"13" червня 2012 р. Справа № 5/98-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області, м. Суми
на ухвалу від 08.02.2012 р. Харківського апеляційного господарського суду
у справі№ 5/98-10 господарського суду Сумської області
за позовомРегіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області, м. Суми
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Буймерівка Сосновий Спа-Курорт 1936", с. Буймерівка Охтирського району Сумської області
пророзірвання договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1 700 грн. 00 коп.
представники сторін в судове засідання не з'явилися
Рішенням господарського суду Сумської області від 25.11.2010 року, що прийнято у справі № 5/98-10, позов Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області (далі -Позивач, Фонд) до товариства з обмеженою відповідальністю "Буймерівка Сосновий Спа-Курорт 1936" (далі -Відповідач, Товариство) про розірвання договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1 700 грн. 00 коп. був задоволений частково: ухвалено розірвати договір купівлі-продажу санаторію -профілакторію "Орбіта", укладений на аукціоні 22.05.2007 року між Фондом та Товариством, останнього зобов'язано повернути у власність держави в особі Фонду санаторій -профілакторій "Орбіта". Також, на Відповідача покладені судові витрати, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 25.11.2010 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу санаторію -профілакторію "Орбіта" та зобов'язання Відповідача повернути у власність держави в особі Фонду цей санаторій; прийняте нове рішення, яким в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2011 року рішення господарського суду Сумської області від 25.11.2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду.
При новому розгляді справи рішенням господарського суду Сумської області від 13.10.2011 року (суддя - І.В. Зайцева) позов Фонду до Товариства про розірвання договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1 700 грн. 00 коп. задоволено частково: ухвалено розірвати договір купівлі-продажу № 520 від 22.05.2007 року, укладений між Фондом та Товариством, зобов'язано останнього повернути у власність держави в особі Фонду санаторій-профілакторій "Орбіта", який розташований за адресою: вул. Жовтнева, 3, с. Москалівка, Роменський район, Сумська область. Також, в іншій частині позовних вимог відмовлено, а на Відповідача покладені судові витрати.
Не погодившись із цим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Буймерівка Сосновий Спа-Курорт 1936" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.10.2011 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фонду відмовити повністю.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 року (головуючий суддя -Сіверін В.І., судді: Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, на вирішення експертів поставлено питання щодо вартості проданого за спірним договором майна станом на час виникнення спору, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Не погоджуючись з цією ухвалою суду апеляційної інстанції, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Сумській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 року.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також норм процесуального права, зокрема, норм ст. 11112 ГПК України.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Призначаючи судову експертизу у справі та зупиняючи у зв'язку з цим провадження у справі, апеляційний суд, з посиланням на вказівки касаційної інстанції, викладені в постанові, якою були скасовані судові рішення, що були прийняті при попередньому розгляді справи, вказав, що судами не було з'ясовано такої обставини, як істотність порушення договірних зобов'язань за спірною угодою, а з'ясування цієї обставини та завданої шкоди Відповідачем неможливо без встановлення вартості проданого за спірним договором об'єкту на момент подання позову у справі, що, в свою чергу, потребує спеціальних знань. Суд першої інстанції цієї вказівки касаційної інстанції не виконав, а тому є підстави для призначення судової експертизи.
Між тим суд касаційної інстанції, виходячи із приписів частин 1, 2 ст. 106 та ч. 1 ст. 11113 ГПК України щодо випадків оскарження ухвал апеляційного суду окремо від рішення, не погоджується із висновками апеляційного суду в частині зупинення провадження у справі.
Так, нормами п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Отже, оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, у цей період часу неможливо проводити процесуальні дії.
Відповідно до норм ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 43 ГПК України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Системний аналіз положень ст.ст. 32-34 ГПК України дає підстави зробити висновок про те, що для вирішення господарського спору та прийняття рішення у справі господарський суд на підставі доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України (мають бути належними, допустимими та відповідати вимогам щодо певного засобу доказування) має враховувати лише ті встановлені та досліджені обставини справи, що мають значення для справи. Збір же господарським судом доказів (у тому числі у порядку ст.ст. 38, 41 ГПК України), що мають підтверджувати або підтверджують обставини, що не мають значення для справи, не відповідає вимогам ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України та може призвести до зайвих процесуальних дій у справі та, як наслідок, затягування розгляду справи. Тобто суд, збираючи докази у справі та вирішуючи питання щодо обставин, які підтверджуються цими доказами та мають значення для справи, має виходити із предмету доказування та, на підставі норм діючого законодавства, визначати межі доказування у конкретному спорі.
Між тим, зупиняючи провадження у справі та призначаючи судову експертизу щодо вартості майна, проданого за спірним договором, станом на час виникнення спору, апеляційним судом були порушені вказані норми, а також норми ч. 1 ст. 11112 ГПК України, а відповідне рішення було прийнято без врахування вказівок у постанові касаційної інстанції, що є обов'язковими під час нового розгляду справи, у зв'язку з чим слід звернути увагу на таке.
Так, скасовуючи прийняті у даній справі при попередньому розгляді рішення першої та апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції в постанові від 18.05.2011 року вказав на наступне:
- судами не були досліджені та не встановлені факти щодо наявності, а відповідно, і підтвердженості факту введення в експлуатацію об'єкту (санаторію -профілакторію "Орбіта");
- судами попередніх інстанцій не було з'ясовано обставин, чи були заявлені покупцем -Товариством претензії стосовно стану придбаного об'єкту при прийнятті цього об'єкту (санаторій-профілакторій) від Фонду за спірним договором згідно акту приймання-передачі від 23.07.2007 року (т. 1 а.с. 6), а також стосовно того, чи надходили від Товариства пропозиції щодо зміни умов договору (строків введення в експлуатацію об'єкту продажу тощо), враховуючи встановлений апеляційним судом факт оформлення Відповідачем земельної ділянки під об'єктом продажу та виконання проектно-вишукувальних робот стосовно цього ж об'єкту.
У зв'язку з цим суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи слід врахувати, відповідно до норм ст. 11112 ГПК України, вказівки, викладені в даній постанові, а також порядок та умови розірвання договору купівлі-продажу об'єкту приватизації.
Отже, питання щодо вартості проданого за спірним договором об'єкту приватизації касаційним судом не ставилось, з'ясування ж обставини щодо вартості майна, яке складає об'єкт приватизації за спірною угодою, на думку колегії суддів, не стосується та не відноситься до предмету доказування у даній справі, відповідно до норм діючого законодавства щодо порядку та умов розірвання договору купівлі-продажу об'єкту приватизації.
Що ж до посилання апеляційного суду на неможливість визначення розміру завданої Відповідачем шкоди за договором без встановлення вартості спірного об'єкту, та як наслідок встановити істотність порушення Товариством зобов'язання за спірною угодою, колегія суддів звертає увагу на визначені нормами ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" особливості розірвання договору купівлі-продажу об'єкту приватизації, про які також зазначалось касаційним судом в постанові від 18.05.2011 року.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що призначення у даній справі судової експертизи, на вирішення якої поставлене питання щодо визначення вартості проданого за спірним договором об'єкту приватизації на момент подання позову у справі, не є тією обставиною, у розумінні положень ч. 2 ст. 79 ГПК України, що перешкоджає здійсненню провадження у даній справі, зокрема -перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до ст.ст. 32, 41 ГПК України призначення судової експертизи у справі є правом суду та є одним із способів збору доказів у господарській справі, а суд касаційної інстанції, виходячи із передбачених нормами ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції не має право впливати на цей процес, оскільки це є опосередкованим вирішенням питання про перевагу одних доказів над іншими та додатковою перевіркою їх, колегія суддів вважає неправомірним винесення оскаржуваної ухвали апеляційного суду лише в частині зупинення провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвала про призначення судової експертизи у господарській справі не може бути оскаржена окремо від рішення, а заперечення щодо такої ухвали, відповідно до приписів ч. 2 вказаної статті, включаються до апеляційної (у даному випадку -касаційної) скарги на рішення суду, та користуючись повноваженнями, передбаченими нормами п. 2 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню лише в частині висновку про зупинення провадження у справі, як такого, що зроблений з порушенням норм ГПК України та не відповідає обставинам справи.
Дійшовши такого висновку, колегія суддів вважає, що справа підлягає направленню до апеляційного суду.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", та ст.ст. 32-36, 41, 79, 1115, 1117, 1119 -11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області задовольнити частково.
2. Пункт 5 ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 р. у справі № 5/98-10 скасувати.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич
Постанову виготовлено та підписано 13.06.2012 року.