Справа № 5584/10/1570
05 червня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Цховребової М.Г.
суддів - Бутенка А.В., Катаєвої Е.В.
при секретарі судового засідання - Парій І.І.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
перекладача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та релігій, Державної міграційної служби України, треті особи: Управління міграційної служби в Одеській області, орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державного комітету України у справах національностей та релігій, Державної міграційної служби України, треті особи: Управління міграційної служби в Одеській області, орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій від 20.05.2009 року № 307-09, яким позивачу відмовлено в наданні статусу біженця в Україні, нечинним з моменту його прийняття; зобов'язання відповідача надати позивачу статус біженця в Україні.
В судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. (т.1 а.с.4-6)
Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не прибули. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (т.1 а.с.217-221, т.2 а.с.4, 5, 6), про причини неприбуття суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи від них не надійшло. Заперечення проти позову до суду не надійшли.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Пакистану, 15.11.2008 року прибув в м. Одесу нелегально, без документів. (т.1 а.с.53-56)
12 грудня 2008 року позивач звернувся до Управління міграційної служби в Одеській області із заявою про надання статусу біженця (т.1 а.с.51), з зазначенням наступних причин звернення: «Я не закінчив школу, тому що в родині не було грошей і матеріально нам було важко. Брати і сестра не працюють. Сестра не вийшла заміж тому, що в родині відсутні матеріальні можливості віддати її заміж. Мій батько мулла, він працював в мечеті Пермахалі. Він там офіційно отримував 5 тис. рупєй (100 дол. США). В родині мули не можливо, щоб жінки працювали. Я з 2004 року почав підробляти в дукані. В нашому місті мечеті сунітів та шиїтів знаходилися на невеликому відстані і в серпні 06 числа відбулася сутичка між шиїтами та сунітами. Потім це переросло в протистояння, через три-чотири дні шиїти прийшли додому і почали погрожувати розправою. Батько швидко продав дім (за 5 тис. дол.) і виїхали до іншого міста. В іншому місті нам дали місце мешкання від мечеті. Тобто дім не наш, а при мечеті. Батьки з сестрою залишилися там, а мене батько вирішив відправити з країни. Нам не вистачало грошей, однак нам допомогли інші суніти, прихожани батька. Він мені сказав, що та біль, яку я отримую якщо тебе тут вб'ють буде більше ніж ти поїдеш. І через посередника відправив мене з країни.».
Відповідно до анкети позивача, як особи, яка звернулась з заявою про надання статусу біженця, від 12.12.2008 року (т.1 а.с.53-56), та протоколу співбесіди з позивачем від 09.01.2009 року (т.1 а.с.62-68), ОСОБА_1:
- народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (Пакистан, штат Пенджаб, м. Пірмахал);
- громадянин Пакистану, педжабець, мусульманин-суніт;
- неодружений;
- члени сім'ї, які не супроводжують заявника: ОСОБА_3 -батько, 1963 року народження, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_4 -мати, 1966 року народження, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_7 -сестра, 1988 року народження, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1;
- освіта неповна середня (8 класів), навчався у державній школі № 1 (Пакистан, шт. Пенджаб) у 1996-2004 р.р.;
- рідна мова пенджабі, володіє також урду;
- працював в дукані реалізатором (Пакистан, шт. Пенджаб) у 2004-2008 р.р.;
- з Пакистану виїхав 01.10.2008 року: за національним паспортом та туристичною візою до Росії на 1 місяць; літаком, тразитом Карачі (Пакистан) -Дубаї (ОАЕ) -Москва (Росія);
- в Москві пробив 1,5 місяці, там він нікуди не виходив;
- 13.11.2008 року на легковому автомобілі разом з двома росіянами виїхав з Москви, в дорозі знаходились 2 доби;
- 15.11.2008 року прибув в м. Одесу. Місце перетину кордону не знає. Їхав у складі ще двох росіян;
- в Україні проживає за адресою: АДРЕСА_2;
- в інших країнах за наданням притулку або за наданням статусу біженця не звертався, тому що посередники нікуди не випускали, документи забрали;
- в країні постійного проживання в політичній партії, у релігійній, військовій або громадській організації не перебував;
- в армії не служив, невійськовозобов'язаний;
- адміністративні заходи (затримання, арешт) не застосувались;
- до кримінальної відповідальності не притягувався.
Вищезазначену анкету 12.12.2008 року підписано позивачем, як особою, яка подала заяву, та перекладачем (т.1 а.с.56), протокол співбесіди підписано провідним спеціалістом відділу у справах біженців управління міграційної служби в Одеській області Смолінською Ю.С., позивачем, як заявником, та перекладачем -ОСОБА_2, у присутності якої проведено співбесіду із позивачем (т.1 а.с.68).
Наказом Управління міграційної служби в Одеській області від 12.12.2008 року № 95 «Про дозвіл у прийнятті заяви про надання статусу біженця»прийнято до розгляду заяву позивача та згідно чинному законодавству зобов'язано провести відповідну процедуру. (т.1 а.с.57)
Позивача ознайомлено з порядком прийняття рішення за його заявою, правами і обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. (т.1 а.с.59)
Згідно з висновком працівника Управління міграційної служби в Одеській області щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця позивачу від 09.01.2009 року (т.1 а.с.69), під час співбесіди заявник повідомив наступне: на територію України ОСОБА_1 прибув 15.11.2008 року нелегально; 01.10.2008 року вибув рейсом транзитом з м. Карачі (Пакистан) через Дубаї (ОАЕ) до м. Москви (Росія); причиною виїзду з країни постійного проживання ОСОБА_1 зазначив побоювання за власне життя; за віросповіданням заявник є мусульманином-сунітом, батько заявника є муллою в мусульманській мечеті; між сунітами та шиїтами постійно виникають сутички на релігійному підґрунті; за словами заявника, під час останньої було побито батька заявника та були вимовлені погрози життю батьку та самому заявнику; щоб не стати жертвою переслідування зі сторони шиїтів він вирішив покинути країну проживання.
Враховуючи вищезазначене, розглянувши справу № 08/302 громадянина Пакистану -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, провідний спеціаліст відділу справах біженців управління міграційної служби в Одеській області, на підставі проведеного інтерв'ю громадянина Пакистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, під час якого заявник навів факти, що не виключають можливості вважати обґрунтованими побоювання стати жертвою переслідування зі сторони шиїтів, і вимагають подальшої перевірки, вважає доцільним прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Наказом Управління міграційної служби в Одеській області № 1 від 09.01.2009 року «Про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця»прийнято рішення про здійснення оформлення необхідних документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця позивачу. (т.1 а.с.70)
09.01.2009 року Управління міграційної служби в Одеській області звернулось до Київської районної адміністрації Одеської міської ради із листом № 17-6-3-09/11 (т.1 а.с.71), у якому зазначено, що:
- в ході спілкування було встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто відповідно до ст. 1 Закону України «Про біженців»є неповнолітньою особою, яка потрапила в Україну без супроводу батьків або осіб, які їх замінюють;
- відповідно до діючого законодавства розпочата процедура підготовки матеріалів особової справи з метою направлення до Державного комітету України у справах національностей та релігій для прийняття остаточного рішення;
- відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України «Про біженців»та ст. 31 Закону України «Про охорону дитинства»органи опіки і піклування є законними представниками дітей, розлучених з сім'ями, беруть участь у процедурі надання дитині, розлученій з сім'єю статусу біженця; сприяють дітям, розлученим з сім'ями у реалізації їх прав;
- враховуючи вищезазначене, з метою соціального захисту неповнолітнього заявника ОСОБА_1, Управління міграційної служби в Одеській області просить голову Київської районної адміністрації Одеської міської ради дати вказівку голові опікунської ради призначити вказаній особі законного представника з числа фахівців, які входять до органу опіки та піклування Київської районної адміністрації ля участі у процедурі надання статусу біженця.
13.01.2009 року Управлінням міграційної служби в Одеській області направлено письмові запити до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області, УСБ України в Одеській області щодо повідомлення про наявність або відсутність інформації, яка перешкоджала б наданню позивачу статусу біженця в Україні, та направлення на ідентифікацію. (т.1 а.с.73-78)
Листом відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області № 31/30-313 від 17.02.2009 року повідомлено: «компрометуючими матеріалами відносно вказаної особи не володіємо.». (т.1 а.с.79)
Наказом Управління міграційної служби в Одеській області № 16 від 03.03.2009 року «Про дозвіл на подовження розгляду документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця»за поданням провідного спеціаліста відділу у справах біженців Управління міграційної служби в Одеській області від 03.03.2009 року (т.1 а.с.80) прийнято рішення про подовження оформлення особової справи № 08/302 -на громадянина Пакистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до отримання відповідей УСБУ та УМВС в Одеській області, відповідно до ст. 8 Закону України «Про біженців»та про підготування особової справи до направлення в Держкомнацрелігій України для прийняття остаточного рішення. (т.1 а.с.81)
У висновку Управління міграційної служби в Одеській області щодо відмови в наданні статусу біженця позивачу від 30.03.2009 року, справа № 08/302 (т.1 а.с.83-85), зокрема зазначено: «Під час подання заяви зі слів заявника було встановлено, що він є неповнолітньою особою, яка приїхала до України без супроводу батьків, або осіб, які їх замінюють. Відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України «Про біженців»та ст. 31 Закону України «Про охорону дитинства», органи опіки та піклування є законними представниками дітей, розлучних з сім'ями, беруть участь у процедурі надання статусу біженця, сприяють дітям розлученим з сім'ями у реалізації їх прав. Управлінням міграційної служби в Одеській області було направлено запит до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, щодо призначення законного представника ОСОБА_1, 18.05.1991 р.н. (лист № 17-6-3-09/1). Згідно листа від Київської районної адміністрації м. Одеса (№ 01-11/533) органом опіки та піклування було призначено законного представника -головного спеціаліста відділу у справах дітей Київської районної адміністрації ОСОБА_6. …
Відповідно до ст. 8 п. 3 Закону України «Про біженців»були направлені запити … стосовно ОСОБА_1. … Відповіді УСБУ в Одеській області не отримано. …
Зважаючи на відсутність у справі будь-яких інших документальних доказів, крім усних заяв ОСОБА_1 щодо побоювання бути переслідуваним з боку представників релігійної групи шиїтами, що не відносяться особисто до заявника, а базуються лише на переживаннях його батька, який вважав, що його сина можуть переслідувати через релігійні негаразди, можна зробити висновок, що у нього відсутні переслідування або загроза переслідувань за ознаками, передбаченими абз. 2 ст. 1 ЗУ «Про біженців». Таким чином, зважаючи на відсутність в Україні інших форм додаткового захисту, окрім надання статусу біженця, відповідно до ст. 10 Закону України «Про біженців», вважаю за доцільне відмовити в наданні статусу біженця громадянину Пакистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.».
Рішенням Державного комітету у справах національностей та релігій від 20 травня 2009 року № 307-09 «Про відмову в наданні статусу біженця»підтримано висновок Управління міграційної служби в Одеській області та відмовлено у наданні статусу біженця позивачу, відповідно до абзацу п'ятого статті 10 Закону України «Про біженців», як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні. (т.2 а.с.20)
Письмовим повідомленням від 13.07.2009 року № 17-9-1305 (т.1 а.с.7) позивача сповіщено про відмову в наданні статусу біженця, роз'яснено порядок оскарження зазначеного рішення та обов'язок, у разі невикористання права на оскарження, залишити територію України в установлений строк за відсутності інших законних підстав для перебування в Україні.
Зазначене повідомлення отримане позивачем 14.07.2009 року. (т.1 а.с.7)
В судовому засіданні також встановлено, що 30.03.2009 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради листом № 01-11/533 (т.1 а.с.72) повідомила Управління міграційної служби в Одеській області, що на виконання п. 9 ст. 8 Закону України «Про біженців», для участі у процедурі надання статусу біженця, з метою соціального захисту неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, органом опіки та піклування призначено законного представника -головного спеціаліста відділу у справах дітей Київської районної адміністрації, ОСОБА_6 (посвідчення № 170).
Зазначений лист Київської районної адміністрації Одеської міської ради отримано Управлінням міграційної служби в Одеській області 07.04.2009 року. (т.1 а.с.72)
В судовому засіданні позивач підтвердив вищенаведені анкетні дані про нього, обставини щодо прибуття та знаходження в Україні, причини еміграції та причини і підстави звернення із заявою про надання йому статусу біженця, з рішенням за результатами розгляду якої він не згоден, з урахуванням пояснень, наданих в судовому засіданні, та зазначив, що при вирішенні питання щодо надання йому статусу біженця за його заявою представника органу опіки та піклування жодного разу не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Спірні правовідносини врегульовано національним законодавством та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (чинними та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про біженців»від 21 червня 2001 року № 2557-III (далі -ЗУ № 2557-III), Положенням про управління (відділ, сектор) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та релігій, затвердженим Наказом Державного комітету України у справах національностей та релігій від 12 лютого 2009 р. № 15 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 р. за № 228/16244 (далі -Положення про управління), Конвенцією «Про статус біженців»від 28 липня 1951 року, приєднання до якої відбулось на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців»від 10 січня 2001 року № 2942-III (далі -Конвенція), Угодою між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців від 23 вересня 1996 року ратифікація якої відбулась на підставі Закону України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців та Протоколу про доповнення пункту 2 статті 4 Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців»від 21 жовтня 1999 року № 1185-XIV (далі -Угода), Керівництвом з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців ООН від 1992 року.
Абзацом 2 частини 1 статті 1 ЗУ № 2557-ІІІ встановлено, що біженець -особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно зі ст. 1 Конвенції, у цій Конвенції термін «біженець»означає особу, яка:
1) вважалася біженцем згідно з угодами від 12 травня 1926 р. і 30 червня 1928 р. або згідно з конвенціями від 28 жовтня 1933 р. і 10 лютого 1938 р., Протоколом від 14 вересня 1939 р. або згідно зі Статутом Міжнародної організації у справах біженців;
постанови про відмову в праві вважатися біженцями, ухвалені Міжнародною організацією у справах біженців у період її діяльності, не перешкоджають тому, щоб статус біженця надавався особам, які задовольняють умовам, викладеним у пункті 2 цього розділу;
2) внаслідок подій, які відбулися до 1 січня 1951 р., і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.
Відповідно до ч. 9 ст. 8 ЗУ № 2557-III, органи опіки та піклування є законними представниками дітей, розлучених з сім'ями. Вони вживають заходів для тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім'ї дітей, розлучених з сім'ями; встановлення опіки чи піклування над такими дітьми; беруть участь у процедурі надання дитині, розлученій з сім'єю, статусу біженця; сприяють дітям, розлученим з сім'ями, у реалізації їхніх прав.
Відповідно до ст. 11 ЗУ № 2557-III, відомості про дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку, наводяться в анкеті одного із законних представників неповнолітньої особи. Заява про надання статусу біженця дитині, розлученій з сім'єю, подається одним з її законних представників. Одночасно з оформленням документів для вирішення питання щодо надання статусу біженців дітям, розлученим з сім'ями, орган міграційної служби вживає всіх можливих заходів для розшуку батьків або інших законних представників неповнолітньої особи, яка не досягла вісімнадцяти років.
Згідно з ст. 12 ЗУ № 2557-III орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Під час співбесіди заявникові, який не розуміє українську або російську мову, орган міграційної служби забезпечує перекладача, який перекладає на мову, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен суворо дотримуватися конфіденційності з обов'язковим оформленням органом міграційної служби розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника. Співбесіда з дитиною, розлученою з батьками, проводиться в присутності її законного представника, який подав заяву про надання статусу біженця від імені дитини, психолога або педагогічного працівника. На прохання законного представника дитини, розлученої з сім'єю, співбесіда з такою дитиною проводиться в присутності адвоката.
Згідно ч.ч 1, 2 ст. 22 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (підписана Україною 21.02.1990 р. та ратифікована 27.02.1991 р.) держави-учасниці вживають необхідних заходів, щоб забезпечити дитині, яка бажає одержати статус біженця або яка вважається біженцем, відповідно до застосовуваних міжнародним або внутрішнім правом і процедурами, як тій, що супроводжується, так і тій, що не супроводжується її батьками або будь-якою іншою особою, належний захист і гуманітарну допомогу в користуванні застосовуваними правами, викладеними в цій Конвенції та інших міжнародних документах з прав людини або гуманітарних документах, учасницями яких є зазначені держави. З цією метою Держави-учасниці сприяють у випадках, коли вони вважають це за необхідне, будь-яким зусиллям Організації Об'єднаних Націй та інших компетентних міжурядових або неурядових організацій, що співпрацюють з Організацією Об'єднаних Націй, щодо захисту такої дитини та надання їй допомоги у пошуку батьків чи інших членів сім'ї будь-якої дитини-біженця, з тим щоб одержати інформацію, необхідну для її возз'єднання зі своєю сім'єю. В тих випадках, коли батьки або інші члени сім'ї не можуть бути знайдені, цій дитині надається такий самий захист, як і будь-якій іншій дитині, через якісь причини тимчасово або постійно позбавленій сімейного оточення, як це передбачено в цій Конвенції.
Частиною 5 статті 14 ЗУ № 2557-III передбачено, що на основі всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції приймає рішення про надання статусу біженця або про відмову у наданні статусу біженця.
Якщо спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції прийняв рішення про відмову у наданні статусу біженця, орган міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято це рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення. Довідка про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця, вилучається, про що орган міграційної служби протягом трьох робочих днів інформує орган внутрішніх справ за місцем проживання заявника і відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Національний паспорт та інші документи, що перебували на зберіганні в органі міграційної служби, повертаються власникові.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЗУ № 2557-ІІІ, рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції про відхилення скарги про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця, про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, про відмову у наданні, втрату або позбавлення статусу біженця можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.
Відповідно до ст. 3 Угоди співробітництво між Урядом та Управлінням Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців у галузі надання міжнародного захисту і гуманітарної допомоги біженцям та іншим особам, які належать до компетенції Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, здійснюється на основі Статуту Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, відповідних рішень та резолюцій Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, прийнятих органами Організації Об'єднаних Націй.
На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а саме виходячи з того, що:
- станом на 12.12.2008 року -дату звернення до Управління міграційної служби в Одеській області із заявою про надання статусу біженця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, -був неповнолітнім;
- процедуру вирішення питання щодо надання статусу біженця неповнолітньому громадянину Пакистану ОСОБА_1: наведення відомостей в анкеті, проведення співбесіди тощо, здійснено за відсутності його законного представника, зокрема органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, -тобто питання про надання статусу біженця ОСОБА_1 вирішено без дотримання вищенаведених гарантій, передбачених для розгляду даного питання щодо неповнолітніх осіб; крім того
- висновок Управління міграційної служби в Одеській області щодо відмови в наданні статусу біженця позивачу від 30.03.2009 року здійснено та рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій від 20 травня 2009 року № 307-09 прийнято без отримання відповіді від УСБУ в Одеській області щодо наявності або відсутності інформації, яка перешкоджала б наданню позивачу статусу біженця в Україні;
суд дійшов до висновків про те, що:
- рішення від 20 травня 2009 року № 307-09, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу біженця, -прийняте відповідачем, Державним комітетом України у справах національностей та релігій, не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тому воно підлягає скасуванню.
Виходячи з вищенаведених висновків та підстав їх здійснення, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 грудня 2008 року № 282 про надання статусу біженця з урахуванням встановлених судом обставин.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 71, 86, 94, 128, 158-162, 167, 184-186 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій від 20 травня 2009 року № 307-09, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу біженця.
Зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 грудня 2008 року № 282 про надання статусу біженця з урахуванням встановлених судом обставин.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
В повному обсязі постанову складено 08 червня 2012 року.
Головуючий суддя М.Г. Цховребова
Суддя А.В. Бутенко
Суддя Е.В. Катаєва