83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.06.12 р. Справа № 5006/31/29пд/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Гречух В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Флора», с. Піски
до відповідача: Ясинуватська районна державна адміністрація, Донецька область, м. Ясинувата
про: визнання договору оренди землі продовженим на новий строк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Красногорівської сільської ради, с. Красногорівка
За участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 -за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_3- довіреність;
від третьої особи: Павлюк Л.С. -- сільський голова;
Позивач, Селянське (фермерське) господарство «Флора», с. Піски, звернулося до господарського суду з позовом до відповідача, Красногорівської сільської ради, с. Красногорівка, про визнання договору оренди землі продовженим на новий строк.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди землі від 31.01.2001 р., клопотання про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 116,8 га від 04.01.2011 р.
24.05.2012 р. розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Донецької області справу № 5006/31/29пд/2012 передано на розгляд судді Морщагіній Н.С.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.06.2012 р. замінено неналежного відповідача Красногорівську сільську раду, с. Красногорівка належним - Ясинуватською районною державною адміністрацією, Донецька область, м. Ясинувата. Зазначеною ухвалою Красногорівську сільську раду, с. Красногорівка залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Представник позивача у судове засідання з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог. 15.05.2012р. через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи. 24.05.2012 р. надав клопотання про залучення до матеріалів справи копії розпорядження голови Ясинуватської райдержадміністації від 09.11.2010р.
Представник відповідача до судового засідання з'явився, 05.06.2012 р. через канцелярію суду надав пояснення у справі, в яких повідомив про порушення позивачем строків надсилання клопотання про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та третьою особою, закінчення строку дії зазначеного договору. Зазначив що на даний час мова може йти лише про укладення договору оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку, а не про поновлення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти задоволення позовних вимог не заперечував. 10.05.2012 р. через канцелярію суду надав клопотання про залучення Красногорівської сільської ради, с. Красногорівка у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у зв'язку з тим, що орендна плата за користування земельною ділянкою за оспорюваним договором вноситься саме на рахунки зазначеної сільської ради.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
31.01.2001 р. між позивачем, Селянським (фермерським) господарством «Флора», с. Піски (Орендодавець) та Красногорівською сільською радою, с. Красногорівка (Оренлар) укладено договір оренди землі, який за своїм змістом та правовою природою є договором оренди землі та підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про оренду землі», ЗК України, ЦК України.
Договір укладено сторонами в письмовій формі та посвідчено нотаріально державним нотаріусом Ясинуватської державної контори за реєстр. № 302.
05.02.2001 р. Ясинуватським районним відділом земельних ресурсів проведено державну реєстрацію договору оренди, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 4.
За умовами даного Договору Орендодавець на підставі рішення Красногорівської сільської ради від 26.04.2000 р. № 135/Х111-ХХ111 та Закону України «Про оренду землі» передає, а Орендар набуває право на оренду земельної ділянки площею 116,80000 га, яка знаходиться на території Красногорівської сільської ради с. Веселе.
Згідно з п. 2.1 Договору земельна ділянка передається в оренду згідно з цільовим призначенням для сільськогосподарського використання.
Договір згідно з п. 2.2 укладається на термін 10 років, починаючи з дати його реєстрації, що кореспондується з приписами ст. 18 Закону України «Про оренду землі».
За змістом п.п. 2.2 Договору По закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.
Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 31.01.2001 р. набув чинності з 05.02.2001 р. та виходячи з правил обчислення строків, встановлених гл. 18 ЦК України, діє до 07.02.2011 р. включно.
Згідно із статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пунктом 12 розділу X ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Статтею 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" районну державну адміністрацію визначено як місцевий орган виконавчої влади..
Земельна ділянка за спірним договором знаходиться за межами населеного пункту на території Ясинуватського району, відповідно розпорядження цими землями здійснює Ясинуватська районна державна адміністрація.
Позивачем на ім'я голови Ясинувасткьої районної державної адміністрації направлено клопотання від 04.01.2011 р. про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 116,8 га. Клопотання містить відмітку адресата про отримання з зазначенням дати 26.01.2011 р.
Неотримання відповіді на вказане клопотання, на думку позивача, є порушення його прав щодо оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим ним було подано даний позов про визнання продовженим на новий термін (строком на 10 років) договору оренди землі від 31.01.2001 р., укладеного між Селянським (фермерським) господарством «Флора» та Красногорівською сільською радою.
Оцінивши в сукупності викладені позивачем в позовній заяві обставини та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд дійшов висновку, що позов Селянського (фермерського) господарства «Флора», с. Піски задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
У поданій позовній заяві позивач просить визнати укладений між сторонами договір оренди землі від 31.01.2001 р. продовженим.
Отже, позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, а саме факту продовження строку оренди та відповідно продовження відносин з оренди земельної ділянки, що виникли в силу факту укладення договору оренди від 31.01.2001 р. Разом з тим, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, і, як наслідок, ухвалене рішення про задоволення такої вимоги не поновлює порушеного права.
Вимога про визнання договору продовженим не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, на відміну від місцевих загальних судів, які розглядають справи за заявами про встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, в окремому провадженні.
Факт, що має юридичне значення, може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.
Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Так, із змісту ст. 12 ГПК України вбачається, що господарським судам підвідомчі саме справи у спорах, невиключний перелік яких, наведений вказаною нормою, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції та справи про банкрутство.
Отже, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.
Надаючи оцінку доводам позивача, змісту договору та положень нормативно-правових актів, якими врегульовано відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок господарський суд зазначає наступне.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", ст.ст. 792-797 ЦК України, а також іншими нормативно-правовими актами прийнятими на їх виконання.
Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як вбачається із ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 вказаного Закону України, до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля відносяться зокрема, розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Згідно п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Станом на момент звернення позивача до голови Ясинуватської районної державної адміністрації (26.01.2011 р.) питання щодо поновлення договору оренди землі регулювались ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції закону від 02.10.2003 р. «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі», положення якої визначали, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Тобто цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Наявність у добросовісного орендаря переважного права на поновлення договору також не означає його обов'язкове поновлення за будь-яких умов. До того ж вказана норма не передбачає зміну відповідного рішення ради, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Адміністрацією в передбаченій законом приймалося рішення про поновлення позивачу договору оренди земельної ділянки від 31.01.2001 р.
Крім того, господарський суд приймає до уваги, що відповідно до змісту п. 2.2 Договору письмове повідомлення про бажання щодо продовження дії договору на новий термін повинно бути подано не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.
Як зазначалося вище, договір оренди землі від 31.01.2001 р. набув чинності з 05.02.2001 р. та виходячи з правил обчислення строків, встановлених гл. 18 ЦК України, діяв до 07.02.2011 р. включно.
Клопотання про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки подане позивачем лише 26.01.2011 р., про що свідчить напис в правому нижньому куті клопотання.
Виходячи з п. 4 Договору оренди підставою припинення договору є, зокрема, закінчення його строку.
Таким чином, строк договору оренди землі від 31.01.2001 р. сплинув та, в даному випадку, виникнення у позивача права на оренду можливе лише в загальному порядку, шляхом укладення відповідного договору.
З огляду на наведене, в позовних вимогах Селянського (фермерського) господарства «Флора», с. Піски слід відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд-
В позовних вимогах Селянського (фермерського) господарства «Флора», с. Піски - відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення підписано 11.06.2012 р.
Суддя Морщагіна Н.С.