Справа № 22-ц/1690/1475/2012
Головуючий по 1-й інстанції Шаповал Т.В.
Суддя-доповідач: Пікуль В. П.
19 квітня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Пікуля В.П.,
суддів: Буленка О.О., Омельченко Л.М.,
при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
В червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання, посилаючись на те, що 30 червня 2008 року відповідач за договором позики отримав у нього в борг грошові кошти в розмірі 21 000 Євро, які зобов'язувався повернути до 01 жовтня 2008 року. Разом з тим, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань та не повернув грошові кошти, отримані в борг. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики в сумі 21 000 євро, що еквівалентно 235 893 грн., 3% річних в сумі 21 230 грн. 37 коп. та судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 21 000 євро, що еквівалентно 235 893 грн., 3% річних в сумі 21 230 грн. 37 коп. та судові витрати в сумі 3 820 грн., а всього 260 943 грн. 37 коп.
З рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_2, який його оскаржив, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання апелянт не з'явився у другий раз, будучи у порядку встановленому законом повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.
Згідно п.4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Крім того, зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу тобто, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 30.06.2008 року ОСОБА_2, в присутності ОСОБА_4, отримав у борг від ОСОБА_3 21 000 євро, які згідно складеної ним розписки зобов'язувався повернути до 01.10.2008 року.
Відповідач у визначений у розписці строк грошові кошти в сумі 21 000 євро ОСОБА_3 не повернув.
Враховуючи, що відповідач у визначений у розписці строк не виконав взятого на себе зобов'язання та не повернув грошові кошти, отримані в борг за договором позики, суд прийшов до вірного висновку щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості та 3% річних від простроченої суми та судових витрат.
Посилання апелянта, що договір позики був укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є безпідставними та не підтверджуються доказами по справі, оскільки із матеріалів справи, зокрема із боргової розписки, вбачається, що сторонами у договорі позики були ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник). ОСОБА_4 був лише присутній при передачі коштів, про що вказано у борговій розписці.
Не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги доводи апелянта про те, що він не пам'ятає про взяття в позичку грошових коштів у сумі 21 000 Євро, не пам'ятає щоб він особисто писав розписку, та вважає, що для встановлення чи він писав власноручно дану розписку слід провести судово-почеркознавчу експертизу.
Так, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 жовтня 2011 року за клопотанням ОСОБА_2 була призначена почеркознавча експертиза та покладений на нього обов'язок по оплаті призначеної експертизи.
17.11.2011 року до Київського районного суду м. Полтави надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи та рахунок для проведення оплати експертизи.
23.11.2011 року ОСОБА_2 судом було направлено повідомлення з проханням з'явитися до суду для надання документів зазначених у листі експерта, а також направлено копію клопотання експерта та рахунок на оплату експертизи ( а.с. 86-92), які він отримав 26.11.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 93).
Оскільки клопотання експерта було не виконано та не оплачено проведення експертизи, відповідно до повідомлення експерта № 11305 від 22.12.2011 року, матеріали експертизи були повернуті без виконання ( а.с. 94-98), а ухвалою суду від 20 лютого 2012 року скасована ухвала від 13 жовтня 2011 року про призначення експертизи.
Отже, судом при з'ясуванні питання чи мав місце факт укладення між сторонами договору позики були виконані всі вимоги процесуального законодавства, а непроведення експертизи обумовлено діями відповідача, який, зокрема, не провів її оплату.
При цьому, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо невірного обчислення суми боргу у валюті України.
Як роз'яснено у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Проте, місцевий суд на зазначене уваги не звернув та повно встановивши фактичні обставини справи, в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦК України, при визначенні суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_3, помилково виходив з курсу гривні по відношенню до Євро, встановленого Національним банком України не на день ухвалення рішення, а станом на 17 червня 2011 року.
Відповідно до даних Національного банку України офіційний курс гривні до євро станом на 20.02.2012 року становить 1051,1804 грн. за 100 Євро.
Оскільки фактичні обставини справи встановлені судом вірно, але неправильно застосовані норми матеріального закону у частині визначення боргу у валюті України, колегія суддів вважає за необхідне ухвалене судове рішення в частині розміру стягнутої заборгованості змінити, зменшивши її розмір із 235 893 грн. до 220 747 грн. 88 коп., виходячи із курсу 1051,1084 грн. за 100 Євро (21 000 х 1051,1804 / 100 = 220 747, 88), відповідно зменшивши і розмір 3% річних від простроченої суми за три роки прострочки із 21 230 грн. 37 коп. до 19 867 грн. 30 коп. ( 3% річних від 220 747, 88 за 3 роки = 19867, 30) та відповідно загальну суму стягнутих коштів із 260 943 грн. 37 коп. до 244 435 грн. 18 коп.
В іншій частині рішення місцевого суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2012 року у частині визначення суми боргу у валюті України, стягнення 3% річних та загальної суми стягнутих коштів - змінити.
Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики, визначеної у валюті України із 235 893 грн. до 220 747 грн. 88 коп., зменшити розмір 3% річних від простроченої суми боргу із 21 230 грн. 37 коп. до 19 867 грн. 30 коп. та загальну суму стягнутих коштів із 260 943 грн. 37 коп. до 244 435 грн. 18 коп.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В. П. Пікуль
Судді: