Справа № 2а/1770/5774/2011
09 квітня 2012 року 17год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представники Хаврошин М.С., Ніколаєнко С.А.
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд"
до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2011 року № 0001232340 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на суму 10 625,14 грн.; про скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 21.12.2011 року № 0001242340, від 21.12.2011 року № 0001252340, від 21.12.2011 року № 0037231740, від 21.12.2011 року № 0037331740, які прийняті на підставі акта перевірки № 569/23/32404265 від 08.12.2011 року.
Обгрунтовуючи позов в частині позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232340 від 21.12.2011 року на суму 10 625,14 грн., позивач зазначає, що донарахування податку на прибуток на суму 10 625,14 грн. пов'язано з тим, що податковий орган визнав неправомірним включення позивачем до складу валових витрат за II квартал 2011 року суми амортизації в розмірі 10 625,14 грн., нарахованої на вартість тепловозу ТЕМ 2УМ 198. Висновки відповідача щодо нікчемності правочину, на підставі якого був придбаний тепловоз, позивач вважає безпідставними та незаконними. Зазначає, що тепловоз оприбуткований на баланс підприємства на підставі видаткової накладної № 120 від 18.01.2011 року, обліковується в складі 5 групи основних засобів (Транспортні засоби), фізично знаходиться на території підприємства та використовується в господарській діяльності для транспортування залізничних вагонів по території підприємства.
Також позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0001242340 від 21.12.2011 року ґрунтується на безпідставних та необґрунтованих висновках податкового органу про порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог п.п.4.4.3 п.4.4 ст.4 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення". Вказує, що в липні 2010 року позивачем були самостійно виявлені помилки в податкових деклараціях з ПДВ за попередні періоди (листопад, грудень 2007 року, січень 2008 року, серпень 2009 року, січень, березень, квітень, травень, червень 2010 року).
З метою виправлення виявлених помилок, відповідно до абз.2 п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 року із змінами та доповненнями, в серпні 2010 року для підтвердження права на податковий кредит позивачем подано уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за вищевказані попередні періоди, в результаті чого загальна сума збільшення податкового кредиту позивача за такі попередні періоди склала 443 553 грн.
Для підтвердження права на бюджетне відшкодування, позивач відповідно до абз.3 п.5.1 ст.5 Закону України № 2181, зазначив загальну уточнену суму податкового кредиту за попередні періоди в розмірі 443 553 грн. в графі 23.3 декларації з ПДВ за липень 2010 року.
Позивач зазначає, що його дії щодо виправлення самостійно виявлених помилок є правомірними, відповідають вимогам п.5.1 ст.5 Закону України № 2181, а висновки податкового органу про виявлені порушення є хибними.
Крім цього, податковим органом не було враховано раніше здійснене донарахування суми ПДВ за липень 2010 року в розмірі 316 035 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000451640/0 від 08.09.2010 року, прийнятим на підставі акта про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року № 384/15/32404265 від 27.08.2010 року.
Донарахування суми ПДВ за липень 2010 року в розмірі 316 035 грн. було здійснене в зв'язку з невизнанням поданого позивачем в серпні 2010 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, згідно з яким сума податкового кредиту в гр.23.3. декларації за липень 2010 року збільшувалась на 316 035 грн. Позивач вказане податкове повідомлення-рішення не оспорював. Враховуючи невизнання податковим органом уточнюючого розрахунку з ПДВ за червень 2010 року на суму 316 035 грн., дійсне значення гр.23.3 податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року становить 127 518 грн. (443 553 - 316 035), що є меншим від взятого відповідачем в основу донарахування значення 195 614 грн. (стор.40 акта перевірки ). При обрахунку податкового зобов'язання отримується від'ємне значення суми ПДВ: 127 518 - 195 614 - 91 = - 68 187, що свідчить про відсутність підстав для донарахування ПДВ та надає позивачу право на отримання бюджетного відшкодування в порядку, визначеному п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Крім вищенаведеного, позивач заперечує порушення п.п.7.7.1 п.п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню в липні -вересні 2010 року та зазначає про неправомірність податкового повідомлення-рішення форми "В2" № 0001252340 від 21.12.2011 року, яке має наслідком добровільну відмову позивача від отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 463 228,00 грн.
Також позивач вказує на хибність висновку податкового органу про порушення п.18.1 ст.18, п.51.1 ст.51, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, пп."б" п.176.2 ст.176, п.119.2 ст.119, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб, а саме при нарахуванні та виплаті заробітної плати.
Позивач зазначає, що у відповідності до абз.2 п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.
Відповідно до п.164.6 ст.164 Податкового кодексу під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, при визначені суми доходу, до якого застосовується ставка 15% та 17% потрібно враховувати дохід, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, тобто нараховану заробітну плату, зменшену на суму єдиного соціального податку.
Також позивач зазначає, що згідно п.18.1 ст.18 Податкового кодексу він не зобов'язаний був утримувати податок з доходів фізичних осіб, зазначених в акті перевірки на стор.79-80, не є податковим агентом і не повинен подавати звіти щодо виплачених їм доходів.
Відповідно, відсутні законні підстави для донарахування суми податку на доходи фізичних осіб та накладання штрафних санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення № 0037231740 від 21.12.2011 року є неправомірним.
Обгрунтовуючи протиправність податкового повідомлення-рішення № 0037331740 від 21.12.2011 року по податку з власників наземних транспортних засобів, позивач вказує на безпідставність висновку податкового органу про порушення ст.1, ст.2, ст.5, ст.6 Закону України "Про податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", п.120.1 ст.120, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України при нарахуванні та сплаті податку з власників транспортних засобів на технологічний транспортні засоби, а саме заниження суми податку з власників транспортних засобів за друге півріччя 2010 року в зв'язку не включенням до Розрахунку сум податку з власників транспортних засобів на 2010 рік автомобілів БелАЗ.
Позивач зазначає, що дані автомобілі відносяться до коду 8709 і не є об'єктом оподаткування відповідно до ст.2. Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів". При цьому, за результатами попередньої планової виїзної перевірки ТОВ "ККНК "Технобуд" Сарненською МДПІ правомірність не включення до об'єкта оподаткування транспортним податком великотоннажних автомобілів БелАЗ не заперечувалася, а саме не включення до Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік. Оскільки зазначений розрахунок є річним, подається один раз на рік, то визнання Сарненською МДПІ правомірності не включення до Розрахунку за 2010 рік великотоннажних автомобілів БелАЗ поширюється на правовідносини всього 2010 року, в т.ч. за друге півріччя 2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених в адміністративному позові, також надав додаткові письмові пояснення у справі (а.с.159-168 т.1).
Відповідач Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.146-148 т.1). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, обгрунтовуючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0001232340 від 21.12.2011 року пояснив, що за даними податкового органу постачальник тепловоза не мав необхідних технічних і технологічних можливостей для здійснення поставки локомотиву позивачу, реальність факту поставки тепловозу документально не підтверджена, в зв'язку з чим угода, за якою був поставлений тепловоз, є нікчемною, і, відповідно, включення до складу валових витрат за II квартал 2011 року суми амортизації в розмірі 46 196,28 грн., нарахованої на вартість тепловозу ТЕМ 2УМ 198, є неправомірним.
В частині податкових повідомлень-рішень № 0001242340 та № 0001252340 від 21.12.2011 року представник відповідача зазначив, що згідно уточнюючих розрахунків, що позивачем подавались в 2010 році, збільшення суми, що підлягала зарахуванню до податкового кредиту наступного періоду (значення, що переноситься до рядка податкової декларації наступного звітного періоду), становить загалом:
в червні 2010 року - 195 614 грн.,
в липні 2010 року - 335 350 грн.,
в серпні 2010 року - 127 878 грн.,
в листопаді 2010 року - 130 924 грн.
На виконання вимог наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 року значення, що переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду за наслідками перевірки підлягає включенню до податкових декларацій:
липня 2010 року в сумі 195 614 грн., внаслідок чого заниження суми ПДВ до сплати становить 247 848 грн. від задекларованих даних платника (з врахуванням коригування платником за липень в серпневій декларації (-91 грн.));
серпня 2010 року в сумі 335 350 грн., внаслідок чого значення рядка 26 становить 335 350 грн., таким чином значення рядка 26 занижене на 335 350 грн. від задекларованих даних платника;
вересня 2010 року в сумі 127 878 грн., внаслідок чого заниження заявленої суми до відшкодування становить 463 228 грн. (з врахуванням значення рядка 26 декларації попереднього звітного періоду) від задекларованих даних платника.
Значення уточнюючого розрахунку, поданого в листопаді 2010 року, в сумі 130 924 грн., відображене платником в рядку 23.3 податкової декларації за грудень 2010 року - вірно.
Відповідно до пп.4.4.3 п.4.3 ст.4 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення" в уточнюючому розрахунку за той звітний період, коли платник мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту, повинні бути заповнені рядки 3.2 і 3.3 по коду 10.1 зі знаком "+", рядок 5 зі знаком "-", рядок 6.2 по коду 21, 6.4 по коду 22.2, рядок 7.2 по коду 21, рядок 7.4 по коду 22.2 і рядок 8.5. Значення рядка 8.5 уточнюючого розрахунку переноситься зі знаком "+" до рядка 23.4 податкової декларації з ПДВ за звітний період, наступний за періодом, в якому здійснено виправлення самостійно виявленої помилки і подано уточнюючий розрахунок.
Виходячи з викладеного, ТОВ "ККНК "Технобуд" на порушення вимог пп.4.4.3 п.4.4 ст.4 наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 було неправильно подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, тим самим було порушено пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого перевіркою встановлено:
заниження суми ПДВ до сплати на 247 848 грн. за липень 2010 року,
заниження рядка 26 на 335 350 грн. за серпень 2010 року,
заниження заявленої суми відшкодування на 463 228 грн. за вересень 2010 року.
При цьому відповідач не заперечує правильності визначення платником сум, вказаних в рядках 8.5 та 8.6 відповідних уточнюючих розрахунків.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0037231740 від 21.12.2011 року, представник відповідача пояснив, що платником невірно оподаткована нарахована заробітна плата. Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року товариством не утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 1715,14 грн. із нарахованої та виплаченої зарплати працівникам підприємства. Крім цього підприємством не включено до податкового розрахунку по формі 1-ДФ за I квартал 2011 року виплачені доходи фізичним особам-підприємцям за придбані у них товарно-матеріальні цінності та послуги.
В частині податкового повідомлення-рішення № 0037331740 від 21.12.2011 року, представник відповідача ствердив, що великовантажні автомобілі БелАЗ відносяться до товарної позиції за кодом 8704, є об'єктом оподаткування та підлягають оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів .
Перевіркою встановлено, що позивачем занижено податок з власників транспортних засобів на II півріччя 2010 року в сумі 58 538 грн., в тому числі по 17 автомобілях марки БелАЗ, які перебували на обліку, та по двох придбаних автомобілях цієї марки, перша реєстрація в Україні 01.12.2010 року; також не подано до Сарненської МДПІ розрахунок по двох придбаних автомобілях БелАЗ (термін подачі до 11.12.2010 року).
З наведених вище підстав представник відповідача спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.
На виконання ухвали суду від 03.01.2012 року про надання доказів, які були взяті до уваги при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень та всіх наявних доказів на обгрунтування заперечень (а.с.138 т.1), відповідач подав клопотання від 04.04.2012 року про долучення додаткових доказів (а.с.1-21 т.2).
В судове засідання, призначене на 09.04.2012 року, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.248 т.1).
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України суд вважає можливим закінчити судовий розгляд справи за відсутності представника відповідача та вирішити справу на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі з таких підстав.
Матеріалами справи стверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин" (скорочена назва ТОВ "ККНК "Технобуд") зареєстроване розпорядженням № 326 Сарненської районної державної адміністрації 30.07.2003 року, код ЄДРПОУ 32404265. Види діяльності за КВЕД: посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням; добування декоративного та будівельного каменя; діяльність у сфері геології та геологорозвідування; розвідувальне буріння; інші види оптової торгівлі (а.с.132-134 т.1). Перебуває на податковому обліку в Сарненській МДПІ з 13.08.2003 року.
Судом встановлено, що в період з 02.11.2011 року по 01.12.2011 року на підставі направлень від 31.10.2011 року № 574/23, № 575/23, № 576/23, № 577/23, № 578/23, виданих Сарненською МДПІ, відповідно до ст.75, ст.78, п.82.2 ст.82, ст.85 Податкового кодексу України, посадовими особами Сарненської МДПІ Рівненської області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" код за ЄДРПОУ 32404265 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.
Результати перевірки оформлені актом № 569/23/32404265 від 08.12.2011 року (а.с.13-100 т.1).
Перевіркою встановлено порушення:
абз."д" пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, - заниження податку на прибуток за II квартал 2011 року в сумі 102 095 грн.;
пп.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого перевіркою встановлено:
заниження суми ПДВ до сплати на 247 848 грн. за липень 2010 року,
заниження рядка 26 на 335 350 грн. за серпень 2010 року,
заниження заявленої суми відшкодування на 463 228 грн. за вересень 2010 року;
пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, -не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на суму 1715,14 грн. з нарахованих та виплачених доходів у вигляді заробітної плати (невірно оподаткована нарахована заробітна плата);
п.18.1 ст.18, п.52.1 ст.52, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп."б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого подано до податкового органу не в повному обсязі податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а саме: не включено до податкового розрахунку по формі 1-ДФ за I квартал 2011 року виплачені підприємцям доходи; за II квартал 2011 року подано до податкового органу розрахунок форми 1-ДФ, в якому вказано недостовірні реєстраційні номери облікових карток платників податку;
ст.1, ст.2, ст.5, ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 року № 1963-XII із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів на II півріччя 2010 року в сумі 58 538 грн., в тому числі по 17 автомобілях марки БелАЗ, які перебували на обліку та були зареєстровані в Україні станом на 01.07.2010 року, в сумі 47388 грн., та по 2 придбаних автомобілях марки БелАЗ, що зареєстровані в Україні 01.12.2010 року (перша реєстрація) в сумі 11 150 грн.; не подано до Сарненської МДПІ розрахунок по придбаних двох автомобілях марки БелАЗ-75473, термін подачі розрахунку до 11.12.2010 року.
Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі акта перевірки № 569/23/32404265 від 08.12.2011 року прийнято:
податкове повідомлення-рішення форма "Р" № 0001232340 від 21.12.2011 року, яким ТОВ "ККНК "Технобуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 102 096,00 грн., у тому числі за основним платежем 102 095,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.(а.с.101 т.1);
податкове повідомлення-рішення форма "Р" № 0001242340 від 21.12.2011 року, яким ТОВ "ККНК "Технобуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 309 810,00 грн., у тому числі за основним платежем 247 848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 61 962,00 грн. (а.с.102 т.1);
податкове повідомлення-рішення форма "В2" № 0001252340 від 21.12.2011 року, яким ТОВ "ККНК "Технобуд" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року в розмірі 463 228,00 грн. (а.с.103 т.1);
податкове повідомлення-рішення форма "Р" № 0037231740 від 21.12.2011 року, яким ТОВ "ККНК "Технобуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на 2226,14 грн., у тому числі за основним платежем 1715,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 511,00 грн. (а.с.104 т.1);
податкове повідомлення-рішення форма "Р" № 0037331740 від 21.12.2011 року, яким ТОВ "ККНК "Технобуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з власників наземних транспортних засобів" на 73 342,50 грн., у тому числі за основним платежем 58 538,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 804,50 грн. (а.с.105 т.1).
З наведеними в акті перевірки № 569/23/32404265 від 08.12.2011 року висновками податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства суд не погоджується, виходячи з наступного.
1. Як встановлено з акта перевірки, заперечень відповідача проти позову та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, в основі висновку про порушення позивачем абз."д" пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України при включені до складу валових витрат за II квартал 2011 року суми нарахованої амортизації на тепловоз ТЕМ 2УМ 198, покладено доводи про нікчемність правочину, за яким був придбаний вказаний тепловоз, в зв'язку з відсутністю у постачальника ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання" в ланцюгу постачання необхідних технічних і технологічних можливостей для здійснення поставки тепловозу.
Вирішуючи адміністративний спір в зазначеній частині, суд враховує, що обставини щодо поставки позивачу тепловоза були предметом судового розгляду адміністративної справи № 2а/1770/3385/2011 за позовом ТОВ "ККНК "Технобуд" до Сарненської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року в справі № 2а/1770/3385/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року, встановлено, що ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання" мав всі технологічні та технічні можливості для здійснення операцій з поставки локомотива позивачу, зокрема за вказаною адресою (м. Кривий Ріг, вул. Іллічівська,110) в договорі № 400/12-К/10 від 27 грудня 2010 року контрагент має у власності виробничо-складські приміщення (будівля кладової), що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №30331426 від 17 червня 2011 року; під'їзні залізничні колії від ст.Мудрьона-Промислова до території ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання", що підтверджується договором купівлі-продажу основних засобів № 4 від 30 червня 2009 року та актом вводу в експлуатацію Придніпровською залізницею залізничної колії ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання" від 29 жовтня 2009 року; козловий кран ККТП-5.00.000, що підтверджується висновком експертизи ТОВ "ПромТехДіагностика" №31550092-09-01-0574.09 від 8 грудня 2009 року.
Крім вказаного, за інформацією ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання", в його власності знаходиться і експлуатується зварювальне обладнання.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання" має укладений договір з Державним підприємством "Придніпровська залізниця" про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 6439914.
На виконання умов договору № 400/12-К/10 від 27 грудня 2010 року ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання", після попереднього огляду локомотива ТЕМ-2УМ, заводський номер 198, уповноваженим представником позивача (акт огляду від 5 січня 2001 року), був переданий Придніпровській залізниці для перевезення до станції Клесів Укрзалізниці на станції Мудрьона (прийнятий для перевезення згідно залізничної накладної № 45040699 від 5 січня 2011 року). Супровід на всьому шляху слідування тепловоза здійснював працівник позивача - старший машиніст Стрелецький С., що підтверджується відповідним записом в залізничній накладній № №45040699 від 5 січня 2011 року та його показами в судовому засіданні в якості свідка по справі.
Тепловоз було доставлено до ст. Клесів, що також стверджується відповідним записом в залізничній накладній.
Згідно матеріалів справи 18 січня 2011 року на ст. Клесів після проведення працівниками ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання" пусконалагоджувальних робіт було здійснено остаточне приймання тепловозу ТЕМ-2УМ №198, про що було складено відповідний протокол №121 від 18 січня 2011 року.
Поставлений тепловоз був оприбуткований на баланс позивача за видатковою товарною накладною №120 від 18 січня 2011 року.
Як встановлено судом, оплата вартості даного товару була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" трьома платежами: платіжне доручення № 28120-4 від 28 грудня 2010 року; платіжне доручення № 00034 від 5 січня 2011 року; платіжне доручення № 000178 від 20 січня 2011 року.
Матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання".
З урахуванням всього вищевикладеного, суд дійшов висновку, що твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність правочинів позивача є суперечливими та не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, як наслідок є надуманими. В той же час позивачем підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій з придбання локомотива у ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання" (а.с.107-115 т.1).
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням вищевикладеного, суд відхиляє як безпідставні обгрунтування відповідачем правомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток актом від 06.04.2011 року № 325/233/33184634 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Агросвіт-Дніпро" (а.с.2-6 т.2) та актом від 19.04.2011 року № 561/230/36510646 Центральної МДПІ у м. Кривий Ріг "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський завод технологічного обладнання" (а.с.7-13 т.2), позаяк згідно з ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відповідно до абз. "д" пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація...).
Відповідно до п.1441.1 ст.144 Податкового кодексу України, амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.
Таким чином, відповідно до положень вказаних норм Податкового кодексу України, суд вважає правомірним включення позивачем до складу валових витрат суми амортизації, нарахованої на вартість тепловозу ТЕМ 2УМ 198, в зв'язку з чим відсутні підстави для донарахування суми податку на прибуток підприємств за II квартал 2011року в розмірі 10 625,14 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення № 0001232340 від 21.12.2011 року в частині збільшення грошового зобов'язання на 10 625 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
2. Вирішуючи спір в частині правомірності податкових повідомлень-рішень № 0001242340 та № 0001252340 від 21.12.2011 року, суд встановив та врахував таке.
У відповідності до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, що був чинним на час виникнення відповідних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку , що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку отримує право на бюджетне відшкодування ПДВ у разі, якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення.
Таким чином, якщо платник податку має право на відшкодування ПДВ, то він повинен задекларувати від'ємне значення, розраховане за правилами пп.7.7.1 за звітний податковий період, а в наступному податковому періоду це від'ємне значення ПДВ платник податку має право заявити до відшкодування.
В п.5.11 Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, в редакції, що діяла протягом 2010 року встановлено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду.
Тобто, від'ємне значення між податковим зобов'язанням та податковим кредитом звітного (податкового) періоду, яке визначене за правилами п.п.7.7.1 Закону "Про податок на додану вартість", відображається у податковій декларації за звітний (податковий) період у рядку 22.2, а в податковій декларації з ПДВ за наступний звітний (податковий) період це значення переносяться у рядок 23.1 податкової декларації. Якщо платник податку скористався своїм правом на відшкодування ПДВ, в подальшому значення рядка 23.1 переноситься до рядка 25.1 декларації за наступний період - відшкодування ПДВ на рахунок платника податку.
Враховуючи вищенаведене, у випадку, коли платник податку у відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" має право на відшкодування ПДВ, то такий платник податку у відповідності до вимог Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, повинен відобразити певні показники в податкових деклараціях за два податкові періоди: за звітний (податковий) період - у рядку 22.2 визначити від'ємне значення між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за цей період; за наступний звітний (податковий) період - відобразити таке від'ємне значення у рядку 23.1.
У випадку, коли платник податку, який має право на відшкодування ПДВ, самостійно виявляє помилки в раніше поданій декларації, то уточненню підлягають показники податкових декларацій за два податкові періоди: звітний і наступний за звітним. Так, якщо платник податку самостійно виявив помилки за звітний (податковий) період, які призвели до заниження або завищення від'ємного значення, розрахованого у відповідності до вимог п.п.7.7.1 Закону "Про податок на додану вартість", платник податку повинен здійснити уточнення показників податкової декларації за звітний (податковий) період, в результаті якого уточнюється ("+" або "-") показник рядка 22.2 декларації за звітний (податковий) період. Оскільки значення рядка 22.2 декларації за звітний (податковий) період переноситься до рядка 23.1. декларації наступного звітного (податкового) періоду, то відповідному уточненню підлягають показники декларації за такий період, а саме необхідно збільшити або зменшити показник рядка 23.1.
Відповідно до положень п. 5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, що був чинним на час виникнення відповідних правовідносин, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
З вищезазначеного слідує, що платник податку має право уточнити показники податкової декларації двома шляхами: подати уточнюючий розрахунок за період, в якому виявлені помилки, або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.
Як слідує із вимог ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", використання права платника податку на уточнення показників попередньо поданої декларації обмежується тільки терміном 1095 днів, а отже платник податку має право на свій розсуд вибирати шлях уточнення: або уточнити показники раніше поданої декларації або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, що слідує на періодом уточнення.
Оскільки позивач протягом всіх періодів, що підлягали до перевірки, мав право на відшкодування ПДВ, то у випадках виявлення помилок в раніше поданих деклараціях, зобов'язаний був уточнити показники двох періодів, звітного і наступного за звітним.
Судом встановлено, що позивач в липні 2010 року самостійно виявив заниження податкового кредиту за: травень 2010 року на суму 6 270 грн.; листопад 2007 року на суму 11 354 грн.; грудень 2007 року на суму 874 грн.; січень 2008 року на суму 46 474 грн.; серпень 2009 року на суму 19 275 грн.; січень 2010 року на суму 31 грн.; березень 2010 року на суму 533 грн.; квітень 2010 року на суму 114 грн.; травень 2010 року на суму 42 593 грн.; червень 2010 року на суму 316 035 грн., всього заниження податкового кредиту на вказані періоди складало 443 553 грн.
За усіма самостійно виявленими помилками позивач подав Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні місяці (а.с.170-231 т.1).
Таким чином, позивач уточнив показники податкових декларацій з ПДВ за податкові періоди, в яких була допущена виявлена помилка, визначивши суми збільшення (зменшення) значення рядка 22.2 податкового періоду, що уточнювався, у рядках 6.3 та 6.4 Уточнюючих розрахунків та суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (тобто періоду, що слідував за податковим періодом, що уточнюється) у відповідних рядках 8.5 та 1.6 Уточнюючих розрахунків.
Правильність визначення позивачем сум, зазначених в рядках 8.5 та 8.6 відповідних уточнюючих розрахунків, податковим органом не заперечується
На підставі положень абз.3 п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач не подавав уточнюючі розрахунки за наступні податкові періоди, а відобразив їх показники у складі податкової декларації за липень 2010 року, який об'єктивно є одним з "будь-яких наступних податкових періодів, протягом якого були самостійно виявлені помилки".
Судом встановлено, що сума заниження податкового кредиту попередніх звітних (податкових) періодів 443 553 грн., відображена позивачем в рядку 23.3 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року (а.с.116-120 т.1), що відповідає проаналізованим вище приписам Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166.
Відповідач в акті перевірки (аркуш акта 40, а.с.52 т.1) вказує, що значення рядка 8.5 уточнюючого розрахунку переноситься зі знаком "+" до рядка 23.4 податкової декларації з ПДВ за звітній період, наступний за періодом, в якому здійснено виправлення самостійно виявленої помилки і подано уточнюючий розрахунок, на підставі чого помилково стверджує, що позивач в порушення п.п.4.4.3 п.4.4 ст.4 Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, неправильно подав уточнюючі розрахунки і робить висновок, що позивач:
занизив суму ПДВ до сплати на суму 247 848,00 грн. за липень 2010 року;
занизив значення ряд.26 на суму 335 350 грн. за серпень 2010 року;
занизив заявлену суму відшкодування ПДВ на суму 463 228 грн. за вересень 2010 року.
На думку суду, дані висновки не грунтуються на законі та не відповідають матеріалам справи, виходячи з такого.
Так, абзацом 1 п.п.4.4.3 п.4.4 ст.4 Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, визначається, що уточнюючий розрахунок подається за формами, визначеними в додатках 3, 4, 5, б та 7 до цього Порядку. Абзацом 4 п.п.4.4.3 п.4.4 ст.4 цього Порядку визначено, що у разі виправлення помилки, допущеної у податковій декларації, поданій за формою, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.97 № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.07.19997 за № 250/2054 (у редакції наказів ДПА України від 15.06.2005 N 213 та від 17.03.2008 N 159), зі змінами, уточнюючий розрахунок подається за формою, визначеною у додатку 5.
Судом встановлено, що всі уточнюючі розрахунки подані позивачем за формою, яка наведена в Додатку № 5; зауважень щодо підстав проведення уточнень, недоліків форми уточнюючих розрахунків відповідачем не наведено.
Підпункт 4.4.3 п.4.4 ст.4 вищевказаного Порядку не містить норми, яка зобов'язує платника включати дані поданих уточнюючих розрахунків до "рядка 23.4 податкової декларації з ПДВ за звітній період, наступний за періодом, в якому здійснено виправлення самостійно виявленої помилки і подано уточнюючий розрахунок".
Відтак, вищевказаний висновок податкового органу є довільним тлумаченням правової норми та суперечить приписам абз.3 п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Таким чином, неврахування податковим органом права платника податків не подавати уточнюючий розрахунок, якщо уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, призвело до хибного висновку про порушення позивачем податкового законодавства.
Крім цього, судом встановлено, що згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000451640/0 від 08.09.2010 року, прийнятим на підставі акта про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року № 384/15/32404265 від 27.08.2010 року, податковим органом донараховано позивачу суму ПДВ за липень 2010 року в розмірі 316 035 грн. (а.с.121 т.1).
Донарахування суми ПДВ за липень 2010 року в розмірі 316 035 грн. було здійснене в зв'язку з невизнанням поданого позивачем в серпні 2010 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, згідно з яким сума податкового кредиту в гр.23.3. декларації за липень 2010 року збільшувалась на 316 035 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач не оспорював, що сторонами не заперечується. (а.с.122-128 т.1).
Враховуючи невизнання податковим органом уточнюючого розрахунку з ПДВ за червень 2010 року на суму 316 035 грн., дійсне значення гр.23.3 податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року становить 127 518 грн. (443 553 - 316 035), що є меншим від взятого відповідачем в основу донарахування значення 195 614 грн. (стор.40 акта перевірки ). При обрахунку податкового зобов'язання отримується від'ємне значення суми ПДВ: 127 518 - 195 614 - 91 = - 68 187, що свідчить про відсутність підстав для донарахування ПДВ та надає позивачу право на отримання бюджетного відшкодування в порядку, визначеному п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Таким чином, неврахування податковим органом збільшеної суми податкового зобов'язання ПДВ за липень 2010 року в розмірі 316 035 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000451640/0 від 08.09.2010 року, призвело до неправомірного висновку щодо заниження позивачем суми ПДВ до сплати на суму 247 848,00 грн. за липень 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0001242340, № 0001252340 від 21.12.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню повністю.
3. Вирішуючи спір в частині правомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд встановив та врахував таке.
З акта перевірки, розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій (а.с.15 т.2), пояснень представника відповідача встановлено, що за результатами перевірки податковим органом виявлено заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1715,14 грн. (невірно оподаткована заробітна плата) та застосовано штрафну санкцію 1,00 грн. згідно п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а також застосовано штрафну санкцію в сумі 510,00 грн. на підставі п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України.
В частині заниження податкового зобов'язання на 1715,14 грн. суть спору зводиться до відмінного підходу податкового органу та платника податків до застосування методології (алгоритму) оподаткування заробітної плати.
Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами.
У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.
Відповідно до пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п.164.6 ст.164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Позиція податкового органу щодо оподаткування доходів фізичних осіб, якою відповідач обгрунтовує донарахування грошового зобов'язання позивачу, вміщена в листі Державної податкової адміністрації України від 03.02.2011 року № 2345/6/17-0715 (а.с.16 т.2). Так, на думку представника відповідача, враховуючи, що згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" мінімальна заробітна плата на 1 січня 2011 року становить 941 грн., у разі, якщо платник податку отримав місячний дохід у вигляді заробітної плати, що дорівнює 10000 грн., то податковий агент повинен виконати наступний алгоритм оподаткування даного доходу:
База оподаткування, до якої застосовується ставка податку 15%, становитиме 9410 грн. за вирахуванням єдиного соціального внеску, тобто 9410 грн. - 9410 грн. х 3,6% = 9071,24 грн., де 3,6% - єдиний соціальний внесок.
База оподаткування, до якої застосовується ставка податку 17%, відповідно становитиме 590 грн. (10000 грн. - 9410 грн.) за вирахуванням єдиного соціального внеску, тобто 590 грн. - 590 грн. х 3,6% = 568,76 грн.
Сума податку згідно з позицією відповідача визначається наступним чином:
за ставкою 15% оподатковується дохід 9071,24 грн., з якого податок дорівнює 1360,69 грн.;
за ставкою 17% оподатковується дохід 568,76 грн., з якого податок дорівнює 96,69 грн.
Загальна сума податку, що підлягає утриманню податковим агентом з місячного доходу платника податку 10000 грн., становить 1457,38 грн. (1360,69 грн. + 96,69 грн.).
Судом встановлено і представниками сторін не заперечується, що позивач при визначенні розміру доходу, до якого застосовується ставка 15%, а вище якого 17%, визначав загальний місячний оподатковуваний дохід, тобто нарахована заробітна плата за виключенням єдиного соціального внеску.
На думку суду методологія оподаткування заробітної плати працівників, яка застосовувалася позивачем, є правомірною, відповідає приписам проаналізованих вище норм матеріального закону.
Відповідно до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Таким чином, при визначенні доходів, які підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, у відповідності до приписів п.164.6 ст.164 Податкового кодексу України, не включаються суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З огляну на вищенаведене, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру доходу у вигляді заробітної плати, який підлягає порівнянню з десятикратним розміром мінімальної заробітної плати для визначення ставки оподаткування 15% чи 17%, слід враховувати розмір заробітної плати, зменшений на суму єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тобто для оцінки суми, перевищення якої оподатковується за ставкою 17%, слід враховувати загальний місячний оподатковуваний дохід, який, згідно п.164.6 ст.164 Податкового кодексу України не враховує єдиний соціальний внесок.
Застосування податковим органом методології, за якої єдиний соціальний внесок враховується окремо при розщепленні загального місячного оподатковуваного доходу на дві суми, які оподатковуються за ставкою 15% та 17%, а не щодо загального місячного оподатковуваного доходу, на думку суду не грунтується на буквальному змісті приписів проаналізованих вище норм матеріального закону, а відтак є безпідставним, що призводить до необгрунтованого заниження суми оподатковуваного доходу, що оподатковується за ставкою 15%, та завищення суми доходу, що підлягає оподаткуванню за ставкою 17%.
Обгрунтуванням правомірності обумовленого висновку слугують доповнення, внесені до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України згідно з Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI , а саме відповідно до абз.3 вказаної норми, платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з підпунктом "є" пункту 176.1 статті 176, статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб необгрунтованим.
Також податковий орган зазначає, що ТзОВ "ККНК "Технобуд" в I кварталі 2011 року виплачувалися доходи фізичним особам-підприємцям за придбані у них товарно-матеріальні цінності та послуги, однак не включено до податкового розрахунку по формі 1-ДФ за I квартал 2011 року виплачені таким особам доходи.
Оцінюючи підставність застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в сумі 510 грн. на підставі п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, суд враховує, що у відповідності до вимог пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам і нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Крім цього, згідно приписів п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платників податків.
Будь-які норми податкового законодавства, які покладають на позивача обов'язок у спірних правовідносинах нараховувати та утримувати податок з доходів фізичних осіб, та які порушені позивачем, в акті перевірки не зазначено, представником відповідача в ході судового розгляду справи не наведено. З огляду на вищенаведене, суд вважає, що в спірних правовідносинах позивач не є податковим агентом в розумінні закону та не був зобов'язаний подавати звіти за формою 1-ДФ щодо доходів, виплачених особам, зазначеним на арк.79-80 акта перевірки, що виключає застосування штрафної (фінансової) санкції.
Таким чином, за результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення № 0037231740 від 21.12.2011 року, у зв'язку з чим позовна вимога про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень підлягає до задоволення.
4. Вирішуючи спір щодо донарахування позивачу податку з власників наземних транспортних засобів та штрафних санкцій, суд встановив та врахував таке.
Згідно з висновком акта перевірки, великовантажні автомобілі БелАЗ, власником яких є ТОВ "ККНК "Технобуд", належать до товарної позиції 87.04 - автомобілі для транспортування вантажів, тому є об'єктом оподаткування згідно абз. 4 ч.1 т.2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".
На думку суду, вказаний висновок податкового органу не відповідає приписам закону виходячи з наступного. Згідно зі ст.313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян. Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 року № 2371-III. Вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної товарної позиції УКТЗЕД є технічні умови, галузь застосування й призначення, визначені заводом-виробником при виготовленні конкретної моделі транспортного засобу або її модифікації.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2008 року у справі № 2-а-2356/08 між цими ж сторонами (а.с.232-233 т.1), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року у справі № 22а-9633/08/9194 (а.с.234-235 т.1), встановлено, що належні позивачу автомобілі БелАЗ відносяться товарної позиції 87.09 УКТЗЕД, оскільки є технологічними транспортними засобами, що використовуються на заводах для перевезення вантажів на короткі відстані; не підлягають державній реєстрації як транспортні засоби, що експлуатуються на дорогах загального користування і не використовуються на таких дорогах.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно з ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до підпункту "а" пункту 3 Правил тлумачення Гармонізованої системи кодування товарів позиції, яка дає найбільш спеціальне описання, віддається перевага перед позиціями, які дають більш загальний опис.
Товарна позиція 87.04 встановлює загальні ознаки: самоскиди пристосовані до бездоріжжя без додаткових ознак: умов експлуатації, устаткування, інших експлуатаційних характеристик. На відміну від неї, товарна позиція 87.09 визначає спеціальні ознаки транспортного засобу, як то місце та умови його використання.
Згідно підпункту "с" пункту 3 Правил тлумачення Гармонізованої системи, у разі коли товари можуть підпадати під класифікацію за двома і більше позиціями, вони класифікуються за позицією, яка є останньою у цифровій послідовності. Отже, у випадку, що розглядається, повинна застосовуватись товарна позиція 87.09 як остання у цифровій послідовності. Таким чином, аналіз Правил тлумачення Гармонізованої системи кодування товарів свідчить про неможливість застосування до автомобілів БелАЗ товарної позиції 87.04, на яку посилається відповідач.
Судом також враховує, що автомобілі БелАЗ не проходять державну реєстрацію та облік транспорту, який експлуатується на шляхах загального користування. Реєстрація даного технологічного транспорту здійснена Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено порушення ст.1, ст.2, ст. 5, ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", та п. 120.1.ст. 120, п.123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафної (фінансової) санкції, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0037331740 від 21.12.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Згідно статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування спірних рішень податкового органу.
Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати частково податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ форма "Р" від 21.12.2011 року № 0001232340 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на суму 10 625,14 грн.
Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ форма "Р" від 21.12.2011 року № 0001242340.
Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ форма "В2" від 21.12.2011 року № 0001252340.
Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ форма "Р" від 21.12.2011 року № 0037231740.
Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ форма "Р" від 21.12.2011 року № 0037331740.
Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин"Технобуд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28 грн. 23 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дорошенко Н.О.