Справа№1512/3102/2012
23 травня 2012 р. року, Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Непоради М.П.
при секретарі - Яіцької А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку домоволодіння,-
Представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер колишній чоловік ОСОБА_1 -ОСОБА_6, з яким вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з 1948 року.
Під час шлюбу, 09 серпня 1960 року між ОСОБА_6 та житлово-комунальним відділом виконкому Приморської районної ради депутатів трудящих м. Одеси був укладений договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку та праві приватної власності, та 22 серпня 1960 року ОСОБА_6 отримав дозвіл на право будівництва індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1
Актом виконкому Київської райради депутатів трудящих від 12 травня 1965 року житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 був прийнятий до експлуатації.
З моменту закінчення будівництва житлового будинку за вказаною адресою позивач була зареєстрована в спірному будинку та постійно мешкала в ньому з 1962 року.
Після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 09 вересня 1993 року позивач залишилась мешкати в будинку, так як вважала що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, та їй на законних підставах належить Ѕ частина житлового будинку за вказаною адресою.
Позивач просить суд задовольнити її позов та визнати за нею право власності на Ѕ частку житлового АДРЕСА_1
Представник позивача в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_4. та ОСОБА_2 позовні вимоги визнали в повному обсязі, не заперечували проти задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином про час та місце слухання справи, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
Згідно п. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні справи суд користується нормами цивільного законодавства України в редакції 1963 року та 2004 року, нормами ст. ЗУ «Про власність».
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 1948 року по 09 вересня 1993 року.
Згідно наданих суду документів та доказів, судом встановлено, що в період з 1960 року по 1965 рік подружжям ОСОБА_6 був збудований житловий будинок, житловою площею 40,7 кв.м., загальною площею 59,4 кв.м. розташованій на земельній ділянці площею 500 кв.м. за адресою АДРЕСА_1
Згідно довідки про склад сім'ї від 22.07.2011 року в житловому АДРЕСА_1 зареєстровані та мешкають ОСОБА_1 (з 29.02.1960 року), ОСОБА_2 (з 26.05.1967 року), а також онуки та правнуки, які є малолітніми.
На думку суд вказаний житловий будинок може бути визнано об'єктом права спільної власності подружжя, що відповідає ст. 25 КпШС УРСР.
Згідно ст. ст. 22, 28 КпШС УРСР, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині визначення правового статусу майна, придбаного подружжям до 01 січня 2004 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю та кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року, норми Сімейного кодексу України (далі - СК України) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 року "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", яка діяла на час зазначеної дії -09 вересня 1993 року, (а відповідно і п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"), вирішуючи спори між подружжям про майно, суду необхідно з'ясувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Враховуючи вище перелічене, суд приходить до висновку, що зазначене майно, яке належало ОСОБА_6 було є об'єктом права спільної сумісної власності у рівних частках ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню, при цьому суд враховує той факт, що відповідачі не заперечували проти задоволення позову.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, не залишивши заповіту, та після його смерті відкрилась спадщина за законом на спірний житловий будинок.
Спадкоємцями першої черги за законом є відповідач ОСОБА_4, так як вона на день смерті ОСОБА_6 знаходилась з ним в зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до Третьої одеської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6, але їй було відмовлено.
Також до Третьої одеської держаної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом звернулись ОСОБА_2 (яка є рідною донькою ОСОБА_6.).
Таким чином, аналіз всіх вищевикладених доказів в їх сукупності дозволяє суду зробити висновок про те, що ОСОБА_1 володіла та керувалась домоволодінням АДРЕСА_1 з 1960 року по наступний час, та після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 вважала що автоматично набула право власності на Ѕ частину спірного житлового будинку, та про своє порушене право дізналась лише після смерті свого чоловіка в грудні 2011 року, при цьому суд враховує той факт, що позивач є літньою особою ІНФОРМАЦІЯ_1, іншого житла у неї немає, та фактичну відсутність спору між позивачем та відповідачами.
Керуючись ст. 112 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), ст. 17 ЗУ «Про власність», ст.ст. 130, 174, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку домоволодіння - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_1 яке в цілому складається з житлового будинку літ. А, житловою площею 40,7 кв.м., загальною площею 59,4 кв.м., літ. «З»- навіс, № 1 -мостіння, та яке розташоване на земельній ділянці площею 500 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : Непорада М. П.