36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.10.2008 р. Справа №16/179
За позовом Кобілінської Наталії Олексіївни
до товариства з обмеженою відповідальністю Полтавської промислово-торгівельної фірми «Електрон»
про стягнення грошових коштів у сумі 81898,43 грн
Суддя Тимощенко О.М.
Представники до перерви:
від позивача: Марченко Н.В., Вербицька П.А.
від відповідача: Марченко М.А.
Представники після перерви -згідно протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 23.10.08р. було оголошено перерву для підготовки повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів у сумі 81898,43 грн -вартість вкладу з урахуванням інфляції.
Позивач на задоволенні позову наполягає.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві, зокрема, зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності; Позивачем неправильно визначена вартість вкладу з урахуванням індексації, яку він просить стягнути.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Відповідач - Колективне підприємство Полтавська промислово-торгівельна фірма "Електрон" - утворене на базі орендного об'єднання "Побутрадіотехніка" шляхом викупу майна державного виробничого об'єднання "Побутрадіотехніка". Державний акт про викуп від 20.08.1991 р. державного майна засвідчив викуп колективом орендного об'єднання "Побутрадіотехніка" державного майна в колективну власність. Підприємство зареєстровано розпорядженням голови Октябрського райвиконкому №378 від 23.11.1993 року і набуло цивільних прав і обов'язків з моменту державної реєстрації.
Позивач -Кобілінська Н.О. - працювала заступником генерального директора в Колективному підприємстві - Полтавська промислово-торгова фірма "Електрон" і звільнилася за власним бажанням з займаної посади 4 листопада 1999 року (копія наказу про звільнення -в матер.справи).
За період з 26.02.1993 року по 29.05.1995 року нею було внесено на викуп майна підприємства 21315000 крб., які були відображені на особистій картці співвласника, і залишок на день звільнення з роботи Позивача становив 3847,73 грн.
Пунктом 3.4. Статуту Колективного підприємства Полтавська промислово-торгівельна фірма "Електрон" передбачено, що при звільненні з роботи власник має право залишити належну йому частку майна в колективній власності фірми.
Як стверджує Позивач, вона скористалася таким правом, свою частку вкладу не забрала, а залишила її в колективній власності і була фактично її співвласником.
Проте у 2005 році позивач звернулася до КП Полтавська промислово-торгівельна фірма «Електрон»з проханням повідомити про розмір вкладу, і Позивачу було повідомлено, що розмір вкладу становить 3847,73 грн.
Рішенням Загальних зборів працюючих власників Колективного підприємства Полтавська промислово-торгова фірма "Електрон" від 28 вересня 2005 року зазначене підприємство перетворене в товариство з обмеженою відповідальністю Полтавська промислово-торгова фірма "Електрон" і проведено державну реєстрацію зазначеної реорганізації 23.12.2005 p., яка є правонаступником Колективного підприємства Полтавська промислово-торгова фірма "Електрон".
Позивач вважає, що вартість вкладу слід оцінювати з урахуванням індексації, розмір вкладу становить 81898,43 грн та просить стягнути з відповідача (правонаступника Колективного підприємства Полтавська промислово-торгова фірма "Електрон") вказану суму (вартість вкладу з урахуванням індексації).
Позивч зазначає, що статтею 23 Закону України "Про власність", який був чинним на той час, передбачено, що у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.
Стаття 10 Закону України "Про підприємства в Україні" передбачала, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Стаття 139 Господарського кодексу України визначає, що майном визначається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Отже, відповідно до законодавства член колективного підприємства, який припинив трудові відносини з ним, має право на одержання вартості визначеного вкладу.
Згідно висновку №30 додаткової судово-економічної експертизи, проведеної експертом Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту Шейко О.М., станом на 01.01.2000 року вартість долі Позивача з урахуванням коефіцієнта зміни вартості майна в КП «Електрон»становить 81898, 43 грн., у подальшому вартість вкладу Позивача в майно КП «Електрон»з урахуванням індексів збільшення вартості майна КП «Електрон»не збільшувалася.
На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:
Згідно ст.2 Закону України «Про підприємства в Україні», який був чинний на момент виникнення спірних відносин, одним з видів підприємств є колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства.
Підприємство, відповідно до ст.9 вказаного закону, діє на основі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.
Як вбачається зі статуту колективного підприємства Полтавської промислово-торгової фірми «Електрон», при звільненні з роботи власник має право залишити належну йому частку майна у колективній власності фірми. На майно, що залишається у фірмі, розрахунки по приросту майна не проводяться, а нараховуються тільки дивіденди.
З матеріалів справи, а саме -з висновку судово-економічної експертизи №30 , на який посилається позивач, вбачається, що заявлена до стягнення сума -81 898,43 грн - є результатом розрахунку індексації вартості вкладу Позивача в майно КП «Електрон»з урахуванням індексів збільшення вартості майна в КП «Електрон». Тобто, вимога позивача не узгоджується з положеннями статуту Полтавської промислово-торгової фірми «Електрон».
Посилання Відповідача на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, не відповідають дійсності та не беруться судом до уваги з наступних причин:
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст..257 ЦК України).
Перебіг позовної давності, за загальним правилом, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст..261 ЦК України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України : перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку.
У даному випадку позивач дізнався про порушення свого права у липні 2005 року, отримавши від відповідача відповідь на свій запит стосовно вартості свого вкладу, а до суду за захистом свого права звернувся у червні 2008р., тобто, встановлений законодавством строк позовної давності позивачем пропущений не був.
Відповідно до ст.32 ГПК України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Відповідно до ст.42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов»язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього кодексу.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»активному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У даному випадку суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у сумі 3847,73 грн.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами з урахуванням приписів ст.49 ГПК України. У частині стягнення витрат на оплату вартості експертизи у сумі 2875,00 грн суд відмовляє, оскільки дані витрати не обґрунтовані документально та не підтверджені належним чином.
Враховуючи викладене, керуючись ст..ст.32,33,43,49,82-85 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавської промислово-торгівельної фірми «Електрон»(36021, м.Полтава, вул..Степового Фронту,7, р/р 26006173991001 в ПРУ КБ «Приватбанк», МФО 331401, код 05478485) на користь Кобілінської Наталії Олексіївни (36029, м.Полтава, вул.Желвакова,3, кв.41, ідентифікаційний номер 1839007002, р/р невідомий) 3847,73 грн вартості вкладу, 38,48 грн державного мита, 5,54 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог -відмовити у задоволенні.
5. Копії рішення направити сторонам.
Суддя О.М.Тимощенко