Справа № 22-ц/1690/703/2012
Головуючий по 1-й інстанції Андрієць Д.Д.
Суддя-доповідач: Обідіна О. І.
29 лютого 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.
Суддів : Бутенко С.Б., Панченка О.О.
За участю секретаря: Ємельянової В.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2011 року за поданням старшого державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Кондратьєвої Т.М. про розшук дитини,
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2011 року подання старшого державного виконавчого Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Кондратьєвої Т.М. про розшук дитини задоволено.
Оголошено розшук неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє відоме місце проживання якого: АДРЕСА_1.
Ухвалу направлено для виконання до Автозаводського РВ КМУ ГУМВС України в Полтавській області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на помилкове застосування судом до спірних правовідносин норм ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», просять ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання державного виконавця.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 312 ч.1 п.1 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням закону.
По справі встановлено, що 26 грудня 2011 року державним виконавцем Автозаводського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави №2-2605 про зобов'язання ОСОБА_2, який проживає за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, яка проживає за адресою АДРЕСА_2, передати неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері - ОСОБА_6, яка проживає за адресою АДРЕСА_3, 86368.
Впродовж 27-28 грудня 2011 року державним виконавцем з метою виконання судового рішення в частині , яка допущена до негайного виконання, здійснено неодноразові виходи за адресою місця проживання боржників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також за адресою приватної школи «АДА» в якій навчається неповнолітній ОСОБА_5.
В ході виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову від 27 грудня 2011 року про залучення працівників органів внутрішніх справ до проведення виконавчих дій на 30 грудня 2011 року на 14 год. за адресою проживання боржника ОСОБА_2
Проте, виконати рішення суду в зазначеній частині державному виконавцю не представилось можливим внаслідок відсутності дитини за відомим місцем проживання боржників та за місцем його навчання.
Ухвалюючи рішення про оголошення неповнолітнього в розшук , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та положень ст. 375 ЦПК України , вказавши, що наданими держаним виконавцем матеріалами доводиться необхідність в розшуку дитини , оскільки без такого розшуку не представляється можливим реально виконати судове рішення.
З вказаним висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук дитини.
За змістом ч.1 ст. 375 ЦПК України розшук дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) дитини.
В зв'язку з неможливістю державному виконавцю встановити місце перебування дитини за останнім відомим його місце проживанням, державний виконавець після проведення всіх необхідних дій , пов'язаних з розшуком дитини, обґрунтовано звернувся до суду за поданням про розшук неповнолітнього.
Крім того, з виконавчого листа вбачається, що предметом виконання судового рішення - є зобов»язання по передачі дитини її дідом ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_3 його матері ОСОБА_6 , що в даному випадку, виходячи з характеру спірних правовідносин та предмету позову - забезпечення повернення неповнолітнього до Федеративної республіки Німеччини , з правової точки зору не суперечить поняттю «відібрання дитини» , а відтак положення ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» при вирішенні питання про розшук дитини підлягають застосуванню .
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції і не містять доказів, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, посилання на неправомірне застосування судом положень ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не заслуговують на увагу з вище заплачених підстав.
Крім того, твердження апелянтів про необхідність застосування положень ст. 75 згаданого Закону при виконанні рішення , яке має зобов»язальний характер , не може бути прийнято до уваги з наступних підстав.
Вищевказаною статтею визначено загальні умови виконання рішень , за якими боржник зобов»язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.
Між тим, спірним питанням, з яким державний виконавець звернулась до суду і з приводу якого суд виніс своє рішення - є не виконання рішення суду , яке має зобов»язальний для боржника характер, а питання , пов»язане з розшуком дитини , яке урегульовано саме положеннями ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» .
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг і залишення ухвали місцевого суду без змін, як постановленої з дотриманням норм матеріального права та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.2 п.1 ст.307, 309, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О. І. Обідіна
Судді: