ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/4903-2012 05.06.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова
компанія»в особі Центральної філії
До Приватного акціонерного товариства «УІСК «Інвестсервіс»
Про стягнення 17 737,60
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 2089 від 15.06.11.
Від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Центральної філії до Приватного акціонерного товариства «УІСК «Інвестсервіс»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 17 737,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Центральної філії на підставі Договору № 0113192 страхування транспортних засобів від 15.04.09. виплачено страхове відшкодування за пошкодження автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.12. порушено провадження у справі № 5011-30/4903-2012, розгляд справи було призначено на 15.05.12. о 10-40.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.12. розгляд даної справи було відкладено на 24.05.12. о 12-00.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.12. розгляд даної справи було відкладено на 05.06.12. о 10-50.
Представник позивача в судовому засіданні 05.06.12. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 05.06.12. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/4903-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно з статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/4903-2012.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
15.04.09. між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Центральної філії (Страховик) та ДП Український державний ЦТС «Ліски»(Страхувальник) укладено Договір № 0113192 страхування транспортних засобів (далі - Договір), відповідно до умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
У відповідності до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.10. у справі № 3-4763/10 встановлено, що 05.03.10. о 17-00 в м. Києві, по вул. Золотоустівська, сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме: водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Тайота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, чим заподіяв пошкодження транспортних засобів, внаслідок чого, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.10 року в адміністративній справі № 3-4763/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.10. у справі № 3-4763/10.
Відповідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно ст. 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування»визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
17.03.10. ДП Український державний ЦТС «Ліски»звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Позивач страховим актом № 150/10 від 19.03.10. визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 17 737,60 грн.
Позивач страховим актом № 150/10 від 19.03.10. визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 17 737,60 грн., виплата якого за Договором страхування підтверджується документами, які долучені до матеріалів справи: платіжне доручення № 192 від 19.03.10.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
11.03.10. було складено акт огляду транспортного засобу № 6189.
Відповідно до ч. 1. статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України.
Судом встановлено, що ремонтна калькуляція № 6189 від 15.03.10. виконана позивачем за системою AUDATEX, що відповідає вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до звіту № 6189 від 15.03.10. автотоварознавчого дослідження автомобіля, державний номер НОМЕР_1, складеного спеціалістом Бережнюком О.В. (вища технічна освіта, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_4 від 12.02.05 р.), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, вартість матеріального збитку, завданого власнику зазначеного автомобіля становить 16 098,99 грн.
В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика. Саме розмір збитку обмежується фактичними витратами страхової компанії, а не визначається такий розмір сумою виплаченого страхового відшкодування.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2, який керував автомобілем «Тайота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена в судовому порядку (постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.10. у справі № 3-4763/10).
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Цивільно-правова відповідальність володільця зазначеного транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну була застрахована у Приватного акціонерного товариства «УІСК «Інвестсервіс»(поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/497289).
Відповідно до п. 36. 1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) визначено, що після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Згідно п. 37.1 ст. 37 вказаного вище Закону, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Заявою № 121 від 02.03.12., яку було отримано відповідачем 14.03.12., та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку), позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати в порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП, у розмірі 17 737,60 грн.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/497289) віднесено до 1-го типу.
Відповідно до вказаного вище полісу № ВЕ/497289, страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_2.
Вказаним договором (поліс № ВЕ/497289) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза -510,00 грн.
Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідач належних та допустимих доказів на спростування викладеного позивачем в установленому порядку не надав.
Враховуючи вищенаведене, на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума 16 098,99 грн. - 510,00 грн. розмір франшизи за полісом ВЕ/497289, яка складає 15 588,99 грн., а вимоги позивача щодо відшкодування відповідачем іншої частини виплаченого страхового відшкодування не узгоджуються з наведеними положеннями закону, оскільки відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова
компанія»в особі Центральної філії задовольнити частково.
2. Стягнути Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-б, код ЄДРПОУ 23498273) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Центральної філії (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.40, код ЄДРПОУ 33257911) 15 588 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 99 коп. - заборгованості, 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн. 54 коп. - судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.06.12.
Суддя Т.М. Ващенко