«07»червня 2012 р. Справа №18/126/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Козікові І.В.,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 06.06.2012 року;
відповідача -не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщення Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз», м.Полтава (вх.№1452П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2012 року у справі №18/126/12,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз», м.Полтава,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроенергобудсервіс», м.Полтава,
про стягнення 8747,00 грн.,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз», звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроенергобудсервіс»про стягнення 8747,00 грн. переплати за використану електричну енергію, згідно договору про спільне використання технологічних мереж №6 від 14.04.2010 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.04.2012 року по справі №18/126/12 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроенергобудсервіс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз»2287,62 грн. надмірно сплачених коштів, 418,47 грн. витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині - у позові відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2012 року по справі №18/126/12 частково та прийняти нове рішення, яким ч.2 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2012 року залишити без змін та задовольнити позов ТОВ «Полтавапромтехгаз»до ТОВ «Агроенергобудсервіс»в частині стягнення 78,35 грн. надмірно сплачених коштів за реактивну енергію та 6381,03 грн. (7166,71 грн. -785,68 грн.) за електроенергію та судові витрати в сумі 2011,53 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом встановлено і відповідачем не заперечується факт оплати позивачем за утримання електромереж, реактивну енергію та електричну енергію в обсязі 51827,00 кВт/год, в той час як фактично було спожито позивачем 45000,00 кВт/год. Тобто, відповідач перевищив покази електролічильника на 6827,00 кВт/год та надмірно стягнув кошти за ненадані послуги у сумі 8747,00 грн.
Також скаржник зазначає, що задовольняючи частково позов у сумі 1501,94 грн. суд безпідставно відхилив задоволення позову в частині стягнення надмірно сплачених коштів за реактивну енергію у сумі 78,35 грн. та 7166,71 грн. за електроенергію так як дані суми коштів (78,35 грн. та 7166,71 грн.) були стягнуті з позивача з неіснуючих 6827,00 кВт/год, які були відповідачем приписані.
Апелянт вказує, що факт завищення відповідачем кількості переданої електроенергії в обсязі 6827,00 кВт/год судом встановлено, а надмірно сплачені гроші за дану кількість електроенергії та реактивної енергії судом відхилено, безпідставно посилаючись на не доведеність факту надмірної оплати. Всі розрахунки, докази і визнання відповідачем фактично переданої кількості енергії в об'ємі 45000 кВт/год наявні в матеріалах справи.
Не повно, не об'єктивно і не всебічно з'ясовано судом, на думку скаржника, і факт часткового визнання позову відповідачем в частині завищення кількості нарахованої електроенергії в обсязі 746,27 кВт/год на суму 785,68 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз»прийнято до провадження та призначено до розгляду.
17.05.2012 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4127), в якому просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2012 року по справі №18/126/12 без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, що відповідно до договору про спільне використання технологічних мереж №6 від 14.04.2010 року та Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року, в кінці кожного звітного місяця підприємствами підписувалися акти здачі-приймання робіт. ТОВ «Полтавапромтехгаз»підписувало акти виконаних робіт, в яких було визначено кількість переданої електричної енергії та інше, та не заперечувало проти визначених в актах обсягів спожитої електроенергії, ціни та інших даних, на протязі всього періоду користування. ТОВ «Полтавапромтехгаз»не подавало заяв та претензій керівництву відповідача щодо обсягів, якості та ціни отриманих послуг, що доводить факт належного виконання умов договору ТОВ «Агроенергобудсервіс».
Щодо твердження апелянта про часткове визнання відповідачем завищення кількості наданої до сплати електроенергії, відповідач вказує, що при проведені розрахунків позивачем не враховані втрати електроенергії на ділянці електричної мережі від засобу обліку постачальника до засобу обліку замовника. Обчислення втрат активної електроенергії в електромережах ТОВ «Агроенергобудсервіс»для субспоживачів розраховується згідно до спрощеної методики обліку, відповідно до граничних коефіцієнтів втрат електроенергії згідно до постанов НКРЕ України.
Також, при проведені перевірки оплачених позивачем рахунків, кількості фактично наданої електроенергії ТОВ «Полтавапромтехгаз» з урахуванням коефіцієнту трансформатора та коефіцієнту граничних втрат, відповідачем знайдено помилку в розрахунку, а саме, встановлено, що позивач дійсно сплатив надмірно за 746,27 кВт/год активної електроенергії, що становить 785,68 грн. з ПДВ. Отже, беручи до уваги наведене, ТОВ «Агроенергобудсервіс»визнало наявність технічної (арифметичної) помилки у розрахунках, але заперечує щодо свідомого завищення кількості переданої електроенергії як вказує апелянт.
Ухвалою суду від 23.05.2012 року розгляд справи відкладено у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, для забезпечення повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи та необхідністю надати додаткові письмові пояснення.
До початку судового засідання 07.06.2012 року представник позивача надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№4746), в яких вказує, що правовідносини щодо постачання електричної енергії виникли між сторонами на підставі договору №6 від 14.04.2010 року про спільне використання технологічних мереж. Правовими підставами виниклих правовідносин щодо постачання електричної енергії є Господарський кодекс України, а саме ст. 173, Постанова НКРЕ №28 від 31.07.1996 року, а саме п. 1.3. Договір щодо постачання (купівлі-продажу) електричної енергії у формі окремого документу сторонами не укладений не був. Однак, фактично правовідносини між сторонами існували, і це підтверджує відповідач, який надавав для споживання електричну енергію, а користувач (позивач) її використовував для здійснення господарської діяльності. При цьому відповідач надавав на оплату рахунки та сторони підписували акти виконаних робіт щодо обсягів та ціни спожитої електроенергії.
Також позивач зазначає, що правовою підставою укладення договору про спільне використання технологічних мереж є ст. 901 Цивільного кодексу України та п. 1.7 Правил користування електричною енергією, а правовими підставами пред'явлення рахунків на оплату за утримання електричних мереж, реактивну енергію та електричну енергію є умови укладеного договору №6 від 14.04.2010 року, а саме пункти 1.1, 3.5, 4.1, 7.4.
В судове засідання 07.06.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвала суду про відкладення розгляду справи на 07.06.2012 року була направлена відповідачу листом 24.05.2012 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р., то до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання
фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.
Ухвалою суду від 23.05.2012 року відповідача було повідомлено, що у разі неявки представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.
Таким чином, зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що його явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз»за його відсутності, за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2012 року підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
14.04.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір про спільне використання технологічних мереж №6 (т.1, а.с.7-10).
Згідно п. 10.4 договору №6 строк його дії встановлено до 31.12.2010 року та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Додатковою угодою від 01.10.2011 року строк дії договору №6 продовжено до 31.12.2012 року (т.1, а.с.12).
Пунктом 1.1 договору №6 визначено предмет договору, а саме, відповідач (власник) мереж зобов'язався забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу (позивач) до використання, а користувач -своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.
Згідно п. 1.2. договору передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в Додатку 1 «Однолінійна схема».
Відповідно до п. 2.1. договору №6 відповідач зобов'язався забезпечувати технічну можливість для передачі позивачу електричної енергії в межах потужності на ІІ класі напруги (ступінь напруги-0,4 кВ) в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності.
Згідно з п. 4.1 договору позивач зобов'язався сплачувати кошти за використання електромереж власника мереж розмір яких складає 0,20 грн. з ПДВ за 1 кВт/год. Здійснювати 100% передоплату за використання електричних мереж власника за розрахунковий період.
Додатковою угодою №1 від 24.08.2010 року сторони внесли зміни в п. 4.1 договору №6 та узгодили, що позивач зобов'язується сплачувати кошти за використання електромереж власника розмір яких складає 0,22 грн. з ПДВ за 1 кВт/год. (т.1, а.с.11).
Плата за користування електричних мереж власника вноситься користувачем на підставі рахунка, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку становить 5 днів (п.4.1 договору).
Пунктом 3.5 договору визначено, що власник мереж (відповідач) має право на отримання від користувача плати за перетікання реактивної електричної енергії.
Згідно п. 4.2 користувач зобов'язався у разі віддачі електричної енергії в мережі користувача здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії.
Відповідно до п. 7.1 договору обсяг спожитої електроенергії визначається власником мереж (відповідачем) розрахунковим шляхом.
В п. 7.4 договору визначено, що на підставі знятих показників з засобів обліку електричної енергії користувача оформляється акт, в якому зазначається обсяг переданої електричної енергії, обсяг перетоків реактивної енергії, вартість послуги з утримання електромереж.
За період з 26.04.2010 року по 24.11.2011 року сторони підписали акти здачі-приймання робіт, в які включили вартість послуг з використання електричних мереж, реактивної енергії, активної енергії на загальну суму 59168,90 грн. (т.1, а.с. 26-45).
На оплату вказаних послуг відповідачем були виписані відповідні рахунки (т.1, а.с. 26-44).
Позивачем вказані рахунки були оплачені повністю на суму 59168,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за квітень 2010 року - січень 2012 року (т.1, а.с. 46, 60-71) та не заперечується відповідачем.
30.11.2011 року представниками позивача складено акт про відключення ТОВ «Полтавапромтехгаз»від електромережі, в якому констатовано, що 21.11.2011 року близько 14.00 год. було відключення від електромережі в точці приєднання в електрощитові КТП630 КВА шляхом відключення автомата; показник лічильника становив 001125 кВт/год (т.1, а.с.17).
05.12.2011 року представники позивача та відповідача склали акт, в якому констатували, що станом на 05.12.2011 року фактичний показ лічильника електроенергії СТЕА08М №004333 складає 001125 кВт/год (т.1, а.с.16).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, на даний час електропостачання позивачу не поновлено.
Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги зазначав, що згідно даних актів здачі-приймання робіт та виписаних рахунків позивач за період з 26.04.2010 року по 24.11.2011 року оплатив за утримання електромереж, реактивну енергію та електричну енергію з огляду на визначену відповідачем в рахунках та актах кількість електроенергії 51827 кВт/год., однак на момент припинення постачання електричної енергії лічильник №СТЕА08М №004333 мав покази 001125 кВт/год. Виходячи з розрахунку 001125 кВт/год. х 40 = 45000кВт/год. (де: 001125 кВт/год. -показ лічильника, 40-коефіцієнт трансформатора току Т-0,66 200/5), позивач зазначає, що ним фактично було використано 45000 кВт/год, а відповідач перевищив покази електролічильника на (51827 кВт/год - 45000 кВт/год) = 6827кВт/год. В зв'язку з цим на думку позивача має місце переплата у розмірі 8747,00 грн. за спожиту електроенергію, з них: 7166,71 грн. за електроенергію, 1501,94 грн. за утримання електромереж, 78,35 грн. за перетоки реактивної енергії. Згідно розрахунку позивача наявного в матеріалах справи (т.1, а.с. 50, 94).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ТОВ «Агроенергобудсервіс»в контррозрахунку обчислення витрат електроенергії з 01.09.2010 року по 30.11.2012 року підтвердив визначену позивачем різницю показників лічильника та фактичне використання позивачем електричної енергії з урахуванням коефіцієнта трансформації в кількості 45000 кВт/год. (т.1, а.с.111). Так відповідач визнав, що позивачем було надмірно оплачено електричну енергію в кількості 746,27 кВт/год. на суму 785,68 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже зазначалося, в договорі №6 сторони визначили, що позивач оплачує послуги з використання електричної мережі та за перетікання реактивної електричної енергії (п.1.1 договору).
Пункт 4.1 договору №6, в редакції згідно з додатковою угодою №1 від 24.08.2010 року, позивач зобов'язався сплачувати за використання електромереж власника 0,22 грн. з ПДВ за 1кВт/год.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач оплатив за користування електричними мережами з розрахунку 51827,00 кВт/год., в той час як фактично було спожито 45000,00 кВт/год., що не заперечується відповідачем. Тобто, позивачем надмірно сплачено 1501,94 грн. за 6827,00 кВт/год. (6827,00х0,22 грн.=1501,94 грн.).
Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на необхідність застосування коефіцієнту втрат електричних мереж від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів, з огляду на те, що сторони в п.1.2 договору №6 не узгодили межі балансової належності мереж, визначений в цьому пункті додаток 1 «Однолінійна схема»сторони не підписали та не уклали. Тобто, сторони не погодили застосування цієї умови до даних правовідносин. Відсутність такого погодження виключає можливість застосування коефіцієнту втрат електричних мереж від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів, адже для такого застосування відсутні правові підстави.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку та колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із ним, що позовні вимоги в частині стягнення надмірно сплачених коштів за послуги з використання електричної мережі у сумі 1501,94 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених вимоги про стягнення з відповідача 78,35 грн. надмірно сплачених коштів за реактивну енергію, то колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3.5. договору №6 сторони визначили, що відповідач має право на отримання від користувача плати за перетікання реактивної електричної енергії.
Проте, сторони у договорі №6, ані в додатковій угоді №1 від 24.08.2010 року не визначили ціни реактивної енергії, умов поставки реактивної енергії, формули визначення обсягів реактивної енергії. Відсутні також в даному договорі умови оплати реактивної енергії. Тобто сторони не обумовили яким чином необхідно визначити розмір на оплату та яким чином проводити оплату за реактивну енергію.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що за відсутності вказаних вище умов неможливо визначити належність сум які необхідно сплачувати та який розмір переплати становить. З виставлених рахунків на оплату перетікання реактивної електричної енергії не вбачається за якою формулою вони виставлялася та які первинні показники застосовувалися.
Таким чином, позивачем не надано доказів, які б свідчили про надмірну оплату ним реактивної енергії. Отже, позовні вимоги в частині стягнення 78,35 грн. надмірно сплачених коштів за реактивну енергію задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги необґрунтовані з посиланням на норми права та умови договору.
Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача 7166,71 грн. переплати за спожиту електроенергію, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Також ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Проте, між сторонами договір про надання послуг з постачання активної енергії, а саме, постачання електричної енергії не укладався.
Згідно договору №6 від 14.04.2010 року, пункту 1.1 позивач своєчасно сплачує за використання електричної мережі, отриманні послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії. Тобто сторони не визначили у договорі щодо наявності зобов'язання у відповідача постачати позивачу електричну енергію, її вартість.
Відсутність у договорі умов щодо зобов'язання між сторонами постачати електричну енергію та провадити її оплату виключає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення переплати, оскільки сторони не узгодили між собою правовідносини щодо постачання електричної енергії.
Однак, відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву вих.№34 від 19.03.2012 року визнав позов в частині вимог про стягнення 785,68 грн. переплати за використану активну електричну енергію (т.1, а.с.108-110).
Згідно ст. 78 Господарського процесуального України у разі визнання відповідачем позову, суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Суд першої інстанції встановив, що дії відповідача з визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Таким чином, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 785,68 грн. переплати за використану активну електричну енергію, які визнані відповідачем.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином факт спожитих обсягів у розмірі 45000,00 кВт/год. замість 51827,00 кВт/год. Дослідив умови договору №6 та додаткової угоди №1 і дійшов обґрунтованого висновку, що умовами договору не визначено порядку виставлення на оплату рахунків та проведення оплати за перетікання реактивної енергії, а також встановлено, що сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов та не укладено договір на споживання та оплату електричної енергії.
Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах
справи доказам, тому рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2012 року по справі №18/126/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 44, 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України не підлягають відшкодуванню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавапромтехгаз»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2012 року у справі №18/126/12 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Бородіна Л.І.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Хачатрян В.С.
Повний текст постанови складено 08 червня 2012 року.