"12" червня 2012 р. Справа № 17/5005/8502/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Запорощенка М.Д.- доповідач
суддів:Алєєвої І.В.
Акулової Н.В.
розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012р.
у справі№ 17/5005/8502/2011 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомВ.о. прокурора м.Дніпропетровська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради м.Дніпродзержинськ
доТовариства з обмеженою відповідальністю "РСП ЛТД", м.Дніпродзержинськ
провнесення змін до договору
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
від прокуратури:Рудак О.В.
В.о. прокурора м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСП ЛТД" про внесення змін до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 09.09.2005 року, зареєстрованого 15.09.2005 року за № 02657, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та ТОВ "РСП ЛТД", виклавши його в наступній редакції: "п. 4.1. Річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2011 р. у справі № 17/5005/8502/2011, підписаним 01.08.2011 р. і оформлено відповідно вимог ст. 84 ГПК України (суддя Суховаров А.В.), позов задоволено; внесено зміни до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 09.09.2005 року, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та ТОВ "РСП ЛТД", внесено зміни шляхом викладення його в наступній редакції: "п. 4.1. Річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РСП ЛТД" задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2011 р. у справі № 17/5005/8502/2011 скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятою у справі постановою апеляційної інстанції, прокурор Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. у справі № 17/5005/8502/2011, а рішення суду першої інстанції від 26.07.2011 р. залишити в силі.
Представник прокуратури, що був присутній в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги, вважає їх обґрунтованими, а рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В нинішнє судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися. Про час та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 105 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.
Разом з тим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про відсутність у позивача права вимагати внесення відповідних змін до договору.
Вказаного висновку апеляційний господарський суд дійшов виходячи з того, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору.
Згідно ч. 2 ст. 21 цього ж Закону розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Запропонована прокурором редакція п. 4.1 договору не визначає конкретного розміру річної та місячної орендної плати. Не визначено внесеними змінами і нормативної грошової оцінки земельної ділянки на час внесення змін до договору, що унеможливлює визначення розміру орендних платежів.
В разі внесення змін до п. 4.1 договору останній не буде містити розміру орендної плати, однієї із встановлених законом істотних умов договору, що зробить спірний договір не укладеним, тобто таким, який не породжує для сторін будь-яких прав та обов'язків.
Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради № 581-19/IV від 31.08.2005 року між Дніпродзержинською міською радою -орендодавець та ТОВ "РСП ЛТД" -орендар 09.09.2005 року укладено договір оренди земельної ділянки, строком дії до 31.08.2015 року, зареєстрований 15.09.2005 року за № 02657, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,9063 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Торгівельна, 3 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210400000:02:004:0111.
Згідно п. 3.1. договору договір укладено строком на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.
Згідно пункту 4.1 договору орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 10 670,40 грн., без ПДВ, на рік, що становить 889,20 грн., без ПДВ, на місяць, і вноситься на рахунок місцевого бюджету, реквізити якого подаються орендарю додатково в письмовій формі.
Пунктом 4.4 договору визначено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Позовні вимоги про внесення змін до п. 4.1 спірного договору обгрунтовані невідповідністю умов договору оренди земельної ділянки від 09.09.2005 року нормам частин 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", які набрали чинності 04.06.2008 року. Таким чином прокурор вважає, що прийняття нового законодавства, яким внесено зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, є підставою для внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки.
Заперечення відповідача, в свою чергу, мотивовані відповідністю пункту 4.1 вказаного договору вимогам п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України, тому що річна сума платежу становить 10670,40 грн. без ПДВ та є значно більшою від трикратного розміру земельного податку, що складає 2667,60 грн. без ПДВ та відсутністю підстав для зміни п. 4.1 договору, передбачених пунктами 3 та 4 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що укладений між позивачем та відповідачем спірний договір оренди земельної ділянки передбачає можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, що також передбачено рішенням Дніпродзержинської міської ради від 28.01.11р. за № 60-04/VІ "Про внесення до договорів оренди землі" (з підстав набрання чинності названих вище змін у законодавстві).
Крім того, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє прокурора права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про зміну договору.
При цьому, суд першої інстанції вірно послався на приписи статей 651, 652 Цивільного кодексу України, згідно яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Статтею 632 цього ж Кодексу передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 ЦК України).
Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Згідно статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, передбачений Податковим кодексом України, що діє на час вирішення спору, повністю відповідає мінімальному розміру річної орендної плати, який передбачала стаття 21 Закону України "Про оренду землі", в редакції, що діяв до 01.01.2011 р.
Судом першої інстанції встановлено, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, і, оскільки укладений між сторонами договір передбачає можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.
Враховуючи викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законом як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент його вирішення судами, а відтак і наявність у позивача права вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.
Наведеним спростовуються доводи відповідача про відсутність права вимоги у позивача щодо приведення умов договору у відповідність до норм чинного законодавства.
Дані висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам і ґрунтуються на матеріалах справи.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції, в порядку ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України, врахував наведене, всебічно, повно й об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та прийняв рішення, яке відповідає положенням ст. 84 ГПК України.
За таких обставин, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з одночасним залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. у справі № 17/5005/8502/2011 скасувати.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2011 р. у справі № 17/5005/8502/2011 залишити в силі.
Головуючий суддяМ.Д. Запорощенко
Судді І.В. Алєєва
Н.В. Акулова