ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/6735-2012 11.06.12
За позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"
доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
простягнення 9 038,02 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -ОСОБА_2, представник за довіреністю;
від відповідача -не з'явився.
У травні 2012 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі -позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі -відповідач) 7 927 грн. заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди та 1 111,02 грн. пені.
Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №017-07-1874-20 від 19.08.2010 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Опель»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Богдан»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому заяву (регресну вимогу) вих. № 2168 від 20.05.2011 про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.
Ухвалою суду від 24.05.2012 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 11.06.2012.
Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 25.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
На призначене судове засідання 11.06.2012 представник відповідача не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявний у матеріалах справи оригінал поштового відправлення за №01030 20224901 від 31.05.2012.
Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.
За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи та постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2010 у адміністративній справі №3-10585/10, 13.09.2010 о 12:05 год. в м. Києві по проспекту Червонозоряному, 130 була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля «Опель»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), яким курувала ОСОБА_3 із автомобілем «Богдан»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_4
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_4 вимог пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2010 у адміністративній справі №3-10585/10. Вказаною постановою суду ОСОБА_4 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Опель".
Відповідно до Звіту №7986 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 27.09.2010, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Опель»у результаті його пошкодження при ДТП складає 10 507,50 грн.
Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору (полісу) №017-07-1874-20 від 19.08.2010 добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега»та ОСОБА_3 (далі -Договір добровільного страхування).
За вищезазначеним договором добровільного страхування наземного транспорту №017-07-1874-20 від 19.08.2010 та на підставі страхового акту №7081-Т від 18.10.2010, позивачем було виплачено страхове відшкодування за автомобіль «Опель»у сумі 7 927 грн. Факт виплати зазначених коштів підтверджується платіжним дорученням №4160 від 27.10.2010 на суму 7 927 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 7 927 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «Богдан»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2) та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № ВЕ/2298291 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1). Вказаним договором (полісом № ВЕ/2298291) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза -0 грн. (пункт 2), строк дії полісу з 25.06.2010 до 24.06.2011 (пункт 3).
Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВЕ/2298291) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, -визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу) (підпункт 15.1 статті 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції Закону чинній на момент укладання полісу № ВЕ/2298291). Отже, відповідач є особою на яку полісом № ВЕ/2298291 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.
Доказів того, що ОСОБА_4 перебував у автомобілі «Богдан»на момент скоєння спірної ДТП не на законних підставах матеріали справи не містять. Зворотного відповідачем не доведено.
Позивачем була подана до відповідача регресна вимога вих. 2168 від 20.05.2011 про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № ВЕ/2298291. Крім того, до вказаної заяви були додані документи необхідні для розгляду питання щодо здійснення страхової виплати за Полісом № ВЕ/2298291, яка отримана відповідачем 20.05.2011.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як було зазначено раніше, відповідно до Звіту №7986 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Опель»у результаті його пошкодження при ДТП складає 10 507,50 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7 927 грн.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення 1 111,02 грн. пені, нарахованої позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухилявся інший страховик (відповідач) в порядку регресу.
Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.
Однак, слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.
Наведене випливає з вимог статті 547 та абзацу 1 частини 2 статті 551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між позивачем та відповідачем у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 1 111,02 грн. пені.
Водночас, згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент звернення до відповідача з регресною вимогою) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Аналогічне положення закріплено й у пункті 36.5 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Таким чином, положення пункту 37.2 статті 37 (пункту 36.5 статті 36) Закону "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Таким чином, як вже було зазначено, виходячи зі змісту норм статті 992 ЦК України та пункту 37.2 статті 37 (пункту 36.5 статті 36) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.
Разом з тим, згідно з частини 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (частина 1 статті 546, частини 1, 3 статті 549 ЦК України).
Однак, ані ЦК України, ані Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).
За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 27 березня 2012 року у справі № 4/17-3520-2011 (за позовом ПАТ "СК "Соверен"до ПАТ "Міська страхова компанія"про відшкодування 10 296,11 грн. шкоди в порядку регресу та стягнення 677,71 грн. пені).
З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 111,02 грн., нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17, літ. А, ідентифікаційний код 21626809) 7 927 (сім тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. страхового відшкодування, 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 65 коп. судового збору.
Видати наказ.
У іншій частині у позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повіне рішення складено 14.06.2012.
Суддя Сташків Р.Б.