Справа№2-3517/11
16 травня 2012 р. року, Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головоючого - судді Непоради М.П.
при секретарі Яіцької А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договорами позики та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними, визнання розписок про отримання коштів безгрошовими документами,
В березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договорами позики в розмірі 52 398,00 грн., посилаючись на те, що 08.11.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким від передав відповідачу грошову суму в розмірі 15 000,00 грн., яку ОСОБА_2 зобов'язався повернути в строк до 31.01.2008 року.
01.02.2008 року ОСОБА_2 звернувся до нього з пропозицією про надання йому матеріальної допомоги для себе особисто, та між ними було укладено ще два договори позики по 10 000,00 грн. кожна. Відповідач зобов'язався повернути отримані ним кошти в строк до 31.07.2008 року.
Позивач вказує, що в зазначені договорами позики строк відповідач ОСОБА_2 грошові кошти не повернув, та на його неодноразові звернення до відповідача про повернення боргу відповідач йому відмовив без пояснення причин.
В ході судового засідання позивач уточнив свої позивні вимоги, та просить суд стягнути з відповідача на його користь грошві кошти в розмірі 20 000,00 грн.
В листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними та визнання розписок про отримання коштів безгрошовими документами, посилаючись на те, що дійсно в 2007 році він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн., про що надав ОСОБА_1 відповідну розписку. Кошти він брав для початку спільного бізнесу з його партнером. На початку лютого 2008 року ОСОБА_1 звернувся до нього з проханням повернути борг, однак в той час він знаходився під впливом тяжких обставин, та повернути борг він не змін, та йому було запропоновано ОСОБА_1 написати нову боргову розписку на суму 10 000,00 грн.
ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_1 переконав його в тому, що ці 10 000,00 грн. він міг би одержати як проценти від наданих йому раніше 15 000,00 грн., крім того, ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 наполіг на написанні ним ще однієї розписки від цієї ж дати та на таку ж суму, пояснивши йому, що це другий примірник боргової розписки, і що оформлення цього примірнику йому необхідно для нього, щоб він пам'ятав, що у нього є борг перед ОСОБА_1 Після підписання цих розписок ОСОБА_1 забрав їх собі, не повернувши йому другого екземпляру.
ОСОБА_2 просить суд ухвалити рішення, яким визнати договори позики між ОСОБА_1 та ним від 01 лютого 2008 року на загальну суму 20 000,00 грн. недійсними та безгрошовими документами.
Ухвалою суду від 30 листопада 2011 року зазначені цивільні справи були об'єднані в одне провадження.
В судове засідання з'явився позивач ОСОБА_1, уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2
Представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, та просив суд задовольнити позов ОСОБА_2 посилаючись на зазначені в письмових поясненнях, залучених до матеріалів справи, обставини.
Вислухавши думку сторін по справі, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд доходить до висновку, що даний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_2 повинно відмовити за наступних підставах:
Судом встановлено, що 08.11.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти на суму 15 000 грн., про що ОСОБА_2 особисто написав розписку на вказану суму. За умовами договору ОСОБА_2 зобов'язався повернути кошті в строк до 31 січня 2008 року.
Зазначені кошти ОСОБА_2 отримав 08 листопада 2007 року в обумовленому в договорі розмірі.
Дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією розписки від 08.11.2007 року написаної від імені ОСОБА_2, яка була оглянута в судовому засіданні.
При цьому факт отримання вказаних коштів ОСОБА_2 не заперечував, та в судовому засіданні, яке відбулось 02.08.2011 року, пояснив суду, що ці кошти він дійсно отримав від ОСОБА_1 та до наступного часу по своїм зобов'язанням за цим договором не виконав та борг не сплатив.
01.02.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладені договора позики, за яким ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 20 000 грн., про що ОСОБА_2 особисто написав розписку на вказані суми. За умовами договору ОСОБА_2 зобов'язався повернути кошті в строк до 31 липня 2008 року.
Таким чином, з огляду на положення ст. 204 ЦК України, якою встановлено презумпцію правомірності правочинів, та за відсутності даних про наявність судового рішення про визнання Договору позики від 08.11.2007 року недійсним, чи подання відповідачем позову про визнання зазначеного договору недійсним, на думку суду, є всі підстави вважати, що між сторонами існують договірні правовідносини, які регулюються ЦК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, яки регулюються ст.ст. 202-207 та & 1 главою 71 ЦК України.
Законодавче визначення договору позики є: "За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості" ч.1 ст.1046 ЦК України. Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним договором. Це значить, що він набуває чинності тільки після передачі майна, всі обов'язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним так і безоплатним. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. В якості позикодавця по договору позики можуть виступати будь-які фізичні та юридичні особи. При укладанні договору позики сторони керуються загальними положеннями закону про порядок укладення договору. Тобто договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Істотними умовами є ті, без яких договір не може вважатися укладеним взагалі. Закон визначає, що за договором позики істотною є умова щодо предмета договору. Цивільний кодекс не відносить строк виконання договору позики та ціну до істотних умов договору. Для укладення договору основне значення мають істотні умови. За загальною нормою цивільного права, договір вважається укладеним в належній формі тільки якщо сторони домовилися з приводу всіх суттєвих умов договору (ч.1 ст. 638). Важливим є питання моменту укладення договору позики. Оскільки договір позики є реальним, то права і обов'язки сторін не можуть виникнути до передачі речі (грошей). Таким чином, договір позики вважається укладеним в момент здійснення дії по передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. Ця особливість реальних договорів зазначена в ч.2 ст. 640 ЦК України: "Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії". Договір позики укладається як в усній так, і в письмовій формі. В Цивільному кодексі України зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України). Отже, з положення закону вбачається, що проста письмова форма обов'язкова для договору позики тільки у випадках, коли позикодавець - юридична особа, а також в усіх випадках, якщо сума договору позики перевищує встановлений законом розмір. Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики. В договорі позики можуть передбачатися місце і час повернення позики, особа, якій необхідно повернути позику. На договір позики розповсюджуються положення ЦК України про місце виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 532 ЦК України. Грошове зобов'язання по договору позики має бути виконане у гривнях. Зобов'язання за договором позики має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його божникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа на руках у боржника підтверджує факт виконання ним зобов'язання (ст. 545 ЦК України). У разі невиконання зобов'язання по поверненню предмету позики настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На думку суду, такі ж права і обов'язки сторони визначили в укладених ними відповідно до положень ст.1046 ЦК України Договорах позики від 08.11.2007 року, та від 01 лютого 2008 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 свої договірні обов'язки за Договорами позики від 08.11.2007 року, від 01 лютого 2008 року та від 01 лютого 2008 року виконав належним чином, передавши відповідачу ОСОБА_2 обумовлену договором суму коштів.
Однак, свої зустрічні зобов'язання за даним Договором ОСОБА_2 не виконав, тим самим порушивши законні права позивача.
До такого висновку суд дійшов виходячи з відсутності представлених відповідачем ОСОБА_2 доказів повернення ним боргу позивачеві в повному обсязі та з врахуванням недоведеності ОСОБА_2 факту безгрошовості договорів позики від 01 лютого 2008 року та відповідно їх недійсності.
В зв'язку з цим, суд вважає, що порушенні права позивача підлягають судовому захисту.
Таким чином, на думку суду з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн. боргу за Договорами позики від 01 лютого 2008 року, так як строк позовної давності щодо вимог про повернення боргу за договором позики від 08.11.2007 року стік, та позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів щодо поважності пропуску строку позовної давності, що відповідає вимогам ст. 256, 257 ЦК України, також суд враховує клопотання відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності (а.с. 35).
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якого ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
До документально підтверджених витрат, які поніс ОСОБА_1 відноситься сума судового збору в розмірі 525 грн. (200 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог), та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 250 грн.
Також суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, так як ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів що договори позики від 01 лютого 2008 року він написав під впливом тяжкої для нього обставини та на вкрай невигідних умовах.
Суд критично відноситься до доводів та запереченнях ОСОБА_2 що на день написання розписок, 01 лютого 2008 року, він знаходився під впливом тяжких обставин у зв'язку з пожежею в будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з чим кв. 87 сильно постраждала та згоріло багато речей, так як згідно до акту про пожежу від 31 грудня 2007 року, який надав ОСОБА_2 в якості доказу, пожежею був пошкоджений лише балкон кв. 87, площею 10 кв.м., що відображено у вказаному акті.
Крім того, суд враховує той факт, що ОСОБА_2 з 2007 року по наступний час не зробив жодної спроби щодо повернення ОСОБА_1 будь яких коштів, якими він розпоряджався та володів.
За встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_2 повинно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.11, 16, 257, 256, 509, 526, 530, 546, 549, 611, 626, 1046 -1049 ЦК України, ст. 10, 60, ч. 4 ст. 169, ст.213 - 215, 223 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договорами позики -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. як суму загального боргу за Договорами позики від 01 лютого 2008 року, 200 (двісті) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору, штраф за прострочення повернення коштів за договором позики, та 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті частині позову відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними, визнання розписок про отримання коштів безгрошовими документами -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею Ії копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя : Непорада М. П.