30 травня 2012 р. Справа № 5023/1704/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
апелянта -ОСОБА_1,
кредиторів -не прибув,
боржника - не прибув,
ліквідатора - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Харків (вх. № 1732Х/2) на постанову господарського суду Харківської області від 24.04.2012 р. по справі № 5023/1704/12,
за заявою фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Харків,
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Харків,
про визнання банкрутом, -
Боржник - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство відповідно до статей 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою господарського суду Харківської області від 24.04.2012 р. у справі №5023/1704/12 (суддя Дзюба О.А.) визнано фізичну особу -підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації за адресою: 61002, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця НОМЕР_3, місце проведення державної реєстрації виконавчий комітет Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 18.07.1996р., номер запису про включення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 2 480 017 0000 019320) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Самойленко Ольгу Миколаївну (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_2 від 12.08.2011р., адреса реєстрації: АДРЕСА_2) та встановлено розмір винагороди ліквідатора у розмірі двох мінімальних заробітних плат; зобов'язано ліквідатора відповідно до статей 22-32, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у термін до 01.09.2012р. виконати ліквідаційну процедуру банкрута.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», не погодившись з вказаною постановою, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 24.04.2012 р. у справі №5023/1704/12 та припинити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зокрема вказує на те, що суд при прийнятті постанови порушив вимоги пункту 5 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме, розширив перелік правових наслідків визнання фізичної особи-підприємця банкрутом понад ті, що встановлені в згаданій статті Закону.
Разом з тим, апелянт також зазначає, що суд безпідставно при прийнятті постанови не врахував вимоги Закону України "Про іпотеку ", які, на думку апелянта, і підлягають застосуванню до правовідносин, які існують між боржником та ПАТ "Райффайзен банк Аваль" з приводу передачі в іпотеку майна.
Також ПАТ "Райффайзен банк Аваль" вказує на те, що суд при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом залишив поза увагою факт відсутності в матеріалах справи доказів безспірності вимог кредиторів до боржника та неспроможності останнього виконати взяті на себе зобов'язання перед кредиторами в розумінні відповідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що, на думку апелянта, свідчить про передчасність висновків господарського суду щодо визнання боржника банкрутом згідно з оскаржуваною постановою.
Представники боржника, кредиторів, ліквідатора у судове засідання не прибули, відзиви на апеляційну скаргу не надали, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином були повідомлені, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи, що неприбуття представників боржника, кредиторів, ліквідатора у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника апелянта, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є суб'єктом підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_3, дата державної реєстрації 18.07.1996.; місце проживання: 61002, АДРЕСА_1, номер запису в ЄДР 24800170000019320; ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1; відповідно до довідки від 13.06.2001р. взятий на облік до ДПІ у Київському району м. Харкова ( а.с.8-9, 11-12).
ОСОБА_4 є суб'єктом спрощеної системи оподаткування на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку серії від 01.01.2010р. НОМЕР_5, виданим Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова, відповідно до якого боржник здійснює наступні види підприємницької діяльності: торгівельна діяльність, здавання в оренду нерухомості (а.с. 10).
06.04.2012р. фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі -боржник) звернулась до господарського суду з посиланням на статті 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», із заявою про порушення справи про банкрутство на тій підставі, що в результаті здійснення ним підприємницької діяльності утворилася заборгованість перед кредиторами, яку вона не має можливості погасити; задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Як свідчать матеріали справи, боржник має заборгованість яка пов'язана з його підприємницькою діяльністю та строк сплати якої настав, перед наступними кредиторами:
- фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 на загальну суму 30 000,00 грн. На підтвердження вказаної заборгованості, що виникла на підставі здійснення боржником підприємницької діяльності до заяви були долучені наступні документи: договір про надання послуг від 01.08.2011р.; акти про надання послуг; вимога про сплату заборгованості від 21.11.2011р.; платіжна вимога-доручення № 01 від 26.03.2012 р. на суму 30 000,00 грн. в якій є відмітка банку про повернення без виконання, у зв'язку з недостатністю коштів для проведення платежу (а.с. 40-45);
- фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 на загальну суму 320 000,00 грн. На підтвердження вказаної заборгованості, що виникла на підставі здійснення боржником підприємницької діяльності до заяви були долучені наступні документи: договір поставки від 04.10.2011р.; видаткова накладна від 04.10.2011р. на суму 320 000,00 грн.; вимога про сплату від 10.11.2011р.; платіжна вимога-доручення № 02 від 26.03.2012 р. на суму 320 000,00 грн. в якій є відмітка банку про повернення без виконання, у зв'язку з недостатністю коштів для проведення платежу (а.с. 46-51).
Згідно доданих до заяви боржника відповідей з відповідних державних органів у боржника є в наявності на праві власності рухоме та нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 2-го поверху №60, 63 в літ. А-5 площею 141,4 кв.м. по АДРЕСА_3 (а.с. 14); транспортний засіб - автомобіль RENAULT TRAFIC, рік випуску 1989, колір - білий, № кузова НОМЕР_6, реєстраційний № НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_8 видано ВРЕР №2 ГУМВСУ м. Харків 28.05.2002 р. (а.с. 15, 30-39). Іншого майна за Боржником не значиться.
Листом ДПІ у Київському районі м. Харкова від 15.02.2012р. повідомлено, що суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4 знаходиться на обліку у ДПІ Київського району та надано інформацію про відкриті рахунки підприємства (а.с.13).
Боржником також надано звіти суб'єкта малого підприємства -фізичної особи -платника єдиного податку за чотири квартали 2011р., згідно з якими обсяг виручки від реалізації товарів (робіт послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку у календарному році склав 5 000 грн. (а.с.17-20).
З наявних у справі документів вбачається, що боржником були укладені наступні договори з банківськими установами:
- кредитний договір укладений № 820/2-27/21/04-7127 від 08.06.2007р. між АКБСР «Укрсоцбанк»(Банк) та громадянкою ОСОБА_4 (Позичальник) на надання Банком Позичальнику грошових кошти у сумі 145 500,00 швейцарських франків до 07.06.2017р. (а.с.21-24);
- договір іпотеки № 010-2/07/1-700/1-07 від 12.06.2012р. якій було укладено у забезпечення вимог між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та громадянином ОСОБА_4, що виникають з умов кредитного договору № 010-2/07/1-700-07 від 12.06.2007р. укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та громадянином України ОСОБА_8 (а.с. 25-29).
Також боржником надано документи, які підтверджують його право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення 2-го поверху № 60, 63 в літ. «А-5»загальною площею 141,4 кв.м. розташовані в АДРЕСА_3 (а.с. 30-39), яке є предметом іпотеки по договору іпотеки № 010-2/07/1-700/1-07 від 12.06.2012р.
З наявних у справі відомостей про активи та заборгованість боржника, за результатами інвентаризації, вбачається, що активи боржника складають 14,62 грн., що підтверджується наступними документами: відомістю результатів інвентаризації від 23.04.2012р., Актом №1 інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 23.04.2012 р., Актом № 2 інвентаризаційний опис основних засобів від 23.04.2012 р., Актом № 3 інвентаризації нематеріальних активів від 23.04.2012 р., Актом № 4 інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими кредиторами та дебіторами від 23.04.2012 р., Актом №5 інвентаризації наявності грошових коштів, що знаходяться в касі та на розрахункових рахунках від 23.04.2012 р. (а.с. 67-73).
Викладене також підтверджується довідкою про залишок коштів від 21.03.2012р. № 401.7-39/67-5614, з якого вбачається, що залишок коштів станом на 21.03.2012р. на поточному рахунку боржника становить 14,62 грн. (а.с. 78).
Колегія суддів, відхиляє посилання апелянта, що інвентаризація проведена з порушенням Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. №69, одноособово боржником, оскільки боржник у своїй заяві до суду зазначив, що немає найманих працівників.
Також боржником було надано висновок про вартість майна до звіту № 6/04/2012 від 23.04.2012р., в якому зазначено, що станом на 20.04.2012р. вартість нежитлових приміщень 2-го поверху № 60, 63 в літ. «А-2»загальною площею 141,4 кв.м., які розташовані у АДРЕСА_3 складає 976 000, 00 грн. без урахування ПДВ (а.с. 74) та довідку від 20.04.2012р. стосовно середньої ринкової вартості автомобіля легкового RENAULT TRAFIC, рік випуску 1989, № кузова НОМЕР_6, реєстраційний № НОМЕР_7, середня ринкова вартість якого (в робочому стані, в комплекті) становить 17 169,26 грн. (а.с. 77);
Відповідно до статті 128 ГК України, громадянин -підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон) (в редакції 16.10.2011р.), суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо), а також фізичні особи - підприємці за грошовими зобов'язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Відповідно до абз. 8 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»безспірними вимогами кредитора є, вимоги визнані боржником, інші вимоги кредиторів підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»безспірність кредиторських вимог підтверджується рішенням юрисдикційного органу або визнана претензіями, що дає змогу кредитору отримати таку заборгованість через банк або державну виконавчу службу.
Постановою Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009 р. роз'яснено, які саме документи можуть підтверджувати безспірність кредиторських вимог, зокрема пунктами 27-30 зазначеної Постанови встановлено, що безспірність вимог кредитора підтверджується: 1) виконавчими документами, виключний перелік яких передбачений Законом України «Про виконавче провадження»; 2) платіжними вимогами, за якими здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з приписами частини 1 статті 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.
У відповідності до частини 5 статті 7 Закону, боржник зобов'язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; якщо при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.
Згідно з частиною 7 статті 11 Закону, у разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.
Отже, із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що громадянин - підприємець у своєї заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини неспроможності боржника виконати підтверджені у встановленому порядку документами безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також - обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними документами. Тобто, господарський суд зобов'язаний при визнанні боржника банкрутом встановити його неспроможність виконати при здійсненні підприємницької діяльності підтверджені розрахунковими або виконавчими документами вимоги кредиторів через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника, та того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Статтями 47-49 Закону встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).
Відповідно статті 47 Закону, правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Згідно з пунктами 3 та 4 статті 47 Закону, до заяви громадянина-підприємця про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого направляються кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство. За відсутності заперечень кредиторів господарський суд може затвердити план погашення боргів, що є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців. План погашення боргів повинен включати: строк його виконання; розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику - громадянину-підприємцю та членам його сім'ї на споживання; розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення вимог кредиторів.
Згідно з пунктом 7 статті 47 Закону, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Судом першої інстанції було встановлено, що боржник не може використовувати для задоволення вимог кредиторів, грошові кошти від продажу нерухомого майна - нежитлові приміщення 2-го поверху № 60, 63 в літ. «А-2» загальною площею 141,4 кв.м. розташовані в АДРЕСА_3, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки № 010-2/07/1-700/1-07 від 12.06.2012р. укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та громадянкою ОСОБА_4, якій було укладено у забезпечення вимог, що виникають з умов кредитного договору № 010-2/07/1-700-07 від 12.06.2007р. укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та громадянином України ОСОБА_8
Боржник на час подачі цієї заяви не має заповіту або спадщини на його користь.
Дебіторська заборгованість у боржника відсутня.
Боржник не має заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, по податках і зборах (обов'язкових платежах).
Боржник не має заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди.
Боржник не має найманих працівників. Боржник не має плану погашення боргів.
Як вже було зазначено вище, відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Вищевказане, на думку суду першої інстанції, свідчить про те, що боржник протягом більше ніж трьох місяців з дня настання зобов'язанні з оплати неспроможний виконати свої грошові зобов'язання, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, перед кредиторами фізичними особами -підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Боржник не може використати для задоволення вимог кредиторів, грошові кошти від продажу його нерухомого та рухомого майна, оскільки це майно є предметом іпотеки в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Укрсоцбанк» укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами.
Таким чином, активів боржника недостатньо для задоволення вимог всіх його кредиторів, а задоволення вимог боржником одного з кредиторів приведе до неможливості виконання боржником зобов'язань перед іншими кредиторами.
Таким чином, є законними та обґрунтованими висновки господарського суду про те, що боржником вимоги та зобов'язання перед кредиторами фізичними особами -підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що пов'язані з підприємницькою діяльністю боржника, не можуть бути задоволені у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунку боржника, та не можуть бути задоволені за рахунок майна боржника, що не є предметом іпотеки, оскільки його вартості не вистачає для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі.
Виконуючи обов'язок, встановлений пунктом 5 статті 7 Закону, із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 47 цього Закону звернуся сам боржник як особа - підприємець, якій стало відомо про наявність заборгованості на суму, що перевищує вартість належних йому активів, вільних від застави та іпотеки, та неможливості її сплати протягом більше ніж трьох місяців. Такі обставини свідчить про визнання ним наявності боргу, а тому не вимагають підтвердження цього боргу розрахунковими або виконавчими документами та подання інших доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 27.10.2009 року у справі № 5/65-09.
Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриттям в зв'язку з цим ліквідаційної процедури згідно з оскаржуваною постановою.
Посилання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в апеляційній скарзі на порушення господарським судом при винесенні постанови положень Закону України «Про іпотеку» та неправильного застосування до спірних правовідносин Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» свого підтвердження не знайшли.
Зокрема безпідставними є посилання ПАТ «Райффайзен банк Аваль»на те, що суд першої інстанції нібито розширив перелік правових наслідків визнання громадянина - підприємця банкрутом, оскільки висновки суду першої інстанції, викладені в резолютивній частині постанови є такими, що відповідають наслідкам визнання боржника банкрутом, визначеним статті 22-24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Доводи ПАТ «Райффайзен банк Аваль»про те, що наслідків визнання громадянина підприємця банкрутом визначені пунктом 5 статті 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та нібито є вичерпними, є такими, що побудовані на вільному тлумаченні банком положень зазначеного Закону, та спростовуються положеннями статті 1 (визначення терміну - боржник), 22-24 зазначеного Закону.
Розглядом матеріалів справи встановлено, що до заяви Боржника були додані документи в підтвердження загрози його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 8 статті 7 Закону, а саме: платіжна вимога-доручення № 01 від 26.03.2012 р. на суму 30 000,00 грн. в якій є відмітка банку про повернення без виконання у зв'язку з недостатністю коштів для проведення платежу (а.с. 45); платіжна вимога-доручення № 02 від 26.03.2012 р. на суму 320 000,00 грн. в якій є відмітка банку про повернення без виконання у зв'язку з недостатністю коштів для проведення платежу (а.с. 51).
Вказане свідчить про правомірність висновків господарського суду про те, що вимоги фізичних осіб -підприємців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в сумі 350 000,00 грн. пов'язані зі здійсненням боржником підприємницької діяльності, визнаються Боржником в повному обсязі, а тому є безспірними.
У зв'язку з зазначеним, вимоги кредиторів - фізичними особами -підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пов'язані зі здійсненням боржником підприємницької діяльності в сумі 350 000,00 грн. правомірно визнані судом безспірними.
Отже, загальна сума зобов'язань Боржника перед ініціюючим кредитором перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, що відповідає вимогам частини 7 статті 7 Закону.
Стосовно посилання апелянта на відсутність підстав для призначення ліквідатора - арбітражного керуючого Самійленко Ольгу Миколаївну у процедурі банкрутства фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 у відповідності до частини 7 статті 48 Закону, колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано доказів того, що призначення ліквідатора у справі про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 призвело чи може призвести до порушення прав чи охоронюваних законом інтересів апелянта. До того ж зважаючи на те, що у Боржника є у наявності нерухоме та рухоме майно, яке потребує постійного управління господарський суд у відповідності до пункту 7 статті 48 вказаного Закону, з урахуванням заяви арбітражного керуючого на участь у справі про банкрутство (а.с. 57) має право призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди.
Також є безпідставними посилання ПАТ «Райффайзен банк Аваль»на те, що суд, застосовуючи наслідки визнання боржника банкрутом нібито на порушення вимог Закону України «Про іпотеку»скасував арешти, що накладені на майно боржника, в т.ч. те, що є предметом іпотеки згідно з укладеними між боржником та ПАТ «Райффайзен банк Аваль»договорами іпотеки, зважаючи на наступне.
В пунктах 1.1-1.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зокрема зазначено, що введення передбаченого Законом особливого порядку, спрямованого на відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, та застосування ліквідаційної процедури має на меті задоволення вимог кредиторів (повне або часткове). При цьому, наслідки порушення провадження у справі про банкрутство впливають на права та обов'язки усіх кредиторів боржника. Підставою для введення такого порядку є стан неплатоспроможності боржника, який встановлюється судом за наявності передбачених Законом ознак. Встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню. Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не містить виключень стосовно можливості задоволення вимог кредиторів до боржника в індивідуальному порядку, зокрема в порядку визначеному Законом України «Про іпотеку»(в т.ч. в позовному провадженні) окремо від справи про банкрутство боржника.
Зазначене спростовує доводи апелянта стосовно того, що Закон України «Про іпотеку» має пріоритет в застосуванні переважно Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно, на підставі належних доказів встановив неспроможність боржника за рахунок свого майна погасити безспірні грошові вимоги кредиторів, оскільки суду апеляційної інстанції апелянтом не було надано доказів протилежного - достатньої вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.
Отже, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановивши обставини справи, належно оцінивши зібрані у справі докази, дав відповідну правову оцінку встановленим обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про визнання фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 банкрутом, оскільки встановив його неспроможність виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанову господарського суду Харківської області від 24.04.2012 р. по справі № 5023/1704/12 прийнято у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для її скасування відсутні, а апеляційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 1, 6, 7, 47, 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 24.04.2012 р. по справі № 5023/1704/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко