"05" червня 2012 р.Справа № 5017/1029/2012
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);
від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Придніпровська залізниця";
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КФТ Лоджистик";
про стягнення 3817,20 грн.
СУТЬ СПОРУ: 02.04.2012р. Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КФТ Лоджистик", в якій просить суд стягнуту з відповідача 759,50 грн. -плата за користування вагонами, 1392,80 грн. - збір за маневрову роботу, 723,50 грн. -збір за зберігання вантажу, 179,00 грн. -збір за зважування вантажу, 126,20 грн. -збір за довідку про перевезення вантажів телеграфом, що з урахуванням суми ПДВ - 636,20 грн. становить 3817,20 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на акти загальної форми №4265 від 30.09.2011р., № 7582 від 30.09.2011р., №8678 від 30.09.2011р., №4302 від 03.10.2011р. та №4304 від 03.10.2011р. які були складені в результаті порушення відповідачем розділу 4 п. 4.3. Збірника № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України. При цьому, позивач зазначає, що на підставі акту загальної форми №4304 від 03.10.2011 року були нараховані платежі, а саме за маневрову роботу, зберігання та зважування вантажу, користування вагонами та оперативне донесення, згідно якого складено накопичувальну картку форми ФДУ-92 №11100750 від 11.04.2011р., для стягнення з одержувача вантажу - ДП «Керченський морський торговельний порт»зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів у сумі 3817,20 грн., між тим, вищезазначені документи були підписані представником вантажоодержувача з запереченням про списання даної суми з особового рахунку, що стало підставою для звернення ДП "Придніпровська залізниця", в порядку ст.ст. 24, 32, 62, 119 Статуту залізниць України з даними позовними вимогами до вантажовідправника -ТОВ "КФТ Лоджистик".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2012 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження у справі № 5017/1029/2012 та призначено розгляд справи в судовому засіданні.
У судовому засіданні 05.06.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 05.06.2012р. проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов (вх. ГСОО №17227/2012 від 05.06.2012р.) та просив суд у задоволені позовних вимог ДП "Придніпровська залізниця" відмовити в повному обсязі. При цьому, ТОВ "КФТ Лоджистик" посилається на те, що позивачем не доведено наявність підстав для відшкодування збитків, про які зазначено у п.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»№ 02-5/215 від 01.04.1994р. та на те, що з наданих позивачем доказів не зрозуміло чому вагон був відчеплений від групової цепки 30.09.2011р. (див. акт загальної форми №8678), у той же день було здійснене перезважування (див. акт загальної форми №7582), маневрові роботи виконувалися 2 години (див. акт загальної форми №4304, пам'ятку №3), а простій вагону мав місце 4 дні з 30.09.2011р. по 03.10.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Законом України «Про залізничний транспорт», статтею 3, визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт». Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Так, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна №49707193 свідчить про укладення між ТОВ "КФТ Лоджистик" (відправник) і ДП "Придніпровська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ДП «Керченський морський торговельний порт»(вантажоодержувач).
Вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2011р. зі станції Мушкетово Донецької залізниці на станцію призначення Керч-Порт Придніпровської залізниці ТОВ "КФТ Лоджистик" відправило вантаж - залізо губчате, шлам доменний, у вагоні №64630072 по накладній №49707193.
01.10.2011р. на станції Чаплине Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України здійснена перевірка маси вантажу у вагоні №64630072 шляхом контрольного зважування на 150-ти тонних вагах станції Чаплине. В ході перевірки встановлено, що в накладній №49707193 у вагоні №64630072 вказана вага нетто - 68500кг (тара вагона 22000кг), а фактично нетто - 75500кг (брутто - 97500кг, тара з трафарету на вагоні та за документом - 22000кг), що більше даних, вказаних в накладній на 7000кг (допустимий надлишок 137кг), зазначені обставини відображені у акті загальної форми №4264 від 01.10.2011р. та комерційному акті АА №039872/552/42, який складено згідно п. 2 „Правил складання актів" затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. за № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855.
Відповідно до акту загальної форми № 4265 від 30.09.2011 р., складеного станцією Чаплине Придніпровської залізниці спірний вагон № 64630072, що слідував на адресу ДП «Керченський морський торговельний порт»згідно накладної № 49707193 був затриманий на станції Чаплине Придніпровської залізниці для виправлення навантаження з 30.09.2011р. 18 год. 50 хв. (а.с. 17). Крім того, як зазначає позивач, за допомогою засобів телеграфного зв'язку вантажовідправника було повідомлено про виявлені порушення, згідно телеграфних повідомлень №2878 та №11.
Актом загальної форми № 7582 складеного станцією Чаплине Придніпровської залізниці 30.09.11 р. (а.с. 18) встановлено, що в вагоні № 64630072 виявлено зміщення по осях візків на 12250 кг. Завантаження над 1, 2, 3, 4, 5 люками нижче бортів 70-80 см, над 6, 7 люками нижче 20-30 см, не марковано. Вагон затриманий для усунення порушень ТУ завантаження.
При цьому, згідно акту загальної форми № 8678 від 30.09.11 р. ст. Чаплине (а.с. 19) вагон № 64630072 був відчеплений від групового відправлення для контрольної переважування; з подальшим відправленням по досильній накладній № 45607850.
У відповідності до акту загальної форми № 4302 складеного станцією Чаплине 03.10.2011р. представником відповідача (згідно розписки) надлишки вантажу у розмірі 7000 кг з вагону № 64630072 були вивантажені та вивезені за межі станції (а.с. 20).
Згідно Пам'ятки про користування вагонами на подавання вагонів під навантаження (вивантаження) № 3 ст. Чаплине, користування вагонами тривало з 30.09.11 р, 18 год. 50 хв. по 03.10.1 1р. 18 год. 30 хв., яку представник вантажовідправника підписувати відмовився (а.с. 22 з оборотом).
За виконані залізницею послуги пов'язані з виправленням вищевказаного порушення, станцією Чаплине Придніпровської залізниці були нараховані платежі у сумі 3907,10 грн. по акту загальної форми ГУ-23 №4304 від 03.10.2011р., а саме за маневрову роботу, зберігання вантажу, зважування, оперативне донесення та користування вагоном. На підставі акту загальної форми ГУ-23 №4304 від 03.10.2011р., станцією призначення Керчь-Порт Придніпровської залізниці була складена накопичувальна картка форми ФДУ-92 №211100750 від 11.04.2011р., для стягнення з одержувача вантажу - ДП «Керченський морський торговельний порт»та вантажовідправника ТОВ "КФТ Лоджистик" зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів у сумі 8088,10 грн. Відповідальний працівник вантажоодержувача підписав дану картку з запереченнями та посиланням на те, що порт не визнає зазначену суму, оскільки даний вантаж в порт не поступав та він не є одержувачем вантажу за досильною накладною.
Таким чином, позивач просить суд, на підставі ст.ст. 24, 32, 62, 119 Статуту залізниць України, стягнути з відповідача плату за користування вагонами у розмірі 759,50 грн., збір за маневрову роботу у розмірі 1392,80 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 723,50 грн., збір за зважування вантажу у розмірі 179,00 грн. та збір за довідку про перевезення вантажів телеграфом у розмірі 126,20 грн., що загалом з урахуванням суми ПДВ - 636,20 грн. становить 3817,20 грн.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Як встановлено матеріалами справи, розрахунок зазначеної суми платежів здійснений позивачем на підставі Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.99р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.99р. за №165/3458 із застосуванням ставок наведених в Тарифному керівництва №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р .№ 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356.
Згідно з п.п. 2, 3 Правил користування вагонами і контейнерами, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Відвовідно до п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, який цілком кореспондується із ст. 62 Статуту залізниць України, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.
Водночас п. 2.5 та п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Стеттею 12 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця вправі приймати рішення про складування за плату підприємствами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на примикання під'їзних колій та будівництво тимчасових споруд.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Згідно положень ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N 644, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за N 863/5084 (надалі - Правила), вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то "Відправник" - зазначається точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код; "Його поштова адреса - зазначається поштова адреса відправника із назвою міста або населеного пункту, району, вулиці та номера будинку. Графи перевізних документів "Одержувач" і "Його поштова адреса" заповнюються у порядку, передбаченому для графи "Відправник".
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладних, але вона не зобов'язана перевіряти все що приймає до перевезення.
Між тим, як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу залізницею складені акти загальної форми та комерційний акт, в яких встановлені обставини щодо наявності перевантаження вагону понад допустиму вантажопідйомність на 7000 кг.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
При цьому, статтею 32 Статуту залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Водночас, у відповідності до збірника № 17 Правил перевезень та тарифів залізничного транспорту України та ст. 37 "Соглашения о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС)" Правила размещения и крепления грузов в вагонах и контейнерах (Приложение 14 к СМГС) п. 4.3 встановлено, що «Общий центр тяжести грузов (ЦТ_гр(о)) должен располагаться, как правило, на линии пересечения продольной и поперечной плоскостей симметрии вагона. В случаях, когда данное требование невыполнимо по объективным причинам (геометрические параметры груза, условия размещения и крепления), допускается смещение ЦТ_гр(о) относительно продольной и поперечной плоскостей симметрии вагона. Допускаемая величина смещения ЦТ_гр(о) в продольном направлении l_см (относительно поперечной плоскости симметрии) при погрузке груза и при проверках в пути следования определяется в соответствии с таблицей 9 в зависимости от общей массы груза в вагоне. В соответствии с Межгосударственным стандартом ГОСТ 22235-76 "Вагоны грузовые магистральных железных дорог колеи 1520 мм. Общие требования по обеспечению сохранности при производстве погрузочно-разгрузочных и маневровых работ" в случае необходимости несимметричного расположения груза в вагоне разница в загрузке тележек не должна превышать, т: для 4-осных вагонов - 10; 6-осных - 15; 8-осных - 20. При этом нагрузка, приходящаяся на каждую из тележек, должна быть не более половины грузоподъемности вагона."
За приписами статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
З огляду на викладене, підставою для нарахування плати за користування вагонами, збору за зважування вантажу, збору за маневрову роботу, збору за зберігання вантажу, збору за повідомлення є акт загальної форми ГУ-23 №4304 від 03.10.2011р., які виникли внаслідок порушення відповідачем обов'язків, як вантажовідправника спірного вантажу та спричинили понесення залізницею збитків у розмірі 3817,20 грн.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У відповідності до ст. 124 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність вини у вчиненні збитків залізниці у розмірі 3817,20 грн. та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність вини вантажовідправника щодо неправильності розміщення спірного вантажу та оформлення перевізних документів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Придніпровська залізниця" та стягнення з відповідача збитків у розмірі 3817,20 грн.
На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КФТ Лоджистик" (поштова адреса: 65005, м. Одеса, вул. Жуковського, 33, оф. 302, юридична адреса: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, оф. 315; код ЄДРПОУ 35502938) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропнтровськ, пр. К. Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828 ) збитки у розмірі 3817/три тисячі вісімсот сімнадцять/грн. 20 грн. та судовий збір у розмірі 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 11.06.2012р.
Суддя Невінгловська Ю.М.