"11" червня 2012 р. Справа № 18/3287/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоСаранюка В.І. -доповідача у справі
суддівКролевець О.А. Попікової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-білоруське підприємство "Авіс"
на постанову відХарківського апеляційного господарського суду 02.04.2012 р.
у справі господарського суду№ 18/3287/11 Полтавської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-білоруське підприємство "Авіс"
доПублічного акціонерного товариства "Приватбанк" в особі Полтавського регіонального управління Публічного акціонерного товариства "Приватбанк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 2. Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції
провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
за участю представників
від позивача - від відповідача -не з'явився Коваленко Р.Й.
від третьої особи 1 - від третьої особи 2 - не з'явився не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-білоруське підприємство "Авіс" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" в особі Полтавського регіонального управління Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" про визнання виконавчих написів нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 02.09.2003 р., зареєстрованих у реєстрі за № 7117 та № 7118 для забезпечення виконання зобов'язань по кредитній угоді № 50А від 15.09.1999 р. в розмірі 550 000 грн. заборгованості по кредиту, 418 649, 44 грн. заборгованості по відсотках такими, що не підлягають виконанню.
У процесі розгляду справи судом до участі у ній в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.01.2012 р. у справі № 18/3287/11 (суддя Тимченко Б.В.) позовні вимоги задоволено. Визнано виконавчі написи від 02.09.2003 р., зареєстровані у реєстрі за № 7117 та № 7118 для забезпечення виконання зобов'язань по кредитній угоді № 50 А від 15.09.1999 р. в розмірі 550 000, 00 грн. заборгованості по кредиту, 418 649, 44 грн. заборгованості по відсотках такими, що не підлягають виконанню.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий -суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" в особі Полтавського регіонального управління Публічного акціонерного товариства "Приватбанк", рішення господарського суду Полтавської області від 06.01.2012 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-білоруське підприємство "Авіс", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 р., а рішення господарського суду Полтавської області від 06.01.2012 р. у даній справі залишити без змін.
Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
02.09.2003 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчі написи: № 7117 (звернення стягнення на вбудоване приміщення офісу загальною площею 130, 0 кв. м, розташоване в будинку № 8/1 по вул. Сінній у м. Полтава, що належить Спільному підприємству "Авіс"); № 7118 (звернення стягнення на транспортні засоби: автомобіль Деу Леганза, рік випуску 1998 р, номер двигуна НОМЕР_1, шасі НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 25.05.1999 р.; автомобіль МАЗ-642290-032, рік випуску 1995, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_2; напівпричіп МАЗ 938661, рік випуску 1997, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_7; автомобіль Івеко-КрАЗ, рік випуску 1996, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8, д.н.з. НОМЕР_9; автомобіль МАЗ-54329, рік випуску 1997, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10, д.н.з. НОМЕР_11; автомобіль Івеко-Турбо Даллі, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12, д.н.з. НОМЕР_13) в рахунок стягнення із позивача грошових коштів на погашення 550 000, 00 грн. заборгованості по кредиту, 418 649, 44 грн. заборгованості по відсотках.
Вищевказаними виконавчими написами нотаріус запропонував відповідачу задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна, що належить позивачу на праві власності.
Відповідач пред'явив виконавчі написи до виконання до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.
Листом від 21.08.2003 р. відповідач звертався до позивача з повідомленням про необхідність сплати заборгованості та наміром звернути стягнення на заставлене майно у випадку такої несплати.
В листі позивача до відповідача від 20.11.2003 р. позивач визнав факт існування заборгованості в сумі 550 000 грн. та зобов'язався її сплатити до 29.01.2004 р.
Вважаючи, що при вчиненні спірних виконавчих написів нотаріус порушив вимоги Закону України "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс" звернулось до господарського суду з позовом про визнання зазначених виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, що і є предметом розгляду у даній справі.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване посиланням на ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., постанову Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що при вчиненні спірних виконавчих написів нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, а у тексті виконавчих написів нотаріусом не вказано жодного документа, який підтверджує суму безспірної заборгованості. Суд також вказав на те, що позивач дізнався про порушення свого права в 2010 р., тобто в межах строків позовної давності.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про наявність спірних виконавчих написів позивач дізнався одразу після їх вчинення. Апеляційний господарський суд зазначив про безпідставність застосування судом першої інстанції Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., оскільки таке застосування суперечить положенням законодавства про дію закону в часі. Суд також вказав, що підставою для вчинення виконавчих написів нотаріусом було відповідне звернення відповідача з приводу невиконання позивачем умов укладеного між сторонами договору овердрафтного обслуговування № 50 від 15.09.1999 р., і відповідач повідомляв позивача про наявність заборгованості. При прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції керувався ст. 345 Господарського кодексу України, ст. ст. 145, 256, 257, 261, 267, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 88 Закону України "Про нотаріат".
В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-білоруське підприємство "Авіс" зазначає, що доводи апеляційного господарського суду не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вказує, що воно як юридична особа дізналося про порушення свого права із судових рішень, прийнятих в 2009 -2011 роках за результатами розгляду заяв ОСОБА_8 як фізичної особи. Скаржник також посилається на неврахування апеляційним господарським судом факту існування судового рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2008 р. у справі № 20/6, яким встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави по справі № 2-а126/07 від 06.12.2006 р. та ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24.10.2007 р. по справі № 22-ц-2176-2007 були встановлені певні факти. Зазначеним рішенням господарського суду, зокрема, встановлено, що позивачем у справі № 20/6 (ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Філії "ПРУ ЗАТ КБ "Приватбанк") не надано суду жодного доказу в підтвердження надання кредитних коштів за договором.
Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на наступне.
Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що підставою для вчинення виконавчих написів нотаріусом було відповідне звернення відповідача з приводу невиконання позивачем умов укладеного між сторонами договору овердрафтного обслуговування № 50 від 15.09.1999 р. Доказів виконання зазначеного договору позивачем матеріали справи не містять.
Натомість, у справі наявний лист відповідача до позивача від 21.08.2003 р. з повідомленням про необхідність сплати заборгованості та наміром звернути стягнення на заставлене майно в випадку такої несплати, лист позивача до відповідача від 20.11.2003 р., в якому позивач визнав факт існування заборгованості в сумі 550 000 грн. та зобов'язався його сплатити до 29.01.2004 р. та довідка відповідача від 02.09.2003 р. № 263 С, видана нотаріусу, в якій відповідач вказує про існування заборгованості позивача в сумі 968 649, 44 грн. (з урахуванням відсотків).
З огляду на наведене, апеляційний господарський суд вірно вказав на помилковість висновку місцевого господарського суду про те, що нотаріусом порушено ст. 88 Закону України "Про нотаріат" щодо підтвердження безспірності заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України була затверджена наказом Міністерства юстиції України та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р., тобто до вчинення 02.09.2003 р. нотаріусом спірних виконавчих написів.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про те, що місцевий господарський суд при винесенні рішення безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р., та зазначив про порушення нотаріусом при вчиненні оспорюваних виконавчих написів її приписів.
Щодо посилань скаржника на порушення судом апеляційної інстанції ст. 35 Господарського процесуального кодексу України з огляду на неврахування фактів, встановлених рішенням Київського районного суду м. Полтави по справі № 2а-126/07 від 06.12.2006 р. та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24.10.2007 р. у справі № 22-ц-2176-2007 р., то їх слід визнати безпідставними, оскільки фактам (обставинам), зазначеним у скасованих судових рішеннях преюдиціального значення не надається.
Слід також визнати необґрунтованим твердження скаржника про неврахування апеляційним господарським судом факту, встановленого рішенням господарського суду Полтавської області від 20.11.2008 р. щодо ненадання позивачем по справі № 20/6 (ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Філії "ПРУ ЗАТ КБ "Приватбанк") доказів у підтвердження надання кредитних коштів за договором, адже це не свідчить про їх відсутність чи неможливість надання в іншій справі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції помилково вдався до оцінки по суті наявності чи відсутності підстав для застосування позовної давності, оскільки позовна давність застосовується у разі обґрунтованості позовних вимог, а у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск позовної давності.
Оскільки встановлені у справі обставини свідчать про необґрунтованість позовних вимог, у позові слід було відмовити саме з цих підстав.
Втім, враховуючи, що зазначене не спричинило прийняття неправильного по суті рішення у справі, підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 р. судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 106, 1115, 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-білоруське підприємство "Авіс" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 р. у справі № 18/3287/11 залишити без змін.
Головуючий - суддя В.І. Саранюк
Судді О.А. Кролевець
О.В. Попікова