Справа №1490/2156/12 19.06.2012 19.06.2012
Справа 22ц-1490/1499/12 Головуючий по 1 інстанції Коваленко І.В.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.
19 червня 2012р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Яворської Ж.М., Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання: Шпонарській О.Ю.
за участю представників сторін: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «УкрСиббанк» та ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2012р. за
позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором
зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними
зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим,
встановила:
В квітні 2010р. ПАТ "УкрСиббанк" звернулося з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 06 липня 2007р. між Банком та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту №11180060000, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в національній валюті в сумі 150000,00 грн. зі сплатою 18,5 % річних за користування кредитом строком до 05 липня 2017р.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 06 липня 2007р. між Банком та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 були укладені договори поруки №126134, №126142, №125790, а між Банком та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 - договір іпотеки, відповідно до якого останні передали в іпотеку Банку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та є власністю іпотекодавців на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Управлінням майном комунальної власності Миколаївської міської ради 05 червня 2000р., зареєстрованого КП ММБТІ 07 червня 2000р.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що ОСОБА_5 виконує свої зобов'язання за кредитним договором неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 20 березня 2012р. складає 194 957,51 грн. ( 129 848,73 - суми заборгованості за основним та простроченим кредитом, 52 684,44 - суми заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом, 12 424,34 - суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та по процентам за користування кредитом), Банк просив суд стягнути цю заборгованість з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 в солідарному порядку.
19 жовтня 2010р. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись з зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 про визнання недійсними: кредитного договору в частині боржника ОСОБА_5 та визнання боржником ОСОБА_4; розділу 5 кредитного договору в частині одностороннього збільшення банком процентної ставки; договору іпотеки; договорів поруки від 06 липня 2007 року №126142, №126134.
17 лютого 2012р. ОСОБА_4 пред'явив зустрічний позов до ПАТ "УкрСиббанк" про припинення договору поруки №125790 від 06 липня 2007р., посилаючись на збільшення обсягу його відповідальності як поручителя внаслідок підвищення процентної ставки за кредитним договором без його згоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2012 року позов ПАТ «УкрСиббанк» та зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволені частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк» 169678 грн. 88 коп. заборгованості за кредитом. Визнано недійсним договір поруки та частково договір іпотеки, укладених 06 липня 2007р. між ПАТ "УкрСиббанк» і ОСОБА_7 в частині зобов'язань останнього. У задоволені решти вимог первісного і зустрічних позовів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційних скаргах ПАТ "УкрСиббанк» та ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх вимоги.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Рішення суду в частині відхилення вимог зустрічного позову про визнання частково недійсним кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки щодо зобов'язань ОСОБА_5, ОСОБА_6 не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку згідно з правилами ч.1 ст.303 ЦПК.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 06 липня 2007р. між Банком та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту №11180060000, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в національній валюті в сумі 150000,00 грн. зі сплатою 18,5 % річних за користування кредитом строком до 05 липня 2017р.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 06 липня 2007р. між Банком та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 були укладені договори поруки №126134, №126142, №125790, а між Банком та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 - договір іпотеки, відповідно до яких взяли на себе обов'язок відповідати перед кредитором як солідарні боржники у тому ж обсязі, що і боржник, а останні передали в іпотеку Банку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та є власністю іпотекодавців на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Управлінням майном комунальної власності Миколаївської міської ради 05 червня 2000р., зареєстрованого КП ММБТІ 07 червня 2000р.
Відповідно до ст.ст.ст.526,612,625 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ч.2 ст.1050 ЦК у випадку, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
Згідно з ст.554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи викладене та доведення факту невиконання боржником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів за користування ним, суд обґрунтовано поклав на ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 обов'язок солідарно відшкодувати Банку заборгованість за кредитним договором станом на 20 березня 2012р., розмір якої після застосування судом положень ч.3 ст.551 ЦК склав 169678 грн. 88 коп.
Законним є рішення і в частині задоволення вимог зустрічного позову про визнання недійсними на підставі ст.225 ЦК договору поруки та частково договору іпотеки, укладених 06 липня 2007р. між ПАТ "УкрСиббанк» і ОСОБА_7, оскільки ці правочини останній вчинив у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Правомірність такого висновку ґрунтується на даних судово-психіатричної експертизи від 28 липня 2011р., медичних довідок згідно з якими ОСОБА_7 є інвалідом з дитинства, перебуває на обліку в Миколаївській обласній психіатричній лікарні №1, неодноразово в 2006, 2007, 2009 роках проходив стаціонарне лікування в Миколаївській обласній психіатричній лікарні, страждає хронічним психічним захворюванням в формі шизофренії, що позбавляло його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час укладання оспорюваних угод.
Таким чином аргументи ПАТ "УкрСиббанк» щодо необґрунтованості цих вимог є безпідставними. Що ж стосується строку позовної давності, то і з заявою про його застосування, як того вимагає ч.3 ст.267 ЦК апелянт до суду не звертався.
Також можна погодитись з рішенням суду і в частині відхилення зустрічного позову ОСОБА_4 про припинення договору поруки.
Так, у відповідності з п.1.1. договору поруки від 06 липня 2007р. ОСОБА_4 поручався відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникають з кредитного договору в повному обсязі. До того ж п.1.3.1. кредитного договору встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 18,5 % річних та передбачено можливість її перегляду кожного наступного місяця кредитування.
З огляду на те, що позов пред'явлено про стягнення плати за користування кредитом за ставкою 18,5 % річних, то суд вірно виходив з того, що умови кредитного договору в цій частині залишились незмінними. У зв'язку з чим твердження ОСОБА_4 про збільшення обсягу його відповідальності за кредитним договором є безпідставними.
Отже, ухвалення судом першої інстанції рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права в силу ч.1 ст.308 ЦПК є підставою для відхилення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2012р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів.
Головуючий: Судді: