Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/5688/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.
при секретарі Бобирь Г.Г.
за участю
представника позивача Япрахи Д.Г.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,-
Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від загальної вартості придбаного автомобіля на суму 1460,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відділом РЕР ДАІ обслуговування Володарського та Першотравневого районів 11.03.2011 року був зареєстрований автомобіль марки ЗАЗ TF 698K 2011 року випуску, придбаний вартістю 48666,67 грн., власником якого є ОСОБА_2
Зазначив, що на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII збір до Пенсійного фонду при відчуженні автомобіля в розмірі 3 % від його вартості в сумі 1460,00 грн. громадянином ОСОБА_2 не сплачувався, як особою, прирівняною до інваліда війни згідно ст. 7 Закону України 3551-XII. У зв'язку із набранням чинності з 01.01.2011 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2012 № 2756-VI, інваліди війни мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства, проте не звільняються від їх сплати. На підставі чого, відповідачем повинен був сплачений збір у розмірі 14600,00 грн. Управлінням ПФУ було направлено повідомлення № 6834/06 від 24.04.2012 року до ОСОБА_2 про сплату збору за купівлю-продаж легкових транспортних засобів. Проте, станом на 01 травня 2012 року, збір не був сплачений відповідачем. У зв'язку з чим, Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області звернулося до суду із даним позовом.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що він не є платником збору з операцій з відчуження автомобіля, а тому, даний збір не підлягаю стягненню з відповідача.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 був придбаний легковий автомобіль марки «ЗАЗ» модель «TF698K», державний номер НОМЕР_1, номер шасі - НОМЕР_2, рік випуску 2011 (а.с. 23, 24).
11 березня 2011 року відділом РЕР ДАІ обслуговування Володарського та Першотравневого районів був зареєстрований зазначений транспортний засіб.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3, ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 25).
На підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, збір до Пенсійного фонду при відчуженні автомобілю в розмірі 3 % від його вартості в сумі 1460,00 грн. громадянином ОСОБА_2 не сплачувався, як особою, прирівняною до інваліда війни згідно ст. 7 Закону України № 3551-ХІІ.
З метою встановлення контролю за повнотою сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування від операцій відчуження легкових автомобілів, які були придбані пільговою категорією громадян та зареєстровані в підрозділах МРЕВ ДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, Управлінням ПФУ на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 6834/06 від 24.04.2012 року з вимогою про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від вартості автомобіля.
Суд вважає зазначені вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР), в редакції станом на час спірних правовідносин, визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, серед яких юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на фізичну особу лише у випадку відчуження, а не при купівлі (придбанні) автомобіля.
Проте, відповідно до пункту 12 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до п. 15 цього ж Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року N 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, пункт 12 Порядку суперечить вимогам пункту 7 статті 1 Закону № 400/97-ВР, та по-різному врегульовують одне й те саме питання, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9, суд вважає, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає пункт 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Така ж, правова позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 23.03.2010 року у справі № К-22354/07 та у рішенні Верховного Суду України від 17.06.2008 року у справі за позовом фізичної особи до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Крім того, суд зазначає, що Порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (п. 1 Порядку).
Таким чином, дія вказаного Порядку розповсюджується на правовідносини, які виникають при здійсненні окремих видів господарських операцій.
Поняття господарської операцій визначено ч .1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. В свою чергу, відповідно до зазначеної вище норми активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.
Виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Господарського кодексу України суд приходить до висновку, що обов'язковою ознакою господарської операції є здійснення її саме суб'єктом господарювання при здійсненні ним своєї господарської діяльності.
В свою чергу, придбання відповідачем за договором купівлі-продажу легкового автомобіля не є господарською операцією, оскільки вказаний договір є цивільно-правовою угодою між фізичною та юридичною особами, та не підпадає під предмет регулювання Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N 1740.
Крім цього, у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Пунктом 2.4. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2 (із змінами та доповненнями), визначені права управління Пенсійного фонду України в районі, місті і районі у місті відповідно до якого управління має право, зокрема, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом; стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у спірних правовідносинах належним способом захисту права позивача є звернення до суду із позовною заявою про стягнення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від операцій відчуження легкових автомобілів, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від загальної вартості придбаного автомобіля.
У даному випадку, позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, зазначені позовні вимоги не відповідають суті порушеного права.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області до ОСОБА_2 про зобов'язання сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від загальної вартості придбаного автомобіля на суму 1460,00 грн. є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 13 червня 2012 року.
Постанова виготовлена у повному обсязі 18 червня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Лазарєв В.В.