ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-22/4561-2012 08.06.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Державного підприємства «Укржитлосервіс»
про стягнення заборгованості
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 93/2012/02/13-18 від 13.02.2012р.);
від відповідача: не з'явились;
08.06.2012р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(надалі ПАТ «Київенерго», позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Укржитлосервіс»(надалі ДП «Укржитлосервіс», відповідач) 8 279 018, 84 грн. боргу за спожиту теплову енергію, пеню сумою 112 744, 67 грн., 489 701, 04 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 269 252, 80 грн..
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 520303 від 01.01.2003р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка на 01.03.2012р. становила 8 279 018, 84 грн. та частково була погашена за рахунок проведених поточних платежів, у зв'язку з чим, враховуючи допущене прострочення, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, позивачем заявлені до стягнення сума боргу, пені, 3% річних, інфляційних збитків.
Згідно представленої до справи довідки про надходження коштів за спожиту теплоенергію по договору 520303 від 01.01.2003р., при зарахуванні в погашення боргу проведених платежів на загальну суму 258 800 грн., основна заборгованість, яка є спірною у даній справі становить 8 020 218, 84 грн..
Відповідач надав відзив на позов у якому просив при ухваленні рішення скористатися своїм правом наданим п. 6 частини 1 ст. 83 ГПК України та розстрочити виконання рішення суду в рівних частках на 3 роки.
За твердженням відповідача, заборгованість перед позивачем утворилась у зв'язку з тим, що підприємство є планово збитковим, як і всі підприємства житлово-комунального господарства, але на відміну від комунальних підприємств, з 2000 року не отримує різницю між затвердженим розміром цін/тарифів на комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на них.
Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -
01 січня 2003р. між АЕК «Київенерго»та ДП «Укржитлосервіс»укладено договір № 520303 на постачання теплової енергії у гарячій воді предмет якого визначений у розділі 1 договору і таким є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.
Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати.
Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію), і такі відповідачем у відношенні суми боргу в розмірі 8 279 018, 84 грн. що виникла за період з 01.11.2009р. по 01.03.2012р. порушені.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 року (п. 8.1. договору). За п. 8.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Поданим позивачем розрахунком, що проведений у відповідності з умовами договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду за договором теплової енергії за нарахованою її вартістю в сумі 11 359 578, 05 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію, з урахуванням зарахованої оплати в погашення боргу в сумі 3 339 359, 21 грн. (проведено в обліку ПАТ «Київенерго»по особовому рахунку 520303 станом на 01.06.2012р., в тому числі при надходженні 258 800 грн. в періоді квітень -травень 2012р. (підтверджено довідкою ПАТ «Київенерго»про надходження коштів).
Виникнення вказаної суми заборгованості обумовлено обліком заборгованості, що ведеться ПАТ «Київенерго»у відповідності з положеннями договору, при погоджених умовах щодо строків оплати теплової енергії, яка була спожита у відповідному періоді.
Сума коштів в розмірі 258 800 грн. згідно представленого суду розрахунку боргу за теплову енергію по договору № 520303 була перерахована відповідачем та зарахована в погашення боргу що виник станом на 01.03.2012р. у квітні - травні 2012р., що позивачем не заперечується та є свідченням відсутності спору між сторонами в цій частині.
У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
З урахуванням умов договору (додаток № 4) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 8 020 218, 84 грн., що виник в періоді з 01.11.2009р. по 01.03.2012р. (при врахуванні часткової сплати).
У періоді, що є спірним для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постанови НКРЕ, інформація щодо встановлених тарифів залучена до справи.
Заперечення відповідача викладені ним письмово суд приймає, внаслідок чого відзначається про наявність неузгодженостей при недосконалості врегулювання питання застосування встановлених тарифів та проведення перерахунків з населенням, однак зазначені обставини не звільняють суд від розгляду спору, який виник між сторонами у відповідності з умовами договору по факту його виконання.
При цьому, суд враховує доводи відповідача з приводу проведення ним розрахунків за договором за рахунок коштів що надходять від мешканців, однак стороною договору укладеного з позивачем є ДП «Укржитлосервіс», а суми платежів, які надходили у відповідному періоді спрямовувались на погашення поточного платежу та через неповну їх сплату поступово утворювався борг юридичної особи при погоджених строках оплати згідно обсягів споживання, який, в разі відповідної переплати відповідною сумою погашався. (довідка про надходження коштів за спожиту теплоенергію, що ведеться по номеру особового рахунку № 520303 залучена до матеріалів справи).
Діючим законодавством України передбачено надання малозабезпеченим громадянам пільг та субсидій на оплату комунальних послуг, однак в даному випадку, позивач в розрахунках до споживачів послуг не виставляє суми пільг, субсидій та різницю в тарифах, оскільки відшкодування відбувається за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги встановлений ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Відповідно до ст. 31 вказаного Закону та ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»відшкодування різниці в тарифах виробникам/виконавцям послуг відбувається за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Вирішення відповідачем питання щодо отримання з державного бюджету коштів для покриття різниці в тарифах на теплову енергію не є умовою для настання строку розрахунків за договором укладеним з позивачем, відповідно зазначені обставини не впливають на розгляд вимог позивача у даній справі.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно з п. 3.5 Додатку № 4 у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем у відношенні суми заборгованості за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377 в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 112 744, 67 грн. (розрахунок суми наданий окремо на вимоги суду згідно ухвали від 11.04.2012р.).
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 489 701, 04 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 269 252, 80 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.
Факту прострочення перерахування позивачу коштів по договору № 520303 від 01.01.2003р. відповідачем не спростовано, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Заява відповідача в частині розстрочення виконання рішення не може бути задоволена судом, оскільки підставою для розстрочення виконання рішення по справі можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом (п. 2 роз'яснення ВГСУ від 12.09.96 № 02-5/333).
Обставини на які посилається відповідач не є такими, що ускладнюють виконання рішення чи роблять неможливим його виконання, у зв'язку з чим не є підставами для розстрочення виконання прийнятого у справі судового рішення, а жодних перешкод у сплаті боргу частинами за домовленістю сторін не існує. Судове рішення може бути виконане в добровільному порядку, а виконання судового рішення в примусовому порядку здійснюється саме за заявою стягувача, яким є позивач у справі.
Судові витрати позивача про сплату судового збору у сумі 64 380 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Державного підприємства «Укржитлосервіс»(ідент. код 32207896) 258 800 гривень боргу за спожиту теплову енергію згідно договору 520303 від 01.01.2003р. в періоді з 01.11.2009р. по 01.03.2012р..
3. Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки 24-А, ідент. код 32207896) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(на рахунок 260070130718 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627; 01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305) 8 020 218, 84 грн. (вісім мільйонів двадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 84 копійки) боргу за спожиту теплову енергію.
4. Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки 24-А, ідент. код 32207896) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(на рахунок 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк»МФО 322669, ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 112 744, 67 грн. (сто дванадцять тисяч сімсот сорок чотири гривні 67 копійок) пені, 489 701, 04 грн. (чотириста вісімдесят дев'ять тисяч сімсот одну гривню 04 копійки) інфляційної складової боргу, 269 252, 80 грн. (двісті шістдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дві гривні 80 копійок) 3% річних, 64 380 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 13.06.2012