Справа № 22-ц/1690/2101/2012
Головуючий по 1-й інстанції Зоріна Д.О.
Суддя-доповідач: Обідіна О. І.
30 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.,
Суддів : Панченка О.О., Прядкіної О.В.
При секретарі : Ємельяновій В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 березня 2011 року за заявою прокурора м. Кременчука про скасування рішення третейського суду,
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 березня 2011 року заяву прокурора м. Кременчука про скасування рішення третейського суду задоволено.
Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті від 14 вересня 2007 року, ухвалене у справі за номером 28/2007-К за позовом малого приватного підприємства «Ребоб» до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2012 року поновлено пропущений з поважних причин строк на подання заяви про оскарження рішення від 14 вересня 2007 року Постійно діючого третейського суду при Полтавській торгово - промисловій1 палаті у справі за номером 28/2007-К за позовом малого приватного підприємства «Ребоб» до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
В апеляційній скарзі ПАТ «Піреус Банк МКБ»? посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, безпідставне не застосування наслідків пропуску строків звернення до суду, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви прокурора.
Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін.
Згідно ст. 312 ч.1 п.1 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням закону.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Постійно діючого третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті від 14 вересня 2007 року, по справі за позовом малого приватного підприємства «Ребоб» до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна визнано за малим приватним підприємством право власності на цех по переробці повторних полімерів з прохідною літ. «А, а», площею 1327,7 кв.м., склад літ. літ. «Б»площею 206,7 кв.м., сушарку літ. «С» площею 29,2 кв.м. АДРЕСА_1. Право власності на вказані об'єкти нерухомості підлягають державній реєстрації КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації».
Рішення третейського суду було зареєстровано комунальним підприємством «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 26 жовтня 2007 року.
Земельна ділянка площею 8863 кв.м. АДРЕСА_1 була надана в оренду Кременчуцькою міською радою малому приватному підприємству «Ребоб» відповідно до договорів оренди від 20 лютого 2004 року та 5 червня 2006 року до 1 лютого 2008 року.
04.02.2008 р. між ВАТ та МП «Ребоб» укладено договір іпотеки, предметом якого є зазначена нежила нерухомість, розташована АДРЕСА_1. Вказаний договір укладено на забезпечення виконання умов кредитного договору , укладеного між банком та ОСОБА_4, за яким останньому надано відкличну кредитну лініію в сумі 485000 доларів США.
Задовольняючи заяву прокурара , суд першої інстанції?посиалючись на положення ч.2,3, ст.51 Закону України «Про третейські суди» , виходив з того, що власником земельної ділянки? на якій розташовані вказані нежилові будівлі, є Кременчуцька міська рада , яка не булла стороною третейської угоди та відповідно стороною по справі, по якій третейській суд вирішив питання про власність на самочинно побудовані обєкти , чим порушив права та інтереси останньої як землевласника.
З вказаним висновокм погоджується колегія суддів .
Згідно п.6 ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, що діяла на час розгляду справи третейським судом) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство.
Частиною 3 ст.51 Закон України «Про третейські суди» встановлено, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, зокрема, у разі якщо рішення третейського суду прийнято у спорі? не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішено питання, які виходять за межі третейської угоди.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що при розгляді справи про визнання права власності на об'єкти нерухомості, стороною у третейській угоді мав би бути орган місцевого самоврядування - Кременчуцька міська рада.
Враховукючи, що спірні будівлі побудовані МПП «Ребоб» є самочинним будівництвом на земельній ділянці, що належить Кременчуцькій міській раді, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про необхідність залучення органу місцевого самоврядування до участі у справі ? що в свою чергу, виключає можливість розгляду даного спору третейським судом згідно до приписів ст. 6 ч.1 п.1 згаданого Закону. Згідно положень ст.
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних чи юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.
Частиною 1 і 2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру ) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.
Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно п.5 розділу V Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», як таке, що здійснює державну реєстрацію об'єктів нерухомості, виконує функції і фактично являється при цьому органом державної влади, також мало бути залученим до участі у справі.
Враховуючи те, що ні Кременчуцька міська рада, ні КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» не приймали участь в третейській угоді, суд першої інстанції правомірно скасував рішення третейського суду.
Посилання апелянта, що місцевим судом не було вирішено питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення третейського суду є безпідставним, оскільки ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2012 року поновлено пропущений з поважних причин строк на подання заяви про оскарження рішення від 14 вересня 2007 року Постійно діючого третейського суду.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо достатності підстав для поновлення строку звернення до суду як пропущеного в силу поважних причин, оскільки про існування вказаного рішення третейського суду прокуратурі м. Кременчука стало відомо лише в грудні 2010 року .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його зміни, чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.2 п.1 ст.307, п.1 ч.1 ст. 312, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» відхилити.
Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О. І. Обідіна
Судді: