Копія
Справа № 2270/2506/12
18 квітня 2012 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКозачок І.С.
при секретарі Голуб О.О.
позивача представника відповідачаОСОБА_3 Шпака А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку, -
Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання відмови, викладеної у листі № 2308/10/17-123 від 02.02.2012 року протиправною та зобов'язання видати їй свідоцтво про сплату єдиного податку.
В обґрунтування своїх вимог позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 посилається на те, що вона звернулась до відповідача із заявою про видачу їй свідоцтва платника єдиного податку, однак листом Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 02.02.2012 року № 2308/10/17-123 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2012 рік на підставі абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.
Позивач вважає відмову відповідача видати їй свідоцтво платника єдиного податку протиправною на тій підставі, що вона не здійснює і не має наміру здійснювати діяльність, передбачену абзацом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, а тому на неї не поширюється визначене цим положенням обмеження, зважаючи на що просить позов задовольнити.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, підтвердивши обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні надав письмове заперечення проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову. Обгрунтовував свої доводи тим, що у заяві позивача про застосування спрощеної системи оподаткування зазначені види діяльності, здійснюючи які, позивач не має права бути платником єдиного податку. Зокрема, відповідач зазначає, що оскільки позивач має намір здійснювати діяльність щодо реалізації ювелірних виробів з дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння, на неї поширюється обмеження, встановлене абзацом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, яке передбачає, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Зважаючи на це просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрована виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області.
Позивач звернулась до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування та видачу їй свідоцтва про сплату єдиного податку з 01.01. 2012 року.
У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування позивачем зазначені наступні обрані нею види діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності КВЕД ДК 009:2005 :
- роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами;
- роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами;
- оптова торгівля іншими непродовольчими товарами.
Відповідачем листом від 02.02.2012 року за вих. № 2308/10/17-123 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 було повідомлено про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування із посиланням на абзац 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України та на положення Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».
Оцінюючи підстави для відмови позивачу у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Підпункт 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України передбачає, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
Статтею 299 ПК України визначено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви. У разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку відповідно до п. 299.9 статті 299 Податкового кодексу України є виключно:
1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
Однак, як видно з листа-відповіді відповідача на адресу позивача, відповідач взагалі не посилається на будь-який з підпунктів пункту 299.9 статті 299 Податкового кодексу України як на підставу для відмови у видачі їй свідоцтва про сплату єдиного податку, зазначаючи лише про неможливість отримання нею свідоцтва платника єдиного податку зважаючи на положення абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.
Крім того, у даній відмові не зазначається висновок податкового органу щодо інших видів діяльності, які зазначені позивачем.
Відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України вид господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.
Абзацом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.1997 року №637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (далі -Закон) 1) дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (пункт 1); дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (пункт 2); дорогоцінне каміння органогенного утворення - це перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (пункт 3); видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (пункт 5); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6); виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7).
Даний Закон не містить поняття реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Таким чином, різні операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням мають свої особливості правового регулювання.
Отже, Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" містить визначення понять "видобуток", "виробництво" дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, і не містить поняття "реалізація" дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Також даний Закон не містить визначення "ювелірного виробу".
Оскільки Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", який встановлює правові засади видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, не визначає поняття "ювелірний виріб", і не ототожнює його з поняттями "дорогоцінні метали" і "дорогоцінне каміння", суд вважає, що поняття реалізаціі (торгівлі) ювелірними виробами не тотожне поняттям реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у розумінні Податкового кодексу України.
Діяльність у сфері торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням визначена у КВЕД ДК 009:2005: підклас 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами»; підклас 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», який включає оптову торгівлю коштовним камінням.
Діяльність у сфері торгівлі ювелірними виробами відноситься до інших підкласів згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме: підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами»; підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту», який включає в себе роздрібну торгівлю ювелірними виробами; підклас 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.», який включає в себе оптову торгівлю ювелірними виробами.
Таким чином, юридичні та фізичні особи-підприємці при здійсненні ними оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватись платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
Суд вважає, що Податковим кодексом України не встановлені обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, які реалізують ювелірні та побутові вироби з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на положення Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. N 244, оскільки вона стосується питань здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінних металів, матеріалів, що містять дорогоцінні метали, відповідності їх державним стандартам, а тому не може застосовуватись для визначення вимог щодо обрання спрощеної системи оподаткування.
Також суд не бере до уваги посилання відповідача на рішення двадцять першої сесії Кам'янець-Подільської міської ради № 2 від 10.02.2012 року, яким затверджені розміри ставок єдиного податку для другої групи платників, оскільки дане рішення було прийняте після надання відповіді позивачу про відмову у видачі їй свідоцтва платника єдиного податку.
Крім того, зі змісту даного рішення не випливають будь-які обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування стосовно фізичних осіб-підприємців, які здійснюють вищезазначені види діяльності, натомість зазначається, що Положення про єдиний податок доповнюється додатковими позиціями, а про виключення з переліку будь-яких видів діяльності взагалі не йдеться.
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Беручи до уваги відсутність у рішенні відповідача від 02.02.2012 р. № 2308/10/17-123 посилання на конкретну норму (пункт статті) Податкового кодексу України, яка визначає підставу для відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку, а також те, що відповідачем не доведено, що позивач здійснює або має намір здійснювати діяльність, передбачену абзацом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, відмова відповідача у задоволенні заяви позивача про застосування спрощеної системи оподаткування є необґрунтованою та протиправною.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду належних доказів, які доводять правомірність дій та наявність підстав для відмови позивачу у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 86, 159-163, 167 КАС України суд,
Позов задовольнити.
Визнати відмову, викладену у листі Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 2308/10/17-123 від 02.02.2012 року, щодо видачі свідоцтва платника єдиного податку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 - протиправною.
Зобов'язати Кам'янець-Подільську об'єднану державну податкову інспекцію Хмельницької області видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 свідоцтво платника єдиного податку з 01 січня 2012 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2012 року
Суддя/підпис/І. С. Козачок
"Згідно з оригіналом" Суддя І. С. Козачок