Справа № 22-ц/1690/845/2012
Головуючий по 1-й інстанції Кузіна Ж.В.
Суддя-доповідач: Обідіна О. І.
05 березня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Панченка О.О.. Прядкіної О.В.
при секретарі Ємельяновій В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача Обідіної О.І.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29.12.2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг в розмірі 9588 грн., судові витрати 215 грн.88 коп., а всього 9803 грн.88 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального права , зокрема вважає , що висновок суду про безпідставність вимоги про стягнення подвійної суми боргу не відповідає положенню ст. 546 ЦК України, яка передбачає можливість встановлення договором або законом інших видів забезпечення виконання зобов»язання.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
По справі встановлено, що між сторонами 05.07.2011 року укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 надала , а ОСОБА_4 отримала грошові кошти в розмірі 1200 доларів США зі строком повернення - 500 доларів США до 01.08.2011 року та 700 доларів США до 01.10.2011 року.
В передбачені договором строки відповідач кошти не повернула.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з положень ч.1 ст. 1049 ЦК України та правомірно стягнув на користь позичальника грошову суму боргу , визначивши останній в гривневому еквіваленті .
Відмовляючи в решті заявлених вимог, суд першої інстанції зазначив , що у випадках порушення грошового зобов»язання діють санкції на захист майнового права позичальника , передбачені ст. 625 ЦК України. Проте посиланням на вказану норму права позовні вимоги не обґрунтовані, підставою для подвійного стягнення грошової позики позивач визначив п. 3 договору, що не грунтується на законі , а відтак не підлягає задоволенню.
З вказаними висновками погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Стаття 1050 ЦК України передбачає наслідки порушення договору позичальником, зокрема сплату неустойки відповідно до ст. 549-552 ЦК України та сплату процентів.
Крім того, статтею 625 ЦК України окремо встановлено відповідальність за прострочення грошового зобов»язання.
Натомість, виходячи з диспозитивності цивільного процесу , позивач не обґрунтовував свої вимоги посиланням на зазначені норми права , не визначив їх як підставу позову , а просив стягнути позику в подвійному розмір лише з посиланням на положення п.3 договору позики.
Аналізуючи зміст договору , колегія суддів прийшла до висновку , що із викладеній в п.3 умові договору - не вбачається правових підстав для зобов»язання позичальнику сплатити позикодавцю позику в подвійному розмірі. Сторонами не визначено та відповідно в тексті не зазначено , що це за відповідальність або вид забезпечення виконання зобов»язання та на якій правовій нормі вона ґрунтується.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги про подвійне стягнення позики є вірними.
Крім того, колегія суддів погоджується з тим, що не підлягає до задоволенню вимога про стягнення 200 грн. в якості заподіяних збитків.
Вказані кошти були сплачені позивачем нотаріусу за вчинення нотаріальних дій - посвідчення довіреності, а відтак вони не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.
Також є вірним висновки суду в частині розподілу судових витрат.
Відмовляючи в стягненні на користь позивача 2500 грн. в якості оплати за правову допомогу , місцевий суд посилаючись на положення ст. 84 ч.1 ЦПК України , вірно мотивував підстави відмови, оскільки з матеріалів справи взагалі не вбачається, що представник позивача ОСОБА_5 , представницькі повноваження якого ґрунтуються лише на дорученні, взагалі є фахівцем в галузі права та має відповідну юридичну освіту.
Крім того, по справі відсутні належні докази про те, що позивач понесла витрати на правову допомогу . Так, на а.с. 10 є ксерокопія квитанції до прибуткового касового ордера, яка ніким в передбаченому порядку не завірена. На самому бланку квитанції відсутня відповідна печатка , кому належить підпис в графі « головний бухгалтер» не відомо . В графі «найменування установи, підприємство, організація» вказано прізвище «ОСОБА_5» , який являється лише фізичною особою.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а сам текст апеляційної скарги дублює текст позовної заяви.
Посилання на те, що суд необґрунтовано відмовив в стягнення оплати за надану правову , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на момент розгляду справи позивачем та його представником не було надано належних доказів про те, що представник є адвокатом чи іншим фахівцем в галузі права , він представляв інтереси сторони лише на підставі довіреності , а приєднана до апеляційної скарги ксерокопія посвідчення помічника адвоката на ім»я ОСОБА_5 , яка дійсна до 31.12.2011 року , не є доказом того, що вказана особа має відповідну юридичну освіту та вказує на наявність статусу « фахівця в галузі права».
Оскільки судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 303, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 29.12.2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий: О. І. Обідіна
Судді: