"11" червня 2012 р. Справа № 5023/9203/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.,
суддів: Ковтонюк Л.В.,
Жаботиної Г.В.
за участю представника відповідача -Литвинець С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012
у справі господарського суду № 5023/9203/11 Харківської області
за позовомпідприємства житлово-комунального господарства "Курганське"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер"
простягнення 3 247 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2012 (суддя Ковальчук Л.В.) у позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 (колегія у складі суддів: Слободін М.М., Гончар Т.В., Шевель О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" на користь підприємства житлово-комунального господарства "Курганське" 3247 грн. за понадлімітні обсяги стоків, 102 грн. витрат за сплату судового збору за подання позовної заяви, 804,75 грн. за подання апеляційної скарги та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012, товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 як таку, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову. В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" вказало, що суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у задоволенні позову, та задовольняючи позовні вимоги, виходив не з підстав, заявлених позивачем на обґрунтування своїх вимог про стягнення штрафних санкцій, а із положень Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів № 37 від 19.02.2002, що встановлює обов'язок відшкодування витрат водоканалу по транспортуванню і очищенню стічних вод.
Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В листопаді 2011 року житлово-комунальне господарство "Курганське" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" про стягнення 3247 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив про те, що 01.03.2010 між ним як виконавцем (водоканал) та відповідачем як замовником було укладено договір № КБ-01/03-10 щодо надання послуг по прийманню стоків, відповідно до умов якого позивач зобов'язався приймати для подальшої очистки стічні води відповідача. Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що у разі нарахування штрафних санкцій позивачу контролюючими державними структурами за забруднення навколишнього середовища сума штрафу розподіляється пропорційно об'єму стоків і кількості забруднень, скинутих через загальний випуск виконавця і замовника. Як зазначає позивач, згідно з податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік сума збору обчисленого за понад лімітні обсяги складає 5429,77 грн. За даними позивача, відповідно до звіту за використання води за 2010 рік одержано від товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" 162,7 тис. куб.м, загальна кількість стоків в 2010 році складала 272 тис. куб.м., розмір стоків товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" складає 59,8%, на підставі чого останньому були нараховані штрафні санкції на загальну суму 3247 грн., і йому направлено відповідний рахунок-фактуру № 130 від 20.05.2011 щодо сплати штрафних санкцій згідно п. 4.2 договору.
Приймаючи рішення у справі про відмову у позові, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач свої позовні вимоги обґрунтовує сплаченим ним податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього природного середовища за відповідний звітний період за 2010 рік, як вбачається із наданого позивачем зазначеного податкового розрахунку, який заповнювався ним самостійно, у п. 11 "сума штрафу" відсутній розмір нарахованих штрафних санкцій, тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведеного його вимоги, як того вимагає ст. 33 ГПК України.
Вказаний висновок відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.
Харківський апеляційний господарський суд, не спростувавши обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, скасував його законне й обґрунтоване рішення, тому прийнята ним постанова від 21.03.2012 є такою, що підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 -залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 скасувати, рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 у справі № 5023/9203/11 залишити в силі.
Головуючий В.Карабань
Судді: Л.Ковтонюк
Г.Жаботина