"11" червня 2012 р. Справа № 5019/2440/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоСаранюка В.І. -доповідача у справі
суддівКролевець О.А. Попікової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Великовербчанське"
на рішення від та на постанову відгосподарського суду Рівненської області 08.12.2011 р. Рівненського апеляційного господарського суду 28.03.2012 р.
у справі господарського суду№ 5019/2440/11 Рівненської області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
доСільськогосподарського приватного підприємства "Великовербчанське"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"
провизнання права державної власності
за участю представників
від позивача -не з'явився
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.12.2011 р. у справі № 5019/2440/11 (суддя Бережнюк В.В.) позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до Сільськогосподарського приватного підприємства "Великовербчанське", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання права державної власності задоволено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., судді Юрчук М.І., Василишин А.Р.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського приватного підприємства "Великовербчанське", рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2011 р. залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
У касаційній скарзі Сільськогосподарське приватне підприємство "Великовербчанське", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що картоплесховище в с. Велике Вербче Сарненського району було створене за кошти держави, а тому в розумінні ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нього як на новостворене майно належить державі в особі уповноваженого органу. Позивач також зазначає, що відповідачем не було надано жодного доказу переходу до нього прав на зазначений об'єкт незавершеного будівництва.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
З листа Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.04.2009 р. № 03-4679/22 вбачається, що об'єкт незавершеного будівництва - картоплесховище, розташоване у с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області, споруджувалось згідно з додатком 4 до постанови Ради Міністрів УРСР від 23.08.1990 р. № 228 "Про організацію виконання постанови Верховної Ради УРСР "Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи" за рахунок державних капітальних вкладень на реалізацію Чорнобильської будівельної програми.
Зазначені обставини також підтверджуються листом Головного управління з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації від 14.07.2011 р. за № 123/103-03/11.
У листі Головне управління з питань будівництва та архітектури надало інформацію щодо об'єктів незавершеного будівництва, які споруджувалися за рахунок коштів, виділених на реалізацію Чорнобильської будівельної програми, зокрема і картоплесховища в с. Велике Вербче Сарненського району, яке споруджувалося у 1991-1992 роках, проектна потужність 1 000 тн., кошторисна вартість якого становить 167 тис. грн., з яких було профінансовано 110 тис. грн., залишок недофінансування становить 57 тис грн., будівельна готовність - 66 %.
Фонд державного майна України наказом від 13.01.1998 р. № 30 прийняв рішення щодо приватизації картоплесховища як об'єкта незавершеного будівництва, що підлягав приватизації відповідно до Указу Президента України від 14.10.1993 р. № 456/93 "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва" (з подальшими змінами і доповненнями).
18.02.1999 р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області відповідно до наказу № 126 включило до переліків об'єктів малої приватизації, які перебувають у державній власності і підлягають приватизації картоплесховище у с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області.
На виконання ухвали апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р. у справі № 5019/2440/11 регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області 28.03.2012 р. надало довідку від 28.03.2012 р. про те, що наказ № 126 від 18.02.1999 р. в частині приватизації об'єкта незавершеного будівництва картоплесховища в с. Велике Вербче, Сарненського району, Рівненської області виконано не було, у зв'язку із відсутністю попиту покупців.
Посилаючись на наявність у позивача повноважень щодо реалізації прав держави як власника об'єктів державної власності та наявність у нього права власності на об'єкт незавершеного будівництва -картоплесховище за адресою: с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулось до суду з позовом про визнання права власності на зазначене майно за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, що і є предметом розгляду у даній справі.
Рішення місцевого господарського суду про задоволення позову мотивоване посиланнями на ст. ст. 16, 326, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 136 Господарського кодексу України, ст. 6 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 18.02.1999 р.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована ст. ст. 170, 316, 392, 331 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності". При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірний об'єкт -незавершене будівництво картоплесховища як новостворене майно в розумінні положень ч. 1 ст. 331 ЦК України був створений державою за рахунок коштів державного бюджету, а тому право власності належить державі в особі уповноваженого органу.
В обґрунтування касаційної скарги Сільськогосподарське приватне підприємство "Великовербчанське" посилається на порушення судами ст. ст. 4, 9, 14 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Скаржник зазначає, що спірне майно включено до пайового фонду Сільськогосподарського приватного підприємства "Світлана" як об'єкт, що підлягає розпаюванню та на даний час зазначене майно розпайоване, а тому е власністю пайовиків та не може бути приватизованим. Крім того, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції ст. 56, 64 Господарського процесуального кодексу України щодо не надіслання йому позовної заяви з додатками та ухвали про порушення провадження у даній справі.
Колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок оформлення права власності на нерухоме майно передбачено пунктом 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що до завершення будівництва нерухомого майна та його державної реєстрації право власності на нього не виникає.
Судами встановлено, що спірне майно -картоплесховище за адресою: с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області є об'єктом незавершеного будівництва.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, підтвердженням чого є прийняте ним з аналогічного питання рішення у справі № 18/314 від 19.09.2011 р., у якому зазначено, що ст. 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.
Відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, ст. 331 Цивільного кодексу України, внаслідок чого прийнято неправильні по суті судові рішення.
Враховуючи наведене, рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2011 р. та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 р. підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в позові слід відмовити.
Керуючись 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Великовербчанське" задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2011 р. у справі № 5019/2440/11 скасувати.
У позові відмовити.
Головуючий В.І. Саранюк
Судді О.А. Кролевець
О.В. Попікова