Справа № 22-ц/1690/1995/2012
Головуючий по 1-й інстанції Предоляк О.С.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
23 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Карпушина Г.Л.,
Суддів: Корнієнка В.І., Винниченка Ю.М.,
при секретарі: Цюрі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, договору поділу спадкового майна, визнання права власності, стягнення грошової компенсації, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
У липні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, договору поділу спадкового майна, визнання права власності, стягнення грошової компенсації.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2012 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволені позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, договору поділу спадкового майна, визнання права власності, стягнення грошової компенсації.
З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу. Прохає рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судове засідання проводилося за участі представника апелянта, за відсутності інших осіб, які належним чином та завчасно повідомлені про час та місце слухання справи, але на судовий розгляд не з'явилися з невідомих причин.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2011 року встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період з листопада 2000 року по 16 листопада 2007 року. 16 листопада 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб, який був зареєстрований центральним відділом РАЦС Кременчуцького міського управління юстиції за актовим записом №1234, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 16.11.2007 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 27.05.2009 року. За життя ОСОБА_5 заповіт не складав, а тому після його смерті до кола спадкоємців за законом, які вжили заходів до прийняття спадщини належали позивачка (дружина) та відповідачі (сини).
До складу спірної спадщини, яка залишилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, згідно доводів позивачки входили: 1) житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2, що належав померлому на підставі свідоцтва про право власності серії САА №884184, виданого УЖКГ Кременчуцької міської ради Полтавської області від 04.12.2003 року та зареєстрованого в КП «Кременчуцьке МБТІ»04.12.2003 року за реєстраційним №3757785; 2) приватизована земельна ділянка площею 0,0858 га, кадастровий номер -5310436100:06:003:0165, розташована за адресою: АДРЕСА_2, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №230808, виданого Автозаводською районною радою м. Кременчука 12.04.2005 року; 3) квартира АДРЕСА_1, що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності серії САВ №919440, виданого УЖКГ Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.12.2007 року та зареєстрованого в КП «Кременчуцьке МБТІ»03.12.2007 року за реєстраційним №21250001; 4) автомобіль марки «ЗАЗ»модель Т TF699Р, легковий седан, 2008 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований Кременчуцьким ВРЕР Полтавської області 28.03.2008 року, що належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4, виданого Кременчуцьким ВРЕР 28.03.2008 року; 5) незакінчений будівництвом житловий будинок у АДРЕСА_3; 6) гараж в авто гаражному кооперативі «Магістраль», розташований в АДРЕСА_4 побудований в 2001 році; 7) плаваючий засіб -прогулянковий катер «Дніпро»УПБ-377-к, 1975 року, який належав померлому на підставі суднового білета серії НОМЕР_5, виданого Кременчуцьким представництвом інспекції головного державного реєстратора флоту України 27.05.2003 року, зареєстрованого в судновій книзі під №4.
28 січня 2010 року державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Роженко Л.М. сторонам по справі, які є спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, було видано свідоцтва про спадщину: серії ВММ 372501 за реєстраційним № 5-70, серії ВММ 372502 за реєстраційним № 5-78, серії ВММ 372503 за реєстраційним № 5-86 -на квартиру АДРЕСА_1; серії ВММ 372504 за реєстраційним № 5-72, серії ВММ 372505 за реєстраційним № 5-80, серії ВММ 372506 за реєстраційним № 5-88 -на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2; серії ВММ 372507 за реєстраційним № 5-74, серії ВММ 372508 за реєстраційним № 5-82, серії ВММ 372509 за реєстраційним № 5-90 -на приватизовану земельну ділянку площею 0,0858 га, кадастровий номер -5310436100:06:003:0165, розташовану за адресою АДРЕСА_2, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд; серії ВММ 372898 за реєстраційним № 5-76, серії ВММ 372900 за реєстраційним № 5-84, серії ВММ 372899 за реєстраційним № 5-92 -на автомобіль марки «ЗАЗ»модель Т TF699Р, легковий седан, 2008 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1. Свідоцтва були видані кожному із спадкоємців на 1/3 частину у спадщині. На решту спадкового майна свідоцтва державним нотаріусом не видавалися у зв'язку з відсутністю на них правовстановлюючих документів.
28 січня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір поділу спадкового майна у 4 екземплярах серії ВММ 372510, ВММ 372511, ВММ 372512, ВММ 372513, які були посвідчені державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстровані в реєстрі за №5-94. Відповідно до вказаного договору сторони домовилися, що: у власність ОСОБА_3 переходить автомобіль марки «ЗАЗ»модель Т TF699Р, легковий седан, 2008 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1; у власність ОСОБА_4 переходить житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 та приватизована земельна ділянка площею 0,0858 га, кадастровий номер -5310436100:06:003:0165, під ним та для його обслуговування; у власність ОСОБА_2 переходить квартиру АДРЕСА_1 Поділ спадкового майна здійснено без грошової компенсації.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачкою не доведено наявність підстав для визнання свідоцтв про право на спадщину та договору поділу спадкового майна недійсними згідно ст. ст. 228, 231, 233 ЦК України, при цьому останньою у позові зазначено доводи, які повністю спростовуються матеріалами справи. Щодо інших об'єктів спадщини на які відсутні правовстановлюючі документи, місцевий суд, також відмовив у визнанні на них права власності оскільки суду не надано доказів часу будівництва спадкодавцем гаража та незакінченого будівництвом житлового будинку, а також не надано правовстановлюючого документу на катер.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновком.
Підставами позову, які відповідно до вимог ст.ст. 31, 214 ЦПК України, суд не може змінити за власною ініціативою, є не саме по собі посилання на певну норму закону, а обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Тому суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.
Вирішуючи спір по суті, судом першої інстанції, залишено поза увагою той факт, що обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка, крім іншого, також посилалася на те, що свідоцтва про право на спадщину та договір про поділ спадкового майна суперечать нормам цивільного законодавства, а тому є недійсними, оскільки не відповідають вимогам передбаченим ст. 203 ЦК України та порушують її право спільної сумісної власності.
Статтею 74 СК України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», передбачено що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Статтею 68 Закону України «Про нотаріат»та пунктами 212, 224 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», яка була затверджена наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року та діяла на момент видачі спірних свідоцтв про право на спадщину та договору про поділ спадкового майна передбачено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Виходячи зі змісту наведених норм закону та встановлених обставин справи, квартира АДРЕСА_1 та на автомобіль марки «ЗАЗ»модель Т TF699Р, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, були придбані позивачкою та померлим ОСОБА_5 під час шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю.
Інше майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2; незакінчений будівництвом житловий будинок у АДРЕСА_3 та плаваючий засіб -прогулянковий катер «Дніпро»УПБ-377-к, 1975 року випуску, не дивлячись на те, що були створені чи придбані під час спільного проживання однією сім'єю позивачки з померлим ОСОБА_5, не є об'єктами спільної власності останніх, оскільки на час їх створення чи набуття на них права власності положення ст. 74 СК України не діяли, а докази того, що дане майно створене чи набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти позивачкою не надано.
Гараж в авто гаражному кооперативі «Магістраль», розташований в АДРЕСА_4 згідно свідоцтва на нерухоме майно від 26.04.2011 року виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області належить ОСОБА_4. Оскільки на момент розгляду справи право власності останнього на спірне майно не оскаржено заінтересованими особами, підстави для визнання його об'єктом спадкового майна, а тим більш об'єктом спільної сумісної власності позивачки та померлого ОСОБА_5 -відсутні.
Законом України від 11.01.2011 року «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08.02.2011 року, ст. 61 СК України доповнено ч.5, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Відповідно до ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності та не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
Отже, одержана померлим ОСОБА_5 у квітні 2005 року у власність на підставі статей 81, 116 Земельного кодексу України шляхом приватизації земельна ділянка площею 0,0858 га, кадастровий номер -5310436100:06:003:0165, розташована за адресою: АДРЕСА_2, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд, є особистою приватною власністю останнього, а не спільною сумісною власністю подружжя.
Беручи до уваги, викладене вище, державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори на момент видачі спадкоємцям померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 свідоцтв про право на спадщину, не правильно було визначено склад спадщини останнього, та видано свідоцтва на майно, що перебувало у спільній сумісній власності позивачки та померлого ОСОБА_5, без визначення частки ОСОБА_2 у даному майні та виключення його із складу спадщини. Даний факт в подальшому призвів до того, що спадкоємцями було поділено частину майна, яке належала позивачці та не входило до складу спадщини, чим порушено права та інтереси останньої.
Таким чином, оскільки зміст договору про поділ спадкового майна від 28.01.2010 року суперечить актам цивільного законодавства, а свідоцтва про право на спадщину: серії ВММ 372501 за реєстраційним № 5-70, серії ВММ 372502 за реєстраційним № 5-78, серії ВММ 372503 за реєстраційним № 5-86 -на квартиру АДРЕСА_1; серії ВММ 372898 за реєстраційним № 5-76, серії ВММ 372900 за реєстраційним № 5-84, серії ВММ 372899 за реєстраційним № 5-92 -на автомобіль марки «ЗАЗ»модель Т TF699Р, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, порушують право власності позивачки, є всі підстави для визнання їх недійсними на підставі ст.ст. 215, 1301 ЦК України.
Стосовно інших свідоцтв про право на спадщину, які видавалися на об'єкти спадкового майна: житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 та приватизована земельна ділянка площею 0,0858 га, кадастровий номер -5310436100:06:003:0165, розташована за адресою: АДРЕСА_2, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд, підстав для визнання їх недійсними відсутні.
Статтями 328 та 331 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ст.ст. 69, 70 СК України та ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Виходячи зі змісту наведених норм закону та встановлених обставин справи, на думку колегії суддів, вимоги позивачки про визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та на автомобіля марки «ЗАЗ»модель Т TF699Р, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, підлягають задоволення.
В той же час, зважаючи на те, що матеріали справи, не містять даних, про те, що між сторонами по справі з приводу поділу даного спадкового майна виникав спір, вимоги позивачки про визнання на нього права власності, та ще й в зазначеному розмірі, є передчасними, необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на інші об'єкти зазначеного нею спадкового майна та 1/6 частину спадкової частки за законом, не підлягають до задоволення, з мотивів наведених вище, та у зв'язку з передчасністю та безпідставністю, щодо вимог про 1\6 частину спадкової частки за законом, оскільки з даного приводу відсутній спір та дані питання можуть бути вирішені в порядку визначеному законом.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна, теж не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх передчасністю та безпідставністю, оскільки розмір часток у спадщині кожного із спадкоємців визначений в законі, а доказів про те, що при їх визначені виникне спір і спадкоємці не дійдуть згоди з даного питання, позивачкою не надано.
Вимоги позивачки про стягнення з відповідачів солідарно на її користь грошову компенсацію в розмірі 299063, 37 грн., як різницю між частками у спадщині, також задоволенню не підлягають оскільки норми закону на, які посилається ОСОБА_2 лише вказують на наявність права одного із спадкоємців на отримання відповідної грошової компенсації, при цьому умов і порядку примусового стягнення такої компенсації вони не містять, що вказує на добровільний характер такого факту, тобто необхідність згоди як спадкоємця, який бажає отримати компенсації, так і інших спадкоємців, які в свою чергу погоджують її сплатити.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, часткового скасування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2012 року та постановлення в цій частині нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2012 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину виданих на квартиру і автомобіль, договору поділу спадкового майна, та визнання права власності на ? частину квартиру та автомобіля -скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 у зазначеній частині - задовольнити.
Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину серії ВММ 372501 за реєстраційним № 5-70, серії ВММ 372502 за реєстраційним № 5-78, серії ВММ 372503 за реєстраційним № 5-86, серії ВММ 372898 за реєстраційним № 5-76, серії ВММ 372900 за реєстраційним № 5-84, серії ВММ 372899 за реєстраційним № 5-92, видані державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Роженко Л.М. 28 січня 2010 року по спадковій справі №643/09.
Визнати недійсним договір поділу спадкового майна укладений сторонами по справі 28 січня 2010 року, який був посвідчений державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Роженко Л.М. 28.01.2010 року та зареєстрований у реєстрі за №5-94.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканкою АДРЕСА_1., право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 та автомобіля «ЗАЗ»Т TF699Р, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, які є об'єктом права спільної сумісної власності, виключивши зазначену частину майна зі складу спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 400 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно:
Суддя Апеляційного суду Г.Л. Карпушин