"13" червня 2012 р. Справа № 5020-1707/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Коваленко С.С.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 березня 2012 року у справі № 5020-1707/2011 Господарського суду міста Севастополя за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж", м. Севастополь, до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", м. Севастополь, про стягнення заборгованості в розмірі 130 860,30 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився;
відповідача -ОСОБА_4 (дов. № 23243/0/2-11 від 20.12.11),
У жовтні 2011 року Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про стягнення 130 860,30 грн.
Вказував, що він є ліцензіатом у сфері електроенергетики та здійснює господарську діяльність з передачі та розподілу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.
Зазначав, що протягом травня 2011 року його мережами було передано споживачам ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" електричної енергії в об'ємі 14 276 398 кВт. на загальну суму 903 010,73 грн., що підтверджується актом звірки об'ємів передачі електричної енергії від 31.05.11.
Посилаючись на неповну оплату відповідачем переданої ним у травні 2011 року електричної енергії, позивач просив стягнути з відповідача 130 860,30 грн. боргу.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 22 грудня 2011 року (суддя Єфременко О.О.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" 130 860,30 грн. боргу та судові витрати.
Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем зобов'язання в частині повної оплати переданої позивачем електричної енергії у травні 2011 року на підставі правочину, укладеного у спрощений спосіб, а саме: шляхом підписання акту звірки об'ємів передачі електричної енергії та акту спільного зняття показників за травень 2011 року.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 березня 2012 року (колегія суддів у складі: Рибіної С.А. -головуючий, Балюкової К.Г., Голика В.С.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові.
Постанова обґрунтована посиланнями на те, що у відповідача відсутній обов'язок здійснювати оплату переданої позивачем електричної енергії на підставі акту звірки об'ємів передачі електричної енергії від 31.05.11 та акту спільного зняття показників за травень 2011 року, оскільки електрична енергія позивачем передавалась по приладам обліку, що не зазначені в укладеному між сторонами договорі № 1494-23/10 на передачу (транзит) електричної енергії від 26.01.10.
У касаційній скарзі Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж", посилаючись на надання судом апеляційної інстанції неправильної юридичної оцінки встановленим обставинам справи, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.01.10 між ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" та ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" був укладений договір № 1494-23/10 на передачу (транзит) електричної енергії предметом якого є надання послуг ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" з передачі необхідних обсягів електричної енергії та потужності, що належить ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" його електричними мережами та порядок оплати ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" зазначених послуг.
Пунктом 2.4 договору сторони погодили здійснення фіксації показань приладів обліку за переліком згідно Додатків №№ 1, 2 у відповідності до графіку зняття показань з розрахункових приладів шляхом підписання акту спільного зняття показників представниками сторін.
Додатком № 1 до договору сторони визначили перелік місць для встановлення розрахункових приладів, які здійснюють облік обсягу переданої електричної енергії мережами ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" споживачам ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго".
Додатком № 2 до договору сторони визначили перелік місць встановлення розрахункових лічильників, які обчислюватимуть об'єм електричної енергії, переданої мережами ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" до мереж ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго".
Водночас судами встановлено, що 18.02.10 між Міністерством оборони Російської Федерації (замовником) та ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" (виконавцем) був укладений договір № 6/1/-08, згідно якого замовник зобов'язався передати виконавцю, а виконавець -прийняти у господарське відання електроустановки (трансформаторні пункти і підстанції, кабельні лінії, повітряні лінії) 1997 ВМІС, склад та перелік яких визначений у Додатку № 1 (Акт приймання-передачі майна 1997 Відділення морської інженерної служби ЧФ МО РФ у господарське відання ДП Міністерства України "102 підприємства електричних мереж").
Постановою НКРЕ України № 1935 від 23.12.10 було переоформлено ліцензію АВ № 399871 на право провадження діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж", в зв'язку із зміною місця провадження ліцензованої діяльності, затверджено територію здійснення ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами згідно з Переліком місцевих (локальних) електричних мереж, які визначають межі території провадження діяльності з передачі електричної енергії ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж".
31.05.11 між сторонами у справі був підписаний акт звірки об'ємів передачі електроенергії, згідно якого загальний об'єм електроенергії, переданий мережами ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" для ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго", складає 14 276 398 кВт.
Відповідач підписав зазначений акт звірки із протоколом розбіжностей щодо переданих об'ємів, які виникли в зв'язку із включенням позивачем до об'ємів передачі точок, перелік яких відсутній у договорі на передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.10.
Актом спільного зняття показників за травень 2011 року, в якому відображені точки обліку електроенергії та переданий через них об'єм електроенергії у травні 2011 року, підписаним без зауважень та без заперечень обома сторонами, підтверджується передача електроенергії через електромережі, закріплені за ДП Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" у вказаному періоді.
31.05.11 позивач направив відповідачу рахунок № 4415 на оплату послуг по передачі електроенергії у травні 2011 року на суму 903 010,73 грн., який відповідачем оплачений частково в сумі 772 150,43 грн.
Отже, спірні правовідносини виникли в зв'язку з передачею позивачем та отриманням відповідачем електричної енергії по точках обліку електроенергії не передбачених договором на передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.10.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ст. 180 ГК України).
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 ГК України).
Як вже було зазначено вище між сторонами, на час виникнення спірних правовідносин, існували договірні правовідносини з передачі електричної енергії електричними мережами позивача.
Таким чином, передача позивачем та отримання відповідачем електричної енергії по точках обліку електроенергії не передбачених договором на передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.10 та підписання сторонами акту сумісного зняття показників за травень 2011 року без зауважень та заперечень, та акту звірки об'ємів передачі електричної енергії від 31.05.11 свідчить про укладення сторонами правочину у спрощений спосіб.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Місцевим судом встановлено, що 09.09.11 позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за передачу електроенергії у травні 2011 року в розмірі 130 860,30 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Згідно приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення наведених правових норм, відповідачем належними доказами не доведено сплату позивачу 130 860,30 грн. за передачу ним електроенергії у травні 2011 року, що стало обґрунтованою підставою до задоволення означених позовних вимог місцевим господарським судом.
За таких обставин, судом першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача відсутній обов'язок здійснювати оплату переданої позивачем електричної енергії на підставі акту звірки об'ємів передачі електричної енергії від 31.05.11 та акту спільного зняття показників за травень 2011 року, оскільки електрична енергія позивачем передавалась по приладам обліку, що не зазначені в укладеному між сторонами договорі № 1494-23/10 на передачу (транзит) електричної енергії від 26.01.10.
Проте, погодитись з таким висновком апеляційної господарського суду не можна, оскільки отримання електроенергії відповідачем є конклюдентною дією, яка породжує обов'язок її оплати, незалежно від оформлення таких правовідносин відповідним договором.
Зазначеним обставинам судом апеляційної інстанції відповідна правова оцінка не надавалась, що вплинуло на встановлення дійсних обставин справи та застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції як така, що винесена з порушенням норма матеріального та процесуального права підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду слід залишити в силі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 березня 2012 року у справі № 5020-1707/2011 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Севастополя від 22 грудня 2011 року у справі № 5020-1707/2011 залишити в силі.
Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.
Судді: Коваленко С.С.
Самусенко С.С.