08.11.06 р. Справа № 3/231
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Гассій О.В., при помічнику (секретарі судового засідання) І.В.Костюк, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк
До Закритого акціонерного товариства «Ханжонковський завод деревинних плит», м. Макіївка
про стягнення штрафних санкцій в сумі 13 284,35 грн.
в адміністративній справі № 3/231
За участю представників сторін:
від позивача: Проценко О.І.- представник за довіреністю.
від відповідача: Прасолова С.О. - представник за довіреністю.
Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Ханжонковський завод деревинних плит», м. Макіївка про стягнення штрафних санкцій в сумі 13 284,35 грн.
Розпорядженням першого заступника голови господарського суду Донецької області від 08.09.2006 р. справу № 3/231 передано на розгляд судді Гассій О.В.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на розрахунок штрафних санкцій, звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік.
01.11.2005 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, яким пункти 6 та 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом Донецької області в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 27.07.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 3/231.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що згідно зі статтею 14 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів» у 2005 році неодноразово до Совєтської філії міського центру зайнятості м. Макіївки направлялись звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках.
Сторони по справі належним чином були повідомлені про дату та час слухання справи по справі № 3/231.
В судовому засіданні були досліджені надані позивачем та відповідачем документи: розрахунок штрафних санкцій, звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (зі змінами та доповненнями) для всіх підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих. У випадку, якщо кількість працюючих інвалідів на підприємстві була менша, ніж встановлено зазначеним нормативом, то згідно статті 20 Закону відповідач зобов'язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно даних статистичної звітності форми № 10-ПІ за 2005 рік загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу) становила 98 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 4352,00 грн.
З урахуванням даних звіту та вимог ст. 19 Закону чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні були працювати у 2005 році на робочих місцях, створених відповідно до 4-відсоткового нормативу, становить - 4 осіб.
У дійсності у спірний період на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 1 особа.
Таким чином, кількість працюючих інвалідів на підприємстві відповідача менше на 3 особи відносно нормативу, а тому на підставі ст. 20 Закону відповідач зобов»язаний сплатити штрафні санкції у розмірі середньомісячної заробітної плати на даному підприємстві за кожне нестворене робочі місце для інвалідів, тобто 13 056,00 грн.
Відповідачем штрафні санкції не сплачені, тому на підставі пункту 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь строк. Отже, сума пені складає 228,35 грн.
Доводи позивача стосовно того, що відповідач в порушення вимог Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів не створив 3 робочих місць для інвалідів і тим самим порушив вимоги ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та не представив доказів, що підтверджують дії та наміри підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, судом вважаються необґрунтованими з наступних підстав:
Судом встановлено, що у 2005 році відповідач вживав заходи зі створення робочого місця для інваліда та повідомляв органи працевлаштування, зазначені в статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991, про наявність вільних робочих місць для інвалідів.
Згідно з частиною першої статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Цей припис Закону конкретизовано в пункті 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі - Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів), згідно з яким працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов'язки місцевих органів соціального захисту населення, державної служби зайнятості та відділень Фонду соціального захисту інвалідів щодо працевлаштування інвалідів детально викладені відповідно в пунктах 11 - 13 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991р., Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995року, Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПІ поштова - річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2004 р. за №1671/10270), а також керуючись 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 69-71, 79, 81, 82, 86, 87, 89, 92, 94, 98, 107, 110, 112, 121, 122-170, 254, 263 Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Закритого акціонерного товариства «Ханжонковський завод деревинних плит», м. Макіївка про стягнення штрафних санкцій в сумі 13 284,35 грн. - в і д м о в и т и.
В судовому засіданні 08.11.2006 р. оголошено повний текст постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Гассій О.В.
Вик. Костюк І.В.
Надруковано 3 примірники:
1 позивачу
1 відповідачу
1 до справи