"13" червня 2012 р.Справа № 5017/120/2012
За позовом: Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання будівництва самочинним, зобов'язання знести самочинно збудовані об'єкти нерухомості
Головуючий суддя: Малярчук І.А.
Судді: Демешин О.А.
Меденцев П.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Прокурора: ОСОБА_2, довір № 1 від 03.01.12 р.
Позивача: ОСОБА_3, довір. № 3 від 05.01.12 р.
Відповідача: ОСОБА_1, згідно свідоцтва; ОСОБА_4, довір. № 17 від 01.09.11 р.; ОСОБА_5, довір. від 29.03.12 р.; ОСОБА_6, довір. від 29.03.12 р., ОСОБА_7, довір. № 18 від 30.01.12 р.
В судову засіданні 13.06.12 р. приймали участь представники:
Прокурора: ОСОБА_2, довір № 1 від 03.01.12 р.
Позивача: ОСОБА_3, довір. № 3 від 05.01.12 р.
Відповідача: ОСОБА_1, згідно свідоцтва; ОСОБА_5, довір. від 29.03.12р.
Суть спору: про визнання будівництво об'єктів нерухомості, яке здійснювалось ФОП ОСОБА_1, а саме: літ. Ю -літній житловий будинок, загальною площею 106,6 кв.м.; літ. Ю-1 - навіс, загальною площею 134,8кв.м.; літ. Я -літній житловий будинок, загальною площею 77,2 кв.м.; літ. Я-1 -навіс, загальною площею 99,0кв.м.; літ. Щ -санблок, загальною площею 88,6 кв.м.; літ. Ш, Ш-1 -торговий павільйон з кафе-їдальня та мансардою, загальною площею 110,6 кв.м.; споруди №№7, 10, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 -самочинним;
про визнання реконструкції об'єктів нерухомості, яка здійснювалась ФОП ОСОБА_1., а саме: третій поверх літ. Г-3 - будинок відпочинку, площею 129,2 кв.м.; другий, третій поверхи та кімната на першому поверсі під № 6 (підсобне) літ. Е-3 - будинок відпочинку, площею 300,4кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 -самочинним;
про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 знести за власний рахунок самовільно збудовані об'єкти нерухомості, а саме: літ. Ю -літній житловий будинок, загальною площею 106,6 кв.м.; літ. Ю-1 -навіс, загальною площею 134,8 кв.м.; літ. Я -літній житловий будинок, загальною площею 77,2 кв.м.; літ. Я-1 -навіс, загальною площею 99,0 кв.м.; літ. Щ -санблок, загальною площею 88,6 кв.м.; літ. Ш, Ш-1 -торговий павільйон з кафе-їдальня та мансардою, загальною площею 110,6 кв.м.; споруди №№7, 10, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2;
про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 знести за власний рахунок самовільно реконструйовані об'єкти нерухомості, а саме: третій поверх літ. Г-3 - будинок відпочинку, площею 129,2 кв.м.; другий, третій поверхи та кімнату на першому поверсі під № 6 (підсобне) літ. Е-3 - будинок відпочинку, площею 300,4кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
В процесі розгляду справи по суті прокурор, на заявлених позовних вимогах наполягав, подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 13.02.12 р. вх.№ 4657/2012, відповідно до якої виклав остаточний зміст позовних вимог та пояснення від 02.03.12 р. вх.№ 6783/2012, письмові пояснення у відповідності до ухвали суду від 13.04.12 р. вх.№ 11253/2012, , в яких відмічає, що в ході проведеної прокуратурою Овідіопольського району перевіркою самочинного будівництва ФОП ОСОБА_1 на території бази відпочинку „Автомобіліст" було складено протоколи огляду місця події з фото фіксацією та схемами розташування самочинно збудованих та реконструйованих об'єктів нерухомості від 14.05.11р., 23.12.11 р., 27.12.11 р., 15.01.12 р. Самовільне будівництво та реконструкція об'єктів також підтверджується висновком КП „Овідіопольське РБТІ" від 04.11.11 р. № 320 про самовільне будівництво об'єктів нерухомості, розташованих за адресою АДРЕСА_2.
Проаналізувавши положення Конституції України, Законів України „Про основи містобудування", „Про планування і забудову територій", „Про місцеве самоврядування", ст.376 ЦК України, прокурор дійшов висновку, що діями відповідача щодо проведення самочинного будівництва порушуються правові і організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що в цілому суперечить державній політиці в сфері містобудування, яка у певній мірі формується місцевими радами, що торкається основ місцевого самоврядування, якими згідно ч.1 ст.142 Конституції України є земля, природні ресурси, які знаходяться у власності територіальних громад сіл. Будівництво здійснено відповідачкою взагалі без неналежного дозволу та затвердженого проекту, у зв'язку з чим проведення перебудови з метою приведення будівництва у відповідність до проекту, як це передбачено ч.7 ст.376 ЦК України є неможливим, тому вбачає законні підстави для прийняття судом рішення щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_1 знести за власний рахунок самовільно збудовані та реконструйовані об'єкти, розташовані в АДРЕСА_2.
Також, прокурор звертає увагу суду на судову практику розгляду справ про знесення самочинно збудованих об'єктів нерухомості, зокрема на судові рішення у справі № 25-29/17-1135-2011 які містять визначення, що договір про дольову участь у землекористуванні та угоди про право тимчасового користування земельною ділянкою, укладені між ФОП ОСОБА_1 та Дальницькою сільською радою, на які посилається відповідачка в якості доказів, не породжують прав на користування земельною ділянкою, крім того, власник земельної ділянки, на якій збудовано спірну будівлю -Дальницька сільрада, заперечує проти такого будівництва, а це є прямою підставою для визнання спірного будівництва самочинним та знесення його за рахунок відповідача. Також, наведені договори про дольову участь у землекористуванні та про тимчасове користування земельною ділянкою не містять доказів їх державної реєстрації, а відтак, не можуть бути, згідно з приписами ст.34 ГПК України, визнані належними та допустимими доказами наявності у відповідача прав на земельну ділянку, на якій збудовано спірні об'єкти.
З врахуванням положень ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій", ст.4 Закону України „Про архітектурну діяльність", ст.20 Закону України „Про основи містобудування", Порядку виконання будівельних робіт, затверджених Постановою КМУ від 13.04.11 р., як зазначає прокурор, Одеський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 04.01.12 р. у справі № 25-29/17-1135-2011 дійшов висновку щодо відсутності у ФОП ОСОБА_1 жодних підстав користування земельною ділянкою та будівництва об'єктів нерухомості. З даними висновками ОАГС погодився і Вищий господарський суд України відповідно до чого постановою останнього від 20.03.12 р. було залишено в силі постанову ОАГС.
Стосовно позиції відповідача про необхідність припинення провадження у даній справі за умови існування у відношенні частини спірних об'єктів судових рішень, зокрема рішення від 03.03.10 р. у справі № 16/166-09-4440, рішення від 27.09.11 р. у справі № 5/17-2987-2011, прокурор відмічає, що покладений в основу рішення у справі № 16/166-09-4440 висновок судово-будівельної експертизи від 08.12.09 р. є упередженим та не відповідає дійсності, за умови відсутності доведеного факту зсуву грунту, що зумовило проведення відповідачем самовільного будівництва берегоукріплювальної споруди. У судовому рішенні у справі № 5/17-2987-2011 в його мотивувальній частині ОАГС погодився з висновком щодо самовільного будівництва відповідачем будівель та споруд на території б/в „Автомобіліст", однак встановлено безпідставність зазначення прокурором в позовній заяві про самовільне будівництво за неіснуючою адресою АДРЕСА_2.
Ухвалою від 06.02.12 р. суд відмовив прокурору Овідіопольського району Одеської області у задоволенні заяви про забезпечення позову від 10.01.12 р. за вх.№ 569/2012.
Представник позивача, Дальницької сільради, заявлений прокурором позов підтримує, надав суду пояснення від 13.02.12 р. вх. № 4658/2012, де вказує на те, що ФОП ОСОБА_1. без будь-яких дозволів, що встановленні діючим законодавством України збудовано об'єкти нерухомості при цьому земельна ділянка ФОП ОСОБА_1 Дальницькою сільською радою для будівництва не надавалася.
Також, як і прокурор, проаналізувавши приписи Конституції України, ст.376 ЦК України, Законів України „Про місцеве самоврядування", „Про планування і забудову територій", а також Закону України „Про власність", позивач зазначає, що за умови проведення відповідачем будівництва та реконструкції об'єктів нерухомості без належного дозволу, затвердженого проекту, то проведення перебудови з метою приведення будівництва у відповідність до проекту згідно ч.7 ст.376 ЦК України є неможливим, тому самочинно побудовані та реконструйовані відповідачем об'єкти нерухомості підлягають знесенню за рахунок останнього. При цьому позивач відмічає, що надані відповідачем суду договори на дольову участь у землекористуванні, є угодами між Дальницькою сільською радою та ФОП ОСОБА_1 для обслуговування вже існуючих об'єктів нерухомості, а не під забудову.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, заявлений прокурором позов не визнає з підстав викладених у відзивах від 06.02.12 р. вх.№ 3845/2012, від 12.04.12 р. вх.№ 11146/2012, поясненні до судового засідання від 20.03.12 р. вх.№ 8393/2012, де зазначає, що позовна заява прокурора є необґрунтованою, не відповідає вимогам чинного законодавства, подана в інтересах особи, яка не є власником земельної ділянки.
Так, ФОП ОСОБА_1 є власником 50/100 частини будівель і споруд бази відпочинку „Автомобіліст", розташованої за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується наступними правовстановлювальними документами: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.02.04 р., виданим Дальницькою сільрадою; договором дарування від 21.04.05 р.; договором дарування від 16.12.05 р.; договором купівлі-продажу від 31.05.07 р. Будівництво спірних об'єктів нерухомості здійснювалось в межах земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ФОП ОСОБА_1 з 2006 р. відповідно до угоди № 10 про право тимчасового користування землею від 19.07.06 р., договорів короткострокової оренди землі від 18.06.07 р., від 02.07.08 р., договору на дольову участь у землекористуванні № 26 від 18.06.09 р., № 31 від 23.06.10 р., № 25 від 26.06.11 р., укладених з Дальницькою сільрадою.
З врахуванням цього, відповідач вважає, що у відношенні будинків відпочинку літ.Г-3, літ.Е-3, навісів літ.Ю-1, літ.Я-1, споруд №№ 7,10 відсутні підстави для ствердження щодо самовільного їх будівництва, оскільки відбулось їх перепланування із збереженням несучої конструкції із дотриманням будівельних норм та правил, посиленням та поліпшенням окремих конструкцій будівель та споруд без зміни їх функціонального призначення і архітектурного вигляду, установлення тимчасових об'єктів (навісів), збільшення житлової чи допоміжної площі шляхом демонтажу перегородок, засклення балконів і лодж, зведенням тимчасових будівель та споруд, у тому числі контейнерного типу, без улаштування фундаментів.
Звідси, реконструкція даних об'єктів та також будівництво будинків відпочинку літ.Г-3, літ.Е-3, навісів літ.Ю-1, літ.Я-1, споруд №№ 7,10 не потребувало отримання дозволу на виконання будівельних робіт, їх було проведено з дотриманням всіх будівельних норм і правил, а тому дані об'єкти не можуть бути визнані самочинними та відповідно не підлягають задоволенню вимоги прокурора щодо їх знесення за рахунок відповідача.
Крім того, як зазначає відповідач провадження у справі стосовно вимог про знесення об'єктів: навіси літ.Ю-1, літ.Я-1, літні будиночки літ. Ю, літ.Я, санблок літ.Щ, торгівельний павільйон з кафе-їдальнею літ.Ш споруди № 7, третього поверху будинку відпочинку літ. Г-3, другого та третього поверхів будинку відпочинку літ.Е-3, підлягає припиненню, оскільки судами вже розглядались спори щодо знесення даних об'єктів, за результатами вирішення яких були прийняті судові рішення у справах №№ 16/166-09-4440, 5/17-2987-2011 про відмову прокурору в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Посилаючись на положення ст.212 ЗК України, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" та позицій Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Державного комітету України по земельних ресурсах, викладених у листах від 12.04.06 р. № 6-8-549/328, від 11.12.06 р. № 6-11-1263/х164, з врахуванням технічного висновку Державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп" про можливість збереження та подальшої експлуатації будівель та споруд б/в відпочинку "Автомобіліст-2", відповідач робить висновок, що будівництво та реконструкція, проведені ФОП ОСОБА_1, не суперечать суспільним інтересам, а тільки їм відповідають, оскільки ФОП ОСОБА_1 покращила умови відпочинку громадян, проведені в межах земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, та з дотриманням будівельних норм та правил, у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для застосування ч.7 ст.376 ЦК України щодо знесення спірних об'єктів.
Разом з цим, відповідач висловив позицію стосовно відсутності порушених прав та інтересів Дальницької сільради у даних правовідношеннях, оскільки б/в відпочинку „Автомобіліст" та всі спірні об'єкти нерухомості знаходяться в с.Грибівка Овідіопольського району Одеської області, тобто за межами населеного пункту Дальник, об'єктів комунальної власності на території бази відпочинку не має, у зв'язку з чим власником земельної ділянки, розташованої в с.Грибівка, вул. Приморська, 1 є Овідіопольська райдержадміністрація і тільки вона може ставити питання щодо знесення реконструйованих та збудованих будівель та споруд.
У відношенні заявленої прокурором вимоги щодо визнання будівництво самочинним, відповідач зазначає, що дана вимога за своїм змістом є встановленням юридичного факту і відповідно до ст.12 ГПК України не підлягає розгляду в господарських судах, тому провадження в цій частині позовних вимог має буди судом припинено згідно п.1 ч. 1 ст.80 ГПК України.
Також, відповідачем було заявлено до суду заяву про застосування строку позовної давності у справі № 5017/120/2012 від 02.03.12 р. за вх.№ 6834/2012 результат вирішення якої викладено у мотивувальній частині даного рішення.
Ухвалою від 30.01.12 р. суд відмовив ФОП ОСОБА_1 у задоволенні клопотання від 30.01.12 р. за вх.№ 3039/2012 про зупинення провадження у справі № 5017/120/2012.
Подані сторонами супровідними листами документи були залучені судом до розгляду справи та клопотання сторін про ознайомлення з матеріалами справи також судом задовольнялись.
Ухвалою від 20.03.12 р. суд призначив справу № 5017/120/2012 до колегіального розгляду. Колегія суддів у складі головуючого судді Малярчук І.А., суддів Лічман Л.В., Демешин О.А. ухвалою від 20.03.12 р прийняла дану справу до свого провадження. Відповідно до ухвали від 13.04.12 р. було змінено склад колегії суддів: головуючий суддя Малярчук І.А., судді Меденцев П.А., Демешин О.А.
Ухвалою від 08.05.12 р. колегія суддів відмовила ФОП ОСОБА_8 в задоволенні заяви від 04.05.12 р. за вх.№ 13554/2012 про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за результатами оскарження якої в апеляційному провадженні, ОАГС виніс ухвалу від 18.05.12 р. про відмову ФОП ОСОБА_8 у прийнятті до розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 08.05.12 р. за умови присутності представників всіх сторін судом було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України до 28.05.12 р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, оцінивши їх в сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне:
Прокуратурою Овідіопольського району Одеської області були проведені перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог чинного законодавства щодо будівництва та реконструкції об'єктів нерухомості, а саме: літ. Ю -літній житловий будинок загальною площею 106,6 кв.м.; літ. Ю-1 -навіс загальною площею 134,8 кв.м.; літ. Я -літній житловий будинок загальною площею 77,2 кв.м.; літ. Я-1 -навіс загальною площею 99,0 кв.м.; літ. Щ -санблок загальною площею 88,6 кв.м.; літ. Ш, Ш-1 -торговий павільйон з кафе-їдальня та мансардою загальною площею 110,6 кв.м.; споруд №№7, 10; третього поверху літ. Г-3 будинку відпочинку площею 129,2 кв.м.; другого, третього поверхів, кімнати на першому поверсі під № 6 (підсобна) літ Е-3 будинку відпочинку площею 300,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, за результатами яких складені протоколи огляду місця пригоди від 14.05.11 р., від 23.12.11 р., від 27.12.11 р., від 05.01.12 р., де встановлено порушення ФОПОСОБА_1 вимог законодавства, які полягають у проведенні будівельних робіт та реконструкції, на вище перелічених об'єктах нерухомості, без дозвільної документації Інспекції ДБАК в Одеській області на проведення будівельних робіт та на земельній ділянці, що належить територіальній громаді с.Дальник, яка не виділялась йому під таке будівництво.
Про існування даних порушень відповідача, на думку прокурора, свідчать і лист КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" від 27.12.11 р. вх. № 4178, висновки КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" № 320 від 04.11.11 р., від 13.02.12 р. № 285, які містять визначення про проведення ФОП ОСОБА_1 самовільного будівництва об'єктів нерухомості, зокрема літ.Е-3 спальний корпус (після реконструкції), літ. Ш, Ш-1 торговий павільйон з кафе, столовою та мансардою, літ.Щ санблок, літ.Ю, Ю-1 будинок відпочинку з навісом, літ.Я, Я-1 будинок відпочинку з навісом, літ.Г-3 будинок відпочинку.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов прокурора посилається на правовстановлюючі документи щодо набуття ним права власності на об'єкти нерухомості бази відпочинку, які ним були наданні до матеріалів справи, та які містяться в пакеті документів, надісланих на вимогу суду супровідним листом КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" від 13.02.12 р. № 286, що знаходяться в інвентаризаційній справі на нерухоме майно-база відпочинку „Автомобіліст", розташованої в АДРЕСА_2, зокрема: свідоцтво серія САА № 202698 про право власності на нерухоме майно; договір дарування від 21.04.05 р.; договір дарування від 16.12.05 р.; договір купівлі-продажу від 31.05.07р. Однак, наявні в матеріалах справи документи набуття ФОП ОСОБА_1 права власності на об'єкти нерухомості б/в „Автомобіліст", та матеріали інвентаризаційної справи, не містять доказів набуття та належним чином оформлення відповідачем права власності саме на спірні об'єкти, тобто новозбудовані та реконструйовані: під літ. Ю -літній житловий будинок загальною площею 106,6 кв.м., під літ. Ю-1 - навіс загальною площею 134,8 кв.м., під літ. Я -літній житловий будинок загальною площею 77,2 кв.м., під літ. Я-1 -навіс загальною площею 99,0 кв.м., під літ. Щ -санблок загальною площею 88,6 кв.м., під літ. Ш, Ш-1 -торговий павільйон з кафе-їдальня та мансардою загальною площею 110,6 кв.м., споруди №№7, 10, третій поверх літ. Г-3 - будинок відпочинку площею 129,2 кв.м., другий та третій поверхи літ Е-3 - будинок відпочинку площею 267,8кв.м., кімната на першому поверсі літ.Е-3 під номером 6 (підсобне) площею 32,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Нараз, матеріали справи свідчать про відсутність у ФОП ОСОБА_1 належних дозволів та затвердженого проекту будівництва та реконструкції вищенаведених об'єктів на земельній ділянці не відведеній під таку забудову. При цьому, твердження відповідача про дотримання ним при будівництві та реконструкції спірних об'єктів будівельних норм і правил, з посиланням на технічний висновок про можливість зберігання і подальшої експлуатації будівель і споруд б/в „Автомобіліст-2" як туристичного готелю в с.Грибівка Овідіопольського району Одеської області від 2008 р., який містить визначення про знаходження будівель та споруд наведених в технічному паспорті під літ. Б, В, Г-3, 1/3Ж, З-2, 1/2Л, Н, П, Р, Х, Ш, Щ, 7...10 в доброму та задовільному стані, відповідають санітарним та протипожежним вимогам експлуатації і рекомендовані до подальшої експлуатації будівель як туристичного готелю, його узгодження Відділом містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (лист № 245 від 29.12.09р.), Територіальним органом державного пожежного нагляду Управління МНС України в Одеській області (лист від 21.03.08 р. № 14-725), Одеською обласною санітарно-епідеміологічною службою (висновок № 512 на проектування будівництва від 23.04.08 р.), Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (лист від 18.09.08 р. № 5289/05), не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства, зокрема ст.ст.24, 28 Закону України „Про планування і забудову територій".
Так, відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій" від 20.04.00 р. № 1699-ІІІ фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення і затвердження проектної документації та будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування (ч.ч. 1, 2 ст.28 Закону України „Про планування і забудову територій").
Частинами 1, 2 ст. 16 Закону України „Про основи містобудування" від 16.11.92 р. № 2780-ХІІ визначено, що державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природнокліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища. Державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в порядку, визначеному законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.18 Закону України „Про основи містобудування" реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлового-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій. Будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право Ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам.
Стаття 4 Закону України „Про архітектурну діяльність" від 20.05.99 р. № 687-ХІУ, яка була змінена Законами України № 58-V від 01.08.2006 р. та № 3038-VI від 17.02.2011 р., фактично передбачає аналогічний перелік робіт і на даний час, а саме: підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування; прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.
Законом України „Про архітектурну діяльність" від 20.05.99 р. № 687-ХІУ, а саме ч.1 ст.9 визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населення пунктів.
Як передбачено Порядком виконання будівельних робіт, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 13 квітня 2011 р., будівельні роботи можуть виконуватись замовником після отримання документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання замовником за встановленою формою повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (далі - декларація), або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт та для об'єктів будівництва, що належать до I-III категорії складності - реєстрації відповідною Інспекцією декларації.
Досліджуючи позицію ФОП ОСОБА_1 щодо правомірності будівництва об'єктів на не виділеній позивачем під таке будівництво земельній ділянці, судом було встановлено, що землекористування ФОП ОСОБА_1 земельною ділянкою, на якій розташовані оспорюванні об'єкти, з метою експлуатації та обслуговування частини б/в „Автомобіліст", провадилось останнім згідно угоди № 10 про право тимчасового користування землею від 19.07.06 р., договорів короткострокової оренди землі від 18.06.07р., від 02.07.08 р., договорів на дольову участь у землекористуванні № 26 від 18.06.09р., № 31 від 23.06.10 р., № 25 від 26.06.11 р., додатками до яких є затверджені сторонами договору, в тому числі Дальницькою сільрадою, плани земельних ділянок, які не містять доказів їх державної реєстрації та за своїм змістом не є договорами оренди в розумінні положень ст.125 Земельного кодексу України, якою передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до вимог ч.ч.3, 5 ст.126 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно приписів ч.1 ст.3, ч.1 ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в його новій редакції, державна реєстрація прав на нерухоме майно є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, зокрема, право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки.
Отже, за умови відсутності належного оформлення відповідачем землекористування земельної ділянки на якій були збудовані новостворені об'єкти нерухомості, а саме літ. Ю -літній житловий будинок, загальною площею 106,6 кв.м.; літ. Ю-1 -навіс, загальною площею 134,8 кв.м.; літ. Я -літній житловий будинок, загальною площею 77,2 кв.м.; літ. Я-1 -навіс, загальною площею 99,0 кв.м.; літ. Щ -санблок, загальною площею 88,6 кв.м.; літ. Ш, Ш-1 -торговий павільйон з кафе-їдальня та мансардою, загальною площею 110,6 кв.м.; споруди №№7, 10, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, є неправомірним твердження відповідача про проведення такого будівництва на відведеній для цієї мети земельній ділянці.
Даної позиції суд дійшов з врахування судової практики, що сформувалась по спорах про знесення самочинно збудованих об'єктів нерухомості, зокрема така позиція викладена у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 04.01.12 р. та постанові Вищого господарського суду України від 20.03.12 р. у справі № 25-29/17-1135-2011.
Стосовно позиції відповідача про знаходження спірних об'єктів нерухомості за межами населеного пункту с.Грибівка, Овідіополського району та відповідно до цього відсутність у Дальницької сільради порушених прав землевласника, з огляду на дослідження судом даних обставин та направленням з цього приводу запитів до відповідних державних установ за відповідями яких, а саме згідно листів Відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області Головного управління Держкомзему у Одеській області від 13.02.12р. № 18-18-14/228, від 23.02.12 р. № 18-18-14/322 вбачається, що б/в „Автомобіліст" (АДРЕСА_2 ) згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж с.Грибівка в натурі на території Дальницької сільради розташована в межах населеного пункту с.Грибівка, в межах якого знаходиться АДРЕСА_2. Разом з цим, згідно відомостей Держкомзему с.Грибівка Овідіопольського району відноситься до курортних населених пунктів відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до курортних, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.1996 р. № 1576 „Про затвердження переліку населених пунктів віднесених до курортних". З врахуванням цього, суд, вважає необґрунтованою позицію відповідача щодо відсутності порушених прав Дальницької сільради в даних спірних правовідносинах.
Також, матеріали справи містять судові рішення у справах №№ 13-17/153-07-5598, 16/166-09-4440, 5/17-2987-2011, із змісту яких, з врахуванням їх апеляційного та касаційного розгляду, зокрема, у судових рішення по справі № 16/166-09-4440, містять визначення про правомірність будівництва ФОП ОСОБА_1 берегоукріплювальних споруд з метою збереження будівель та споруд б/в „Автомобіліст" у випадку знесення яких можуть настати невідворотні наслідки, утворення обвалів та зсувів, однак, будівлі під літ.Я, Ю (літні житлові будинки), Я-1, Ю-1(відкриті навіси) за своїм цільовим визначенням як літні житлові будинки та навіси не можуть слугувати берегоукріплювальними спорудами, так як останні не призначенні для проживання в них людей.
У постанові ОАГС від 04.01.12 р. у справі № 5/17-2987-2011 судом зроблено висновок про недоведеність прокурором самовільного будівництва відповідачем об'єктів під літ.Щ, Г-3, Е-3, Ф, Ш, № 7 за адресою с. Грибівка, вул. Приморська, 1а, оскільки зазначені об'єкти за вказаною адресою відсутні. Водночас, в даному судовому провадженні розглядається спір у відношенні об'єктів, розташованих за адресою с. Грибівка, вул. Приморська,1.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.10.11 р. у справі № 13-17/153-07-5598 встановлю юридичний факт щодо самовільного будівництва ФОП ОСОБА_1 об'єктів нерухомості, в тому числі тих, що є предметом даного судового провадження, у зв'язку з чим відповідно до ст.35 ГПК України дані обставини приймаються судом як преюдиціальні факти, що не потребують доказуванню.
Враховуючи вищенаведене, суд, задовольняє заявлені прокурором позовні вимоги щодо знесення самочинно збудованих та реконструйованих відповідачем об'єктів нерухомості, а саме літ. Ю -літній житловий будинок, літ. Ю-1 -навіс загальною, літ. Я -літній житловий будинок, літ. Я-1 -навіс, літ. Щ -сан блок, літ. Ш, Ш-1 -торговий павільйон з кафе-їдальня та мансардою, споруди №№7, 10, третій поверх літ. Г-3 будинок відпочинку, другий та третій поверхи, кімната на першому поверсі (№6) літ. Е-3 будинок відпочинку, розташовані за адресою с. Грибівка, АДРЕСА_2 відповідно до приписів п.п. 1, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України якими передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
В контексті вище проаналізованої норми та правової позиції прокурора вбачається, що спірні будівлі за умови їх зведення та реконструкції без проектної документації не підлягають перебудові, тому мають бути знесенні за рахунок особи, що здійснила таке будівництво, тобто ФОП ОСОБА_1
В частині заявлених прокурором позовних вимог щодо визнання будівництво та реконструкцію об'єктів нерухомості, які здійснювались ФОП ОСОБА_1, а саме: літ. Ю -літній житловий будинок, загальною площею 106,6 кв.м.; літ. Ю-1 - навіс, загальною площею 134,8кв.м.; літ. Я -літній житловий будинок, загальною площею 77,2 кв.м.; літ. Я-1 -навіс, загальною площею 99,0кв.м.; літ. Щ -санблок, загальною площею 88,6 кв.м.; літ. Ш, Ш-1 -торговий павільйон з кафе-їдальня та мансардою, загальною площею 110,6 кв.м.; споруди №№7, 10; третій поверх літ. Г-3 - будинок відпочинку, площею 129,2 кв.м.; другий та третій поверхи літ. Е-3 - будинок відпочинку, площею 267,8 кв.м., кімната на першому поверсі зазначеної літери під номером 6 (підсобне), площею 32,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 -самочинним, суд, відмовляє, з огляду на наступне.
Положення ч.1 ст.12 ГПК України визначають, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочинну недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Аналіз даних норм дає підстави суду дійти висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги носять характер встановлення юридичного факту, тобто не є засобом захисту цивільних прав визначеним положеннями ст.12 ГПК України, ст.16 ЦК України, у зв'язку з чим суд відмовляє прокурору в їх задоволенні.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування судом строку позовної давності до заявлених позовних вимог, оскільки будівництво та реконструкція даних об'єктів провадилась протягом 2004-2007 р.р., слід відмітити, що дане клопотання не підлягає судом задоволенню, так як самовільним будівництвом визнається таке будівництво, що провадиться за відсутності передбачених чинним законодавством документів по його оформленню, що не дає змоги чітко визначитись в початку обліку строку з якого він обраховується, у зв'язку з чим, на думку суду, такий строк для прокурора почав обліковуватись з проведенням перевірки та встановленням наявності самовільного будівництва відповідачем, тобто з 14.05.11 р.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє заявлені прокурором Овідіопольського району в інтересах держави в особі Дальницької сільради позовні вимоги до відповідача ФОП ОСОБА_1 в частині зобов'язання останнього знести самочинно збудовані та реконструйовані об'єкти нерухомості, а в частині заявлених прокурором позовних вимог щодо визнання будівництво та реконструкцію цих об'єктів самочинними, суд, відмовляє в їх задоволенні.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. покладаються на ФОП ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити частково позовні вимоги прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради до ФОП ОСОБА_1
2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) знести за власний рахунок самочинно збудовані об'єкти нерухомості, а саме: літ. Ю - літній житловий будинок, загальною площею 106,6 кв.м.; літ. Ю-1 -навіс, загальною площею 134,8 кв.м.; літ. Я -літній житловий будинок, загальною площею 77,2 кв.м.; літ. Я-1 -навіс, загальною площею 99,0 кв.м.; літ. Щ -санблок, загальною площею 88,6 кв.м.; літ. Ш, Ш-1 -торговий павільйон з кафе-їдальня та мансардою, загальною площею 110,6 кв.м.; споруди №№7, 10, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) знести за власний рахунок самочинно реконструйовані об'єкти нерухомості, а саме: третій поверх будинку відпочинку літ. Г-3, площею 129,2 кв.м.; другий та третій поверхи будинку відпочинку літ Е-3, площею 267,8кв.м., кімнату на першому поверсі зазначеної літери під номером 6 (підсобне), площею 32,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
4. Відмовити в решті частині заявлених прокурором Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради позовних вимог
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Державну податкову інспекцію у Малиновського районі м. Одеси 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.06.12 р.
Головуючий суддя Малярчук І.А.
Суддя Демешин О.А
Суддя Меденцев П.А.