встановлено, що позивачу видано дозвіл на спеціальне водокористування УКР №3088-А/ЗАК (а.с. 50-52). Згідно з умовами вищевказаного дозволу на спеціальне водокористування позивач є водокористувачем підземних вод для господарсько-побутових, санітарно-гігієнічних та допоміжних потреб. Термін дії вказаного Дозволу визначено до 21.04.2013 року.
Відповідно до ст.13 Кодексу України «Про надра», користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.
Стаття 19 Кодексу України «Про надра»передбачено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціями і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом, тобто в статті ст.23 Кодексу України «Про надра», згідно якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
З матеріалів справи встановлено, що позивач здійснює видобування підземної води в межах наданої йому земельної ділянки, для власних господарсько-побутових потреб і видобування з водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, а становить лише 57,2 кубічних метрів на добу, що в силу вищевказаної імперативної норми права свідчить про відсутність обов'язку позивача здійснювати оформлення спеціального дозволу на користування надрами.
На підтвердження вищевикладених обставин в матеріалах справи наявний державного акту на право постійного користування землею за №95 від 25 червня 1999 року та розрахунок водоспоживання (а.с.55-59).
Крім цього, відсутність порушень вимог природоохоронного законодавства з боку позивача підтверджується чисельними перевірками дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, Управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Закарпатській області, Закарпатської транспортної прокуратури (а.с.65-70).
У відповідності до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Проте, відповідачем порушено вищевказану норму права, оскільки не виконано ч.10, 12 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" згідно яких визначено, що посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.
Перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання (за його наявності).
Натомість, відповідачем не здійснено ні огляд територій, де розміщені підземні джерела водопостачання та не внесено запису до відповідного журналу перевірок позивача (а.с.53).
Статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Натомість, в направлені на проведення позапланової перевірки №722 від 05.08.2011 року, вказано, що даний позаплановий захід здійснюються відповідно до розпорядження Державної служби геології та надр України від 14.07.2011 року № 2124/01/14-11 та листа Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 07.06.2011 року №1638/10/23.504, тобто не вказано ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення позапланової перевірки додержання позивачем вимог законодавства про надра (а.с.49).
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яку представляє структурний підрозділ -Закарпатське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз»Дочірньої компанії «Укртансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Державної організації «Центральної територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Закарпатській області про визнання нечинним та скасування розпорядження №857 від 18.08.2011 року - задовольнити повністю.
Визнати нечинним та скасувати розпорядження Державної організації «Кіровської територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр»№857 від 18.08.2011 року.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Іванчулинець Д.В.