Справа № 1505/3192/2012
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
23 квітня 2012 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд в Одеській області
у складі головуючого - судді Шевчук Ю.В.
при секретарі -Мамончик К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, Одеської області про визнання права власності на самочинне будівництво,
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, вказуючи, що вона згідно договору купівлі продажу серії ВВТ № 802483 від 29.01.2005 року являється власником житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,0908 га, що належить позивачці згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 009210, яка надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.11.506.00103 виданий 18.04.2011 року. Позивачкою з метою поліпшення житлово-побутових умов самовільно збудовано житловий будинок літ. «Ж», житлову мансарду літ. «Ж1», сходову клітину літ. «ж1», на які необхідно визнати право власності, у зв'язку з тим, що збудовані будівлі являються самочинними.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, представила заяву згідно якої позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати за її відсутністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, згідно заяви просив суд розглянути справу за його відсутністю, погодившись з позовом.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка згідно договору купівлі продажу серії ВВТ № 802483 від 29.01.2005 року являється власником житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,0908 га, що належить позивачці згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 009210, яка надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.11.506.00103 виданий 18.04.2011 року та в цілому складається з: житлового будинку літ. «А», літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», вбиральні літ. «Д», гаражу літ. «Є», споруд № 2-11.
Позивачкою з метою поліпшення житлово-побутових умов самовільно збудовано житловий будинок літ. «Ж», житлову мансарду літ. «Ж1», сходову клітину літ. «ж1».
Згідно технічного висновку, розробленого СПД «ОСОБА_2.» (ліцензія НОМЕР_1) стан основних несучих будівельних конструкцій самовільних будівель, відповідають вимогам будівельних норм, знаходяться в задовільному технічному стані та придатні до експлуатації.
В результаті самовільного будівництва права інших осіб не порушено.
Розміщення самовільних будівель не суперечить Державним будівельним нормам ДБН 360-92 та санітарно-епідеміологічним вимогам.
Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ст. 376 п. 5 ЦК України, на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, визнавши за нею право власності на самочинно зведені будівлі житловий будинок літ. «Ж», житлову мансарду літ. «Ж1», сходову клітину літ. «ж1», що розташовані за адресою АДРЕСА_1
На підставі викладеного і керуючись ст.376 ЦК України, ст.ст.11, 130, 174, 209, 214-215 ЦПК України, суд -
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільно зведені будівлі: житловий будинок літ. «Ж», житлову мансарду літ. «Ж1», сходову клітину літ. «ж1», що розташовані за адресою АДРЕСА_1
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: