12.06.12 Справа № 5021/441/12.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Русь», м. Середина-Буда Сумської області
про стягнення 1 874 321 грн. 04 коп.
СУДДЯ КОТЕЛЬНИЦЬКА В.Л.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.01.2012 року)
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 12.04.2012року)
За участю секретаря судового засідання - Мелащенко І.М.
В судовому засіданні, розпочатому 07.06.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 12.06.2012р. до 10 год. 20 хв.
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 874 321 грн. 04 коп., в тому числі 1 282 876 грн. 00 коп. коштів, сплачених ним відповідачу за умовами контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0063 від 15.06.2011р., 168 915 грн. 04 коп. пені, 420 000 грн. 00 коп. штрафу, 2 530 грн. 00 коп. - 3% річних, а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 37 486 грн. 43 коп.
Відповідач у поданому відзиві проти вимог позивача заперечує та зазначає, що неповне виконання ним своїх зобов'язань за договором сталось не з вини відповідача, а внаслідок дії непереборної сили, а саме через загибель врожаю кукурудзи, до якої призвели несприятливі погодні умови, які склались наприкінці червня-початку серпня 2011 року, про що був повідомлений позивач.
Додатково у відзиві відповідач заперечує проти нарахування йому позивачем штрафних санкцій у розмірі 420 000 грн. 00 коп., оскільки вважає одночасне стягнення з нього суми пені та штрафу таким, що не відповідає положенням цивільного та господарського законодавства.
Позивачем були подані заперечення на відзив відповідача, в яких сторона зазначає, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, не відповідають дійсним обставинам, а саме: позивач зазначає, що його не було у встановлений контрактом строк повідомлено про настання форс-мажорних обставин, як на цьому наполягає відповідач, а також позивач вважає необґрунтованим заперечення відповідача проти одночасного стягнення з нього сум пені та штрафу, оскільки, як зазначає позивач, чинним законодавством не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти вимог позивача щодо стягнення 1 282 876 грн. 00 коп. основного боргу.
Також представником відповідача були надані для огляду в судовому засіданні та досліджувались судом оригінали актів № 03 та № 05 від 11.10.2011р., складені за результатами обстеження посівів кукурудзи на зерно на площі 700,0 га та висновку Торгово-промислової палати України № 603/05-4 від 23.03.2012 р. про форс-мажорні обставини.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд-
15 червня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ-0063, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах цього контракту відповідач у визначений сторонами строк передає позивачу у власність наступний товар - кукурудзу, загальна вартість товару з ПДВ склала 2 100 000,00 грн.
Пунктами 1.2.-1.2.1. контракту визначений період поставки - до 30.11.2011р. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов контракту. Базис поставки ЕХW - Кролевецький КХП. Елеватор, на якому відбуватиметься поставка має бути попередньо згоджений з позивачем.
Відповідно до розділу 3 контракту розрахунок за товар відбувався наступним чином:
1) покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту вступу в силу договору застави, передбаченого п. 2.2. контракту та за умови прийняття страховою компанією на страхування страхових площ продавця (відповідача) в повному обсязі, згідно п. 4.5. цього контракту, зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50 % від вартості контракту, передбаченої його п.1.5, за вирахуванням суми, передбаченої п. 3.1.1. цього контракту;
2) покупець утримує 3,96 % від суми контракту, передбаченої п. 1.5. контракту для сплати страхового платежу у порядку, передбаченому п. 4.5. контракту;
3) покупець здійснює наступний платіж у розмірі 20 % від вартості контракту, передбаченої п. 1.5. контракту не раніше 1 місяця з моменту отримання продавцем першого авансового платежу, на підставі отриманого листа-заявки продавця та позитивного звіту представника покупця про стан посівних площ;
4) остаточний розрахунок у розмірі 30 % від вартості поставленої партії товару здійснюється покупцем (позивачем) протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання ним документів, передбачених п. 2.3. контракту.
На виконання умов пунктів 3.1.-3.2.2. контракту позивачем було проведено наступні розрахунки: 17.06.2011р. на поточний рахунок відповідача був перерахований авансовий платіж у розмірі 966 840,00 грн. (50 % від вартості контракту за вирахуванням страхового платежу, що становить 3,96 % від вартості контракту), що підтверджується платіжним дорученням № 318 від 17.06.2011р.; 20.06.2011р. на рахунок страховика (ПАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА») перераховано страховий платіж за Договором комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 11/1105169/1914/11 від 10.05.2011р. у розмірі 83 160,00 грн. (3,96% від вартості контракту), що підтверджується платіжним дорученням № 5330 від 1706.2011р.; 26.07.2011р. на поточний рахунок відповідача перераховано наступний платіж за контрактом у розмірі 420 000,00 грн. (20 % від вартості контракту), що підтверджується платіжним дорученням № 699 від 26.07.2011р.
Таким чином, позивач на виконання досягнутих домовленостей перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 470 000,00 грн., що становить 70% вартості контракту.
23.12.2011 року відповідачем було поставлено на ДП ДАК «Хліб України» «Роменський КХП» товар (кукурудзу) у кількості 133,660 тонн на загальну суму 187 124,00 грн., що підтверджується складською квитанцією № 1226 від 23.12.2011р. та актом приймання-передачі. В подальшому поставок продавцем на виконання умов контракту не здійснювалось.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Пунктом 4.4. Контракту визначено, що у разі невиконання продавцем (відповідачем) своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав у покупця (позивача) вважати, що він не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає їх не в повному обсязі, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі. В такому випадку продавець зобов'язаний повернути покупцю все отримане за цим контрактом протягом 10 днів з моменту такого встановлення, що підтверджується листом-вимогою покупця.
Позивачем 11.01.2012р. на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу № 20/01 із повідомленням про необхідність повернення коштів, перерахованих йому на виконання умов контракту у розмірі 1 282 876,00 грн. (все отримане за контрактом за вирахуванням суми, на яку фактично було здійснено поставку). Зазначений лист отримано відповідачем 01.02.2012р. (що підтверджено доданим до матеріалів позовної заяви повідомленням про вручення поштового відправлення), однак відповідачем ці кошти не було повернуто.
Суму основного боргу в розмірі 1 282 876,00 грн. відповідачем не заперечувалась.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 1282876,00 грн. та про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.
Крім суми стягнення суми основного боргу позивачем в позові заявлена вимога про стягнення з відповідача 168 915 грн. 04 коп. пені та 420 000 грн. 00 коп. штрафу.
Відповідач проти стягнення з нього вказаних сум заперечує, обґрунтовуючи свою позицію наступним.
Зокрема у відзиві відповідач зазначає про те, що 12.12.2011 року він направив на адресу позивача лист за № 30, в якому повідомив про настання обставин непереборної сили. Лист відправлявся засобами електронного зв'язку.
11 жовтня 2011 року було складено акт № 03, в якому зазначено, що загальна площа посівів кукурудзи, які було засіяно товариством, становить 700 га.
На момент огляду полів та складання акту майже весь врожай був вражений грибковими хворобами та шкідниками. Причиною загибелі врожаю стали несприятливі погодні умови, які склались наприкінці червня - початку серпня 2011 року, а саме - перевищення температурного режиму. В подальшому відбулось різке зниження температури та перевищення опадів, що призвело до поширення грибкових хвороб зерна кукурудзи.
Зазначені вище факти підтверджуються актом № 05 від 11 жовтня 2011 року, в якому зазначається, що матеріальні збитки відповідача, в результаті загибелі врожаю кукурудзи, становлять 3 816 000,00 грн.
Згідно акту обстеження посівів кукурудзи врожаю 2011 року ТОВ «Агро Русь» Середино-Будського району від 15 жовтня 2011 року було встановлено, що відповідачем було проведено посівів кукурудзи на площі 700 га. При цьому, підприємством було вжито усіх необхідних заходів для отримання нормального врожаю цієї зернової культури - внесено мінеральні добрива, посіви оброблені гербіцидами, посіви здійснювались протравленим насінням.
Незважаючи на наведені вище заходи, 310 га посівів кукурудзи, які ще на той час залишались не зібраними, були визнані комісією такими, що не підлягають збиранню і можуть бути використані на сидеральні добрива.
Цей акт було складено після того, як відповідач зібрав більшу частину посівів кукурудзи, і було встановлено, що майже весь врожай кукурудзи був вражений грибковими хворобами та шкідниками.
Факт настання несприятливих погодних умов, які стали причиною загибелі врожаю кукурудзи, також підтверджується довідкою про агрометеорологічні умови вегетації кукурудзи в травні-серпні 2011 року в Середино-Будському районі Сумської області (вих. № 03-39/13-56 від 23.02.2012 року).
Про всі вищезазначені факти, як зазначає відповідач, було неодноразово повідомлено керівництво позивача.
Беручи до уваги положення п.6.1 контракту, де зазначено, що інформація про дію обставин форс-мажору, повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України, відповідачем був отриманий відповідний висновок про форс-мажорні обставини № 603/05-4 від 23 березня 2012 року, в якому Торгово-промислова палата України підтвердила настання форс-мажорних обставин, які спричинили загибель сільськогосподарських культур на полях ТОВ «Агро Русь».
В своїх запереченнях відповідач посилається на ст.6.1 контракту, яка звільняє від відповідальності винну сторону в разі, коли неналежне виконання своїх обов'язків сталося не з її вини, а в наслідок обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на виконання договірних обставин.
Додатково до цього відповідач заперечує проти розрахунку штрафних санкцій, наданих позивачем. Зокрема, відповідач зазначає, що у відповідності до приписів статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, пеня і штраф є різновидами одного виду цивільної відповідальності, а стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Суд не може прийняти до уваги вказані заперечення відповідача з огляду на наступне.
У відзиві відповідач посилається на дію форс-мажорних обставин як підставу невиконання своїх зобов'язань за контрактом, при цьому, п. 6.2. контракту було передбачено, що сторона, для якої склалися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань. Пунктом 6.3. контракту передбачено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини.
Частина 4 статті 219 Господарського кодексу України передбачає, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Про факт настання форс-мажорних обставин, як зазначає позивач, він дізнався у судовому засіданні 07.05.2011 року, проте відповідач стверджує, що таке повідомлення про настання обставин форс-мажору було здійснено листом № 30 від 12.12.2011р., який був відправлений позивачу засобами електронного зв'язку. При цьому, контрактом не було передбачене електронне листування і сторонами не були повідомлені електронні адреси, за допомогою яких вони можуть здійснювати листування між собою. В ході судового розгляду не було встановлено, на яку саме електронну адресу відповідач відправляв вказаний лист. Крім того, відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не було надано жодних доказів надсилання такого повідомлення позивачу.
Стосовно заперечень відповідача стосовно нарахованих сум штрафних санкцій, суд зазначає наступне:
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (зазначена правова позиція викладена в постанові ВСУ від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011).
Спірним контрактом була передбачена особлива конструкція застосування до відповідача господарсько-правової відповідальності, яка встановлювала зменшений розмір штрафних санкцій при простроченні від 1 до 30 днів - сплата лише пені у розмірі 0,2 % від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання з поставки, та збільшений при простроченні понад 30 днів - додаткова сплата штрафу у розмірі 20% від вартості контракту.
Оскільки, в ході розгляду справи відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження дотримання ним пункту 6.2 контракту та повідомлення належним чином позивача про настання форс-мажорних обставин, суд дійшов висновку про правомірність застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п.5.3 контракту від 15.06.2011р. та стягнення з відповідача 168 915 грн. 04 коп. пені та 420 000 грн. 00 коп. штрафу (за період з 01.12.2011р. по 22.12.2011р. та з 23.12.2011р. по 11.01.2012р. з урахуванням часткового виконання зобов'язань за контрактом).
Проте, визнаючи правомірність нарахування штрафних санкцій, суд має зазначити наступне:
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Статтею 233 цього ж кодексу встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть
участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів
боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи висновок Торгово-промислової палати України № 603/05-4 від 23.03.2012р. про форс-мажорні обставини, суд визнає даний випадок винятковим і доходить висновку про зменшення до 10% від заявлених до стягнення сум штрафних санкцій і пені, та стягнення з відповідача на користь позивача 16891,50грн. пені та 42000,00грн. штрафу.
Крім зазначеного, позивачем була заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 2530,00грн., розрахована за період з 11.02.2012р. по 05.03.2012р., яку суд визнає такою, що підлягає стягненню в повному обсязі на підставі наступного:
З моменту відмови покупця від отримання товару за контрактом, у Продавця припиняється зобов'язання з поставки і виникає зобов'язання з повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України), що за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням.
У відповідності до п. 4.4. контракту продавець мав повернути все отримане за контрактом протягом 10 днів з моменту отримання листа-вимоги покупця. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення лист-вимогу № 20/01 від 11.01.2012р. продавець отримав 01.02.2012р. Таким чином, кінцевою датою належного виконання зобов'язання з повернення коштів є 10.02.2012, тобто з 11.02.2012р. продавець вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідачу були правомірно нараховані 3% річних в розмірі 2 530,00 грн.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1 282 876,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 2 530,00 грн., 42 000,00 грн. штрафу, 16 891,50 грн. пені.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Русь» (41100, Сумська область, с. Середина-Буда, вул. Дачна, 38; код ЄДРПОУ 36487696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 33307354) 1 282 876,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 2 530,00 грн., 42 000,00 грн. штрафу, 16 891,50 грн. пені, 37 486,43 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складно 15.06.2012р.
СУДДЯ КОТЕЛЬНИЦЬКА В.Л.