79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
07.06.12 Справа № 14/54
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Кордюк Г.Т.
суддів: Гриців В.М.
Данко Л.С.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк»№ 52/456 від 04.04.2012 року
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 року
у справі № 14/54
за позовом: ПАТ «Фольксбанк», м. Київ
до відповідача: ТзОВ «Орлекс», м. Виноградів Закарпатської області
про стягнення кредитної заборгованості в сумі 791 966,12 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Очич Т.М. -представник
від відповідача: Лосяков Г.О. -представник
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 року у справі № 14/54 (суддя Карпинець В.І.) частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Фольксбанк»: стягнуто з ТзОВ «Орлекс»на користь ПАТ «Фольксбанк»залишок суми 1 730,89 грн. неповернутих кредитних коштів із загальної суми 714 263,00 грн. виданих кредитних коштів, суму 3 750,00 грн. несплаченої комісії по кредиту по періоду вересень 2009 року та 76,96 грн. часткового відшкодування витрат по сплаті державного мита та 2,24 грн. часткового відшкодування по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 712 532,11 грн. заявленої до стягнення по кредитним коштам із загальної суми 714 263грн. та в частині стягнення 69 751,38 грн. заявленої до стягнення по прострочених процентах нарахованих на кредитні кошти -провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Крім цього, рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 року у справі № 14/54, заяву ПАТ «Фольксбанк»від 06.02.2012 року №52/157 про збільшення позовних вимог -відхилено, а судовий збір у розмірі 7 518,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №1093 від 20.02.2012 року, повернуто відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
При прийнятті рішення, господарський суд виходив з того, що;
- на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. по справі №5015/304/11 (12/80) позивачем надано відповідачу решту кредитних коштів в розмірі 785 737грн., які 30.12.2011 року були зараховані банком в рахунок погашення 712 532,11 грн. від загальної суми 714 263,00 грн. отриманих кредитних коштів відповідними траншами у періоді 2008р. та 73 449,89 грн. прострочених процентів за період з 01.02.2010р. по 31.07.2010р., а тому сума 69 751,38 грн. прострочених процентів за користування отриманими кредитними коштами станом на 30.12.2011р. є погашеною та частково погашеною є сума 712 532,11 грн. від загальної суми 714 263,00 грн. отриманих кредитних коштів відповідними траншами у періоді 2008р., а тому в даній частині позовних вимог провадження у справі слід припинити відповідно до вимог пп. 1-1 п. 1 ст. 80 ГПК України;
- сума 1 730,89 грн. залишку заборгованості від загальної суми 714 263,00 грн. отриманих кредитних коштів відповідними траншами у періоді 2008 року, підлягає стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача, оскільки суд не вправі самостійно зараховувати суму 3 698,51 грн., як різницю між списаною банком сумою 73 449,89 грн. в погашення прострочених процентів та фактично наявною у позичальника сумою 69 751,38грн. прострочених процентів за користування отриманими кредитними коштами станом на 20.07.2010р., так як дану операцію може здійснити безпосередньо тільки банк;
- наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі 3 750,00 грн. по нарахованій комісії відповідно до вимог п. 5.2.14 Кредитного договору від 19.09.2008р. №28837, яка є несплаченою станом на 18.09.2009 року, підтверджується як матеріалами справи, так і актом від 06.03.2012 року звірки заборгованості по відсотках, комісії по Кредитному договору №КР 28837 від 19.09.2008р. станом на 21.07.2010 року, складеним та підписаним у двохсторонньому порядку сторонами;
- заявлена позивачем до стягнення уточнена сума 4 166,49 грн. нарахованої пені на прострочені суми нарахованих процентів за користування отриманими кредитними коштами, з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, не підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, оскілки, прострочення позичальника (відповідача) щодо сплати на користь банку (позивача) суми 69 751,38 грн. нарахованих процентів за користування кредитними коштами відбулося з вини останнього, а тому у позивача не виникає права на стягнення з позичальника неустойки у вигляді пені, яка передбачена вимогами п. 6.2 Кредитного договору від 19.09.2008р. № 28837.
Щодо відмови у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог, місцевий господарський суд у рішенні прийшов до висновку, що таку слід відхилити, оскільки позивачем сума 785 737грн. кредитних коштів від загального розміру 1 500 000 грн. мультивалютної кредитної лінії була перерахована на банківський рахунок позичальника 29.12.2010р. відповідно до меморіального ордеру № 993732 від 29.12.2011р., а тому така сума кредитних коштів станом на день подання позивачем позовної заяви (30.07.2010р.), не могла вважатися, як простроченою сумою отриманих кредитних коштів, в тому числі і з періоду 29.12.2010р. її перерахування на банківський рахунок позичальника та з урахуванням тієї обставини, що відповідно до вимог п.1.3 Кредитного договору від 19.09.2008р. №28837 кінцевий строк її погашення - 19.09.2018р. та в даному випадку строки її повернення ще не настали. Відсутні підстави для стягнення відсотків по кредиту після припинення кредитування в розмірі 161 194,31 грн. та комісії в розмірі 15000,00 грн., оскільки такі суми не можуть вважатись такими, що існували на день подання позовної заяви.
Не погодившись з рішення місцевого господарського суду, ПАТ «Фольксбанк»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю та стягнути із ТзОВ «Орлекс»заборгованість по кредитному договору №КР28837 від 19.09.2008 року в сумі 1 167 848,10 грн.. Зокрема, апелянт зазначає, що 29.12.2011 року позивачем на виконання наказу господарського суду Львівської області № 5015/340/11 від 12.12.2011 року, перераховано відповідачу на його особовий рахунок решту суми кредитних коштів в розмірі 785 737,00 грн.. У відповідності до умов п. 5.3.1 кредитного договору Банком було здійснено примусове списання простроченої заборгованості за основною сумою боргу в сумі 712 532,61 грн. та простроченими відсотками в сумі 73 449,89 грн. Отже, станом на 30.12.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 1 500 000,00 грн., з якого 712 532,61 грн. погашено.
Оскільки, станом на 07.02.2012 року сума простроченої заборгованості ТзОВ «Орлекс»по тілу кредиту становила 787 467,39 грн., сума нарахованих та несплачених процентів становила 230 945,69 грн., нараховна та несплачена комісія становила 15 000,00 грн., нарахована та несплачена пеня 123 112,70 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, відповідно 21.02.2012 року, згідно із ст. 22 ГПК України та умов кредитного договору, позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог в сумі 1 167 848,10 грн., яка взагалі не досліджувалась судом до моменту прийняття рішення по суті.
Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції не належно досліджено кредитний договір і не взято до уваги вимоги пункту 7.1 Кредитного договору, відповідно до якого кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а тому банк має право нараховувати проценти, комісії та можливі штрафи, пені до повного погашення заборгованості.
03.05.2012 року через канцелярію суду апелянтом подано уточнення апеляційних вимог, в яких останній просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю та стягнути із ТзОВ «Орлекс»заборгованість по кредитному договору №КР28837 від 19.09.2008 року в сумі 1 954 076,10 грн.. Зокрема, апелянт в заяві зазначає, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 року задоволено позовні вимоги ТзОВ «Орлекс»та зобов'язано ПАТ «Фольксбанк»видати першому решту кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн. 29.12.2011 року ПАТ «Фольксбанк»було виконано наказ господарського суду Львівської області №5015/304/11 від 12.12.2011 року про видачу 785 737,00 грн. кредитних коштів, які 30.12.2011 року згідно умов п. 5.3.1 кредитного договору Банком було списано в зарахування простроченої заборгованості за основною сумою боргу в сумі 712 532,61 грн. та простроченими відсотками в сумі 73 449,89 грн. Таким чином, ТзОВ «Орлекс»отримав кредит у розмірі 1 500 000,00 грн..
Однак, Вищий господарський суд України постановою від 11.04.2012 року по справі № 5015/304/11(12/80), касаційну скаргу ПАТ «Фольксбанк»задовольнив частково та скасував зобов'язання ПАТ «Фольксбанк»видати ТзОВ «Орлекс»кредитні кошти в сумі 785 737,00 грн.. А тому, з урахуванням резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2012р. по справі № 5015/304/11(12/80) та беручи до уваги фактичний стан кредитної справи, сума простроченої заборгованості ТзОВ «Орлекс»перед ПАТ «Фольксбанк»по тілу кредиту становить 1 500 000,00 грн., сума нарахованих та несплачених процентів становить 304 395,58 грн., нараховна та несплачена комісія становить 15 000,00 грн.. нарахована та несплачена пеня 134 435,02 грн. та 245,50 грн. -відшкодування судових витрат.
24.05.2012 року через канцелярію суду апелянтом повторно подано уточнення апеляційних вимог, в яких апелянт просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю та стягнути із ТзОВ «Орлекс»заборгованість по кредитному договору №КР28837 від 19.09.2008 року в сумі 1 136 580,92 грн., оскільки з урахуванням резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2012 року по справі № 5015/304/11(12/30) та беручи до уваги фактичний стан кредитної справи, сума простроченої заборгованості ТзОВ «Орлекс»перед ПАТ «Фольксбанк»по тілу кредиту становить 714 263,00 грн., сума нарахованих та несплачених процентів становить 285 908,90 грн., нараховна та несплачена комісія становить 15 317,00 грн., нарахована та несплачена пеня 121 091,96 грн., 245,50 грн. -відшкодування судових витрат.
Відповідач у судовому засіданні та у поданому відзиві проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що згідно виписки по особових рахунках ТОВ «Орлекс» за 29 та 30 грудня 2011 року вбачається, що встановлена рішенням суду сума кредитних коштів на рахунки ТзОВ «Орлекс»надана не була, кредит фактично не був наданий, а лише показано фіктивний рух коштів по рахунках. Зокрема, згідно виписки банку від 29.12.2011 року на рахунок ТзОВ «Орлекс»було перераховано 785 737 грн. та в той самий день без відома позичальника та, не маючи на це ніяких законних підстав відповідач списав з нашого рахунку цю суму, вказавши, що 712 287,11 грн. - примусове погашення кредиту та 73 449,00 грн. -сплата відсотків за період 01.02.2010 року по 31.07.2010 року.
Також, відповідач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору відповідач взяв на себе обов'язок після отримання суми кредитку сплачувати відсотки за його використання та повністю погасити тіло кредиту до 2018 року, а позивач (банк) залишив за собою право вимагати від боржника сплати відсотків за кредит, комісії, інших платежів та погашення тіла кредиту. Однак, враховуючи те, що відповідачем сплачено станом на 31.07.2010 року 204 496,38 грн. відсотків за користування частиною кредитку, позивач решти кредиту не надав.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ «Фольксбанк»без задоволення, без виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
19.09.2008 року між ПАТ «Фольксбанк»(банк) та ТзОВ «Орлекс»(позичальник) укладено Кредитний договір №КР 28837 від 19.09.2008 року, відповідно до пп. 1.1 п. 1 якого, банк зобов'язався відкрити позичальнику мультивалютну кредитну лінію в розмірі 1 500 000,00 грн. строком на 10 років до 19.09.2018 року на не поновлювальній основі на умовах часткового погашення згідно графіку зменшення ліміту (Додаток №1) (том І, а.с. 10-16).
Додатковою угодою № 3 до Кредитного договору № КР 28837 від 19.09.2008 року, у зв'язку зі зміною умов кредитування, сторони договору дійшли згоди, що кінцевим строком погашення заборгованості по кожному траншу наданому за кредитним договором становить -не пізніше 19.09.2018 року (том І, а.с. 17-19).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, банком надано відповідачеві відповідний транш у загальній сумі 714 263,00 грн. кредитних коштів, відповідними частинами, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку ТзОВ «Орлекс»по періоду з 24.09.2008 року по 12.12.2008 року та не заперечується сторонами договору (том ІІ, а.с. 14-28).
Відповідно до вимог п. 4.2 кредитного договору, нарахування процентів здійснюється в валюті частини кредиту (траншу) за фактичну кількість днів користування кредитом з розрахунку 365/366 днів у році, на суму фактичної заборгованості, з дати надання кредиту по дату його повернення, періодами з першого по останнє число місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по періоду з жовтня 2008 року по липень 2010 року було сплачено суму 200 769,88 грн. процентів від фактично нарахованої суми 270 521,26 грн. процентів по періоду з вересня 2008 року по 20 липня 2010 року за користування отриманими, відповідними траншами, кредитними коштами у загальній сумі 714 263,00 грн., що підтверджується, як долученими до матеріалів справи: виписками по особовому рахунку позичальника по періоду з 03.10.2008 року та станом на 01.07.2010 року (том ІІ, а.с. 19-48, 66-79, 85-87) та актом від 06.03.2012 року звірки заборгованості по відсотках, комісії по кредитному договору №КР 28837 від 19.09.2008 року станом на 21.07.2010 року, складеним та підписаним у двохсторонньому порядку сторонами (том ІІ, а.с. 82-83).
Пунктом 5.2.2 кредитного договору, встановлено, що позичальник зобов'язаний сплатити банку процента за користування окремими частинами кредитної лінії (траншами) у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором.
Відповідно до п. 5.2.15 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку зобов'язання, впродовж п'яти робочих днів з моменту отримання вимоги банку, зокрема у випадку утворення у позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами та невиконання позичальником графіку зменшення кредитної лінії.
Як зазначає позивач, що відповідачем, як позичальником, станом на 21.07.2010 року не було виконано, у повному обсязі, взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, в наслідок чого у останнього виникла заборгованість по сплаті частини основного тіла кредиту в розмірі 714 263,00 грн. та по сплаті нарахованих відсотків у розмірі передбаченому п. 1.4 кредитного договору № КР 28837 від 19.09.2008 року та з урахуванням вимог п. 1.1.3 додаткової угоди № 1 від 27.02.2009 року до кредитного договору та у строки, передбачені п. 4.3 кредитного договору №КР 28837 від 19.09.2008 року, в сумі 69 751,38 грн. за користування отриманими, відповідними траншами, кредитними коштами у загальній сумі 714 263 грн., що підтверджується актом від 06.03.2012 року звірки заборгованості станом на 21.07.2010р..
В зв'язку з наведеним позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 714 263,00 грн. заборгованість по сплаті частини основного тіла кредиту та 69 751,38 грн. нарахованих відсотків за користування кредитними коштами. Також, позивачем заявлено до стягнення згідно умов кредитного договору (п. 5.2.14) за період з 19.09.2008 року по 21.07.2010 року 3 750,00 грн. комісії та за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту, процентів та/або комісії, згідно умов кредитного договору (п. 6.2, п. 6.3) 4 166,49 грн. пені.
Окрім цього, як встановлено місцевим господарським судом, Львівським апеляційним господарським судом постановою від 01.12.2011 року по справі № 5015/304/11 (12/80) апеляційну скаргу ТзОВ «Орлекс»задоволено частково та скасовано рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2011 року по даній справі, в частині відмови в позові про зобов'язання відповідача виконати умови Кредитного договору від 19.09.2008 року № 28837 шляхом надання позивачу кредитних коштів в сумі 785 737 грн. та в даній частині прийнято нове рішення про зобов'язання ПАТ «Фольксбанк» в особі Закарпатського регіонального відділення ПАТ «Фольксбанк»виконати умови Кредитного договору від 19.09.2008 року №28837, шляхом надання ТзОВ «Орлекс»кредитних коштів у сумі 785 737 грн., а в решті рішення господарського суду Львівської області залишено без змін (том І, а.с. 82-86).
На виконання наказу господарського суду Львівської області від 12.12.2011 року № 5015/304/11, ПАТ «Фольксбанк»відповідно до наказу № 1587 від 29.12.2011 року «Про виконання рішення суду», здійснило видачу кредитних коштів в розмірі 785 737,00 грн. по кредитному договору від 19.09.2008 року № 28837 на поточний рахунок ТзОВ «Орлекс»(том ІІ, а.с. 5).
Відповідно до наказу ПАТ «Фольксбанк»№ 1594 від 30.12.2011 року «Про примусову оплату боргових зобов'язань» (том ІІ, а.с. 7), у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості у ТзОВ «Орлекс»за кредитним договором № 28837, банком здійснено примусову сплату боргового зобов'язання ТзОВ «Орлекс»в сумі 785 982,00 грн., шляхом списання з рахунку № 26000000006324/980 у ПАТ «Фольксбанк»суми -245,00 грн. відповідно до меморіального ордеру №1041965 від 30.12.2011р., із зазначенням призначення платежу «примусове погашення кредиту на підставі наказу №1594 від 30.12.2011р. та на підставі пп. 5.3.1 Кредитного договору від 19.09.2008р. №28837»; суми 73 449,89 грн. відповідно до меморіального ордеру № 1043968 від 30.12.2011р., із зазначенням призначення платежу «сплата процентів по періоду з 01.02.2010р. по 31.07.2010р. по Кредитному договору від 19.09.2008р. №28837, примусове списання на підставі наказу №1594 від 30.12.2011р. та на підставі п.п. 5.3.1 Кредитного договору від 19.09.2008р. №28837»та суми 712 287,11 грн. відповідно до меморіального ордеру №1043970 від 30.12.2011р., із зазначенням призначення платежу «повернення кредиту по Кредитному договору від 19.09.2008р. №28837 примусове погашення кредиту згідно наказу №1594 від 30.12.2011р. та згідно п.п. 5.3.1 Кредитного договору від 19.09.2008р. №28837», що підтверджується засвідченою копією з рахунку № 26000000006324 ТзОВ «Орлекс»по періоду за 30.12.2011 року (том І, а.с. 139 -140).
Отже, з огляду на вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сума 69 751,38 грн. прострочених процентів за користування отриманими кредитними коштами станом на 30.12.2011 року та частково сума 712 532,11 грн. від загальної суми 714 263,00 грн. отриманих кредитних коштів відповідними траншами у періоді 2008р., є погашеними, а тому в даній частині позовних вимог провадження у справі слід припинити відповідно до вимог пп. 1-1 п. 1 ст. 80 ГПК України.
Щодо різниці основного боргу у розмірі 1 730,89 грн. від загальної суми 714 263,00 грн. та частково погашеної баком суми 712 532,11 грн. боргу, то колегія суддів погоджується судом першої інстанції про обґрунтованість та підставність стягнення такої суми.
Також, позивачем до стягнення заявлено 3 750,00 грн. заборгованості по комісії відповідно до п. 5.2.14 кредитного договору. Відповідно до п. 5.2.14 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше наступного робочого дня з дня підписання договору плату банку за розрахункове обслуговування кредитної лінії в розмірі 0,25 % від суми ліміту кредитної лінії та надалі щорічно не пізніше 18 вересня.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, а саме актом від 06.03.2012 року звірки заборгованості між сторонами кредитного договору, 3 750,00 грн. заборгованості по комісії, відповідачем станом на 18.09.2009 року не сплачено, а тому в цій частині позовних вимог господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
Погоджується судова колегія з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача 4 166,49грн. нарахованої пені на прострочені суми нарахованих процентів за користування отриманими кредитними коштами, з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 6 ст. 232 ГК України, виходячи з наступного:
Як вбачається з мотивувальної частини Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. по справі №5015/304/11 (12/80), апеляційним судом встановлено факт допущеного банком порушення вимог Кредитного договору від 19.09.2008р. №28837 щодо невидачі позичальнику кредитних коштів у сумі 785 737грн., в тому числі на неодноразові звернення позичальника до банку з проханням щодо виконання умов даного Кредитного договору в даній частині та критично оцінено колегією суддів твердження банку про те, що позичальником були допущені численні порушення умов Кредитного договору від 19.09.2008р. №28837, а саме: несвоєчасно вносилась сплата відсотків за користування кредитом, використання кредитних коштів відбувалась не за цільовим призначенням, були порушення умов договору в частині страхування предмета іпотеки та зазначено, що дані твердження відповідача не підтверджені матеріалами справи.
Отже, враховуючи наявність вищезазначених фактів, встановлених постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 року по справі №5015/304/11 (12/80), які відповідно до вимог ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню судом знову при вирішенні даного спору по справі №14/54, в якій беруть участь ті ж самі сторони, прострочення позичальника (відповідача) щодо сплати на користь банку (позивача) суми 69 751,38 грн. нарахованих процентів за користування кредитними коштами відбулося з вини останнього, а тому у позивача не виникає права на стягнення з позичальника неустойки у вигляді пені в розмірі 4 166,49 грн., яка передбачена вимогами п. 6.2 Кредитного договору від 19.09.2008 року № 28837.
Скасування Вищим господарським судом України постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 року у справі № 5015/304/11, та залишення в силі рішення господарського суду Львівської області у вищенаведеній справі є підставою для звернення заінтересованої особи із заявою в порядку розділу ХІІІ ГПК України у справі № 14/54, оскільки прийняте 18.08.2011 року у справі № 5015/340/11 рішення господарським судом Львівської області, про скасування зобов'язання ПАТ «Фольксбанк»видати кошти ТзОВ «Орлекс»в сумі 785 737,00 грн., є нововиявленою обставиною, що не була відома ні сторонам, ні суду під час вирішення справи № 14/54. На підтвердження, подана позивачем заява про перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 року за нововиявленими обставинами та місцевим господарським судом направлено на адресу Львівського апеляційного господарського суду копію ухвали господарського суду Закарпатської області від 18.05.2012 року про відкладення вирішення питання про прийняття заяви ПАТ «Фольксбанк»до провадження.
Щодо відмови місцевого господарського суду у прийнятті заяви позивача від 06.02.2012 року № 52/157 про збільшення позовних вимог (том І, а.с. 146), то судова колегія розглянувши матеріали справи та оцінивши всі обставини, вважає, що господарським судом обґрунтовано відмовлено у прийнятті такої заяви, з огляну на наступне:
Як вбачається з поданої заяви про збільшення позовних вимог від 06.02.2012 року № 52/157, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму 1 167 848,10 грн., з якої зазначена: сума 787 467,39грн., як не сплачений кредит, сума 230 945,69грн., як нараховані та несплачені відсотки по кредиту після припинення кредитування, 134 435,02 грн. нарахованої пені та 15 000грн. комісії.
Відповідно до положень статті 22 ГПК України, Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року № 18, встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Збільшення позовних вимог майнового характеру має місце тоді, коли станом на день подання позовної заяви до суду існували відповідні суми, як заборгованість, так і які підлягали нарахуванню у вигляді майнової відповідальності боржника -неустойки у вигляді штрафу та пені станом на таку дату та позивачем на день подання позовної заяви не були заявлені як позовні вимоги у відповідних сумах.
Позивачем сума 785 737 грн. кредитних коштів від загального розміру 1 500 000 грн. мультивалютної кредитної лінії була перерахована на банківський рахунок позичальника 29.12.2010 року відповідно до меморіального ордеру №993732 від 29.12.2011р., а тому така сума кредитних коштів станом на день подання позивачем позовної заяви (30.07.2010р.), не могла вважатися, як простроченою сумою отриманих кредитних коштів, в тому числі і з періоду 29.12.2010р. її перерахування на банківський рахунок позичальника та з урахуванням тієї обставини, що відповідно до вимог п.1.3 Кредитного договору від 19.09.2008р. №28837 кінцевий строк її погашення - 19.09.2018р. та в даному випадку строки її повернення ще не настали.
В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доводи та висновки апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду. Апелянт при наданих йому можливостях, підставності своїх вимог не довів.
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 року прийняте із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 19.03.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ «Фольксбанк»-без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.
Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..
суддя Гриців В.М.
суддя Данко Л.С.