"06" червня 2012 р. Справа № 29/25/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Євсікова О.О.
Попікової О.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 дов. № 18 від 01.01.2012 року
від відповідача -1: ОСОБА_3 дов. № 17 від 03.01.2012 року
від відповідача -2: ОСОБА_4 дов. № 945 від 23.04.2012 року
від третьої особи на стороні позивача: не з'явився
від третьої особи на стороні відповідачів -1: не з'явився
від третьої особи на стороні відповідачів -2: не з'явився
від третьої особи на стороні відповідачів -3: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року
у справі № 29/25/2011 господарського суду Луганської області
за позовом приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"
до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"
відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -1) Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж у Донбаському регіоні
2) Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області відокремленого підрозділу "Держенергонагляду у Донбаському регіоні"
3) Територіального управління Держгірпромнагляду по Луганській області
про стягнення 723 838 грн. 41 коп.
У січні 2011 року приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж у Донбаському регіоні, Інспекції держнагляду у Донбаському районі, Луганської державної інспекції промислової безпеки та охорони праці в енергетиці, просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" 443180,82 грн. -подвійний розмір вартості недоотриманих у кількості 350 372,24 кВт/год електричної енергії, 280687,59 грн. збитків, спричинених повним знеструмленням об'єктів енергопостачання.
Позовні вимоги мотивовані неприйняттям відповідачами протягом останніх трьох років дієвих заходів щодо підвищення надійності роботи протиаварійної автоматики та інших пристроїв, що забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, обладнання відповідального за транзит електричної енергії через підстанцію ЧФС-Ш.
Заперечуючи проти позову, товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" зазначило, що відповідальність за перерву в енергопостачанні позивача, яка відбулась 18.07.2010 року не може бути покладено на нього, оскільки він не є постачальником електричної енергії позивачу.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.11.2011 року (головуючий Якушенко Р.Є., судді Пономаренко Є.Ю., Фонова О.С.) позов задоволений, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на користь приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" 443150 грн. 82 коп. вартості подвійного розміру недоотриманої електричної енергії у кількості 350372,24 кВт/год, 280687грн. 59 коп. збитків, спричинених повним знеструмленням об'єкту, вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 101-111, т. 12).
Рішення суду мотивоване тим, що у позивача була відсутня технічна можливість запобігання зупинці технологічного процесу за рахунок збереження живлення у напрямку ПС "Ювілейна -220 кВ"до ПС "ГПП-1 НПЗ" та "Ювілейна -220 кВ"до ПС "ГПП -2 НПЗ", оскільки, відповідно до умов договору № 100 від 01.12.2006 року перший відповідач у справі прийняв на себе зобов'язання по безперебійному постачанню електричної енергії на об'єкт позивача, таким чином, на свій господарський ризик зобов'язався постачати позивачу електричну енергію через мережі, що йому не належать та, у порушення вимог пунктів 5.15, 5.16 ПКЕЕ, не уклав відповідного договору з їх власником -другим відповідачем на використання цих мереж.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року (головуючий Донець О.Є., судді Приходько І.В., Скакун О.А.) рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2011 року по справі № 29/25/2011 скасовано в частині задоволення позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання". У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" про стягнення на користь позивача 443150 грн. 82 коп. разом з ПДВ подвійного розміру вартості недоотриманої електричної енергії у кількості 350372,24 кВт/год. та стягнення на користь позивача 280687 грн. 59 коп. збитків, спричинених повним знеструмленням об'єкту відмовлено. В решті рішення залишено без змін.
Оскаржена постанова мотивована тим, що стосовно позивача на момент припинення 18.07.2010 року електропостачання його об'єктів енергопостачальником було товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс", а електропередавальною організацією -товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання", таким чином, підстави для притягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" як енергопостачальника позивача до відповідальності за наслідки переривання електропостачання на об'єкти позивача відсутні.
Не погодившись з прийнятою постановою суду, приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року, залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2011 року, посилаючись на неправильне застосування пункту 5.9 Правил користування електричною енергією. Заявник касаційної скарги зазначив, що, правильно встановивши характер договірних відносин між позивачем, відповідачем -1 та товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" з постачання та передачі електричної енергії суд апеляційної інстанції припустився неправильного висновку щодо втрати відповідачем -1 статусу енергопостачальника, оскільки він перестав здійснювати щодо позивача лише один з двох самостійних видів ліцензованої господарської діяльності, а тому залишився енергопостачальником, який здійснював діяльність з передачі електричної енергії з використанням власних мереж.
Заперечуючи проти касаційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" зазначило, що доводи заявника касаційної скарги є надуманими, оскільки відповідач -1 стосовно позивача є не енергопостачальником, а електропередавальною організацією.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.05.2012 року продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено розгляд справи на 06.06.2012 року.
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/386 від 05.06.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Євсіков О.О., Попікова О.В.
У судове засідання 06.06.2012 року представники третіх осіб не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників третіх осіб.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті вищенаведених судових актів, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України від 16.10.1997 року № 575/97-ВР "Про електроенергетику" (далі -Закону України "Про електроенергетику") енергопостачальники зобов'язані забезпечувати належний технічний стан та організацію експлуатації об'єктів електроенергетики відповідно до вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж та енергетичного обладнання, надійне та якісне постачання (транспортування) енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" унормовані договором № 100 від 01.12.2006 року (а.с. 29-37, т. 1) про постачання електричної енергії з додатковою угодою до нього щодо припинення - відновлення продажу (постачання) електричної енергії від 09.10.2009 року (а.с. 61-62, т.1), договором № ДСВ/100 про спільне використання технологічних мереж від 30.04.2010 року.
Постачання електричної енергії позивачу до 01.11.2009 року відбувалося на підставі договору № 100 від 01.12.2006 року про постачання електричної енергії з товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання". Останній мав статус постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (а.с. 29-81, т.1).
У подальшому, внаслідок зміни постачальника за регульованим тарифом на постачальника за нерегульованим тарифом, яким є товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс", 09.10.2009 року було підписано додаткову угоду до договору № 100 щодо припинення-відновлення продажу (постачання) електричної енергії, за якою з 01.11.2009 року припинено продаж електричної енергії її постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на строк дії договору про купівлю-продаж електроенергії № 0115-09/у від 08.10.2009 року, укладеного між позивачем та постачальником за нерегульованим тарифом - товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (а.с. 61-62, т.1).
За умовами розділу 1 договору про купівлю-продаж електроенергії № 0115-09/у від 08.10.2009 (далі - договір № 0115-09/у) постачальник за нерегульованим тарифом - товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" зобов'язується забезпечити поставку позивачу через мережі товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" електричної енергії.
Судом першої інстанції досліджено, що додатковою угодою від 09.10.2009 року до договору № 100 від 01.12.2006 року про постачання електроенергії сторони визначили, що продаж електричної енергії споживачу, позивачу у справі, припиняється постачальником, товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", першим відповідачем у справі, за цим договором на строк дії договору про купівлю -продаж електроенергії № 0115-09/4 від 08.10.2009 року, укладеного між споживачем, позивачем у справі, та товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс", третьою особою у справі.
03.09.2009 року між першим відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" було укладено договір № У-536-09 про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. Умовами цього договору передбачено, що перший відповідач діє на підставі ліцензії на здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами від 20.04.2006 року, а товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" діє як постачальник електричної енергії за нерегульованим тарифом (ПНТ). За цим договором ПНТ закуповує на оптовому ринку обсяги замовленої споживачами (у т.ч. і позивачем) електричної енергії, передає її першому відповідачу, який надає оплатні послуги з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами до споживачів, визначених ПНТ та надає інформаційні послуги з питань споживання електричної енергії.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2010 року у 00:14 на підстанції "ЗФС-3" товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" сталася аварія, яка спричинила виробничу несправність у схемі електропостачання позивача. Аварія призвела до повного знеструмлення з двох зовнішніх джерел електричної енергії теплоелектроцентралі позивача, а саме: з повітряних ліній ПЛ-110 кВ "Ювілейна -ТЕЦ НПЗ" та ПЛ "ЗФС-3 -ТЕЦ НПЗ (а.с. 4, т.1).
Технічна схема постачання електричної енергії передбачає надходження живлення з двох зовнішніх джерел електричної енергії до теплоелектроцентралі позивача, а саме: з ПЛ-110 кВ "Ювілейна - ТЕЦ НПЗ"та ПЛ "ЗФС-3 - ТЕЦ НПЗ". На день та час аварії підстанція ТЕЦ-НПЗ була запитана від ПЛ підстанції "Ювілейна 220" з навантаженням +36080 кВт/год. - актив, та на ПЛ підстанції "ЗФС-3" навантаженням +19360 кВт/год. - актив.
З висновку судової експертизи № 7912 від 28.09.2011 року вбачається, що причиною виходу з ладу технологічного обладнання приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" є порушення технологічного процесу, яке було викликане аварійним відключенням електричної енергії на підстанції "Ювілейна-220 кВ" та на підстанції "ЗФС-3 110 кВ", що призвело до повного знеструмлення 18.07.2010 в 00 год. 14 хв. двох зовнішніх джерел електричної енергії теплоелектроцентралі з повітряних ліній ПЛ - 110 кВ "Ювілейна ТЕЦ НПЗ" та ПЛ "ЗФС-3 - ТЕЦ НПЗ".
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що повне знеструмлення двох зовнішніх джерел електричної енергії відбулося протягом 07 годин 07 хвилин, що перевищує час автоматичного поновлення живлення, а наслідком такого переривання стало недовідпущення обсягу електричної енергії позивачу.
Судом першої інстанції зроблений висновок, що саме перший відповідач, згідно пункту 4.3.1 договору № 100 про постачання електричної енергії позивачу від 01.12.2006 року, несе відповідальність за постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч. 11 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на постачання електричної енергії).
Відповідно до абз. 16 п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (далі -Правил користування електричною енергією), договір про купівлю-продаж електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за нерегульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за нерегульованим тарифом електричної енергії споживачу за вільними цінами.
Згідно із абз. 18 п. 1.2. Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Пунктом 5.9 Правил користування електричною енергією передбачено, що споживач має право укласти договір про купівлю-продаж електричної енергії із будь-яким постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом за умови відсутності заборгованості за електричну енергію перед іншим постачальником електричної енергії. При цьому додатком до договору про постачання електричної енергії або окремим договором між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом оформляється домовленість сторін про внесення змін в договір про постачання електричної енергії щодо припинення-відновлення продажу електричної енергії (додаток 6).
Продаж електричної енергії споживачу постачальником електричної енергії за регульованим тарифом припиняється на строк дії договору про купівлю-продаж електричної енергії з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Договір про купівлю-продаж електричної енергії укладається на весь прогнозований обсяг споживання електричної енергії, необхідний споживачу, та на строк, який кратний величині розрахункового періоду.
Відповідно до пп. 1 п. 9.2. Правил користування електричною енергією, постачальник за нерегульованим тарифом зобов'язаний укласти відповідний договір з електропередавальною організацією щодо передачі електричної енергії до мереж споживача, з яким укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії.
Згідно із абз. 28 п. 1.2 Правил користування електричною енергією, електропередавальна організація - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції що у разі постачання споживачу електричної енергії за договором про купівлю-продаж електричної енергії постачальник електричної енергії за нерегульованим тарифом має статус енергопостачальника, а постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має статус електропередавальної організації.
З вищезазначеного вбачається, що на момент припинення 18.07.2010 року енергопостачання об'єктів позивача енергопостачальником було товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс", а товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" -електропередавальною організацією.
Таким чином, підстави для притягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" як енергопостачальника позивача до відповідальності за наслідки переривання електропостачання на об'єкти позивача відсутні.
Згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судова колегія вважає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин, з врахуванням вищенаведеного, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, який переглянув рішення місцевого господарського суду з дотриманням вимог ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року у справі № 29/25/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: О.О. Євсіков
О.В. Попікова