ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-1/6611-2012 11.06.12
За позовом Комунального підприємства «Нивки»Подільської районної у місті Києві ради
До Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
Про визнання пункту договору недійсним.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 22.05.2012
від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 93/2012/02/15-3 від 15.02.2012
Комунальне підприємство «Нивки»Подільської районної у місті Києві ради (далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(далі -відповідач) про визнання пункту договору недійсним.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що п.2.3.1 договору № 731054 від 0110.2008 не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 24.05.2012р. порушено провадження у справі № 5011-1/6611-2012 та призначено розгляд на 11.06.2012 р.
08.06.2012 позивач подав до канцелярії суду документи по справі.
11.06.2012 представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, заявив усне клопотання про необхідність застосування строків позовної давності.
Суд дійшов висновку про задоволення заяви про застосування строків позовної давності, у зв'язку з чим у позові відмовити.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.10.2008 між позивачем та відповідачем, було укладено тимчасовий договір № 731054 (далі -тимчасовий договір) про вироблення та поставку теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання (п.1.1 тимчасового договору).
Згідно п. 2.3.1 тимчасового договору відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до договору.
Крім того відповідач зобов'язався забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок КП «ГІОЦ»КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.
Як стверджує позивач, у позовній заяві № 596 від 22.05.2012 вказаний п.2.3.1 тимчасового договору не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки суперечить ст.ст. 203, 227, 229 ЦПК України, нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про захист прав споживачів».
У своїй позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним п.2.31 тимчасового договору та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1073,00 грн.
Суд дослідивши документи додані до матеріалів справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідачем подано до канцелярії суду 11.06.2012 відзив на позов, в якому відповідач просив суд застосувати строк позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна даність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки, тимчасовий договір був підписаний 01.10.2008 р., то саме з цього моменту підлягає обчисленню строк позовної давності. Таким чином, трирічний строк позовної давності закінчився 01.10.2011 р., а позов позивачем подано лише 23.05.2012р.
З викладеного вбачається, що позовна давність за заявленими вимогами сплила. Відтак позов не підлягає задоволенню.
В своєму позові та доданих до нього матеріалах Позивач не зазначає причини пропуску строку позовної давності, не надає докази в обґрунтування поважних причин пропуску такого строку.
Враховуючи викладене та беручи до уваги клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до даного спору, вимоги позивача про визнання п.2.3.1 тимчасового договору № 731054 від 01.10.2008р. є такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 269 Господарського кодексу України, ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
(Дата складання повного тексту рішення 14.06.2012р.)
Суддя В.І.Мельник