"12" червня 2012 р. Справа № 5002-11/2696.1-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. -головуючого,
Кочерової Н.О.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2011 року
у справі № 5002-11/2696.1-2011
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС"
до Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
про стягнення 5423992,03 грн.
за участю представників
позивача - Матківська І.І.
відповідача - не з'явився
третьої особи - Лисенко Я.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" 2960000 грн. боргу, 933753,13 грн. відсотків за користування чужими коштами, інфляційних втрат у сумі 1258000 грн. та 272238,9 грн. 3 % річних, а всього 5423992,03 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2011 року (суддя Потопальський С.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2011 року (судді: Волков К.В., Голик В.С., Сотула В.В.) у справі №500-11/2696.1-2011 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 2960000,00грн. основного боргу, 1258000,00грн. інфляційних витрат, 266400,00грн.-3% річних, 21082,66грн. державного мита та 195,12 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.08.2011р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2011р. скасувати, а справу №5002-11/2696.1-2011 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 липня 2003 року між дочірнім підприємством „Санаторій „Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця" (підприємством) та державним підприємством „Державний департаментом по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України" (інвестором) було укладено договір про спільну діяльність №0102011/2003-29, згідно пункту 1.1 якого підприємство та інвестор зобов'язались об'єднати свої внески для здійснення спільної інвестиційної діяльності на території санаторію "Ударник" та спільно діяти без створенню юридичної особи з метою отримання прибутку шляхом експлуатації відремонтованих та обладнаних об'єктів.
Пунктом 2.1.1. зазначеного договору передбачено, що внеском підприємства є об'єкти, що розташовані на його території, повний перелік яких наведений у Додатку №1 до договору, при цьому балансова вартість майна, яке вноситься, складає 2960000 грн.
Внеском інвестора, згідно пункту 2.2. договору є грошові кошти у розмірі 2960000грн., з урахуванням конкретних показників кошторисів по кожному об'єкту, перераховані на рахунок спільної діяльності у відповідності до графіку фінансування (Додаток №3), який є невід'ємною частиною даного договору про спільну діяльність.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 21 серпня 2003 року між дочірнім підприємством „Санаторій „Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця", Державним підприємством „Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України" та товариством з обмеженою відповідальністю „Альянс КС" була укладена трьохстороння угода про передачу прав та обов'язків за договором про спільну діяльність від 29 липня 2003 року за №0102011/2003-29, відповідно до якої до позивача від державного підприємства „Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України" перейшли права та обов'язки інвестора.
10 вересня 2003 року між відповідачем та позивачем була укладена додаткова угода до договору про спільну діяльність від 29 липня 2003 року №0102011/2003-29, згідно якої сторони договору, зобов'язуються поєднати свої вклади для здійснення спільної діяльності на території „Санаторію „Ударник" (Україна, АР Крим, місто Євпаторія, вул. Урицького, 7/3) та спільно діяти без створення юридичної особи, з метою отримання прибутку, шляхом спільної експлуатації майна, що передається згідно із переліком, та використання інвестицій (пункт 1.1 додаткової угоди).
Зазначені договори були затверджені головою правління закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця".
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язань, передбачених ст.11 Цивільного кодексу України є договір.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 1 ст.1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.
Згідно положень ст.1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
Матеріалами справи підтверджується, що товариством з обмеженою відповідальністю „Альянс КС" на виконання умов договору, було зроблено внесок у спільну діяльність у розмірі 2960000 грн. Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що дочірнє підприємство „Санаторій „Ударник" для дітей з батьками" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця" внеску у спільну діяльність не здійснило.
З матеріалів справи вбачається, що договір про спільну діяльність №0102011/2003-29 є розірваним з 07 грудня 2007 року на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2007 року у справі №2-1/5592-2006. Тому відповідно до ч.2 ст.1141 Цивільного кодексу України речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повинні бути повернені учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
Згідно частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Тобто нормами даної статті визначено загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.
З огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що після розірвання договору від 29.07.2003р. №0102011/2003-29 грошові кошти, які були внесені позивачем, відповідачем повернено не було, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" про стягнення з відповідача 2960000,00 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умов наведених вище, а також враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів про стягнення з відповідача 1258000,00 грн. інфляційних втрат та 266400,00 грн. - 3% річних.
Частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази. Ці обмеження обумовлюються метою касаційного перегляду, яка полягає в перевірці застосування норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2011 року зі справи № 5002-11/2669.1-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя І. А. Плюшко
Судді Н. О. Кочерова
С. С. Самусенко