"05" червня 2012 р.Справа № 5017/614/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Бєляновського В.В.
Будішевської Л.О.
при секретарі судового засідання Литовчук Г.П.
за участю представників сторін:
від Інспекції ДАБК в Одеській області - ОСОБА_3 -по довіреності;
від Гаражного товариства „Чайка"-ОСОБА_4 -по довіреності; ОСОБА_5 -по довіреності;
від Одеської міської ради -ОСОБА_6 -по довіреності
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області
на рішення господарського суду Одеської області від 17 квітня 2012 року
по справі № 5017/614/2012
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області
до Гаражного товариства „Чайка"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Одеська міська рада
про зобов'язання знести самовільно збудовані нежитлові будівлі
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 05.06.2012р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Встановив:
29.02.2012р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (Інспекція, позивач) звернулась з позовом до господарського суду Одеської області до Гаражного товариства „Чайка" (надалі -Товариство, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська міська рада, про зобов'язання гаражного кооперативу „Чайка" знести за власний рахунок самовільно збудовані нежилі будівлі за адресою: м. Одеса-54, Міжнародний аеропорт Одеса.
Позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області обґрунтовані тим, що на адресу Інспекції надійшов лист Одеської транспортної прокуратури від 17.11.2011 р. №16-411-11 щодо проведення спільної перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства при будівництві нежитлових об'єктів громадських організацій, розташованих на ділянках Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса", в ході проведення якої було встановлено наявність та використання ГТ "Чайка" самовільно збудованих об'єктів за адресою: м. Одеса-54, Міжнародний аеропорт Одеса. У зв'язку з цим Інспекцією голові правління ГТ "Чайка" було видано припис №50 від 24.11.2011 р. про усунення порушень вимог містобудівного законодавства у 15-денний термін. При цьому, позивач зазначав, що у нього відсутні дані щодо наявності у відповідача правовстановлюючих документів на будівництво та введення в експлуатацію спірних об'єктів, документи про право власності/користування земельною ділянкою ГТ "Чайка", на якій розташовано самовільне будівництво. За умови відсутності документів щодо правомірності використання земельної ділянки та проведення будівництва даних об'єктів є підстави дійти висновку про проведення відповідачем самовільного будівництва спірних об'єктів без розробки проекту їхнього будівництва, тому їх перебудова до затвердженого у встановленому законодавством порядку неможлива, у зв'язку з чим дані об'єкти підлягають знесенню на підставі ч.7ст. 376 ЦК України, ч.2 ст.38 ЗУ „Про регулювання містобудівної діяльності".
Одночасно із позовом позивач звернувся з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
17.04.2012р. Інспекція уточнила позовні вимоги, просивши суд зобов'язати ГТ "Чайка" знести за власний рахунок 599 самочинно збудованих нежилих будівель за адресою: м.Одеса-54, Міжнародний аеропорт Одеса, які використовуються членами Гаражного кооперативу „Чайка" відповідно до переліку членів Гаражного кооперативу „Чайка".
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.04.2012р. (суддя Малярчук
І.А.) відмовлено Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області в задоволенні позову повністю.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції застосував положення ч.7 ст.376 ЦК України, ч.ч. 1, 5 ст. 26, ч.1 ст. 38 ЗУ „Про регулювання містобудівної діяльності", п.п. 9, 13, 18, 19 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затв. Постановою КМУ від 23.05.2011 р. №553, та вмотивував його тим, що у Інспекції відсутні докази вручення або надсилання приписів №58 від 08.11.2011 р. та №50 від 24.11.2011 р. відповідачу, із чого вбачається необізнаність останнього про існування зазначених приписів. Позивач ані на момент проведення перевірки, ані на момент подання позову не пересвідчився в наявності у відповідача дозвільної та проектної документації на здійснення будівництва, а тому незрозуміло, у якому саме вигляді приписи №58 від 08.11.2011 р. та №50 від 24.11.2011 р. встановлюють факт самочинного будівництва саме ГТ „Чайка" гаражів в кількості 599 шт. та існування всіх обставин, передбачених ч.1 ст.38 ЗУ „Про регулювання містобудівної діяльності". Перевірку позивачем проведено з порушенням Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затв. Постановою КМУ від 23.05.2011р. №553, та ч.1 ст.38 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", з підстав чого оформлені за її результатами приписи №58 від 08.11.2011 р. та №50 від 24.11.2011 р. не є належними доказами наявності самовільного будівництва за адресою: м. Одеса-54, Міжнародний аеропорт Одеса. Інспекцією не надано жодного доказу в підтвердження наявності самовільного будівництва за адресою: м. Одеса-54, Міжнародний аеропорт Одеса, а посилання останньої на порушення ГТ „Чайка" положень законів та нормативно-правових актів, що набрали чинності після будівництва спірних гаражів (1991 р.), є недоречним та необґрунтованим. ГТ „Чайка" були подані докази того, що гаражі, які заявлено позивачем до знесення, є власністю громадян -членів товариства, а ГТ „Чайка" здійснює лише управління зазначеним майном, отже, ГТ „Чайка" є неналежним відповідачем. Суд не може замінити неналежного відповідача на належних - фізичних осіб, виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову за необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.
Стосовно клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору суд зазначив таке: враховуючи, що на час дії Декрету України "Про державне мито" Інспекція ДАБК в Одеській області була звільнена від сплати державного мита та кошти на сплату судового збору не були включені до кошторису Інспекції на 2012р. З 01.11.2011 р. з набранням чинності Закону України "Про судовий збір", згідно з положеннями якого Інспекції ДАБК в Одеській області не надано відповідних пільг щодо сплати судового збору. В підтвердження клопотання позивачем було подано до суду тимчасовий кошторис на 1 квартал 2012 р., який не передбачає видатків по сплаті судового збору, та згідно яких загальна сума видатків на 1 квартал 2012 р. становить 9 600 грн., які вже витрачені Інспекцією згідно бюджетного призначення, що підтверджується платіжними дорученнями №№9, 10 від 01.02.2012 р., №16 від 29.02.2012 р. Враховуючи зазначене та відповідно до ст.49 ГПК України, ст.8 Закону України „Про судовий збір", суд першої інстанції звільнив Інспекцію ДАБК в Одеській області від сплати судового збору, зазначивши це в мотивувальній частині рішення.
Не погодившись з рішенням суду, Інспекція ДАБК в Одеській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати повністю та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на незаконність та не обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що ГТ „Чайка" фактично визнало, що будівництво гаражів здійснено без дозволу виконання будівельних робіт, та визнано також, що спірні об'єкти експлуатуються після закінчення їхнього будівництва без прийняття у експлуатацію. Суд першої інстанції розглянув справу в порушення прав та інтересів КП „Міжнародний аеропорт Одеса", права якого зачіпаються безпосередньо, адже спірні гаражі знаходяться на території земельної ділянки КП „Міжнародний аеропорт Одеса", якою останній користується на підставі Державного акту про право постійного користування.
Скаржник вважає, що сплата відповідачем штрафів, накладених постановами Інспекції за порушення у сфері містобудування, свідчить про обґрунтованість його позовних вимог про знесення гаражів (нежитлових будівель).
Поряд з цим, Інспекція не згодна з покладенням на позивача витрат по сплаті судового збору пунктом 2 резолютивної частини оскарженого рішення.
За клопотанням скаржника апеляційний господарський суд ухвалою від 07.05.2012р. звільнив Інспекцію від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 17.04.2012р.
В засіданні апеляційного господарського суду представник Інспекції підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник Одеської міської ради просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу Інспекції.
Представники ГТ „Чайка" проти задоволення апеляційної скарги заперечують з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення її обставин та відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що Гаражне товариство „Чайка" утворено загальними зборами членів 05.12.1997р., протокол №1, та згідно Статуту ГТ „Чайка", зареєстрованого 15.12.1997р. Виконкомом ОМР за №1355, є споживчим кооперативом, створеним громадянами на підставі Закону України "Про власність", законодавства про кооперацію. Товариство утворюється з метою задоволення потреб своїх членів в охороні приватного автотранспорту, гаражних будівель, в ремонті та технічному обслуговуванні автотранспорту, з метою вирішення питань з подальшої експлуатації гаражних будівель. Товариство здійснює експлуатацію збудованих гаражів на підставі самовідшкодування та самофінансування за рахунок об'єднання коштів членів товариства. З моменту повної оплати паю, гаражні будівлі належать членам товариства на праві приватної власності (п.п.1.1., 2.1., 2.2., 3.3. Статуту).
Станом на 06.04.5012р. ГТ „Чайка" об'єднує 599 членів -фізичних осіб, що підтверджується списком членів ГТ „Чайка" у матеріалах справи.
З наданих сторонами в ході розгляду справи в суді доказів вбачається, що на земельній ділянці, що знаходиться на праві постійного користування у КП „Міжнародний аеропорт Одеса", знаходяться гаражна забудова, експлуатацію та управління якою здійснює відповідач.
При цьому виникнення гаражної забудови пов'язане з обставинами, що склалися значно раніше, ніж виник спір в даній справі, а саме у зв'язку та на підставі рішення Одеського міськвиконкому від 28.02.1991 р. №58 "Про дозвіл Одеському об'єднаному авіазагону обладнання комплексу гаражів та відведення земельних ділянок ТПО "Одесаавтотранс" під забудову мотобольного поля в районі Центрального аеропорту", із змісту якого вбачається, що самовільне будівництво гаражів на території, яку раніше було відведено Одеському об'єднаному авіазагону, було розпочато у лютому 1988 р., у зв'язку з чим дозволено Одеському об'єднаному авіазагону тимчасово, до реалізації положень генплану міста в частині винесення Центрального аеропорту (2005) рік обладнання комплексу гаражів на 565 машино-місць на земельній ділянці площею до 3,3 га, раніше відведеній Одеському об'єднаному авіазагону.
Крім того, відповідач надав суду технічний висновок збереження існуючих будівель ГТ "Чайка" від 2002 р. та докази надання погоджень з боку контролюючих органів на збереження гаражної стоянки "Чайка", а саме: листи виконкому Одеської міської ради №03-10/1874 від 12.12.2002 р., Управління інженерного захисту території міста та розвиту узбережжя №259 від 28.02.2003 р., Управління пожежної безпеки в Одеській області №1611/2884 від 16.07.2003 р., Відділу державтоінспекції м Одеси №31/7-7600 від 07.10.2003р., Державної санітарно-епідеміологічної служби м. Одеси №3/2973 від 25.02.2003р.
Із листа Малиновської районної адміністрації №7747/01-20 від 30.11.2011 р. вбачається, що автостоянка ГТ "Чайка" рішенням Одеської міської ради №520-VI від 08.04.2011 р. "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпеченням паркування транспортних засобів на території м.Одеси" включена до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпеченням паркування транспортних засобів.
Також встановлено, що ГТ „Чайка" на підставі угод, укладених з КП „Міжнародний аеропорт Одеса" (остання - від 20.01.2012р.), у зв'язку з зайняттям під гаражною забудовою земельної ділянки КП відшкодовує останньому витрати з податку на землю, що підтверджується копіями платіжних доручень у матеріалах справи.
З пояснень відповідача та наявних у справі доказів вбачається, що ГТ „Чайка" не заперечує обставину здійснення гаражної забудови без дозвільних документів та повного оформлення правовстановлюючих документів на користування землею, проте заперечує факт проведення будівництва саме Гаражним товариством, наголошуючи, що забудовниками та фактичними власниками гаражів є фізичні особи - члени Товариства, тому за позовом про знесення самочинного будівництва ГТ „Чайка" є неналежним відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно неналежності відповідача за вимогами Інспекції, оскільки він узгоджується з нормами ст.376 ЦК України та ст.24 ГПК України.
Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно до ч.1 ст. 38 ЗУ „Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Отже рішення суду про знесення самочинного будівництва за рахунок відповідача може бути ухвалено згідно з законом виключно стосовно особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.
Інспекцією не надано жодного доказу та відповідного обґрунтування в підтвердження здійснення самочинного будівництва Гаражним товариством. Натомість, матеріалами справи (зокрема, накладними, квитанціями, товарно-транспортними накладними, товарними чеками, тощо) беззаперечно підтверджується, що будівництво гаражів проведено до створення Товариства фізичними особами, які в 1997р. об'єднались у Гаражне товариство, делегували йому повноваження з охорони гаражних будівель та приватного автотранспорту, експлуатації збудованих гаражів за рахунок коштів членів товариства.
Таким чином, ГТ „Чайка" не є особою, яка здійснила самочинне будівництво. Відтак, правильним є висновок оскарженого рішення про те, що ГТ „Чайка" не є належним відповідачем за позовом Інспекції та виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України неналежність відповідача не може бути усунена в порядку ч.2 ст.24 ГПК України, рівно як і відсутні процесуальні підстави для залучення інших відповідачів (фізичних осіб) до участі у справі.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що незважаючи на вимогу суду першої інстанції про визначення індивідуальних ознак (характеристик) об'єктів, що підлягають знесенню, Інспекція не надала суду належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів існування та розташування в прив'язці до земельної ділянки об'єктів нерухомого майна, що підлягають знесенню -599 нежитлових будівель за адресою: м.Одеса-54, Міжнародний аеропорт Одеса.
Відповідно до положень Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду від 24.05.2001р. №127 (із змінами і доповненнями) допустимим доказом щодо існування за вказаною адресою будь-якого об'єкта нерухомого майна взагалі, можуть бути виключно матеріали технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, складені органом технічної інвентаризації на замовлення зацікавлених осіб (технічний паспорт та інвентаризаційна справа). Такі докази в матеріалах справи відсутні, натомість до позовної заяви додані ксерокопії фотокарток, оцінка яких як доказів згідно із ст. 43 ГПК України призводить до висновку про порушення позивачем правила допустимості доказів в господарському спорі (ст.34 ГПК України).
Таким чином, вимагаючи знести за рішенням суду та за рахунок відповідача об'єкти нерухомого майна (а знесенню за ст.376 ЦК України підлягають виключно об'єкти нерухомості), Інспекція не визначила склад цього майна, його площу, місце розташування на земельній ділянці, тощо, що є окремою підставою для висновку про недоведеність її позовних вимог та відмови в їх задоволенні.
Колегія суддів в цілому вважає правильною оцінку господарського суду першої інстанції приписів Інспекції про усунення порушень вимог законодавства №50 від 24.11.2011р. та №58 від 08.11.2011р. як таких, що не доводять обґрунтованість заявлених позовних вимог.
В цьому контексті слід зазначити, що приписами ГТ „Чайка" зобов'зувалось надати правовстановлюючі та дозвільні документи на самочинне будівництво, а також усунути порушення містобудівного законодавства у 15-денний термін, без визначення, які саме порушення та у який спосіб мають бути усунені, відтак в будь-якому разі виконання товариством такого припису, тим більше, як правильно встановлено судом -у відсутності доказів вручення (надіслання) відповідачу, було неможливим.
Скаржник посилається на порушення судом норм процесуального права у зв'язку з незалученням до участі у справі в якості третьої особи КП „Міжнародний аеропорт Одеса", проте колегія суддів порушення ч.1 ст.27 ГПК України не вбачає: адже Інспекція не заявила відповідне клопотання, а з ініціативи суду таке залучення є обов'язковим у разі, якщо судове рішення може вплинути на права та обов'язки третьої особи щодо однієї з сторін спору. КП „Міжнародний аеропорт Одеса" про свою участь у справі не заявило, рішення від 17.04.2012р. не оскаржило в порядку ч.1 ст.91 ГПК України.
Інші доводи апеляційної скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зводяться до мотивів, з яких заявлений позов, отже не спростовують правильність висновків суду першої інстанції по суті спірних правовідносин, а посилання на добровільну сплату ГТ „Чайка" накладених постановами позивача штрафів не стосуються суті спору, предметом якого є знесення самочинного будівництва, та ці обставини не спроможні слугувати підставою для скасування або зміни оскарженого рішення.
Оскаржуваним рішенням не покладались витрати по сплаті судового збору до Державного бюджету України на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, натомість, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення звільнив позивача від сплати судового збору, з приводу чого в засіданні апеляційного господарського суду представник скаржника не наполягав на відповідній частині доводів апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів залишає оскаржене рішення господарського суду Одеської області від 17.04.2012р. без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -
Постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 17.04.2012р. залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя В.В. Беляновський
Суддя Л.О. Будішевська