Справа № 22ц-208/2012 Головуючий по 1-й інстанції Миркушіна Н.С.
Суддя-доповідач: Хіль Л. М.
24 січня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Хіль Л.М.
Суддів: Мартєва С.Ю., Чічіля В.А.
при секретарі : Колодюк О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Укртелеком» Полтавської філії про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди за час вимушеного прогулу ,-
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2011 року у позові ОСОБА_2 до ВАТ «Укртелеком» Полтавської філії про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди за час вимушеного прогулу відмовлено за безпідставністю.
З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 у зв'язку з чим подала на нього апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при винесенні рішення порушено вимоги процесуального права, а саме ст. 212 ЦПК України.
Вказує, що в порушення вимог КЗпП України, її, як матір одиначку, протиправно було звільнено за ст. 36 п. 6 КЗпП України, а не у відповідності до п.1 ст. 40 КЗпП України.
Також апелянт зазначає, що незаконним звільненням їй було завдано великі моральні страждання у вигляді нервової напруги, душевних хвилювань та зміни режиму життя.
З урахуванням викладеного просить скасувати рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2011 року та ухвалити нове, яким поновити її на посаді оператора електрозв'язку 2го класу ЦТП №21 у м. Хорол ПФ ВАТ «Укртелеком», та стягнути на її користь заробітну плату за вимушений прогул і моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами по справі, що наказом № 15/К від 06.08.1998 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу Центра електрозв'язку № 8 в м. Хорол на посаду оператора по розрахункам 3го класу.
01 липня 2000 року відповідно до наказу № 35-к ОСОБА_2 присвоєна кваліфікація оператора електрозв'язку 2го класу.
У 2011 року у Полтавській філії ВАТ «Укртелеком»відбулися зміни в організації роботи виробництва і праці.
У зв'язку із необхідністю раціоналізації робочих місць, функції операторів розрахункових груп цехів та центрів телекомунікаційних послуг було передано в дільницю розрахунків Центру ТП №1 у м. Полтаву. Тому, в м. Хоролі ні посади, яку займала ОСОБА_2, ні роботи, яку вона виконувала -не залишилося.
11 березня 2011 року позивачка отримала попередження про те, що буде звільнена на підставі наказу ПФ ВАТ "Укртелеком" № 70 від 24.01.2011 року «Про централізацію функцій розрахунків».
Позивачці було запропоновано з 01.06.2011 року посада оператора електрозв'язку 2-го класу 0,3 одиниці з переїздом до м. Полтави. Проте з новими умовами праці ОСОБА_2 не погодилася.
Згідно ч.3, 4 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Аналізуючи викладене вбачається, що ч. 3 ст.32 КЗпП України забезпечує реалізацію положення ст. 43 Конституції України про те, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працю, яку він вільно обирає.
Пунктом 6 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці
Оскільки ОСОБА_2 не погодилася працювати в нових умовах, то її було на законних підставах звільнено з роботи Наказом Полтавської філії Ват «Укртелеком»від 31.05.2011 року №524-к за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Місцевий суд прийшов до вірного висновку, що вимога позивачки про поновлення її на роботі у зв'язку з тим, що вона є матір'ю, яка сама виховує дитину, не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України ОСОБА_2 не є особою, яку закон категорично не дозволяє звільнити з роботи, крім випадків повної ліквідації підприємств.
Закон не дозволяє звільняти з роботи одиноких матерів, при наявності дитини до 14 років, або дитини-інваліда.
Разом з тим, судом встановлено, що дочці ОСОБА_2 -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент звільнення позивачки з роботи виповнилося 16 років. Тому, підстави для застосування ст.184 КЗпП України відсутні.
Згідно проведеної Територіальною державною інспекцією праці в Полтавській області перевірки дотримання законодавства про працю Полтавською філією ВАТ «Укртелеком», акт перевірки №16-01-14/263 від 05.07.2011 року, встановлено, що порушень норм законодавства під час звільнення ОСОБА_2 не виявлено.
Даний факт в суді першої інстанції підтвердив державний інспектор праці ОСОБА_5, який і проводив дану перевірку.
У зв'язку з викладеним районний суд вірно встановив, що припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України між позивачкою та відповідачем при відмові позивачки від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці, є обґрунтованими, оскільки зміна істотних умов праці була викликана змінами в організації виробництва і праці, а саме: реорганізацією робочих місць.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.
Приймаючи до уваги викладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування Хорольського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2011 року не встановлено. Підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : Л.М. Хіль
Судді: С.Ю. Мартєв
В.А. Чічіль