"11" червня 2012 р. Справа № 9пн/5014/89/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівКролевець О.А. Попікової О.В. Саранюка В.І.
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2012 р. у справі № 9пн/5014/89/2012 господарського суду Луганської області
за позовомДержавного підприємства "Донецька залізниця"
доДержавного підприємства "Луганськвугілля"
прозобов'язання виконати певні дії
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Бугайов А.В.
Державне підприємство (надалі -"ДП") "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ДП "Луганськвугілля" про зобов'язання відшкодувати шкоду в натурі (позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог).
Позовні вимог обґрунтовані ст.ст. 22, 1166, 1172, 1192 ЦК України, ст. 1 Статуту залізниць України, п. 24 Правил користування вагонами та контейнерами (наказ Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113; надалі -"Правила № 113") та завданням відповідачем шкоди позивачу внаслідок пошкодження вагонів до списання та виключення з інвентарного парку.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.01.2012 р. (суддя Ворожцов А.Г.) позов задоволено повністю;
зобов'язано ДП "Луганськвугілля" відшкодувати ДП "Донецька залізниця" завдану шкоду в натурі шляхом надання чотирьохвісних напіввагонів у справному та придатному до експлуатації стані замість пошкоджених 21.07.2011 р. вагонів № 67168377 (1982 року випуску), № 66119264 (1992 року випуску), № 67666206 (1990 року випуску);
стягнуто з ДП "Луганськвугілля" на користь ДП "Донецька залізниця" судові витрати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2012 р. (судді Бойченко К.І., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП "Донецька залізниця" відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ДП "Донецька залізниця" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2012 р. як таку, що прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 23.01.2012 р.
Сторони згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2010 р. між ДП "Донецька залізниця" (залізниця) та ДП "Луганськвугілля" (вантажовласник) укладено Договір № 412/132 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Пунктом 2.2. Договору № 412/132 сторони, серед іншого, погодили зобов'язання залізниці здійснювати приймання до перевезення та видачу вантажів вантажовласника, надання під навантаження (вивантаження) вагонів (контейнерів) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника.
26.05.2011 р. між ДП "Донецька залізниця" (залізниця) та ДП "Луганськвугілля" (власник колії) укладено Договір № 4/59 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ДП "Луганськвугілля" при станції Слов'яносербськ ДП "Донецька залізниця". Пунктом 1 Договору № 4/59 сторонами погоджено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить ДП "Луганськвугілля" та примикає в непарній горловині -стрілкою № 29 до колії № 9, в парній горловині -стрілкою № 24 до колії № 6 та стрілкою № 2 до колії № 10 станції Слов'яносербськ ДП "Донецька залізниця" і обслуговується власним локомотивом.
01.07.2011 р. між ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ДП "Луганськвугілля" (орендар) укладено Договір № 122/02 оренди тепловоза ТГМ-6А, п. 1.2. якого визначає, що майно (тепловоз ТГМ-6А) передається в оренду з укомплектованими локомотивними бригадами.
Судами встановлено, що 21.07.2011 р. о 04 год. 30 хв. на під'їзних коліях ВП "Луганськвантажтранс" ДП "Луганськвугілля", що примикають до станції Слов'яносербськ Донецької залізниці, відбувся схід трьох навантажених вагонів (№ 67168377 1982 року випуску, № 66119264 1992 року випуску, № 67666206 1990 року випуску), наслідком якого було пошкодження вагонів до стану списання та виключення з інвентарного парку.
27.07.2011 р. відбулось засідання Комісії з розслідування обставин та причин сходу вагонів 21.07.2011 р. на колії № 5 шахти "Черкаська", що належить ВП "Луганськвантажтранс" ДП "Луганськвугілля", результати якого зафіксовано у відповідному протоколі.
За висновком комісії причинами сходу вагонів стали несправності тепловоза ТГМ6А № 1277: вимкнені прилади безпеки (ЕКП-150); порушення п. 4.8. Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України (Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.10.2009 р. № 1014); наявність неправильних дій локомотивної бригади, що виразилися в несвоєчасному застосуванні екстреного гальмування в момент зупинки тепловоза.
29.07.2011 р. представниками позивача складено Акти №№ 32, 33, 34 про пошкодження вищезазначених вагонів.
Судами на підставі витягів з інвентарних карт обліку основних засобів та довідок з бази інвентарного обліку вантажних вагонів щодо приписки вагонів ГИВЦ*УЗ 9931 20.12 13-41 з'ясовано, що зазначені вище вагони перебували на балансі ДП "Донецька залізниця" та були закріплені за позивачем на праві господарського відання.
Пункт 2.9. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (Наказ Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644) закріплює, що власник під'їзної колії і контрагент несуть відповідальність за збереження вагонів і контейнерів, які належать залізниці, відповідно до статті 124 Статуту залізниць.
Норми ст. 124 Статуту залізниць України встановлюють, що за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
В свою чергу, п. 24 Правил № 113 передбачає, що у разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов'язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов'язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".
У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (абз. 1 ч. 1 ст. 1192 ЦК України).
Поряд з цим, згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Виходячи із зазначених вище норм законодавства, ДП "Донецька залізниця" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з ДП "Луганськвугілля" збитків в натурі шляхом надання чотирьохвісних напіввагонів, що відповідають пошкодженим вагонам, у справному та придатному до експлуатації стані, рік випуску яких не має бути раніше за рік випуску пошкоджених вагонів та балансова вартість яких на момент передачі не має бути меншою за балансову вартість пошкоджених вагонів до моменту їх ушкодження, а саме 114 306,32 грн.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Виходячи із норм цієї статті у поєднанні зі ст.ст. 1166, 1192 ЦК України слід дійти висновку, що для настання негативних наслідків для відповідачів за цим позовом необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди.
Однак, у спірних правовідносинах відсутній необхідний склад цивільного правопорушення, що унеможливлює задоволення позовних вимог ДП "Донецька залізниця", про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.
Так, судами встановлено, що Постановою слідчого Луганської транспортної прокуратури від 27.09.2011 р. по кримінальній справі № 02/5665 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 278 КК України, визнано винним ОСОБА_6, який на підставі Трудового договору № 05370900111 від 03.04.2009 р., укладеному з ФОП ОСОБА_5, керував тепловозом ТГМ-6А № 1277, який перебував в оренді у ДП "Луганськвугілля".
Кримінальна справа по звинуваченню ОСОБА_6 по ч. 1 ст. 276 КК України припинена постановою Слов'яносербського районного суду Луганської області від 21.10.2011 р. у відповідності до Закону України "Про амністію у 2011 році".
Однак, ФОП ОСОБА_5 платіжним дорученням № 14 від 29.09.2011 р. перераховано на користь позивача 114 307,00 грн. Призначенням платежу зазначено "відшкодування шкоди в повному обсязі за кримінальною справою № 02/5665".
Тобто, позивач отримав відшкодування шкоди від роботодавця особи, винної у спричиненні шкоди. Відтак, звернення до господарського суду з вимогами про зобов'язання відповідача відшкодувати завдану шкоду в натурі шляхом надання вагонів вартістю 114 306,32 грн., свідчить про намір позивача отримати подвійне відшкодування збитків, що суперечить діючому законодавству, зокрема ч.1 ст.61 Конституції України.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32 - 34 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2012 р. у справі № 9пн/5014/89/2012 залишити без змін.
Головуючий суддяО. Кролевець
Судді О. Попікова
В. Саранюк