Справа № 22-ц/1690/1379/2012
Головуючий по 1-й інстанції Тімошенко Н.В.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
18 квітня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Карпушина Г.Л.,
Суддів: Винниченка Ю.М., Корнієнка В.І.,
при секретарі: Цюрі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативний кредитний центр «Експрес кредит»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про повернення боргу
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В липні 2011 року ТОВ «Альтернативний кредитний центр «Експрес кредит» звернулося до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про повернення боргу.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2011 року позов ТОВ «Альтернативний кредитний центр «Експрес кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про повернення боргу -задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою:АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою:АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою:АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ТОВ «Альтернативний кредитний центр «Експрес кредит» заборгованість в сумі 21676,07 грн. та судові витрати в сумі 336,76 грн.
З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу. Прохає рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволені всіх заявлених позивачем позовних вимогах відмовити. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судове засідання проводилося за участі представників апелянта та позивача, за відсутності відповідачів, які були належним чином повідомленими про дату та місце проведення судового засідання, але подали заяви з проханням слухати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки відповідачами порушено грошове зобов'язання, передбачене змішаним договором №00353 від 30.09.2010 року та договорами поруки від 10 листопада 2010 року, зокрема не сплачено позивачу кошти за отриманий товар та послуги в сумі 21676,07 грн., останні зобов'язанні солідарно погасити вказаний борг включаючи пеню за несвоєчасне виконання забовязанням, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, що 30 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено змішаний договір №00353 з двома додатками «Анкетні дані замовника» і «Програма діяльності «АКЦ «Експрес-кредит»». Відповідно до умов даного договору ТОВ «АКЦ «Експрес-кредит»зобов'язалося надати відповідачу ОСОБА_3 послуги спрямовані на придбання останнім будівельних матеріалів на умовах Програми діяльності «АКЦ «Експрес-кредит», а ОСОБА_3 зобов'язувався провести оплату отриманих послуг та вартості товару.
10 листопада 2010 року вказаними особами було укладено додаткову угоду до договору №00353 від 30.09.2010 року, якою змінено найменування товару на «вікна металопластикові, будівельні ліси». Крім того позивачем та ОСОБА_3 10.11.2010 року було узгоджено та підписано додатки №3 і №4 до договору №00353 від 30.09.2010 року «Про використання Права на отримання Товару», якими визначено вартість отримано товару в сумі 25000 грн., загальну кількість платежів за основним договором та суму, яка взагалі повинна бути сплачена, кількість та сума платежів, які були сплачені ОСОБА_3 станом на 10.11.2010 р., суми заборгованості ОСОБА_3 за договором станом на 10.11.2010 року, графік погашення.
З метою забезпечення виконання основного зобов'язання за основним договором, відповідно до ст.ст.546, 553 ЦК України, між позивачем та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 10.11.2010 року було укладено договори поруки за №.№.00353, 00353/1. Відповідно до вказаних договорів відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 взяли на себе зобов'язання у випадку невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за основним договором, відповідати перед товариством у тому ж обсязі, що й останній включаючи відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій передбачених договором.
На виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем 10.11.2010 року було доставлено до відповідача ОСОБА_3 обумовлений основним договором товар на загальну суму 25 000 грн., та проведено його оплату постачальникам. Зазначені дії підтверджені трьохсторонніми договорами №.№.00353, 00353/1 від 10.11.2010 року, рахунками-фактурами та актами прийому-передачі від 10.11.2010 року.
На момент розгляду справи, відповідачами заборгованість за договором №00353 від 30.09.2010 року не погашена. Позивачем на адресу відповідачів, до моменту звернення останнього до суду, направлялися письмові претензії з проханням погашення заборгованості та зазначенням сум заборгованості, які до даного часу останнім не оскаржені.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.
Відповідно до ст.ст. 526, 554, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Беручи до уваги встановлені обставини справи та норми закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийшов до правильних висновків щодо відповідність укладених між сторонами договорів положенням закону та можливість бути підставою для виникнення зобов'язань, а відповідно про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачів боргу.
Доводи апелянта, що особи, які підписували від імені позивача основний договір, договори поруки та інші договори, не мали на те необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому вказані договори є недійсними, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не заслуговують на увагу.
Доводи апелянта про не правильне визначення позивачем розміру заборгованості за основним договором, також є необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються додатком №3 до договору №00353 від 30.09.2010 року, яким було визначено суму заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем станом на 10.11.2011 року в сумі 21183,28 грн. Відповідно до поданих апелянтом доказів про сплату платежів, після 10.11.2010 року ОСОБА_3 було сплачено лише один платіж 17.01.2011 року в сумі 516.67 грн, тобто розмір боргу в сумі 20666,80 грн. визначено правильно. Відповідно розмір пені позивачем також визначено правильно.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 308 ,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно:
Суддя Апеляційного суду Г.Л. Карпушин