"11" червня 2012 р.Справа № 29-28/134-10-4528
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: О.Т. Лавренюк
суддів: Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої
при секретарі судового засідання: Будному О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 48, від 01.02.2012 р.
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2164, від 07.11.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Одеської області від 13.07.2011р
по справі №29-28/134-10-4528
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення 532657,65 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 15.05.2012 р. було оголошено перерву до 07.06.2012 р.
В судовому засіданні 07.06.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У жовтні 2010р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - позивач, ФО-П) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі -відповідач, ФО-П) про стягнення заборгованості у розмірі 551 489,08 грн., яка утворилась в наслідок несплати поставленого товару на суму 520468 грн. з нарахованими 3% річних.
Свої вимоги позивач обґрунтував посиланнями на положення ст.ст. 625, 692 ЦК України, ч.1 ст. 193 ГК України та вмотивував тим, що 21.07.2008 р. він поставив і передав у власність відповідача товар на загальну суму 520 468 грн., що підтверджується накладною б/н від 21.07.2008 р., але ФО-П ОСОБА_3 в свою чергу не оплатила вартість отриманої продукції, у зв'язку з чим за останньою утворилась заборгованість у сумі 551 489,08 грн., з яких: основний борг -520 468грн., відсотки за один день прострочення 41,64 грн., відсотки за весь час прострочення -31021,08 грн.
ФО-П ОСОБА_4 звернувся до ФО-П ОСОБА_3 з претензією з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар, але претензія повернулась до позивача у зв'язку з відсутністю відповідача за зазначеною адресою. 25.08.2010 р. рекомендованим листом повторно було направлено претензію, яка отримана особисто відповідачем 11.09.2010 р.
13.07.2011 р. позивач звернувся до суду першої інстанції з уточненою позовною заявою, згідно якої сума заборгованості відповідача відраховуючи з дня отримання відповідачем претензії (з 11.09.2010 р.) станом на 12.07.2011 р. складає: 532 657,65 грн., з яких: основний борг - 520 468,20 грн., відсотки за один день прострочення -42,77 грн., відсотки за весь час прострочення -12 189,45грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.07.2011 р. (суддя Аленін О.Ю.) позов задоволено повністю; стягнуто з ФО-П ОСОБА_3 на користь ФО-П ОСОБА_4 заборгованість в сумі 532 657,65 грн., держмито 5 326,57 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду обґрунтовано посиланнями на положення ч. 2 ст. 530, ст.ст. 202, 525, 526, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України та вмотивовано тим, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи. ФО-П ОСОБА_4 було поставлено та передано у власність товар ФО-П ОСОБА_3, підтвердженням цього є накладна від 21.07.2008 р., в свою чергу ФО-П ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 692 ЦК України оплату вартості отриманої продукції не здійснила.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ФО-П ОСОБА_3, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржниця стверджує, що будь-яких договорів поставки (купівлі-продажу) товару з ОСОБА_4 не укладала, позивачем ніякого товару 21.07.2008 р. не поставлялось та не передавалось, будь-яких зобов'язань, які б виникали із закону та договору ФО-П ОСОБА_3 перед ФО-П ОСОБА_4 не має; ФО-П ОСОБА_4 під приводом замовлення товару впевнив скаржницю підписати документ, який за його ствердженням був лише підставою замовлення ним товару, при цьому будь-яких договорів сторони не укладали; позивач жодних доказів в підтвердження своїх позовних вимог не надавав; накладна, на яку суд першої інстанції посилається в оскаржуваному рішенні, не відповідає вимогам передбаченим до облікових документів (п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88), не встановлено у зв'язку з чим ОСОБА_4 вимагає стягнення 532 657,65 грн., адже не встановлено зміст та обсяг господарської операції, найменування товару продукції, виробів (сертифікати відповідності), зазначених у стандартах, технічних умовах, одиниць виміру господарської операції; судом не було оглянуто достатню кількість доказів, які б підтверджували поставку і передачу позивачем у власність ФО-П ОСОБА_3 товару на загальну суму 520 468,20 грн., що призвело до визнання судом невстановлених обставин та винесення незаконного рішення; в матеріалах справи відсутні належні докази, які б обґрунтовували висновки суду щодо існування вказаних правовідносин, а саме обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми, двосторонній узгоджений акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами на день розгляду справи, оригінал та належним чином засвідчена копія довіреностей на отримання товару -відповідачем, належні докази поставки товару; судом першої інстанції було проігноровано надані позивачем документи, які спростовують доводи позивача; з книги обліку доходів та витрат вбачається, що ФО-П ОСОБА_4 договорів поставки у період з2008 р. не укладав, товар у період вказаний в видаткових накладних за №1-11/06 від 11.06.2007 р. та за №1-1/02 від 01.02.2008 р. не придбав та товар у період 21.07.2008 р. будь-кому, в т.ч. ФО-П ОСОБА_3 не поставляв; у „Книзі обліку доходів та витрат" у графі „Период учета" за липень 2008р. вказана одна операція, у графі „Производство продукции", вказана вартість послуги у 10,00 грн. інші операції по наданню послуг, виробництві та поставки продукції за липень 2008 р. ФО-П ОСОБА_4 не проводилися; довід позивача стосовно придбання товарів 11.06.2007 р. на суму 217 588,90 грн. та 01.02.2008 р. на суму 181 042,40 грн. спростовується відповідними записами у „Книзі обліку доходів та витрат", виходячи з викладеного у книзі обліку доходів та витрат вказана недостовірна інформація про фінансові операції, з цього приводу повинно бути порушено кримінальну справу за вказаним фактом; надані до суду копії розхідних накладних за №1-11/06 від11.06.2007 р. та за №1-1/02 від 01.02.2008 р., копії товарно-транспортних накладних №1-11/06р. та №1-1/02 від 01.02.2008 р. не є доказами придбання ФО-П ОСОБА_4 товару, ці обставини можуть бути підтверджені виключно договорами купівлі-продажу або договором поставки, які позивачем не надані; копія сертифікату відповідності серії ВБ №546052 та копія додатку до сертифікату серії ГД №5189908, копія додатку до сертифікату серії ГД №518910 не є належними доказами та суперечать іншим матеріалам справи, адже придбання товару, що був поставлений ОСОБА_3 було здійснено у червні 2007р. та лютому 2008р., але сертифікат відповідності серії ВБ №546052 має термін дії з 26.05.2008 р. по 25.05.2009 р., додаток до сертифікату ГД №5189908 -до 26.05.2008 р., додатки сертифікату серії ГД №518910 та сертифікату серії ГД №518910 -до 26.05.2008 р., з огляду цього надані сертифікати та додатки не мають жодного відношення до товару який був придбаний ФО-П ОСОБА_4 у червні 2007 р. та у лютому 2008 р.; ФО-П ОСОБА_4 є платником єдиного податку, обсяг його виручки згідно діючого законодавства не повинен перевищувати 500тис.грн., вказане свідчить про те, що останній не мав можливості здійснити одну операцію на загальну суму понад 520 468 грн., що суперечить податковій звітності ФО-П ОСОБА_4 за звітній період; відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження приміщення торгового павільйону ФО-П ОСОБА_3, в належному відповідачу магазині максимально може бути розміщено лише 211 ящиків, отже доводи позивача у частині поставки відповідачу одноразово 420 ящиків на загальну суму 520 468,20 грн. є безпідставними та нереальними.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року прийнято апеляційну скаргу до провадження колегією суддів у складі (головуючий: суддя Мишкіна М.А., судді Бєляновський В.В., Будішевська Л.О.)
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року колегія суддів ухвалила надіслати копії матеріалів справи до слідчих органів Державної податкової адміністрації в Одеській області для проведення перевірки і прийняття рішення та надання суду апеляційної інстанції матеріалів за результатами проведеної перевірки, апеляційне провадження по справі зупинено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, ФО-П ОСОБА_3 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012 року ухвала Одеського апеляційного суду від 07.02.2012 року по вказаній справі скасована, справа направлена до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 18.04.2012 року за № 84 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", у зв'язку з скасуванням ухвали, винесеної під головуванням судді Мишкіної М.А., відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30,було призначено повторний автоматичний розподіл справи, в результаті якого справа розподілена колегії суддів у складі: головуючий суддя Лавренюк О.Т., судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.
Ухвалою від 24.04.2012 року справа прийнята до апеляційного провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Лавренюк О.Т., судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф. та призначена до розгляду на 15.05.2012 року.
В судовому засіданні 15.05.2012 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, скасуванню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на підставі наступного:
Як встановлено матеріалами справи, 21.07.2008 року ФО-П ОСОБА_4 (постачальник) передав ФО-П ОСОБА_3 (одержувач) товар на загальну суму 520468, 20 грн., що підтверджено накладною, з якої вбачається, що відповідачка своїм підписом засвідчила одержання товару на вказану суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший термін оплати товару.
Після отримання товару, Відповідач вартість товару не сплатила і 25.08.2010 року Позивачем на адресу відповідача направлена претензія про необхідність оплати одержаного по накладній від 21.07.2008 року товару та сплати 3-х процентів річних, яка одержана відповідачем 11.09.2010 року, однак відповідь на претензію надана не була, вартість товару не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші суб'єкти господарських правовідносин зобов'язанні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вказано вище, Відповідач 21.07.2008 року одержала товар на суму 520468,20 грн. Одержання товару від позивача підтвердила власноручним підписом без будь-яких зауважень, однак за одержаний товар не розрахувалася, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за одержаний 21.07.2008 року товар.
Посилання Відповідача на те, що вказаний підпис свідчить лише про одержання товару в майбутньому безпідставні, спростовуються її власноручним підписом, який свідчить саме про одержання товару і до уваги колегією суддів не приймається.
Інші доводи скаржника до уваги також не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми, двосторонній акт звірки взаєморозрахунків, який був направлений на адресу відповідача разом із конвертом про направлення, належним чином засвідчена копія свідоцтва про сплату єдиного податку, засвідчена копія книги обліку доходів і витрат позивача.
Посилання на відсутність довіреності на одержання товару також до уваги не приймається, оскільки товар одержував сам підприємець -відповідач ОСОБА_3
Посилання скаржника на не відображення позивачем в податковому обліку операції з придбання та продажу (поставки) товару до уваги не приймається відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98 в редакції від 28.06.1999 року за № 746/99 та Постанови Кабінету міністрів України за № 1269 "Про затвердження порядку ведення книги обліку доходів та витрат" від 26.09.2001 року, які діяли на час передачі та одержання товару .
Інші доводи скаржника не спростовують вищевикладеного, до уваги не приймаються і додаткового правового аналізу не потребують.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, в повній мірі дослідив матеріали справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського - процесуального кодексу України, колегія суддів,
Рішення господарського суду Одеської області від 13.07.2011 року по справі № 29-28/134-10-4528 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст складений та підписаний 11.06.2012 р.
Головуючий суддя О.Т.Лавренюк
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Т.Я. Гладишева