33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"06" червня 2012 р. Справа № 5019/227/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
суддя Бригинець Л.М. ,
суддя Демидюк О.О.
при секретарі судового засідання Басюк Р.О.
за участю представників сторін:
ініціюючого кредитора - не з'явився
боржника - не з'явився
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду Рівненської області від 05.04.12 р.
у справі № 5019/227/12 (суддя Музика М.В.)
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Рівне
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1", с. Нова Любомирка, Рівненський район, Рівненська область
про визнання банкрутом
Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. у справі №5019/227/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Щепанська Г.А., суддя Бригинець Л.М. , суддя Демидюк О.О.
Постановою господарського суду Рівненської області від 05.04.2012 року у справі №5019/227/12 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1" (с. Нова Любомирка, Рівненський район, Рівненська область). Відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1" терміном на 6 місяців. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1" ініціюючого кредитора - фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
Зобов'язано ліквідатора провести аналіз і оцінку фінансово-господарського стану банкрута відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства, чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки від 19.01.2006р. № 14.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі за текстом ДПІ у Голосіївському районі, скаржник) звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Рівненської області від 05.04.2012 року у справі №5019/227/12.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, судом першої інстанції не належно з'ясовані обставини щодо місцезнаходження боржника та не надано належної оцінки доказам відсутності боржника за його місцезнаходженням. Судом першої інстанції при прийнятті постанови не дотримано вимоги ст. 7, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не досліджено належним чином обставини щодо відсутності платоспроможності боржника. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює проведення перевірки останнього та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків, що порушує права ДПІ, як органу податкової служби.
На адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу від 05.06.2012 р. (вх. №6316/12), в якому ініціюючий кредитор - ФОП ОСОБА_1 заперечує проти вимог та доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає постанову господарського суду Рівненської області від 05.04.2012р. законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, у поданому відзиві просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.
06.06.2012 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання (вх. №6364/12) від представника ДПІ у Голосіївському районі, у зв"язку з неможливістю забезпечити явку уповноважного представника скаржника в засідання суду, просить суд розглянути справу №5019/227/12 за наявними у матеріалах справи доказами.
Представник ініціюючого кредитора, боржника, ДПІ у Голосіївському районі в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.
Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ініціюючого кредитора, боржника, ДПІ у Голосіївському районі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.02.2012 року у справі №5019/227/12 за заявою кредитора - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1" відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". (а.с.1).
Заява про банкрутство ТОВ"Стар-Т1" мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість у розмірі 12 000, 00 грн. за договором перевезення вантажів від 01.08.2011 року. На підтвердження вимог, заявником до заяви доданий договір на перевезення вантажів№1 від 01.08.2011р., акт приймання-передачі від 18.08.2011року. Крім того, заявник вказує на те, що боржник та його керівні органи відсутні за юридичною адресою, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Ініціюючий кредитор звертався до господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1" суми боргу за надані послуги по перевезенню вантажів. Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.10.2011 р. у справі №5019/2106/11 задоволено позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар - Т1". На підставі рішення видано наказ №5019/2106/11 від 08.11.2011р. про примусове виконання рішення господарського суду Рівненської області №5019/2106/11. Постановою державного виконавця Конанчука В.І. ВДВС Рівненського РУЮ від 08.02.2012 року повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання у зв'язку із відсутністю будь якого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. (а.с.2-4, 11-15)..
Ініціюючим кредитором разом із заявою про порушення справи про банкрутство було надано акт державного виконавця від 28.12.2011 р. про відсутність боржника за його місцезнаходженням. (а.с.16).
В матеріалах справи наявна довідка головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві (серії АА №387387 від 31.08.2008 року), де зазначається, що боржник є в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій (останні реєстраційні дії проводились 17.08.2011р.).
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1" значиться в Єдиному державному реєстрі як юридична особа, ідентифікаційний код якої 34716110, зареєстроване рішенням Голосіївської районною в місті Києві державною адміністрацією від 30.11.2006р. Згідно витягу серії АЄ № 631948 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.02.2012 року вбачається у статусі відомостей про юридичну особу: відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. (арк. 17).
28.02.2012 р. на адресу господарського суду Рівненської області надійшла заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо виконання робіт ліквідатора по відношенню до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар - Т1".(а.с . 25).
Як вже зазначалося, постановою господарського суду Рівненської області від 05.04.2012 року, боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар - Т1" визнано банкрутом з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
У даній справі судом першої інстанції порушено провадження у справі №5019/227/12 та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в частині 3 статті 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, частина 3 статті 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Визнаючи боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що боржник відсутній за юридичною адресою та має визнану ним заборгованість перед ініціюючим кредитором у сумі 12 356 грн., яку не спроможний сплатити, що підтверджується документально.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.
Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.
Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 заявлено до ТОВ "Стар - Т1" грошові вимоги у сумі 12 000 грн. Рішення господарського суду Рівненської області від 25.10.2011 р. у справі №5019/2106/11 задоволено позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та стягнуто борг за надані транспортін послуги у сумі 12 000 грн, державне мито за подання позовної заяви у сумі 120 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. На підставі рішення видано наказ №5019/2106/11 від 08.11.2011р. про примусове виконання рішення господарського суду Рівненської області №5019/2106/11.
28.11.2011 року державним виконавцем відділу ДВС Рівненського РУЮ Конанчуком В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. (а.с. 14).
Постановою державного виконавця Конанчука В.І. ВДВС Рівненського РУЮ від 08.02.2012 року повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання у зв'язку із відсутністю будь якого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.(а.с.15).
Зазначені документи є виконавчим в розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, ініціюючим кредитором надано суду належні докази безспірності грошових вимог до боржника.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав. (п. 104 Постанова Пленум ВСУ від 18 грудня 2009 року N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").
Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи , відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Зазначений Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).
Згідно з частиною 14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. (абзац перший частини чотирнадцятої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI)
Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. (абзац другий частини чотирнадцятої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI)
В статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно та надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.
Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Необхідно звернути увагу, що відповідно до приписів статті 5 вказаного Закону, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
Таким чином, місцезнаходження для юридичних осіб визначається за даними його державної реєстрації.
З урахуванням вищенаведених вимог чинного законодавства, факт відсутності боржника - юридичної особи, не може підтверджуватися іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.02.2012 року в розділі відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Т1 " наявний запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. (а.с. 17).
Крім того, ініціюючи кредитором було надано акт державного виконавця від 28.12.2011р. про відсутність боржника ТОВ "Стар-Т1 "за його місцезнаходженням (а.с. 16).
Отже, в матеріалах справи наявні усі належні докази, що доводять безспірність вимог заявника, неспроможність боржника виконати свої зобов'язання та докази, що свідчать про відсутність боржника за його місцезнаходженням.
З огляду на вищевказане, судом першої інстанції визнано боржника банкрутом за наявності усіх правових підстав, з якими Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язує можливість порушення справи про банкрутство, у тому числі і за ст. 52 цього Закону.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при наявності заборгованості боржника перед ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, остання не позбавлена права на підставі ч. 5 ст. 52 Закону, звернутися в межах ліквідаційної процедури до ліквідатора із заявою про визнання грошових вимог до банкрута у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарського суду, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаної постанови не вбачається.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і підстав для скасування постанови господарського суду Рівненської області від 05.04.2012 року у справі №5019/227/12 відсутні.
Керуючись ст. ст.99, 101,103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Постанову господарського суду Рівненської області від 05.04.2012 року у справі №5019/227/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - без задоволення.
2. Справу №5019/227/12 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
Суддя Бригинець Л.М.
Суддя Демидюк О.О.